Постанова

від 31.05.2019 по справі 629/2963/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 629/110/18

Провадження № 22-ц/818/2208/19

31 травня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро ,

розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику та повідомлення учасників справи в місті Харкові

цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 січня 2019 року (суддя Смірнова Н.А.)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро про розірвання договорів оренди земельних ділянок,-

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Супіна Агро , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Краєвид Агро про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування вимог зазначав, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належать на праві власності земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відповідно площами 4,8967 га та 0,5270 га, розташовані на землях Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області. Вказані земельні ділянки належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 уклав з ТОВ Супіна Агро договори оренди земельних ділянок №№ 76.1 і 76.2 від 01.01.2007 року. Орендар не сплачує орендної плати у визначеній договором сумі, крім того, орендар не дотримується режиму використання земель згідно з вимогами чинного законодавства та щодо екологічної безпеки і зберігання родючості їх ґрунту та якості.

Справа розглянута за відсутності сторін та їх представників.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом помилково не взято до уваги розрахунок орендної плати, наданий позивачем. Крім того, відповідачем жодного разу не заперечувався перехід права власності на спірні земельні ділянки від спадкодавця до позивача.

Правом на відзив відповідач не скористався.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повідомив належним чином товариство про те, що він став власником земельних ділянок, в зв`язку з чим відповідач не мав змоги виконати вимоги закону щодо сплати орендної плати. Крім того, позивач відмовився від отримання орендної плати, яка направлялася відповідачем на його адресу.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 5,4237 га в межах згідно з планом, розташована на території Садівської сільської ради, КСП ім. Леніна, та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01.01.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Супіна Агро укладені договори № 76.1 та № 76.2 оренди земельних ділянок площею 4,8967 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1 , та 0,5270 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2 , Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 28.03.2002 року, строком на 25 років.

Договори зареєстровані в Лозівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК , а саме договір оренди № 76.1 від 01.01.2007 року - № 04076700037 від 16 лютого 2007 року, а договір № 76.2 від 01.01.2007 року - № 040767700093 від 06 березня 2007 року.

Згідно з протоколом №6 від 27.06.2017 року загальних зборів учасників ТОВ Супіна Агро , припинено ТОВ Супіна Агро шляхом приєднання до ТОВ Краєвид Агро .

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Доказів на підтвердження того, що за життя ОСОБА_3 договори оренди земельних ділянок не виконувалися чи виконувалися неналежним чином позивачем та його представником не надано.

Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, іфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки, найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання находження нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Про перехід права власності від померлого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 орендаря повідомлено не було.

Крім того, 20.06.2017 року на адресу ОСОБА_1 орендна плата за 2017 рік в сумі 14770,35 грн. була направлена ТОВ Краєвид Агро поштовим переказом ( а.с. 51 ).

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказів на підтвердження того, що розрахунок орендної плати проведений невірно, чи орендар іншим чином порушує умови договору оренди, в тому числі, щодо дотримання екологічної безпеки, виготовлення та розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни позивачем та його представником не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С.Сащенко

Судді А.І.Овсяннікова

І.П. Коваленко