Постанова

від 28.01.2020 по справі 925/101/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/101/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кролевець О.А.. Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади"

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Грачова В.М.

від 23.04.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

від 17.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади"

до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державної казначейської служби України, 2) Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації

про стягнення 209518,04 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади", звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, у якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь позивача 209518 грн 04 коп. майнової шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області при здійсненні ним владних повноважень.

Позов мотивований тим, що спірна майнова шкода спричинена бездіяльністю відповідача у 2012 році по поверненню відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості у розмірі 1478449 грн за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів . До позову додано розрахунок спірної заборгованості, яка складається із 167951 грн 81 коп. інфляційних збитків та 41566 грн 23 коп. 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 14.01.2016 по 31.12.2016 року.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу Міністерства агарної політики та продовольства України від 30.11.2012 №745 (із змінами від 24.12.2012 №807), затверджено Розподіл бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів між підприємствами-позичальниками в сумі 26331966,00 грн, в тому числі ТОВ "Золотоніські сади" - 1478449,00 грн.

В подальшому, 25.12.2012 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області зареєстровано та взято на облік Реєстри бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №21 і №25 від 19.12.2012, яким передбачено бюджетне фінансування ТОВ "Золотоніські сади" у розмірі 1478449,00 грн.

Оскільки Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області не надало кошти позивачу, останній звернувся в порядку адміністративного судочинства до відповідача з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, у справі №823/5406/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства агарної політики та продовольства України, Департамента агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" бюджетної заборгованості у сумі 1478499 грн, зобов`язано Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити операції з оплати кредиторської заборгованості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації перед товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" у сумі 1478499 грн.

Як видно зі змісту пояснювальних записок Управління агропромислового розвитку Черкаської ОДА (яке є правонаступником Департаменту АПР Черкаської ОДА) за 2017, 2018 роки, та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, станом на час розгляду справи за Управлінням АПР Черкаської ОДА обліковується прострочена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Золотоніські сади" у розмірі 1478499 грн., яка не перереєстрована в органах казначейства у 2017, 2018 роках у зв`язку з відсутністю паспорта кошторисних призначень, заборгованість виникла у 2012 році у зв`язку з відсутністю підкріплення субрахунків єдиного казначейського рахунку для проведення зареєстрованих платежів від Державної казначейської служби України.

Отже, позивач звертаючись до суду з даним позовом вважає, що оскільки Головним управлінням державної казначейської служби у Черкаській області допущено бездіяльність, яку встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 у справі №823\5406\15 йому нанесена майнова шкода у зв`язку несвоєчасним перерахуванням коштів, що складається з 167951,81 грн інфляційних втрат та 41566,23 грн 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 14.01.2016 по 31.12.2016 року. Також, обґрунтовуючи позов, як на правову підставу своїх вимог послався на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 625 ч. 2, 1173 ЦК України, правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, а в частині доказування - ст. 75 ч. 4 ГПК України.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України (третя особа-1), Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (третя особа-2) про стягнення 209518 грн 04 коп. відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах особою, зобов`язаною сплатити на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 1478449 грн за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів , є третя особа -2 - Головне управління агропромислового комплексу розвитку Черкаської облдержадміністрації, відтак спірні вимоги про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за порушення грошового зобов`язання, заявлені до неналежного відповідача. При цьому вказав на те, що оскільки позовні вимоги обґрунтовані завданням майнової шкоди позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, як органу державної влади, то його позов про відшкодування шкоди може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства на підставі вимог ст. 1173 ЦК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 у справі №925/101/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 у справі №925/101/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції в обґрунтування постанови зазначив, що позивач звертаючись з даним позовом не надав належних на допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України нанесення шкоди завданої у зв`язку з неправомірною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби у Черкаській області та не довів причинного зв`язку між неправомірною бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому колегією суддів не прийнято до уваги посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18, оскільки остання викладена з інших правовідносин.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає невірним висновок суду про те, що позов про відшкодування шкоди може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки за суб`єктним складом та заявленими вимогами спір підлягає розгляду у господарському суді.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" 28.10.2019 звернулося до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №925/101/19, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі №925/101/19 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Золотоніські сади задовольнити у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно при розгляді справи не врахував правову позицію Великої палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Вказав на те, що самі інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму бюджетного відшкодування, яку не отримало підприємство, і є тією майновою шкодою, яку понесло підприємство через неправомірну діяльність відповідача, підтверджену адміністративним судом. Окрім того, вказав, що у суду першої інстанції були наявні усі належні та достатні докази для самостійного встановлення наявності складу цивільного правопорушення, внаслідок якого товариство звернулось за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду, а розмір шкоди мав бути визначений виходячи з норм ст. 625 ЦК України. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення відповідачем головного управління агропромислового розвитку Черкаської обладміністрації, оскільки бездіяльність, на його думку допустив саме відповідач, що підтверджується рішенням у адміністративній справі № 823/5406/15.

Оскільки у чинному законодавстві України інфляційні втрати та проценти річних сформульовані лише у статті 625 ЦК України, то наведення Товариством у позові вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду здійснено в контексті можливості застосування цієї статті, передусім, при деліктних правовідносинах, якими є відносини між позивачем та відповідачем, з одночасним зверненням уваги на те, що за цією статтею Велика Палата Верховного Суду вбачає за можливе нарахування інфляційних втрат та процентів річних також на збитки.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа 1 просять відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди у розмірі 209518,04 грн, яка складається з 167951,81 грн втрат від інфляції та 41566,23 грн трьох процентів річних за користування грошовими коштами за період з 14.01.2016 по 31.12.2016, нанесеною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби України в Черкаській області при здійсненні ним повноважень.

У статті 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України .

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18 з якої вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п.п. 5.9, 5.10.).

Як видно з матеріалів справи позивач звертаючись з даним позовом не надав належних на допустимих доказів в розумінні ст. 76 ,77 ГПК України нанесення шкоди завданої у зв`язку з неправомірною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби у Черкаській області та не довів причинного зв`язку між неправомірною бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому колегія суддів колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18, оскільки остання викладена з інших правовідносин.

Як вбачається з даної постанови, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки у чинному законодавстві України інфляційні втрати та проценти річних сформульовані лише у статті 625 ЦК України то Велика Палата вбачає за можливе нарахування інфляційних втрат та процентів річних також на збитки.

Як вірно становлено судами попередніх інстанцій, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №823/5406/15, не вирішувалось питання наявності і розміру майнової шкоди, та її стягнення не розглядались.

Оскільки факту нанесення майнової шкоди не встановлено, відповідно нараховані позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат на суму непогашеної основної заборгованості не може бути стягнута саме як майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки така шкода підлягає стягненню лише в порядку статті 1173 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано вважає невірним висновок суду про те, що позов про відшкодування шкоди може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки за суб`єктним складом та заявленими вимогами спір підлягає розгляду у господарському суді.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої та апеляційний інстанції правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції Касаційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 925/101/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець