Ухвала

від 23.05.2019 по справі 755/18135/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/18135/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участі особи, яка подала скаргу адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВТК «Шмайсер» на бездіяльність старших слідчих в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга авоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВТК «Шмайсер» на бездіяльність старших слідчих в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов`язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ній.

Уповноважена службова особа в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, завчасно, причина неявки суду не відома.

Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність слідчого.

Мотивуючи скаргу, адвокат посилається на те, що на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 20.12.2018 року по справі №755/18135/18 було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях, які займають ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» та ТОВ «ВТК «Шмайсер», за результатами вказаного обшуку в приміщенні, яке належить ТОВ «ВТК «Шмайсер», а саме: за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Ломоносова, 1, було вилучено майно, а саме: 7640 (сім тисяч шістсот сорок) сертифікованих патронів споряджених гумовими кулями, які не відносяться до боєприпасів. Разом з тим, адвокат, мотивуючи свою скаргу послався на те, що арешт на вищезазначене тимчасове вилучене майно ухвалю слідчого судді не накладався, крім того, слідчим не прийнято відповідного рішення щодо повернення тимчасово вилучено майна, отже органи досудового розслідування не мають законних підстав для правомірного володіння майном ТОВ «ВТК «Шмайсер», а тому вказане тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню його законному володільцю у відповідності до вимог ст.169 КПК України. 16.01.2019 року до старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_4 було подано клопотання в інтересах володільця (власника) майна ТОВ «ВТК «Шмайсер» ЄДРПОУ 35998127 про повернення тимчасово вилученого майна в ході проведеного 27.12.2018 року обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Ломоносова, 1, в рамках кримінального провадження №22017101110000230 від 2009.2017 року. Однак, відповіді щодо результатів розгляду вищезазначеного клопотання старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_4 на момент звернення зі скаргою до суду не було надано.

Поряд з цим, незважаючи на неодноразові запити до слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області про необхідність надання матеріалів кримінального провадження №22017101110000230 від 20.09.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.201 КК України, вказані матеріали суду надані так і не були, а тому при розгляді скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВТК «Шмайсер», слідчий суддя виходить з доводів клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження, або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статтями 159-166 КПК України встановлено процесуальні положення тимчасового доступу до речей і документів, а статтями 170-174 КПК України - арешт майна.

Так,статтею 167КПК Українипередбачено,що тимчасовимвилученням майнає фактичнепозбавлення підозрюваногоабо осіб,у володінніяких перебуваєзазначене участині другійцієї статтімайно,можливості володіти,користуватися тарозпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Крім того, на час подання скарги, вилучене майно не було повернуто власнику.

Згідно з ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказують на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене, також, обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чистягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, що в тому числі закріплено положеннями ч.5 ст.9 КПК України щодо застосування кримінального процесуального законодавства України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, як один з принципів законності, визначених серед інших засадами кримінального провадження.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

А тому, виходячи з викладеного, за відсутності судового рішення про арешт майна в порядку ч.5 ст. 171 КПК України, воно вважається тимчасово вилученим та підлягає негайному поверненню володільцю, у зв`язку з чим скарга адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.3,98,100,168,169,171,173,303,305,307,309,372,376,532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВТК «Шмайсер» на бездіяльність старших слідчих в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні №22017101110000230 від 20/09/2017 року, повернути адвокату ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ВТК «Шмайсер» ЄДРПОУ 35998127 тимчасово вилучене при проведенні обшуку 27.12.2018 року за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Ломоносова, 1, майно, а саме: 7640 (сім тисяч шістсот сорок) сертифікованих патронів споряджених гумовими кулями, які не відносяться до боєприпасів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1