Рішення

від 31.05.2019 по справі 826/4223/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2019 року № 826/4223/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного підприємства Лідер доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про представники сторін:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Вітвіцька О.В.; відповідача - Аблішев В.А.,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2016 Приватне підприємство Лідер (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000462210 та №0000442210, винесені ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Свої вимоги позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 01.12.2017, обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам, визначеним Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (в порушення п. 7 Порядку, податкові повідомлення-рішення були складені не відповідачем, а Головним управлінням ДФС у м. Києві, хоча і підписані заступником начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (відповідачем) з проставленням відповідної печатки), висновки про безтоварність операцій позивача із ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп , викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є безпідставними і необґрунтованими; на дати здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами їхні свідоцтва платника ПДВ були чинні; законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника-податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом, господарювання: якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і такі обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру його податкового кредиту; посилання на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов`язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було передано для вирішення судді Літвіновій А.В.

21.03.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі №826/4223/16, проведено дії з підготовки справи до розгляду в порядку ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції до 15.12.2017 і призначено справу досудового розгляду на 11.07.2016.

11.07.2016 у судовому засіданні за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 12.09.2016 для уточнення позовних вимог.

12.09.2016 через неявку представника позивача розгляд справи було відкладено на 01.12.2016.

01.12.2016 представником позивача у судовому засіданні було подано заяву про зміну підстав позову, у зв`язку із чим за клопотанням представника відповідача про надання йому часу на підготовку нових заперечень у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.03.2017.

27.03.2017 у судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копій наступних документів: договору №ДП-100914 про надання послуг від 09.10.2014, актів приймання-передачі наданих послуг №29 від 21.10.2014 та №57 від 31.10.2014 до договору №ДП-100914 від 09.10.2014, податкових накладних від 21.10.2014 та від 31.10.2014, договору №ЕГ-013115 про надання послуг від 31.01.2015, актів приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2015 №396 та від 27.02.2015 №428 до договору №ЕГ-013115 від 31.01.2015, податкових накладних від 24.02.2015 та 27.02.2015. Представник відповідача надав суду копії з ЄДРСР вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2015 (справа №369/2738/15-к), яким затверджено угоду від 28.01.2015 про визнання винуватості та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (засуджений надав невстановленим особам згоду на перереєстрацію на своє ім`я ТОВ Апорт Груп ); вироку Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2016 (справа №757/8390/16-к), яким ОСОБА_3, фінансового директора ТОВ Снабпостач , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (засуджений уклав із ТОВ Девкаліон Груп договір поставки, за яким товар був поставлений іншими особами), а також податкової звітності ТОВ Девкаліон Груп . Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України (в редакції до 15.12.2017).

22.06.2017 представником позивача через канцелярію суду були подані додаткові пояснення щодо наданих 27.03.2017 представником відповідача документів, у яких вказувалось на те, що зазначені документи не мають преюдиціального значення для цієї справи, сам позивач не був учасником справи №757/8390/16-к.

11.10.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду №5596 від 10.10.2017 адміністративну справу №826/4223/16 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було передано судді Пащенку К.С.

26.10.2017 адміністративну справу №826/4223/16 було прийнято до провадження суддею Пащенком К.С. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2017.

05.12.2017 у судовому засіданні судом було заслухано пояснення представників сторін, досліджено подані докази; окрім того представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження, зважаючи на що суд ухвалив про перехід до стадії письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України (в редакції до 15.12.2017).

30.04.2018 ухвалою суду було витребувано у позивача первинні документи щодо господарських взаємовідносин з контрагентами: ТОВ Юелка Бест Компані за період липень 2014 року, ТОВ Голден Люкс за період травень-липень 2014 року, ТОВ Промлайн Груп за період серпень-жовтень 2014 року та у відповідача розрахунки донарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 11.03.2016 №0000462210 та №0000442210 податкових зобов`язань та штрафних санкцій з розшифровкою по періодам та контрагентам: ТОВ Юелка Бест Компані , ТОВ Голден Люкс , ТОВ Промлайн Груп , ТОВ Апорт Груп , ТОВ Девкаліон Груп за період з 01.07.2014 по 31.12.2015 та призначено справу до судового розгляду на 07.06.2018.

07.06.2018 витребувані документи у судове засідання сторонами не надано, як не надано і повідомлень про неможливість подати відповідні докази, у зв`язку із чим судом повторно витребувано вказані документи та оголошено перерву у судовому засіданні до 18.07.2018.

18.07.2018 заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене представниками сторін клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу №826/4223/16 розглядати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України (в редакції від 15.12.2017).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.08.2015 на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1842 від 12.08.2015, виданого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок підприємств за зверненням платників управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Коваленко Миколою Івановичем згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у зв`язку з отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення ПП Лідер вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Юелка Бест Компані (код 36287234) за період з липень 2014 року, ТОВ Голден Люкс (код 38968653) за період травень-липень 2014 року, ТОВ Промлайн Груп (код 31351270) за період серпень-жовтень 2014 року, ТОВ Апорт Груп (код 39280244) за період жовтень 2014 року та ТОВ Девкаліон Груп (код 38449144) за період лютий 2015 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №295/26-55-22-10/31563452, яким встановлено порушення з боку ПП Лідер (позивача) вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижене податок на прибуток за 2014 рік на суму 616 089,00 грн., та п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 678 116,00 грн.

08.09.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було винесено два податкові повідомлення-рішення: №48326552210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок па прибуток на суму 770 111,00 грн., з яких 616 089,00 грн. основного платежу та 154 022,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №48426552210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 847 645,00 грн., з яких 678 116,00 грн. основного платежу та 169 529,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

21.09.2015 позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015 №48326552210 та №48426552210.

18.11.2015 рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №17664/10/26-15-10-05-35 скаргу позивача від 21.09.2015 було залишено без задоволення.

30.11.2015 позивач звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 08.09.2015 №48326552210 та №48426552210.

22.01.2016 рішенням ДФС №1145/6/99-99-10-01-01-25 було скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.09.2015 №48326552210 та №48426552210 в частині визначення позивачу податку на прибуток та ПДВ за рахунок відповідно зменшення витрат та податкового кредиту товариства по операціях з ТОВ Юелка Бест Компані , ТОВ Голден Люкс та ТОВ Промлайн Груп .

11.03.2016 на підставі акта №295/26-55-22-10/31563452 від 26.08.2015 та з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 22.01.2016 №1145/6/99-99-10-01-01-25 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000442210 на суму 155 753,00 грн., з яких: 124 602,00 грн. - податок на додану вартість та 31 151,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення №0000462210 на суму 108 934,00 грн., з яких 87 147,00 грн. - податок на прибуток та 21 787,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Судом на підставі наданих позивачем копій первинних документів встановлено, що між ПП Лідер (клієнт) та ТОВ Апорт Груп (експедитор) 09.10.2014 було укладено договір №ДП-100914 про надання послуг по транспортному експедируванню, за яким експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта в обсязі та на умовах, що задовольняють потреби клієнта, виконувати та/або організувати виконання (надання) послуг, пов`язаних з процесом перевезення територією України вантажів (продукції) клієнта на підставі письмової чи усної заявки (у тому числі у спрощений спосіб).

Між позивачем та ТОВ Апорт Груп 21.10.2014 було підписано акт виконаних робіт №29 за договором №ДП-100914 від 09.10.2014, відповідно до якого в період з 11 до 20 жовтня 2014 року експедитором були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги консультування зі складання та узгодження з контрагентами клієнта перевізних документів, забезпечення дотримання схоронності вантажу з моменту завантаження до його одержання контрагентами клієнта у пункті призначення, контроль за належним оформленням одержання контрагентом клієнта вантажу на станції призначення та під час його приймання за кількістю та якістю, контроль за завантаженням та вивантаженням продукції, участь в забезпеченні організації перевезень вантажів клієнта, перевірка кількості, якості і стану вантажу під час його завантаження та перевезення, перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на їх придатність для забезпечення належного перевезення вантажу у комерційному відношенні; перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на справність у комерційному відношенні: перевірка очищення нагонів від залишків іншого вантажу, сміття. За сприяння експедитора було забезпечено організацію перевезення (навантаження/вивантаження) наступної продукції згідно з заявками клієнта: забезпечено подачу 500 вагонів під завантаження продукції на станціях: Новоукраїнка (102 вагони), Лелеківка (80 вагонів), Пенізевичі (270 вагонів), Ігрень (7 вагонів), Гнівань (23 вагони), Рокитне-Волинське (5 вагонів), Томашгород (8 вагонів), Ушиця (5 вагонів), забезпечено завантаження (в т.ч. контрольне зважування вагонів) продукції на указаних станціях, участь в прийманні контрагентом продукції по кількості та якості на станціях: Решетилівка (147 вагонів), Сихів (6 вагонів), Луцьк (10 вагонів), Щирець (6 вагонів). Оплата послуг експедитора - 690,00 грн. з ПДВ за кожен вагон, усього на суму 345 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 57 500,00 грн.

Також між позивачем та ТОВ Апорт Груп 31.10.2014 було підписано акт виконаних робіт №57 за договором №ДП-100914 від 09.10.2014, відповідно до якого експедитором з 21 по 31 жовтня 2014 року позивачу були надані аналогічні послуги щодо 342 вагонів на загальну суму 235 980,00 грн., у т.ч. ПДВ 39 330,00 грн.

ТОВ Апорт Груп на адресу ПП Лідер виписано податкову накладну №29 від 21.10.2014 на загальну суму 345 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 57 500,00 грн. та податкову накладну №57 від 31.10.2014 на загальну суму 235 980,00 грн., у т.ч. ПДВ 39 330,00 грн.

Також на підставі наданих позивачем копій первинних документів встановлено, що між ПП Лідер (клієнт) та ТОВ Девкаліон Груп (експедитор) 31.01.2015 укладено договір №ЕГ-013115 про надання послуг по транспортному експедируванню, за яким експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта, в обсязі та на умовах, що задовольняють потреби клієнта, виконувати та/або організувати виконання (надання) послуг, пов`язаних з процесом перевезення територією України вантажів (продукції) Клієнта на підставі письмової чи усної заявки (в тому числі у спрощений спосіб).

Між позивачем та ТОВ Девкаліон Груп 24.02.2015 було підписано акт виконаних робіт №396 за договором №ЕГ-013115 від 31.01.2015, відповідно до якого в період з 01 до 24 лютого 2015 року експедитором були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги консультування зі складання та узгодження з контрагентами клієнта перевізних документів, забезпечення дотримання схоронності вантажу з моменту завантаження до його одержання контрагентами клієнта у пункті призначення, контроль за належним оформленням одержання контрагентом клієнта вантажу на станції призначення та під час його приймання за кількістю та якістю, контроль за завантаженням та вивантаженням продукції, участь в забезпеченні організації перевезень вантажів клієнта, перевірка кількості, якості і стану вантажу під час його завантаження та перевезення, перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на їх придатність для забезпечення належного перевезення вантажу у комерційному відношенні; перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на справність у комерційному відношенні: перевірка очищення нагонів від залишків іншого вантажу, сміття. За сприяння експедитора було забезпечено організацію перевезення (навантаження/вивантаження) наступної продукції згідно з заявками клієнта: забезпечено подачу 169 вагонів під завантаження продукції на станції: Пенізевичі-108, Клесів-22, Новоукраїнка-39, забезпечено завантаження (в т.ч. контрольне зважування вагонів) продукції на указаних станціях, участь в прийманні контрагентом продукції по кількості та якості на станціях: Решетилівка-147, Сихів-6, Луцьк-10, Щирець-6. Оплата послуг експедитора - 786,00 грн. з ПДВ за кожен вагон, усього на суму 132 834,00 грн., у т.ч. ПДВ 22 139,00 грн.

Також між позивачем та ТОВ Девкаліон Груп 27.02.2015 було підписано акт виконаних робіт №428 за договором №ЕГ-013115 від 31.01.2015, відповідно до якого експедитором з 24 по 27 лютого 2015 року позивачу були надані аналогічні послуги щодо 43 вагонів на загальну суму 33 798,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 633,00 грн.

ТОВ Девкаліон Груп на адресу ПП Лідер виписано податкову накладну №123 від 24.02.2014 на загальну суму 132 834,00 грн., у т.ч. ПДВ 22 139,00 грн. та податкову накладну №155 від 27.02.2015 на загальну суму 33 798,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 633,00 грн.

Відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03, §70).

Так, ЄСПЛ вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі №2а-8203/11/1470.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом досліджені надані відповідачем вироки Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі №757/8390/16 та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2015 у справі №369/2738/15, на які він посилається як на доказ нереальності господарських правовідносин позивача з ТОВ Девкаліон Груп та ТОВ Апорт Груп .

Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі №757/8390/16 встановлено, що у січні 2015 року, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ Снабпостач , уклав договір на постачання товарів з ТОВ Девкаліон Груп , відповідно умов якого ТОВ Девкаліон Груп взяло на себе зобов`язання своїми або залученими силами здійснити постачання товарів замовнику, у визначені договором строки, а замовник зобов`язався забезпечити своєчасну оплату за поставлені товари. В подальшому, з метою створення видимості постачання товарів, невстановлені особи в період 2015 року склали від імені вказаного товариства податкові та видаткові накладні, які були передані на ТОВ Снабпостач . Фактично товари за місцем розташування виробничого цеху ТОВ Снабпостач по вул. 40-річчя Жовтня, буд. 36, корпус 6, смт. Боярка, в Київській області для ТОВ Снабпостач були поставлені не представниками ТОВ Девкаліон Груп , а невстановленими слідством особами.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою винність у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю. Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, його показання в судовому засіданні відповідали фактичним обставинам справи, положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду роз`яснені, і вони не наполягали на досліджені інших доказів у справі, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались.

Варто вказати, що вирок у справі № 757/8390/16 ухвалено виключно на підставі показань фінансового директора ТОВ Снабпостач ОСОБА_3 , без дослідження інших доказів. Діяння службових осіб ТОВ Девкаліон Груп , у т.ч. в контексті правовідносин із позивачем судом не досліджувались та не оцінювались. До фінансово-господарських операцій ТОВ Девкаліон Груп із ТОВ Снабпостач , за наслідком вчинення яких ОСОБА_3 було засуджено за ч. 3 ст. 212 КК Україна, службові особи позивача відношення не мають.

З огляду на викладене судом, вирок у справі № 757/8390/16 як доказ нереальності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ Девкаліон Груп за договором про надання послуг по транспортному експедируванню від 31.01.2015 №ЕГ-013115 до уваги не приймається.

Що стосується вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2015 по справі №369/2738/15, суд зазначає, що він постановлений в порядку затвердження угоди про визнання винуватості, тобто без дослідження та оцінки судом доказів, встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення. Так, на підставі укладеної між сторонам кримінального провадження угоди про визнання винуватості, суд у вироку зазначив, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 надав згоду на пропозицію невстановленої слідством особи щодо придбання на своє ім`я ТОВ Апорт Груп (код ЄДРПОУ 39280244 зареєстроване відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Головного управляння юстиції у м. Києві 02.07.2014 за №10681020000036566), не маючи при цьому наміру здійснювати фінансово-господарської діяльності, за що отримав грошову винагороду та надав згоду на оформлення реєстраційних, установчих та статутних документів. У подальшому ОСОБА_1 підприємницької діяльності самостійно не здійснював, угод фінансового та господарського характеру не укладав та не підписував, печаткою підприємства не користувався, податкову звітність до ДПІ не подавав, що надало змогу невстановленим слідством особам ставити підписи на документах податкової звітності ТОВ Апорт Груп .

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 03.04.2013 по справі № 2а-14921/11/2670 (провадження К/9991/38114/12) та ухвалі від 02.04.2015 у справі № 2а-435/10/1470 (провадження) К/9991/42478/12, порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою. Саме по собі здійснення реєстрації товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані судами як доказ безтоварності спірних господарських операцій. Що ж до неможливості формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів, то платник (позивач) не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У наведеній площині правової позиції Вищого адміністративного суду України, слід акцентувати, що у справі № 813/1766/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова від 27.02.2018).

З огляду на недоведеність відповідачем існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені ТОВ Апорт Груп підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками замовлення послуг по транспортному експедируванню за договором від 09.10.2014 №ДП-100914 у такого постачальника.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок відшкодування шкоди, спричиненої державі у зв`язку з несплатою податків після ухвалення вироку у кримінальній справі. Це означає, що державою визначалися механізми захисту загальних інтересів, які полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування. При цьому, покладання такого обов`язку саме на позивача у спірних правовідносинах, з урахуванням відсутності доказів в підтвердження його участі у зловживаннях, буде порушувати принцип індивідуалізації відповідальності та покладати на нього надзвичайні обтяження. Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податків, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання як постачальниками, так і контрагентами таких постачальників своїх обов`язків щодо декларування податків і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів та/або їхніх контрагентів, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальниками їх обов`язків.

Судом перевірено правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів та їх виконання, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ. Так свідоцтва платника ПДВ анульовані: ТОВ Апорт Груп - 16.01.2015 (через 3 місяці після досліджуваних операцій), ТОВ Девкаліон Груп - 11.08.2015 (через півроку після досліджуваних операцій), доказів обізнаності позивача із фактами неправомірної діяльності ТОВ Апорт Груп та/або ТОВ Девкаліон Груп чи їхніх службових осіб відповідачем не подано. Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов`язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та/або та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи будь-яких вказівок на його обізнаність про такі порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Оскілки відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень, суд вважає, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач, натомість, про розподіл судових витрат суд не просив.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Лідер - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016 № 0000462210 та № 0000442210, винесені ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко