Рішення

від 03.06.2019 по справі 300/949/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. справа № 300/949/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до гаражно-будівельного кооперативу Любитель про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до гаражно-будівельного кооперативу Любитель (далі - відповідач) про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та запит про отримання інформації протиправною та зобов`язання відповідача розглянути подані позивачем заяви та запити та надати копії всіх протоколів загальних зборів з 01.01.2016 по даний час; надати копії всіх протоколів зборів правління з 01.01.2018 по даний час; надати витяг з журналів реєстрації вхідної документації де проведено реєстрацію звернень позивача, а також відповідей відповідача; надати довідку про сплату позивачем членських внесків згідно фінансової документації.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України Про звернення громадян не надав відповіді на неодноразові запити позивача про надання інформації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Однак, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши адміністративний позов відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 25.06.2018 подав голові кооперативу Автомобіліст заяву, якою позивач відкликав та анулював заяву від 2016 про передачу свого гаража АДРЕСА_5 ОСОБА_2 , а також просив відновити його членство в кооперативі.

31.07.2018 позивач звернувся з заявою до відповідача про відкликання та анулювання заяви від 14.09.2016 про передачу свого гаража АДРЕСА_5. В даній заяві позивач виправив допущені у заяві від 25.06.2018 помилки, а саме: назву гаражного кооперативу виправив з Автомобіліст на Любитель та по-батькові ОСОБА_3 виправив з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22, 23).

Вказану заяву від 31.07.2018 прийняв Король А.В. , про що свідчить відмітка із підписом на заяві (а.с. 22, 23).

22.10.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови гаражно-будівельного кооперативу Любитель про видачу довідки про те, що позивач є членом гаражно-будівельного кооперативу Любитель (а.с. 14).

27.11.2018 позивач надіслав поштовим відправленням голові гаражно-будівельного кооперативу Любитель заяву про надання йому копії рішення по заяві від 25.06.2018 (а.с. 16) та повторну заяву про видачу довідки про те, що позивач є членом гаражно-будівельного кооперативу Любитель (а.с. 17).

Вказані заяви голова гаражно-будівельного кооперативу Любитель Король А. отримав 29.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

07.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови відповідача - Короля А. із запитом на інформацію, в якому просив надати наступну інформацію:

- надати копії всіх протоколів загальних зборів з 01.01.2016 по даний час;

- надати копії всіх протоколів зборів правління з 01.01.2018 по даний час;

- надати витяг з журналів реєстрації вхідної документації де проведено реєстрацію звернень позивача, а також відповідей відповідача;

- надати довідку про сплату позивачем членських внесків згідно фінансової документації.

Даний запит голова гаражно-будівельного кооперативу Любитель Король А. отримав 11.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Однак, відповіді на вказані заяви і запит відповідач станом на день звернення до суду із цією позовною заявою не надав.

Позивач вважаючи, що відповідачем порушено його право на отримання інформації, звернувся для захисту свого права до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Основного Закону встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України Про інформацію від 02.10.1992 за №2657-XII (далі також - Закон №2657-XII).

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 5 Закону України Про інформацію , кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України Про інформацію , право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 за №393/96-ВР (далі також - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина 1 статті 3 Закону№393/96-ВР).

Частиною 2 статті 3 Закону№393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Приписами статті 4 Закону України Про звернення громадян передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно зі статтею 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) (частини 4, 6 статті 5 Закону №393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що усі громадяни мають право направляти звернення органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Суд встановив, що в даному випадку позивач реалізував своє право на звернення шляхом надіслання заяв та запиту поштою (а.с. 13-19) та передання особисто уповноваженій особі (а.с. 22, 23).

Згідно з частинами 1, 3 статті 15 Закону України Про звернення громадян , органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За правилами статті 18 Закону України Про звернення громадян , громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як уже встановлено судом, заяви та запит ОСОБА_1 надіслані ним до відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 12, 15, 18) та передано особисто уповноваженій особі (а.с. 22, 23).

Вказані заяви та запит отримані відповідачем (а.с. 15, 18, 22, 23).

Однак, станом на час розгляду справи, відповідачем не надано відповіді за вищевказані заяви та запит позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що в процесі розгляду справи відповідач не спростував вказаного та не подав відзиву чи заперечення щодо позовних вимог, що згідно положень частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України кваліфікується судом як визнання позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення та запит про отримання інформації підлягають задоволенню.

Як наслідок, суд підкреслює, що встановлені обставини та аналіз вищенаведених норм Законів України Про інформацію та Про звернення громадян дає підстави зробити висновок, що гаражно-будівельний кооператив Любитель зобов`язаний надати відповідь позивачу на його заяви та запит.

Щодо позовної заяви про надання копій всіх протоколів загальних зборів з 01.01.2016 по даний час;копій всіх протоколів зборів правління з 01.01.2018 по даний час; витягу з журналів реєстрації вхідної документації де проведено реєстрацію звернень позивача, а також відповідей відповідача; довідки про сплату позивачем членських внесків згідно фінансової документації, суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про звернення громадян , звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Таким чином, у разі якщо питання порушені в одержаному зверненні, не входить до повноважень органу, підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, то в термін не більше п`яти днів запит пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, в даному випадку питання щодо надання відповіді, перенаправлення запиту чи відмова у зверненні в залежності від змісту заяви чи запиту є дискреційним повноваженням відповідача.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України Про звернення громадян , адміністративний суд не може підміняти відповідача та перебирати на себе його повноваження щодо вирішення конкретних питань, поставлених у заявах та запиті.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності. Натомість, позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок асигнувань гаражно-будівельного кооперативу Любитель на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі576,30 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до гаражно-будівельного кооперативу Любитель (вул. Б. Хмельницького, 86А, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ 37322072) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність гаражно-будівельного кооперативу Любитель (вул. Б. Хмельницького, 86А, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ 37322072) щодо ненадання відповіді на звернення та запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про отримання інформації.

Зобов`язати гаражно-будівельний кооператив Любитель (вул. Б. Хмельницького, 86А, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ 37322072) розглянути подані ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заяви і запит та надати на них вмотивовану відповідь.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 03 червня 2019 р.