Рішення

від 23.04.2019 по справі 925/101/19

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Черкаси справа № 925/101/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участі представників позивача - Балковської І.Ю. за самопредставництвом, відповідача - Яроша С.В. за довіреністю, третьої особи-1 - Яроша С.В. за довіреністю, третьої особи-2 - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України (третя особа-1), Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (третя особа-2) про стягнення 209518 грн. 04 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади , звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, у якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь позивача 209518 грн. 04 коп. майнової шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області при здійсненні ним власних повноважень.

Позов мотивований тим, що спірна майнова шкода спричинена бездіяльністю відповідача у 2012 році по поверненню відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості у розмірі 1478449 грн. за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів .

До позову додано розрахунок спірної заборгованості, яка складається із 167 951 грн. 81 коп. інфляційних збитків та 41566 грн. 23 коп. 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 14.01.2016 по 31.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/101/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.02.2019, за клопотанням позивача залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року за клопотанням відповідача до участі у справі залучено третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року підготовче провадження у справі № 925/101/19 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач та третя особ-2 в особі свого представника 26.02.2019 року подали відзив на позовну заяву (за вх. № 6010/19, а.с. 36-42), у якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог та зазначили, що Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі є Міністерство агарної політики та продовольства України. Правовідносини щодо перерахування та отримання бюджетних коштів за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів виникли між позивачем і Міністерством агарної політики та продовольства України, відповідним управлінням агропромислового розвитку області. Станом на 01.02.2019 року рахується кредиторська заборгованість Управління АПР Черкаської обласної державної адміністрації по КПКВК 2801180 у розмірі 1478449 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади , а будь-які порушення у діяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області відсутні. Зазначена кредиторська заборгованість не погашена виключно у зв`язку з відсутністю коштів у 2012 році на єдиному казначейському рахунку, а перереєстрація цього бюджетного зобов`язання на наступні бюджетні періоди в 2013-2018 роках Управлінням АПР Черкаської обласної державної адміністрації не здійснено.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17, від 12.07.2018 року у справі № 910/13314/17.

Позивач в особі свого представника 26.03.2019 року подав відповідь на відзив (вх. № 9442/19, а.с. 72-74), у якому спростовував доводи відповідача, зокрема, зазначив, що усі обґрунтування заперечення проти позову, викладені відповідачем у відзиві, були дослідженні при розгляді справи № 823/5406/15, рішення Черкаського окружного адміністративного суду у якій набрало законної сили і є преюдиціальним для вирішення даного спору, та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа-2 - Управління агропромислового комплексу Черкаської обласної державної адміністрації в особі свого представника подала письмові пояснення по суті позову (вх. № 9622/19 а.с. 80-82), у яких зазначила, що доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов спростовуються, викладеними у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі № 823/5406/15 фактами, ці рішення адміністративних судів набрали законної сили і, згідно положень ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Розгляд справи Управління АПК Черкаської обласної державної адміністрації просило здійснювати без участі її представника.

В засіданнях суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і письмовій відповіді на відзив, підтримала і просила суд задовольнити повністю, представник відповідача та третьої особи-1 позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.

Наказом Міністерства агарної політики та продовольства України від 30.11.2012 № 745 (із змінами від 24.12.2012 № 807), затверджено Розподіл бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів між підприємствами-позичальниками в сумі 26331966,00 грн., в тому числі ТОВ Золотоніські сади - 1478449, 00 грн. (а.с. 15-18).

25.12.2012 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області зареєстровано та взято на облік Реєстри бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 21 і № 25 від 19.12.2012 року, яким передбачено бюджетне фінансування ТОВ Золотоніські сади у розмірі 1478449,00 грн. (а.с. 13-14).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року, у справі № 823/5406/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства агарної політики та продовольства України, Департамента агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади бюджетної заборгованості у сумі 1478499 грн., зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити операції з оплати кредиторської заборгованості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації перед товариством з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади у сумі 1478499 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі № 823/5406/15 встановлені наступні обставини:

досліджені судом докази свідчать про те, що Головне управління агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації своєчасно оформило та подало до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області всі документи, необхідні для здійснення останнім перерахування коштів в розмірі 1478499,00 грн. на рахунок їх одержувача (ТОВ Золотоніські сади ). Зазначене підтверджується відміткою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на реєстрі бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.12.2012 №25;

доводи представника відповідача про неможливість погасити заборгованість перед ТОВ Золотоніські сади , в зв`язку з тим, що Департаментом агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації не ініційовано перед головним розпорядником коштів Мінагрополітики, питання щодо визначення бюджетної програми, за рахунок бюджетних асигнувань якої можливо було погасити бюджетне фінансове зобов`язання, з відповідним погодженням Міністерства фінансів України та не здійснено перереєстрації такого бюджетного зобов`язання протягом 2013-2015 років, суд сприймає критично та зазначає, що достатнім документом для такого відшкодування є реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 19.12.2012 № 25, який зареєстрований та взятий на облік у ГУ ДКСУ у Черкаській області і на підставі якого відповідач був зобов`язаний здійснити відповідне бюджетне відшкодування;

кошти на розподільчий рахунок Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Управління АПР) від Мінагрополітики (головного розпорядника бюджетних коштів) надійшли 27.12.2012 року;

далі, відповідно до порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2011 № 1223 (втратив чинність 08.02.2013) Управлінням АПР після отримання виписки з рахунка 90737032003763 відкритих асигнувань за узагальненими показниками протягом наступного робочого дня після отримання виписки про відкриття асигнувань, тобто подано до Головного управління розподіли відкритих асигнувань за КПКВК 2801180;

отримані розподіли були опрацьовані Головним управлінням протягом операційного дня 28.12.2012, що підтверджується випискою з субрахунку № 90759032003763.1310 за 28.12.2012, однак, як зазначає апелянт оплата не була здійснена у зв`язку з закінченням бюджетного періоду;

перевіряючи правомірність дій Казначейства у грудні 2012 року, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року;

статтею 57 Бюджетного кодексу України встановлено, що не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається Міністерством фінансів України;

судом із заперечень Казначейства, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що на виконання вимог ст. 57 Бюджетного кодексу України, наказу Державної казначейської служби України від 10.12.2012 № 370 Про затвердження Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України по завершенню бюджетного 2012 року та початку 2013 року , відповідно до наказів Головного Управління від 12.12.2012 № 215/ОД Про затвердження Регламенту роботи по завершенню бюджетного 2012 року та початку 2013 року та від 20.12.2012 № 220ЮД Про регламент роботи по завершенню бюджетного 2012 року (далі - Наказ № 220/0Д") встановлено граничний час прийому платіжних документів розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного, обласного бюджетів та інших клієнтів для забезпечення завершення їх виконання. Так, наказом № 220/ОД встановлено, що 28.12.2012 операційний день продовжено до 17 години, а 29.12.2012 - Головне управління працює без клієнтів.

відповідно до звіту ф. 7д Звіт про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.01.2013 за Управлінням АПР по КПКВК 2801180 обліковувалась кредиторська заборгованість на загальну суму 37 009 271,33 грн., з них 1 478 499,00 грн. - кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ Золотоніські сади . Станом на 01.01.2016 року за Департаментом АПР по КПКВК 2801180 обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 20 601 407,87 грн.

Із пояснювальних записок Управління агропромислового розвитку Черкаської ОДА (яке є правонаступником Департаменту АПР Черкаської ОДА) за 2017, 2018 роки, пояснень представників сторін і третіх осіб вбачається, що станом на час розгляду справи за Управлінням АПР Черкаської ОДА обліковується прострочена кредиторська заборгованість перед ТОВ Золотоніські сади у розмірі 1478499 грн., яка не перереєстрована в органах казначейства у 2017, 2018 роках у зв`язку з відсутністю паспорта кошторисних призначень, заборгованість виникла у 2012 році у зв`язку з відсутністю підкріплення субрахунків єдиного казначейського рахунку для проведення зареєстрованих платежів від Державної казначейської служби України.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідача щодо перерахування позивачу належного йому відшкодування з Державного бюджету України заборгованості у розмірі 1478449 грн. за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів , у розмірі 209518,04 грн., яка складається із 167951,81 грн. інфляційних втрат та 41566,23 грн. 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 14.01.2016 по 31.12.2016 року.

Обґрунтовуючи позов як на правову підставу своїх вимог позивач послався на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 625 ч. 2, 1173 ЦК України, правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, а в частині доказування - ст.. 75 ч. 4 ГПК України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства - безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 3, 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, на правові позиції якої послався позивач, вбачається, що предметом позову у цій справі, що розглядалась, було стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 1 вересня 2012 року по 1 жовтня 2015 року за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, підтверджених вироком суду. Розглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (п. 45).

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач і третя особа-1 послались на висновки про застосування норми права, яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17, від 12.07.2018 у справі № 910/13314/17. За їх змістом аналіз положень статей 1166 та 1173 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема, статті 625 ЦК України. Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав. Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов`язання.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів в Україні , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Відтак, суд не може взяти до уваги посилання відповідача і третьої особи-1, наведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, на правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17, від 12.07.2018 у справі № 910/13314/17 в яких міститься інший правовий висновок стосовно подібних правовідносин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Із постанови Великої Палати Верховного суду від 12.03.2019 № 920/715/17|12-199гс18 вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п.п. 5.9., 5.10.).

Обґрунтовуючи позов, позивач як на матеріальну підставу своїх вимог поклався на преюдиціальні обставини, встановлені постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі № 823/5406/15. Цими судовими рішенням встановлено протиправною бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, проте питання наявності і розміру майнової шкоди, завданої цією протиправною бездіяльністю відповідача позивачу, та її стягнення не розглядались.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з держави збитків, які виникли внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, як органу державної влади, заявлена на підставі статей 625, 1173 ЦК України. Спір виник у зв`язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності, спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами господарського законодавства, згідно з частиною першою статті 20 ГПК України справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Отже, оскільки позовні вимоги обґрунтовані завданням майнової шкоди позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, як органу державної влади, то його позов про відшкодування шкоди може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У спірних правовідносинах особою, зобов`язаною сплатити на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 1478449 грн. за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів , є третя особа-2 - Головне управління агропромислового розвитку Черкаської облдержадміністрації, відтак спірні вимоги про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних за порушення цього грошового зобов`язання, заявлені до неналежного відповідача.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, затвердженого наказом Державної казначейської служби України 21.11.2011 № 106 (у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 № 160, Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області є територіальним органом ДКС України і підпорядковане їй. Головним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку Головне управління Казначейства, зокрема: здійснює через систему електронних платежів НБУ розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів; здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; здійснює платежі за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до законодавства.

У справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у якій послався позивач, предметом позову було стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, підтверджених вироком суду.

У справі, що розглядається, подія невиконання грошового зобов`язання відповідачем жодними належними і допустимими доказами не підтверджена, обставини справи відмінні від обставин, досліджених у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, тому відсутні підстави для застосування судом зазначених позивачем правових позицій Великої Палати Верховного Суду у цій справі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд надає перевагу запереченням відповідача і третьої особи-1, поданий позов з урахуванням його предмета і підстав визнає необґрунтованим, недоказаним і таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України (третя особа-1), Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (третя особа-2) про стягнення 209518 грн. 04 коп., - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.05.2019 року.

Суддя В.М. Грачов