Постанова

від 17.09.2019 по справі 925/101/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2019 р. Справа№ 925/101/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Балковська І.Ю.

від відповідача: Грицюк Т.Б. довіреність № 13-12 \25-163 від 08.01.2019 року

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади"

на рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 р.

у справі № 925/101/19 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади

до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області,

третя особа 1: Державна казначейська служба України,

третя особа 2: Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації,

про стягнення 209 518, 04 грн. - ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади", звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, у якому просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь позивача 209518 грн. 04 коп. майнової шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади - Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області при здійсненні ним владних повноважень.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України (третя особа-1), Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (третя особа-2) про стягнення 209518 грн. 04 коп. відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах особою, зобов'язаною сплатити на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 1 478 449 грн. за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів , є третя особа -2 - Головне управління агропромислового комплексу розвитку Черкаської облдержадміністрації, відтак спірні вимоги про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, заявлені до неналежного відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 року та скасувати його, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що рішення суду першої інстанції порушує норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що суперечливим є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ Золотоніські сади звернулось до суду неналежної юрисдикції. Суд першої інстанції неправомірно при розгляді справи не врахував правову позицію Великої палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686\21962\15-ц. Вказав на те, що самі інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму бюджетного відшкодування, яку не отримало підприємство, і є тією майновою шкодою, яку понесло підприємство через неправомірну діяльність відповідача, підтверджену адміністративним судом. Окрім того, вказав, що у суду першої інстанції були наявні усі належні та достатні докази для самостійного встановлення наявності складу цивільного правопорушення, внаслідок якого товариство звернулось за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду, а розмір шкоди мав бути визначений виходячи з норм ст. 625 ЦК України. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення відповідачем головного управління агропромислового розвитку Черкаської обладміністрації, оскільки бездіяльність, на його думку допустив саме відповідач, що підтверджується рішенням у адміністративній справі № 823\5406\15.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади у справі № 925\101\19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 липня 2019 року у даній справі поновлено товариству з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 року, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 17.09.2019 року о 11.00 год.

29 липня 2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.

В судовому засіданні 17.09.2019 року позивач підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути майнову шкоду з відповідача у розмірі 209 518 грн, заподіяну внаслідок незаконної бездіяльності органу державної влади при здійсненні ним повноважень.

Представник відповідача зазначив на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.

Представник третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином ( а.с 149-152)

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників третіх осіб обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідно до Наказу Міністерства агарної політики та продовольства України від 30.11.2012 № 745 (із змінами від 24.12.2012 № 807), затверджено Розподіл бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб'єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів між підприємствами-позичальниками в сумі 26331966,00 грн., в тому числі ТОВ "Золотоніські сади" - 1478449, 00 грн. (а.с. 15-18).

В подальшому, 25.12.2012 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області зареєстровано та взято на облік Реєстри бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 21 і № 25 від 19.12.2012 року, яким передбачено бюджетне фінансування ТОВ "Золотоніські сади" у розмірі 1478449,00 грн. (а.с. 13-14).

Оскільки Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області не надало кошти позивачу, останній звернувся в порядку адміністративного судочинства до відповідача з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року (а.с. 25-31), у справі № 823/5406/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" до Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства агарної політики та продовольства України, Департамента агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області по неповерненню відшкодування з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" бюджетної заборгованості у сумі 1478499 грн., зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області здійснити операції з оплати кредиторської заборгованості Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації перед товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніські сади" у сумі 1478499 грн.

Як видно зі змісту пояснювальних записок Управління агропромислового розвитку Черкаської ОДА (яке є правонаступником Департаменту АПР Черкаської ОДА) за 2017, 2018 роки, (а.с. 43-46) та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, станом на час розгляду справи за Управлінням АПР Черкаської ОДА обліковується прострочена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Золотоніські сади" у розмірі 1478499 грн., яка не перереєстрована в органах казначейства у 2017, 2018 роках у зв'язку з відсутністю паспорта кошторисних призначень, заборгованість виникла у 2012 році у зв'язку з відсутністю підкріплення субрахунків єдиного казначейського рахунку для проведення зареєстрованих платежів від Державної казначейської служби України.

Отже, позивач звертаючись до суду з даним позовом вважає, що оскільки Головним управлінням державної казначейської служби у Черкаській області допущено бездіяльність, яку встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 у справі № 823\5406\15 йому нанесена майнова шкода у зв'язку несвоєчасним перерахуванням коштів, що складається з 167951,81 грн. інфляційних втрат та 41566,23 грн. 3% річних, нарахованих за користування відповідачем грошовими коштами у період з 14.01.2016 по 31.12.2016 року. Також, обґрунтовуючи позов, як на правову підставу своїх вимог послався на норми ст. 56 Конституції України, ст.ст. 22, 625 ч. 2, 1173 ЦК України, правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, а в частині доказування - ст.. 75 ч. 4 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах особою, зобов'язаною сплатити на користь позивача бюджетну заборгованість у розмірі 1 478 449 грн. за бюджетною програмою Фінансові заходи в агропромисловому комплексі за напрямком фінансування Здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів , є третя особа -2 - Головне управління агропромислового комплексу розвитку Черкаської облдержадміністрації, відтак спірні вимоги про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, заявлені до неналежного відповідача. При цьому вказав на те, що оскільки позовні вимоги обґрунтовані завданням майнової шкоди позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, як органу державної влади, то його позов про відшкодування шкоди може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства на підставі вимог ст. 1173 ЦК України.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Так, загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1161 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також, за вимогами статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди у розмірі 209 518, 04 грн., яка складається з 167 951,81 грн. втрат від інфляції та 41 566,23 трьох процентів річних за користування грошовими коштами за період з 14.01.2016 року по 31.12.2016 року, нанесеною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби України в Черкаській області при здійсненні ним повноважень.

Водночас, згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Таким чином, за вимогами статті 625 ЦК України передбачено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та ці норми поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Аналізуючи положення статей про відшкодування заподіяння майнової шкоди, колегія суддів приходить до висновку про те, що покладання на відповідача передбаченої ст. 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується у деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення грошових зобов'язань, зокрема, статті 625 ЦК України.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18 з якої вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п.п. 5.9, 5.10.).

Як видно з матеріалів справи позивач звертаючись з даним позовом не надав належних на допустимих доказів в розумінні ст.76,77 ГПК України нанесення шкоди завданої у зв'язку з неправомірною бездіяльністю Головного управління державної казначейської служби у Черкаській області та не довів причинного зв'язку між неправомірною бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.

При цьому колегія суддів колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс 18, оскільки остання викладена з інших правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17, від 12.07.2018 у справі № 910/13314/17 прийшов до висновку про те, що зміст аналізу положень статей 1166 та 1173 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої статтею 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема, статті 625 ЦК України. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Отже, дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання.

Відносно посилання відповідача на те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі № 823/5406/15 встановлені преюдиційні обставини щодо протиправності бездіяльності відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначеними рішеннями не вирішувалось питання наявності і розміру майнової шкоди, та її стягнення не розглядались.

Водночас, колегія суддів вважає невірним висновок суду про те, що позов про відшкодування шкоди може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки за суб'єктним складом та заявленими вимогами спір підлягає розгляду у господарському суді.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про відмову у позові з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 року у справі № 925\101\19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Золотоніські сади на рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 р. у справі № 925\101\19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2019 р. у справі № 925\101\19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 925\101\19 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 04.10.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко