Постанова

від 13.08.2019 по справі 826/4223/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4223/16 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьменка В.В. та Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Лідер до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ПП Лідер звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11 березня 2016 року № 0000442210 та № 0000462210.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що позивач не підтвердив належаними доказами фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп . Також відповідач звертав увагу на наявність вироків у кримінальних справах, які підтверджують, що контрагенти позивача є фіктивними підприємствами.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві від ПП Лідер не надходив.

Представник позивача Назаренко А.В . 08 серпня 2019 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що обраний для ведення справи представник - адвокат Лічман Т.В. перебуває за межами м. Києва у терміновому заздалегідь не запланованому від`їзді.

Причини перебування представника позивача за межами м. Києва суду не повідомлені, а до докази, які б підтверджували цю обставину - не надані.

Головне управління ДФС у м. Києві явку свого представника в судове засідання не забезпечило та причини неявки суду не повідомило.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте не прибули в судове засідання, а клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провела невиїзну позапланову перевірку ПП Лідер з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Юелка Бест Компані за липень 2014 року, ТОВ Голден Люкс за травень-липень 2014 року, ТОВ Промлайн Груп за серпень-жовтень 2014 року, ТОВ Апорт Груп за жовтень 2014 року та ТОВ Девкаліон Груп за лютий 2015 року, за результатами якої склала акт від 26 серпня 2015 року № 295/26-55-22-10/31563452.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року № 48326552210 та № 48426552210 про нарахування ПП Лідер грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Підставою для винесення вказаних рішень контролюючого органу став висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Юелка Бест Компані , ТОВ Голден Люкс , ТОВ Промлайн Груп , ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп .

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві, однак рішенням від 18 листопада 2015 року № 17664/10/26-15-10-05-35 у задоволенні скарги відмовлено.

ПП Лідер подало скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року № 48326552210 та № 48426552210 до ДФС України, яку було частково задоволено рішенням від 22 січня 2016 року № 1145/6/99-99-10-01-01-25.

На підставі акту перевірки від 26 серпня 2015 року № 295/26-55-22-10/31563452 та рішення ДФС України від 22 січня 2016 року № 1145/6/99-99-10-01-01-25 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2016 року:

- № 0000462210, яким позивачу нараховані грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 108934 грн 00 коп., з яких 87147 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 21787 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000442210, яким позивачу нараховані грошові зобов`язання з податку на додатну вартість на загальну суму 155753 грн 00 коп., з яких 124602 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 31151 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з поясненнями представників сторін, з урахуванням рішення ДФС України від 22 січня 2016 року № 1145/6/99-99-10-01-01-25, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 11 березня 2016 року № 0000442210 та № 0000462210, став висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп .

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ПП Лідер звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ПП Лідер , суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Апорт Груп і ТОВ Девкаліон Груп підтверджене належними доказами. Також суд першої інстанції врахував, що контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин і були платниками податку на додану вартість. Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надані відповідачем вироки не є достатніми підставами для позбавлення позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками замовлення послуг у ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп .

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП Лідер та зазначеними контрагентами були укладені договори про виконання та/або організацію виконання (надання) послуг, пов`язаних з процесом перевезення вантажу територією України.

Згідно з актом перевірки від 26 серпня 2015 року № 295/26-55-22-10/31563452 позивач безпідставно включив до складу витрат, що впливають на визначення об`єкта оподаткування суми витрат, понесених за вказаними операціями, а також неправомірно сформував податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на 87147 грн 00 коп. та податку на додану вартість на 124602 грн 00 коп.

Такий висновок обґрунтований тим, що надання послуг, обумовлених договорами - не здійснювалося.

Податковий орган зазначив, що ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп не мали практичної можливості здійснювати надання послуг, адже у підприємства відсутні основні засоби та трудовий персонал, а серед їх контрагентів не встановлено перевізників, які могли бути залучені до надання транспортних послуг (подачі вагонів для перевезення вантажу). Також контролюючий орган зазначив, що до перевірки не були надані товарно-транспортні документи, складенням яких супроводжується надання транспортно-експедиційних послуг.

У подальшому відповідач також надав копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі № 757/8390/16 та вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року у справі № 369/2738/15.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі № 757/8390/16 встановлено, що у січні 2015 року, ОСОБА_2 - фінансового директора ТОВ Снабпостач було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків). Вказаним вироком установлено, що ТОВ Девкаліон Груп взяло на себе зобов`язання своїми або залученими силами здійснити постачання товарів ТОВ Снабпостач . З метою створення видимості постачання товарів, невстановлені особи в період 2015 року склали від імені ТОВ Девкаліон Груп податкові та видаткові накладні. Фактично товари, зазначені у первинних документах, були поставлені не представниками ТОВ Девкаліон Груп , а невстановленими слідством особами.

У свою чергу вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року у справі № 369/2738/15 було затверджено угоду про визнання винуватості. Згідно з вказаним вироком у вересні 2014 року ОСОБА_3 погодився з пропозицією невстановленої слідством особи щодо придбання на своє ім`я ТОВ Апорт Груп , не маючи при цьому наміру здійснювати фінансово-господарської діяльності. ОСОБА_3 надав згоду на оформлення реєстраційних, установчих та статутних документів, за що отримав грошову винагороду. У подальшому ОСОБА_3 підприємницької діяльності самостійно не здійснював, угод фінансового та господарського характеру не укладав та не підписував, печаткою підприємства не користувався, податкову звітність не подавав.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ПП Лідер вказувало на те, що фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 826/10170/17. Верховний Суд зазначив, що вироком суду встановлено факт фіктивності реєстрації товариства, з яким позивач мав господарські відносини. Відтак, всі первинні документи, видані контрагентом позивача та підписані особою, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, як керівником, є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний - у тому, що всі первинні документи, підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину. Вважати документи контрагента позивача належними для формування витрат не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку у питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, внаслідок чого посилання позивача на не встановлення вироком обставин та відсутність наслідків для вирішення адміністративного спору, є неприйнятним.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує також позицію щодо особливостей урахування вироку у кримінальному провадженні, викладену в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/10205/16. Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, врахували лише те, що всі первинні документи, якими обґрунтовується реальність операцій з контрагентом підписано особою, яка не мала на меті здійснення фактичної господарської діяльності. Вказані обставини встановлені вироками, які набрали законної сили. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено у який саме період здійснювалися господарські операції та чи могла ця особа (відносно якої вирок) укласти вказані договори до моменту, з якого вироком суду підтверджена фіктивність її діяльності.

У постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 також акцентовано увагу на необхідності перевіряти чи встановлено вироком вина саме тієї уповноваженої особи контрагента позивача, яка здійснювала підписання первинних документів.

Оцінюючи вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі № 757/8390/16 та вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року у справі № 369/2738/15 як докази у даній справи з урахуванням зазначених правових позицій Верховного Суду, колегія судів прийшла до таких висновків.

У межах вироку Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі № 757/8390/16 досліджувалися господарські операції між ТОВ Девкаліон Груп та ТОВ Снабпостач щодо постання товарів у 2015 році. Також перевірялася правомірність дій фінансового директора ТОВ Снабпостач ОСОБА_2 щодо формування показників податкової звітності за результатами здійснення таких операцій.

Натомість правовідносини між ПП Лідер та ТОВ Девкаліон Груп під час розгляду справи № 757/8390/16 не досліджувалися. Також вироком суду від 28 березня 2016 року у вказаній справі не встановлено обставин щодо реєстрації та діяльності ТОВ Девкаліон Груп .

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вирок у справі № 757/8390/16 не є належним доказом того, що фінансово-господарські операції між ПП Лідер та ТОВ Девкаліон Груп не здійснювалися.

Натомість згідно з вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року у справі № 369/2738/15 ОСОБА_3 у вересні 2014 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав документи, на підставі яких невстановлена слідством особа здійснила реєстрацію ТОВ Апорт Груп .

Договір про надання послуг № ДП-100914, який мав вплив на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, був укладений між ПП Лідер та ТОВ Апорт Груп 09 жовтня 2014 року.

Зазначений договір, а також акти виконаних робіт від 21 та 31 жовтня 2014 року і податкові накладні від 21 та 31 жовтня 2014 року від імені ТОВ Апорт Груп були підписані директором ОСОБА_3 .

Отже, документи щодо господарських правовідносин між ПП Лідер та ТОВ Апорт Груп були складені та підписані у жовтні 2014 року, в той час як згідно з вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року у справі № 369/2738/15 ОСОБА_3 здійснив фіктивну реєстрацію ТОВ Апорт Груп на початку вересня 2014 року. Вказаним вироком було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва саме ту особу, яка підписувала договір № ДП-100914 від 09 жовтня 2014 року та складені на його підставі первинні документи.

З огляду на викладене колегія суддів враховує, що первинні документи, надані позивачу ТОВ Апорт Груп , підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управління підприємством, у зв`язку з чим такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

З метою повного з`ясування обставин справи та усунення будь-яких сумнівів щодо здійснення господарських операцій між ПП Лідер та ТОВ Апорт Груп , ТОВ Девкаліон Груп , колегія суддів вважає необхідним дослідити документи, які стосуються відповідних договорів.

Судом встановлено, що між ПП Лідер та ТОВ Апорт Груп був укладений договір № ДП-100914 від 09 жовтня 2014 року про надання послуг транспортного експедируванню. За вказаним договором ТОВ Апорт Груп зобов`язувалося виконувати та/або організувати виконання (надання) послуг, пов`язаних з процесом перевезення територією України вантажів (продукції) позивача на підставі письмової чи усної заявки (у тому числі у спрощений спосіб).

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції ПП Лідер надало суду копії актів приймання-передачі послуг № 29 від 21 жовтня 2014 року та № 57 від 31 жовтня 2014 року, а також копії податкових накладних від 21 і 31 жовтня 2014 року.

Аналогічний за змістом договір був укладений між ПП Лідер та ТОВ Девкаліон Груп , а саме - договір № ЕГ-013115 від 31 січня 2015 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується копіями актів приймання-передачі послуг № 396 від 24 лютого 2015 року та № 428 від 27 лютого 2015 року, а також копіями податкових накладних від 24 та 27 лютого 2015 року.

Інших письмових доказів чи пояснень на підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп , їх змісту та обсягу позивач суду не надав.

У наданих актах приймання-передачі послуг зазначено, що ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп надали позивачу експедиційні послуги, а саме:

- консультування зі складання та узгодження з контрагентами клієнта перевізних документів;

- забезпечення дотримання схоронності вантажу з моменту завантаження до його одержання контрагентами клієнта у пункті призначення;

- контроль за належним оформленням одержання контрагентом клієнта вантажу на станції призначення та під час його приймання за кількістю та якістю;

- контроль за завантаженням та вивантаженням продукції;

- участь в забезпеченні організації перевезень вантажів клієнта;

- перевірка кількості, якості і стану вантажу під час його завантаження та перевезення;

- перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на їх придатність для забезпечення належного перевезення вантажу у комерційному відношенні;

- перевірка стану вагонів (що подавалися під завантаження) на справність у комерційному відношенні;

- перевірка очищення нагонів від залишків іншого вантажу, сміття.

Також в актах приймання-передачі послуг зазначено, що за сприяння експедитора було забезпечено:

- подачу вагонів під завантаження продукції на станціях;

- завантаження (в т.ч. контрольне зважування вагонів) продукції на станціях;

- участь в прийманні контрагентом продукції по кількості та якості на станціях.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи з огляду на повідомлені податковим органом обставини діяльності ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп , не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій. Вони не у повній мірі розкривають зміст господарських операцій та досягнутих між сторонами домовленостей, не відображають хід виконання робіт з організації перевезення на кожному з етапів переміщення товару ПП Лідер та не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому.

Так, зі змісту наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити у якій спосіб ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп забезпечували подачу вагонів під завантаження та фактичне завантаження товару і його зважування.

Згідно з умовами договорів № ДП-100914 від 09 жовтня 2014 року та № ЕГ-013115 від 31 січня 2015 року зазначені контрагенти зобов`язувалися виконувати та/або організувати виконання послуг, пов`язаних з процесом перевезення вантажів.

Разом з тим, надані позивачем документи не містять інформації про те, хто був фактичним виконавцем робіт: ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп чи залучені ними особи.

Матеріали справи не містять письмових доказів, які б давали можливість встановити хто здійснював укладення договорів, пов`язаних із користуваннями вагонами, якими силами та засобами здійснювалося завантаження продукції на станціях, форму участі ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп у прийманні продукції.

Під час проведення перевірки та до суду не були надані первинні документи, які зазвичай підлягають складенню під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом, підтверджують прийманням вантажу, його зважування, вказують на вид товару що перевозився, отримувача у пункті призначення.

Також з наданих до суду документів неможливо встановити яким чином здійснювалося замовлення послуг, визначалися потреба у кількості вагонів, дати та адреси для подачі вагонів на завантаження, місце їх розвантаження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу.

Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

Приєднані до матеріалів справи первинні документи, а саме - акти приймання-передачі наданих послуг та податкові накладні є основними документами, які складаються у ході здійснення господарських операцій даного виду та за звичайних умов є достатніми для здійснення бухгалтерського і податкового обліку таких операцій.

Разом з тим, у разі виникнення сумнівів у здійсненні поставок товару та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності розкривали зміст господарської операції та підтверджували її фактичне здійснення.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного отримання послуг від ТОВ Апорт Груп та ТОВ Девкаліон Груп .

Зміст наданих ПП Лідер документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, виконання яких фактично відбулося.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно здійснила додаткове нарахування податкових зобов`язань ПП Лідер .

Враховуючи колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ПП Лідер .

Отже, доводи апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 31 травня 2019 року та є підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 313, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Лідер - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Кузьменко

А.Ю. Кучма