Постанова

від 04.06.2019 по справі 233/75/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/75/19 Номер провадження 22-ц/804/1573/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стещенко Сергій Вікторович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії (справа № 233/75/19, суддя Каліуш О.В., повний текст рішення складено 05 квітня 2019 року в м. Костянтинівка Донецької області), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори в якому просила визнати незаконною постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 грудня 2018 року державного нотаріуса Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори Панасенко Олени Миколаївни, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті рідної тітки ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кіндратівка Костянтинівського району Донецької області померла її тітка ОСОБА_2 .

Вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за законом згідно із рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2018 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори Панасенко Олени Миколаївни від 17 грудня 2018 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії відмовлено в повному обсязі.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стещенко С.В., та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконною постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що суд допустив невідповідність висновків обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права.

На думку позивача, суд проігнорував норми матеріального права, які прямо, а не опосередковано регулюють питання прийняття спадщини у випадках відкриття спадщини до набуття чинності діючого Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що при вирішенні справи суд порушив норми матеріального права, що викладені у Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, застосував джерела, які не є нормами матеріального права, неправильно витлумачив закон, який підлягає застосуванню.

На думку позивача ОСОБА_1 , висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача наявного права на спадкування не ґрунтується на законодавстві. Суд першої інстанції в рішенні не зазначив правомірності підстав відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, але про час і місце розгляду справи повідомлені судовими повістками (а.с. 87, 88).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Кіндратівка Костянтинівського району Донецької області померла ОСОБА_2 (а.с. 46).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) землі, яка перебуває в колективній власності КСП Заповіти Ілліча розміром 6,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, яка належала померлій на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , виданому розпорядженням Костянтинівської районної державної адміністрації від 13 березня 1997 року № 113. Дані обставини встановлені рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/4401/18 від 23 жовтня 2010 року (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 є рідною племінницею померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 47 зворот.), копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 46 зворот.), копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 47), копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , з якої вбачається, що мати позивача змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а.с. 47), копією свідоцтва про одруження НОМЕР_5 , з якої вбачається, що позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 48).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 233/4401/18 від 23 жовтня 2018 року позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк у три місяці, з дня набрання рішенням законної сили, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Кіндратівка Костянтинівського району Донецької області. Рішення суду набрало законної сили 29 листопада 2018 року (а.с.8)

14 грудня 2018 року позивачем до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51), у зв`язку з чим Другою Костянтинівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за № 180/2018 (а.с. 42).

Постановою державного нотаріуса Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Дана постанова мотивована тим, що на час відкриття спадщини діяв ЦК УРСР 1963 року, норми якого не відносили племінників до кола спадкоємців за законом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з норм цивільного законодавства та роз`яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 та у листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13.

В п. 1 вказаної постанови пленуму Верховного Суду України зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Суд зазначив, що на час смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та протягом встановленого законом строку на прийняття спадщини діяли норми ЦК УРСР, зокрема положення ст.ст. 529, 530 ЦК України, які не відносили племінників до кола спадкоємців за законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивач не належить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померлаІНФОРМАЦІЯ_1, та не набуває права на одержання спадкового майна, а тому підстав для задоволення позову не існує.

Апеляційній суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її позову.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стещенко С.В., задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР, в редакції Закону № 1136-XIV від 08 жовтня 1999 року, що діяла на момент смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК Української РСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Статтею 529 ЦК Української РСР було визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Стаття 530 ЦК Української РСР передбачено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого, як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Тобто, законодавством, що діяло на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , в коло осіб, що мають право на спадкування за законом не було включено племінників.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України (спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Аналізуючи вказані норми цивільного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 не має право на спадкування за померлою ОСОБА_2 , оскільки цивільним законодавством, що регулювало спадкові правовідносини на момент відкриття спадщини, племінники не були включені до коло осіб, що мають право на спадкування за законом. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В даному випадку спадщина відкрилась в день смерті спадкодавця ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46).

Строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця закінчився 10 квітня 2000 року. Рішенням суду ОСОБА_1 був визначений додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про те, що за законодавством, яке діяло на час відкриття спадщини, племінниця не має право на спадкування за законом після смерті спадкодавця, оскільки племінники не були включені в коло спадкоємців за Цивільним кодексом Української РСР, що діяв раніше.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що при вирішенні справи суд застосував джерела права, які не є нормами матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні.

Посилання суду на керівні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки суд, окрім роз`яснень цієї постанови Пленуму Верховного Суду України, правильно керувався нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що підставою для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційний суд відхиляє, як помилкові.

Всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував всі обставини справи, правильно встановив виниклі правовідносини, яким дав належну оцінку. Правові висновки суд повно виклав у рішенні, належно їх мотивував та ухвалив рішення відповідно до норм цивільного законодавства.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стещенко Сергій Вікторович, залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складений 04 червня 2019 року.

Суддя Донецького апеляційного суду Будулуца М.С.