Постанова

від 20.05.2019 по справі 471/303/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 471/303/17-ц

провадження № 61-43043св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Костуватська сільська рада Братського району Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року у складі судді Кірімової О. М. , та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення Костуватської сільської ради Братського району Миколаїівської області від 21 лютого 2017 року № 3.

Позов мотивовано тим, що рішенням Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області від 20 травня 2010 року № 6 йому надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та на виготовлення державного акта на право власності на земельні ділянки згідно списку, в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства. Цим же рішенням рекомендовано замовити в землевпорядній організації технічну документацію з подальшим затвердженням в сільській раді по виготовленню державних актів на право власності на землю.

У 2016 році інженером-землевпорядником було виготовлено технічну документацію та погоджено з усіма інстанціями. Також, позивач зазначав, що у лютому 2017 року він звернувся до Костуватської сільської ради для затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак, рішенням сесії Костуватської сільської ради № 3 від 21 лютого 2017 року йому відмовлено у затвердженні технічної документації та передачі її у власність у зв`язку із відсутністю містобудівної документації згідно вимог частин 3 та 4 статті 24, пунктів 6 та 6-1 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання і містобудівної діяльності , яким заборонено відведення (надання) земельних ділянок не тільки для нового будівництва, але й земельних ділянок під існуючими об`єктами, а також допущеними неточностями при виготовленні документації та рекомендовано проект землеустрою привести у відповідність з генеральним планом забудови села Костувате . Вказане рішення Костуватської сільської ради ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки воно не відповідає чинному законодавству.

Крім цього, позивач зазначав, що згідно Земельного кодексу України, йому при виготовленні технічної документації на відновлення меж, погодження органу державно-архітектурного контролю не потрібне, оскільки дана земельна ділянка не відведена йому для будівництва житлового будинку, а на ній вже розташований житловий будинок, який належить позивачу на праві приватної власності.

Ще у 2010 році йому було надано такий дозвіл та залишилося лише затвердити технічну документацію. Законодавством України не передбачено відмови у затвердженні технічної документації, а відмова надається лише у випадку надання дозволу на розробку даного проекту.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно за № 30 від 12 грудня 2006 року позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 133 серії НОМЕР_3.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що при розробці технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки головою Костуватської сільської ради було погоджено її та земельній ділянці надано кадастровий номер.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення № 3 Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області від 21 лютого 2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 і передачі її у власність ОСОБА_1 ; зобов`язати Костуватську сільську раду Братського району Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,25 га та передачу у власність ОСОБА_1 ; стягнути з Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області на його користь витрати щодо надання юридичної консультації, складання позовної заяви та підготовки матеріалів у розмірі 4 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 900 грн.

У травні 2017 року Костуватська сільська рада Братського району звернулась до суду із зустрічним позовом до виконавчого комітету Костуватської сільської ради Братського району та ОСОБА_1 , центру надання адміністративних послуг при Братській районній державній адміністрації Миколаївської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року в зв`язку з відмовою від заявлених вимог за зустрічним позовом, провадження по справі за зустрічним позовом Костуватської сільської ради Братського району закрито.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом неповно досліджено обставини справи та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами, внаслідок чого не застосовано законодавство, яке підлягало до застосування. Не вірно застосували законодавство щодо порядку затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та безпідставно відмовили у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи:

У жовтні 2018 року представник Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області - Саннікова Н. Г. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Рішенням Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області від 21 травня 2010 року № 6 позивачу надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на земельні ділянки та на виготовлення державного акта на право власності на земельні ділянки згідно списку. Цим же рішенням рекомендовано замовити в землевпорядній організації технічну документацію з подальшим затвердженням в сільській раді по виготовленню державних актів на право власності на землю (а.с. 10). Відповідно до списку (а.с. 10 зворот-11) ОСОБА_1 наряду з іншими надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки с. Костувате, в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства, як видно, без зазначення адреси розташування таких земельних ділянок.

Право власності на вказану земельну ділянку не оформлено.

Згідно з технічною документацією межі суміжних земельних ділянок погоджено із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,25 га

Однак, кадастровий план на технічній документації та план кадастрової зйомки не суттєво різняться як своєю конфігурацією, так і площею (розмірами сторін). На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, розташований житловий будинок, що належить ОСОБА_1 на праві власності з 2006 року.

Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,25 га належить комунальній власності (відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку).

21 лютого 2017 року позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 і передачі у власність земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою через відсутність містобудівної документації згідно вимог частин 3 та 4 статті 24, пунктів 6 та 6-1 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання і містобудівної діяльності , яким заборонено відведення (надання) земельних ділянок не тільки для нового будівництва, але й земельних ділянок під існуючими об`єктами, а також через допущені неточності при виготовленні документації та рекомендовано ОСОБА_1 проект землеустрою привести у відповідність з генеральним планом забудови села Костувате.

Відповідно до протоколу десятої сесії Костуватської сільської ради сьомого скликання від 20 лютого 2017 року, на даній сесії розглядалося питання про надання дозволу на виготовлення детального плану (плану зонування). Також слухалось питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 площею 0,25 га і передачі її у власність ОСОБА_1

Виготовлена ОСОБА_1 технічна документація не відповідає генеральному плану забудови села, про що завчасно було повідомлено ОСОБА_1 Однак, позивач не звертався до сільської ради з заявою про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований належний йому житловий будинок, таке питання на пленарному засіданні не розглядалося, у ОСОБА_1 відсутня згода власника земельної ділянки, відсутні документи, що посвідчують право заявника на земельну ділянку, під час складання кадастрового плану земельної ділянки, не було враховано генеральний план с. Костувате, що призвело до зміни конфігурації земельної ділянки та неточностей при складанні технічної документації.

Крім того, площа земельної ділянки складає 2456 кв.м. або 0, 2456 га, в технічній документації наданій ОСОБА_1 площа вказана 0,2500 га, що не відповідає дійсності.

Посилаючись на ч.ч. 3 та 4 ст. 24, пунктів 6 та 6-1 Прикінцевих положень ЗУ Про регулювання і містобудівної діяльності , надана ОСОБА_1 технічна документація не відповідає вимогам норм діючого законодавства.

Головний архітектор Братської РДА запропонував ОСОБА_1 проект землеустрою привести у відповідність з генеральним планом забудови села Костувате, оскільки земельна ділянка проекту землеустрою повинна відповідати земельній ділянці генерального плану забудови с. Костувате.

На генеральному плані с. Костувате 1994 року та витягу копії до нього видно схематичне зображення земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Із викопіювання із креслення генерального плану с. Костувате за 1974 рік (а.с. 26) також видно схематичне зображення земельних ділянок по вул. Набережна.

Виготовлена позивачем технічна документація не відповідає забраженню земельної ділянки позивача на даних планах.

Норми права, які підлягають застосуванню:

Статтею 123 Земельного кодексу України та пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677, визначено випадки, за яких розробка проекту відведення не вимагається.

Так, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, або передається у користування за договорами оренди, сервітуту, сеперфіцію, емфітевзису без зміни її меж та цільового призначення;

земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

В таких випадках достатньо розробляти технічну документацію із землеустрою.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України відповідна рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу ділянки у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.8 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. (частина дев`ята статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). При цьому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури ( ч.2).

Таким чином узгодженню підлягає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, не зважаючи на те, чи на ній вже розташовано об`єкт будівництва, чи ще тільки планується розташування такого об`єкта. Отже те, що на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність уже збудовано будинок, який належить йому на праві власності, не звільняє його від необхідності узгоджувати проект землнеустрою цієї земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 186-1 ЗК України.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Аналіз змісту зазначеної норми права свідчить про те, що саме зазначені в частинах першій - третій статті 186-1 ЗК органи повинні погодити технічну документацію та вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З відповідним органом державно-архітектурного контролю виготовлена позивачем технічна документація не узгоджувалась.

Аналіз вказаних обставин свідчить про те, що в даному випадку розробці технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку повинна була передувати розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за дозволом на виготолення якої позивач до відповідача не звертався.

Погодження власника землі реальних меж тієї земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, на час звернення позивача з заявою про затвердження технічної документації в установленому законом порядку отримано не було, а погодження виготовленої позивачем технічної документації з головою сільради не замінює такого погодження, так як відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, а не головою сільради особисто.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Встановлено, що на час надання дозволу на виготовлення технічної документації земельні ділянки сформовані не були.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів надання йому до 2004 року у користування у відповідності до вимог закону земельної ділянки, право власності на яку він бажає отримати.

У відповідності до Закону України Про землеустрій виділяються такі види технічної документації, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Межі земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність в натурі (на місцевості) раніше не були визначені, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), під час якої і необхідно було отримати згоду відповідача на встановлення(відновлення) конкретних меж земельної ділянка.

Правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою на підставі угоди у позивача також відсутні.

Суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що під час прийняття оспорюваного рішення Костуватська сільська рада діяла в межах своєї компетенції у спосіб та порядок, передбачений Конституцією та законами України, порушень прав позивача під час прийняття такого рішення не встановлено.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська