Постанова

від 30.05.2019 по справі 820/531/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 р.Справа № 820/531/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Шульжука Т.Р., відповідача - Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 22.03.18 року по справі № 820/531/18

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі по тексту - КП «Харківводоканал» ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - Харківське управління Офісу ВПП ДФС, відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0136501200 про накладення штрафних санкцій в розмірі 50% на загальну суму 7 696 660,27 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі 820/531/18 адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2) до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.10.2017 № 0136501200 про накладення штрафних санкцій в розмірі 50% на загальну суму 7696660,27 грн.

Стягнуто з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" сплачений судовий збір у сумі 115449 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 90 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі 820/531/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС було здійснено оцінку дій КП «Харківводоканал» щодо нездійснення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування та встановлено порушення згідно з нормами, що діяли на момент його вчинення - п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент складення спірних податкових накладних та розрахунків коригування. Разом з цим, у відповідності до норм ст.58 Конституції України та п.11 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачем цілком обґрунтовано притягнуто позивача до відповідальності за це порушення згідно з нормами п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, чинними на момент застосування штрафних санкцій.

Стверджує, що КП «Харківводоканал» в період, за який проведено перевірку - з 01.08.2016 по 31.12.2016 - мало достатню кількість коштів для сплати податкового боргу шляхом поповнення електронного рахунку з ПДВ та відповідно, для реєстрації ПН та РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН). Вважає, що від`ємне значення показника електронного рахунку виникло не у зв`язку з неперерахуванням податковими органами коштів на електронний рахунок позивача, а у зв`язку з систематичною несплатою сум податку, які були задекларовані до сплати в Системі електронного адміністрування ПДВ (далі по тексту - СЕА ПДВ). Вказав, що рішення суду по справі № 820/1237/16 в частині перерахування на електронний рахунок позивача коштів у сумі 66592159,48 грн. було виконане 04.11.2016, однак, зазначеної суми все одно було недостатньо для реєстрації ПН та РК в ЄРПН з причин систематичного неперерахування коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру реєстраційної суми. Зазначив, що несвоєчасна та не в повному обсязі компенсація з Державного бюджету різниці в тарифах, невідображення отриманих підприємством сум субвенцій на електронному рахунку КП «Харківводоканал» в СЕА ПДВ не звільняє позивача від обов`язку поповнювати електронний рахунок та реєструвати податкові накладні. Відмітив, що з моменту отримання 04.11.2017 суми компенсації різниці в тарифах в розмірі 66592159,48 грн. та відображення даної суми на електронному рахунку в СЕА ПДВ позивачем не проведено реєстрації жодної ПН в порушення п.201.10 ст.201 ПК України. З огляду на викладене, вважає податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 року № 0136501200 про накладення штрафних санкцій в розмірі 7 696 660,27 грн. законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 по справі № 820/531/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що дії КП «Харківводоканал» у вигляді нездійснення реєстрації податкових накладних та РК в період з 01.08.2016 по 31.12.2016 слід кваліфікувати за редакцією ПК України, яка була чинною в цей період, тобто, за диспозицією п.120-1.2 ст.120-1 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2017, а санкцію слід визначати на день винесення податкового повідомлення-рішення. З огляду на диспозицію норми п.120-1.2 ст.120-1 ПК України необхідною умовою для притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію ПН або РК в ЄРПН є вина такого платника. Разом з тим, в даному випадку, нездійснення такої реєстрації в період з 01.08.2016 по 31.12.2016 було обумовлене діями ДФС України, якою протиправно не було виконано обов`язку щодо поповнення електронного рахунку позивача та збільшення реєстраційної суми в загальному розмірі 66592159,48 грн. Протиправність бездіяльності відповідача щодо не вчинення таких дій встановлена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 820/1237/16, якими, зокрема, було зобов`язано ДФС України збільшити реєстраційний ліміт КП «Харківводоканал» на 66592159,48 грн., однак, ці судові рішення виконано відповідачем лише 04.11.2016, тобто, через рік після виникнення у ДФС України такого обов`язку. Вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що після перерахування 04.11.2016 коштів на електронний рахунок позивача останній повинен був одразу реєструвати податкові накладні. Пояснив, що однією зі складових формули, за якою визначається показник реєстраційного ліміту, є ?перевищ (сума задекларованих податкових зобов`язань, зменшена на суму зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригувань), яка враховується у формулі шляхом віднімання, тобто, чим більший показник ?перевищ, тим менше реєстраційний ліміт. В силу того, що фіскальний орган протягом року зволікав з виконанням рішення суду по справі № 820/1237/16, КП «Харківводоканал» змушене було декларувати суму податкових зобов`язань без можливості зменшення такої суми, оскільки було позбавлене можливості реєструвати податкові накладні та РК внаслідок бездіяльності контролюючого органу. Враховуючи викладене, тривале нездійснення перерахування коштів фіскальними органами викликало наростаюче збільшення від`ємного значення реєстраційного ліміту протягом перевіреного періоду (станом на 04.11.2016 - « -71971593 грн.» ), яке неможливо було подолати навіть з урахуванням перерахованих коштів у розмірі 66592159,48 грн. З огляду на наведене, вважає протиправним притягнення позивача до відповідальності за нереєстрацію податкових накладних, оскільки обов`язком збільшення реєстраційної суми КП «Харківводоканал» був обтяжений саме податковий орган, та саме через невиконання цього обов`язку підприємство було позбавлене можливості реєстрації ПН та РК.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Харківського управління Офісу ВПП було проведено перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН) за період з 01.08.2016 по 31.12.2016, за результатами якої було складено акт №68/28-10-50-12-08/03361715 від 06.10.2017 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Харківводоканал» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.08.2016р. по 31.12.2016р.» .

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме КП «Харківводоканал» не зареєстровано податкові накладні з ПДВ, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість на загальну суму 15277229,63 грн.; не зареєстровано розрахунків коригувань з ПДВ, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість на загальну суму 37551,93 грн. та не зареєстровано розрахунків коригувань з ПДВ, що підлягають реєстрації покупцем - КП «Харківводоканал» на загальну суму 78538,96 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем, в порядку п. 120-1.2 ст., 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року), винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0136501200, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7696660,27 грн. - 50% суми ПДВ за незареєстрованими податковими накладними та розрахунками коригування, за нереєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань.

КП «Харківводоканал» , скориставшись правом, закріпленим у п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.01.2018 №1410/6/99-99-11-03-01-25 скарга КП «Харківводоканал» залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, КП «Харківводоканал» звернулось до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у спірних відносинах відсутня вина позивача в частині не реєстрації податкових накладних. Крім того, взято до уваги застосування штрафу на підставі норми п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України в редакції, яка не підлягала застосуванню до спірних відносин, оскільки станом на час їх виникнення не набрала чинності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до норм пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України (в редакції Закону № 643-VIII від 16.07.2015, чинній на час виникнення спірних відносин - до 01.01.2017) відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

За визначенням пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи зі змісту наведених норм, відповідальність за п.120-1.2 ст.120-1 ПК України настає виключно у разі наявності вини платника податків у вчиненні ним порушення п.201.1 ст.201 ПК України (відсутність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН протягом 180 днів після їх складення).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нездійснення реєстрації податкових накладних на суму 15277229,63 грн., розрахунків коригувань з ПДВ, що підлягають наданню покупцям на суму 37551,93 грн. та розрахунків коригувань з ПДВ, що підлягають реєстрації КП «Харківводоканал» як покупцем на суму 78538,96 грн. сталося у зв`язку з відсутністю у позивача достатньої суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі по тексту - СЕА ПДВ).

Так, відповідно до абз.18, 19 п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 200-1.1, 200-1.2 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до Державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що складені платниками податку податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Приписами пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, термін сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами (дана норма кореспондується з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 569).

Порядок та строки врахування таких сум зменшення в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, позивачу згідно з договорами № 39/21 від 05.08.2015 та № 64з/21 від 08.12.2015 «Про організацією взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375» у 2015 році були виділені субвенції з Державного бюджету в загальному розмірі 45 616 155,03 грн., в рахунок погашення існуючої заборгованості КП "Харківводоканал" з ПДВ, а саме:

- відповідно до платіжних доручень від 20.08.2015 р. № 1, 2, 3 перераховано коштів на суму 14 351049, 78 грн. за договором № 39/21 від 05.08.2015,

- відповідно до платіжних доручень від 25.12.2015 № 31, 32, 33 перераховано коштів на суму 31265 105,25 грн. за договором № 64з/21 (т.1, а.с.43-48, 50-55).

Вказані суми субвенцій з Державного бюджету направлені позивачем на погашення заборгованості, однак, не були зараховані Державною фіскальною службою України на рахунок позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до виникнення перешкод у реєстрації позивачем податкових накладних, зокрема, неможливості здійснення реєстрації податкових накладних, виписаних за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, відповідно до приписів п.34-1 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу, у обрахунку суми ?Накл беруть участь суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 1 липня 2015 року.

Такі суми податку беруть участь у обрахунку суми ?Накл на підставі податкової декларації з податку за звітний період, у якому платник податку, що застосує касовий метод податкового обліку, відповідно до пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу, включає такі суми податку до податкового кредиту (з урахуванням вимог пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу) у зв`язку із застосуванням касового методу податкового обліку.

Такі суми відображені позивачем у табл. № 3 додатка № 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі конрагентів" у сумі 29 428 852 грн., однак, не були зараховані Державною фіскальною службою України до реєстраційної суми на електронному рахунку КП «Харківводоканл» у СЕА ПДВ.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, починаючи з 1 липня 2015 року (початок роботи СЕА з ПДВ в стаціонарному режимі) відповідач був зобов`язаний тричі збільшити реєстраційну суму на електронному рахунку КП «Харківводоканал» :

- до 4 липня 2015 року - на 29 428 852 грн. на підставі п.34-1 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України,

- до 24 серпня 2015 року - на 9 634 043 грн (в порядку абз.6 п.200-1.3 та п.200-1.4 ст.200-1 ПК України) на підставі платіжного доручення № 2 від 20.08.2015 до Договору №39/21 від 05.08.2015 про погашення різниці в тарифах,

- до 30 грудня 2015 - на 27 531 264,48 грн (в порядку абз.6 п.200-1.3 та п.200-1.4 ст.200-1 ПКУ на підставі платіжного доручення № 31 від 25.12.2015 до Договору №64з/21 від 08.12.2015 про погашення різниці в тарифах.

Однак, ДФС України не було виконано цього обов`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з СЕА ПДВ станом на 06.07.2015, де сума реєстраційного ліміту складає всього 2 841115,33 грн., замість належних 32 269 967,33 грн., станом на 25.08.2015, в якому розмір реєстраційного ліміту має від`ємне значення та становить (-) 8 428 597,78 грн., та станом на 31.12.2015, в якому сума реєстраційного ліміту має від`ємне значення та становить (-) 17 314 043,63 грн.

Таким чином, загальна сума, на яку податковий орган був зобов`язаний збільшити розмір електронного рахунку КП «Харківводоканал» , становила 66592159,48 грн.

Оцінку наведеним обставинам було надано судом першої та апеляційної інстанції у справі № 820/1237/16.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 по справі № 820/1237/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016, задоволено позов КП «Харківводоканал» до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України щодо незарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Харківводоканал" в СЕА з ПДВ сум погашення заборгованості з податку на додану вартість у вигляді субвенції.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Харківводоканал" коштів, які проведені по взаєморозрахункам з погашення заборгованості з різниці в тарифах в рахунок заборгованості з податку на додану вартість у сумі 37 163 307,48 грн.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства "Харківводоканал" коштів, які відображені у табл. № 3 додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" Декларації за січень 2016 року, в сумі 29428852 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції у рішеннях по справі № 820/1237/16 зазначено, що Державною фіскальною службою України не було вчинено дій, передбачених нормами п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, оскільки отримані КП "Харківводоканал" бюджетні асигнування у вигляді субвенційних коштів не знайшли свого відображення на електронному рахунку підприємства в СЕА з ПДВ, на що вказує його від`ємне значення такого рахунку. Бездіяльність органів державної влади свідчить про порушення приписів діючого законодавства та спричиняє перепони у господарській діяльності підприємства позивача у вигляді відсутності можливості реєстрації та видачі податкових накладних контрагентам КП "Харківводоканал" для формування останніми суми податкового кредиту за відповідний звітний період.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що факт нездійснення Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України своєчасного перерахування на електронний рахунок позивача в СЕА ПДВ коштів у сумі 66592159,48 грн. встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення зазначених судових рішень по справі № 820/1237/16) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч.2 ст.257 КАС України).

Однак, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 по справі № 820/1327/16 була виконана Державною фіскальною службою України в примусовому порядку лише 04.11.2016.

Тобто сума коштів у розмірі 66592159,48 грн., яку контролюючий орган повинен був перерахувати в серпні-грудні 2015 року, була зарахована лише через рік, в листопаді 2016 року, що не заперечується відповідачем по справі.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки (т.1, а.с.29), станом на 01.08.2016 реєстраційний ліміт КП «Харківводоканал» в СЕА ПДВ складав « -50109287,21 грн.» , станом на 04.11.2016 - « -71612914,05 грн.» , станом на 07.11.2016 - « -12073666,91 грн.» (збільшився у зв`язку з перерахуванням коштів ДФС України) та станом на 30.12.2016 складав « -21870519,45 грн.» .

Таким чином, станом на час виникнення спірних відносин у справі № 820/531/18 (з 01.08.2016 по 31.12.2016) реєстраційна сума на електронному рахунку КП «Харківводоканал» в СЕА ПДВ мала від`ємне значення у зв`язку з невчиненням Державною фіскальною службою України дій щодо перерахування коштів на електронний рахунок позивача, що позбавило позивача можливості реєструвати в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування.

З приводу доводів відповідача про наявність у позивача обігових коштів, які позивач міг використати для поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ, чим забезпечити собі можливість реєструвати ПН та РК та запобігти порушенню п.201.10 ст.201 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, на поточні рахунки позивача з 01.08.2016 по 31.12.2016 надійшло коштів у розмірі 481179169,83 грн., з поточних рахунків позивача в цей період всього було перераховано коштів 476 816 968,28 грн., виник залишок в розмірі 4362201,55 грн., отже, позивач мав достатньо коштів для поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ.

Разом з тим, відповідачем не враховано економічної та правової природи вказаного грошового залишку.

Так, відповідно до Угод про позики між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку в рамках проекту «Другий проект міської інфраструктури» , Міністерством фінансів України було відкрито спеціальні рахунки для КП «Харківводоканал» (т.2, а.с.94).

Вказані рахунки обліковуються у КП «Харківводоканал» за кодами 31231 та 31232, зокрема, відповідно до оборотної відомості позивача по зазначеним рахункам в період з 01.08.2016 по 31.12.2016 обліковувалась сума коштів, яка у гривневому еквіваленті складає 5644816,63 грн. (т.2, а.с.138).

Однак, зазначений розмір суми не є сталим, оскільки рахунки є валютними, а згідно відомостей журналу-ордеру 11/7 МБРР переоцінка валюти по вказаним рахункам відбувалися тричі (т.2, а.с.139-141).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до договорів про субкредитування від 20.11.2014, укладених між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Харківською міською радою та КП «Харківводоканал» про використання Позик, що надаються Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку в рамках проекту «Другий проект міської інфраструктури» (Угоди по позикам № 8391-UA від 26.05.2014 та № TF017112 від 26.05.2014), вказані вище позики надаються тільки з метою фінансування проекту «Другий проект міської інфраструктури» .

За змістом п.3.2 вказаних договорів субкредитування, кошти Субкредиту перераховуються Субкредитором (Мінфін) від імені Субпозичальника (позивач) за його заявкою, або безпосередньо Субпозичальником зі спеціального рахунку постачальнику товарів, робіт чи послуг (а не поповнення електронного рахунку з ПДВ). Субкредит надається Субпозичальнику на цілі, визначені Угодою про позику (п.3.4 договорів субкредитування).

Враховуючи викладене, відповідно до умов Договорів субкредитування отримані кошти мають чітко визначене цільове направлення - розвитку інфраструктури, а порядок та цілі їхнього використання імперативно визначені договорами субкредитування, які погоджені Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т.2, а.с.96-136).

Таким чином, залишок коштів, який обліковувалися на рахунках КП «Харківводоканал» є епізодичним наслідком валютного коливання, а правові та економічні передумови виникнення згаданих коштів мали чітко визначений публічно-цільовий характер, були гарантовані Державою для цілей розвитку комунальної інфраструктури, відтак, КП «Харківводоканал» не лише не могло використовувати їх на власний розсуд, а зобов`язане здійснювати асигнування таких коштів у порядку і у розмірах, які передбачені договорами субкредитування.

Отже, доводи відповідача про надходження на рахунки позивача значної суми коштів та про наявність у позивача вільних обігових коштів для поповнення реєстраційного ліміту не свідчать про наявність у позивача можливості направити вказані кошти на поповнення електронного рахунку, та не є доказом вини позивача у порушенні п.201.10 ст.201 ПК України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Бездіяльністю ДФС України були створені умови, які ускладнили позивачу ведення господарської діяльності та зумовили виникнення податкового боргу, оскільки штучно не поповнювався електронний рахунок КП «Харківводоканал» , від якого залежала робота підприємства, у тому числі реєстрація податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах спірних правовідносин судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що невиконання вимог податкового законодавства стосовно реєстрації позивачем податкових накладних в період з 01.08.2016 по 31.12.2016 відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.03.2018 по справі № 819/777/17 та від 09.10.2018 по справі № 818/1073/17.

Беручи до уваги, що у спірних відносинах нездійснення позивачем вчасної реєстрації ПН та РК обумовлена помилками податкового органу, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відсутня вина позивача у порушенні вимог п.201.10 ст.201 ПК України щодо вчасної реєстрації податкових накладних (ПН) та розрахунків коригування (РК) в ЄРПН за період з 01.08.2016 по 31.12.2016.

Враховуючи, що обов`язковою умовою до застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування суми ПДВ на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України є наявність вини платника щодо умисного нездійснення реєстрації ПН та РК в ЄРПН, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до КП "Харківводоканал" штрафу у розмірі 50% від суми ПДВ у незареєстрованих ПН (РК).

З приводу тверджень відповідача про те, що в силу п.120-1.2 ст.120-1 ПК України платник підлягає притягненню до відповідальності за нездійснення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування незалежно від наявності вини, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом спору є, зокрема, порядок застосування законодавчої норми у часі, а саме п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем в акті перевірки №68/28-10-50-12-08/03361715 від 06.10.2017 було зафіксовано порушення позивачем положень п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) - відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.08.2016 по 31.12.2016.

Податковим Кодексом України, в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин, встановлено граничний строк для реєстрації податкових накладних в ЄРПН - протягом 180 календарних днів з дати їх складання.

При цьому, виходячи зі змісту вказаного акту перевірки, відповідачем було застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2017 та діяла на момент притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення:

«Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.» .

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування до позивача положень п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, яка не набрала чинності на час виникнення спірних відносин, однак, діяла на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є законодавчо обґрунтованим, оскільки зазначені вище порушення були допущені позивачем в період з 01.08.2016 по 31.12.2016.

З огляду на викладене, не беруться колегією суддів до уваги доводи відповідача про те, що вина платника у нездійсненні реєстрації ПН та РК не передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України як обов`язкова умова притягнення такого платника до відповідальності станом на час виникнення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 № 0136501200 про накладення на КП «Харківводоканал» штрафних санкцій в розмірі 50% на загальну суму 7696660,27 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому, наявні підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Харківське управління Офісу ВПП згідно з п.1 Положення про Офіс ВПП, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 № 374, є відокремленим структурним підрозділом Офісу.

Отже, зазначення відповідачем у даній справі Харківського управління Офісу ВПП ДФС є обгрунтованим, оскільки виходячи з організаційної структури Офісу ВПП, пред`явлення позовної заяви до його управління чи відділення є рівнозначним пред`явленню позову до самого Офісу.

Слід відмітити, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі якого у позивача виникли певні юридичні обов`язки, прийнято за підписом начальника Харківського управління Офісу ВПП, яка діяла від імені та на підставі повноважень, наданих Офісом, що визнається відповідачем по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Харківське управління Офісу ВПП є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року по справі № 820/531/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 04.06.2019 року