Рішення

від 27.05.2019 по справі 535/239/19

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/239/19

Провадження № 2/535/167/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Загнійко А.В., при секретарі - Білик Н.О., розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/239/19 за позовом ОСОБА_1 до Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

з участю:

представника позивача - адвоката Позняка С.М.,

представника третьої особи - Гриценка Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування на земельну ділянку площею 25,0 га, яка надана для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, й до дня смерті перебувала в постійному користуванні - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після смерті батька - ОСОБА_2 , він є спадкоємцем за законом спадкового майна, у тому числі права постійного користування на земельну ділянку площею 25,0 га, яка надана для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, що була надана ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 06.07.1998 року. Для належного оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Троцької О.А., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки у спадкодавця не виникло права власності на земельну ділянку, останній мав лише право користування нею. Позивач вважає, що право постійного користування земельною ділянкою, яке спадкодавець набув до набрання чинності Земельним кодексом України (в редакції 2001 року), в разі його смерті підлягає успадкуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив (а.с.102).

Під час судового розгляду представник позивача - адвокат Позняк С.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав у ньому зазначених.

Відповідач - Козлівщинська сільська рада Котелевського району Полтавської області 27.05.2019 року подала до суду письмову заяву, в якій у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача (а.с.106). 25.03.2019 року Козлівщинська сільська рада Котелевського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів відповідно до вимог Земельного кодексу України, реалізує Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.57).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 103, 105).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, 19.03.2019 року подало до суду пояснення до позову, в якому вважає, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає, оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, та просить розглядати справу без участі їхнього представника (а.с. 53, 54).

Під час судового розгляду представник третьої особи - Гриценко Ю. В., який діє на підставі довіреності від 01.02.2019 року (а.с.55), проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у письмових поясненнях.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 30.10.2017 року Котелевським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 7).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області від 01.06.2018 року за №05-06/252, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому на час відкриття спадщини із спадкодавцем за вказаною адресою проживали і були зареєстровані: дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати дружини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведена Котелевською державною нотаріальною конторою 10.04.2018 року за №37/2018. У матеріалах спадкової справи міститься заява про відмову від спадщини від імені дружини спадкодавця - ОСОБА_4 від 26.02.2018 року; заява про прийняття спадщини від імені сина спадкодавця - ОСОБА_1 від 10.04.2018 року (а.с. 8, 9). Відповідно до даних Спадкового реєстру (інформаційна довідка із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 10.04.2018 року за №51530329) заповіти від імені ОСОБА_2 не посвідчувалися (а.с. 18).

Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 19.04.1993 року Козлівщинською сільською радою Котелевського району Полтавської області (а.с. 10).

Відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20.11.2018 року справа №535/760/18, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , право власності на частку в статутному капіталі (статутному фонді) Фермерського господарства Промінь (код ЄДРПОУ 25158630) юридична адреса: с. Козлівщина, вул. Молодіжна, 25, Котелевського району Полтавської області, у розмірі 00 гривень 00 копійок, що становить 100% розміру статутного капіталу (статутного фонду) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Козлівщина Котелевського району Полтавської області. Рішення набрало законної сили 03.01.2019 року (а.с. 25-27).

Позивач звернувся до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Троцької О.А., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 25,0 га, яка надана для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , оскільки у спадкодавця не виникло права власності на земельну ділянку, останній мав лише право користування нею, а тому видати свідоцтво про право на спадщину на заявлену земельну ділянку неможливо, у зв`язку з відсутністю складу спадкового майна (а.с. 18).

Як встановлено судом, 06.07.1998 року, на підставі рішення десятої сесії двадцять другого скликання Котелевської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 24.12.1996 року Про надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, видано ОСОБА_2 Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , на постійне користування земельною ділянкою площею 25,0 га, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с. 16).

Згідно з листом Відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.02.2019 року №67/109-19, встановлено, що відомості про вищевказану земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, кадастровий номер земельній ділянці не визначався, та відповідно до вимог діючого законодавства України відділ не має правових підстав для надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 37).

Відповідно до довідки Відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.04.2019 року №71/169-19 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року Розділ І, 2.1 Селянські (фермерські) господарства: ф.г. Промінь ОСОБА_2 . Козлівщинська сільська рада, загальна площа землі 37,0 га. З усіх земель перебуває: у державній власності - 25,52 га; в оренді - 4,5 га; у приватні власності - 6,98 га. Примітка: відповідно до записів у Книгах про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі 06.07.1998 року №10 внесено запис на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровано і видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 (а.с. 87).

Однак, позивачем надано світлокопію Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , що виданий Головою Котелевської районної Ради народних депутатів 06.07.1998 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.16), а представник позивача у ході судового розгляду зазначив, що в архіві відділу у Котелевському районі ГУ Держнеокадастру у Полтавській області наявна інформація лише щодо державного акту на право постійного користування землею на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 .

Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно (ч. 3 ст. 191 ЦК України).

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України не передбачена передача земельної ділянки у постійне користування громадянам.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 1 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

При вирішення даної справи, суд враховує правові позиції Верховного Суду України від 05.10.2016 року №6-2329цс16, від 23.11.2016 року №6-3113цс15.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження укладання між власником спірної земельної ділянки та головою ФГ Промінь ОСОБА_2 договорів, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), та переоформлення у встановленому порядку право власності або право оренди на спірну земельну ділянку спадкодавцем ОСОБА_2 , позивач не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно вимог частин першої, другої статті 407 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права користування чужою земельною ділянкою, щодо якої у сторін виник спір.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (Справа № 1-17/2005), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, є безпідставними, оскільки право постійного користування земельною ділянкою, набуте спадкодавцем ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється, це право зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду. Крім того, після його смерті виникли інші правовідносини, на які поширюються норми Земельного кодексу України (щодо права постійного користування) та Цивільного кодексу України (щодо спадкування).

Також, у висновках вищевказаного рішення Конституційного Суду України зазначається, що Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 року (2196-12) закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не здійснено. Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що виключалася автоматична зміна титулів права на землю, тобто, автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою у право власності чи право оренди на неї.

Щодо посилання ОСОБА_1 на правові позиції Верховного суду України у справі №6-1275цс 15, у справі №6-248цс16 суд зазначає, що право користування земельною ділянкою виникло у спадкодавця ОСОБА_2 на підставі рішення Котелевської районної Ради народних депутатів від 24.12.1996 року, державного акта на право постійного користування землею серії №000465 від 06.07.1998 року, та припинилося у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України, що узгоджується з висновками викладеними у вищевказаних постановах.

Щодо інших обґрунтувань заявлених позивачем вимог, суд зазначає наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

У справі Щокін проти України (рішення від 14.10.2010 року заяви N23759/03 та N37943/06), Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п. 50). Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011 року, заява N29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017 року, заява N43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю. Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника.

Використана позивачем практика Європейського суду з прав людини на думку суду, довільно тлумачиться на його власну користь, що в свою чергу не звільняє його від обов`язку доказування.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Тобто чинним законодавством не передбачено такого цільового призначенням землі як для ведення селянського фермерського господарства.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачу необхідно відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 206, 259, 264 ЦПК України, ст. ст. 25, 182, 407, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 92, 102 1 , 125, 126, 131, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування на земельну ділянку площею 25,0 га, яка надана для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, шо була надана ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 10 сесії 22 скликання Котелевської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 24.12.1996 року, та яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , виданого Котелевською районною Радою народних депутатів Полтавської області 06.07.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10, перебувала у постійному користуванні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Козлівщина Котелевського району Полтавської області, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - Козлівщинська сільська рада Котелевського району Полтавської області - (місцезнаходження: с. Козлівщина Котелевського району Полтавської область, вул. Центральна, 4, поштовий індекс 38632, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 22549643.)

Повне судове рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя