Постанова

від 31.05.2019 по справі 6-33/11

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 травня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 6-33/11

Головуючий у першій інстанції - Попович В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/705/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І.,

секретар: Позняк А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2011 року, постановлену в складі судді Поповича В.В., у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Семенівського районного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 права виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань,

дата та місце складання повного тексту ухвали: 13 грудня 2011 року, м.Семенівка,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року старший державний виконавець відділу ДВС Семенівського РУЮ звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі ДВС на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №21192708 у складі виконавчих проваджень №29640849 з виконання виконавчого листа Семенівського районного суду №2-84 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра 29563 грн. 58 коп.; виконавчих проваджень №24949565; 24979338; 24979602; 24949565; 24979899; 24991221; 22352650 ; 22350150 ; 21054155 ; 20582073 ; 19646600 ; 20579570 ; 19646794 ; 23814624 ; 22391842 ; 30265879 - з виконання постанов інспекторів ДПС про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави штрафів на загальну суму 8972 грн., виконавчого провадження №26593122 з виконання виконавчого листа №2-5 Семенівського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60385 грн. 77 коп. боргу. Також на виконанні перебуває 18 постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору на загальну суму 10186 грн. 55 коп. Станом на 12 грудня 2011 року загальна сума боргу ОСОБА_1 за виконавчими документами становить 109107 гр. 32 коп., які добровільно не повертаються. Наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями та рішеннями інших органів, невиконання судових рішень, є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2011 року подання державного виконавця ВДВС Семенівського РУЮ задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, без вилучення паспортного документа.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та виїзд в України громадян України (який діяв на момент постановлення ухвали) громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання -до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням -до виконання зобов`язань.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Миненко Ю.В., звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу районного суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду було прийнято без участі скаржника, в подальшому його копія не була направлена ОСОБА_1

Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з висновком суду про умисне ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що на момент ухвалення рішення у ОСОБА_1 був відсутній паспорт для виїзду за кордон; доказів належного примусового виконання судового рішення державним виконавцем у встановленому законом прядку та ухилення боржника від примусового виконання судового рішення державним виконавцем не надано суду; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в зв`язку з чим у суду не було підстав вважати, що скаржник своїми умисними діями перешкоджав виконанню судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ державної виконавчої служби просить апеляційну скаргу залишити без задоволенні, тому як виконавчі документи по ЗВП №21192708 не були виконані. Зазначив, що на виконанні у відділі не перебуває жодного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 , які входили до зведеного виконавчого провадження (ЗВП) №21192708, всі виконавчі провадження які входили до вказаного ЗВП були завершені 06 червня 2013 року за п.7 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (редакція Закону від 21 квітня 1999 року) та знищені (згідно розділу 9 п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби , строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки). Згідно даних АСВП вдалось встановити, що перед завершенням ЗВП №21192708 боржника було оголошено в розшук ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2012 року, але боржника протягом року з дня оголошення в розшук знайдено не було, провадження були завершені. Зазначено, що періодично до відділу надходять інші виконавчі документи, які не входили до ЗВП №21192708, але всі вони повертаються без виконання з тієї ж причини, що місце перебування боржника не відомо.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Миненко Ю.В., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з постановами в справах про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього (неї) адміністративне стягнення у вигляді штрафів на загальну суму 8972 грн. (а.с.3-17, 20). Постановами державних виконавців відкриті виконавчі провадження про стягнення штрафів за вказаними постановами інспекторів (а.с.35-47, 49).

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2011 року по справі №2-84/2011 з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 29356 грн. 72 коп. та судові витрати (а.с.18) та постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-84 (а.с.48)

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2011 року по справі №2-5/2011 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість в розмірі 59669 грн. 08 коп. та судові витрати (а.с.19) та постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-5 (а.с.50-51)

Постановами державних виконавців з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в загальному розмірі 10186 грн. 55 коп. (а.с.21-34, 52).

Згідно даних Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (а.с.53).

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України було вирішено на підставі ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , ст.11 Закону України Про виконавче провадження та з урахуванням вимог ст.377-1 ЦПК України в редакції 2004 року, що діяв на час вирішення судом даного подання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: Ромашов проти України , Дубенко проти України вказував на те, що ефективний доступ до суду включає право на своєчасне виконання судового рішення, і що виконання судового рішення слід розглядати як невід`ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи ст.6 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях Шмалько проти України , Савицький проти України та Глоба проти України ЄСПЛ зазначав, що гарантоване ст.6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

В той же час згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями п.2 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну , який діяв на час постановлення ухвали, визначено, що громадян України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Згідно п.5 даної статті - він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктом 1-9 частини першої цієї статті.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону, який діяв на час постановлення ухвали, витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон достатньо лише наявність невиконаних зобов`язань. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що виконавцем не було доведено факту ухилення боржника від виконання зобов`язань не заслуговують на увагу.

Пунктом 18 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, яка була чинна на час постановлення ухвали суду, передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що на момент ухвалення рішення у ОСОБА_1 був відсутній паспорт для виїзду за кордон, оскільки дана обставина не спростовує висновок про обмеження боржника у виїзді за межі України та не виключає встановлення такого обмеження.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Brumarescu v. Romania судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 41, 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Аналогічні висновки висловлені Європейським судом з прав людини й у справі Устименко проти України , №32053/13, п. 46, п. 47, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року, в якому серед іншого зазначено, що відхід від принципу верховенства права, одним з основоположних аспектів якого є принцип правової визначеності (res judicata) можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Оцінюючи процесуальну поведінку заявника, суд має виходити з того, чи відповідають його дії критеріям добросовісності у реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, чи є поведінка сторони відповідальною та зваженою. На переконання суду, таким критеріям поведінка заявника не відповідає.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представником боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також вказано, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про отримання боржником постанов про відкриття виконавчих проваджень. Апеляційний суд дослідивши матеріали справи, знаходить дані доводи слушними, дійсно за матеріалами справи не вбачається, що ОСОБА_1 були направлені вищезазначені постанови по виконавчим провадженням, проте, як з`ясувалось в ході розгляду апеляційної скарги ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2012 року задоволено подання відділу ДВС Семенівського районного управління юстиції Чернігівської обл. про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 . З ухвали вбачається, що загальна сума боргу ОСОБА_1 згідно виконавчих документів складає 172368 грн. 05 коп. Боржник зареєстрований в АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою не проживає, про що складено акт державного виконавця від 28 травня 2012 року за участю матері боржника ОСОБА_5 , яка повідомила, що її син мешкає в м.Києві , але адреса проживання їй невідома. Відсутність боржника за місцем реєстрації підтверджується також рапортом дільничного інспектора міліції, який виконував постанову державного виконавця від 05 грудня 2011 року про примусовий привід боржника та встановив, що ОСОБА_1 на території району не проживає, а мешкає в м .Києві , проте точна адреса невідома.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено адресу АДРЕСА_3 , в той час, як згідно паспорту адреса реєстрації боржника значиться АДРЕСА_1 . Апеляційним судом процесуальні документи направлялись за вказаними адресами, але всі повідомлення були повернуті на адресу суду без вручення скаржнику. За таких обставин, апеляційний суд констатує ухилення боржника від отримання будь-якої кореспонденції.

Крім того, доводи апеляційної скарги, що оскаржуване рішення суду було прийнято без участі скаржника, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки згідно ч.2 ст.377-1 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в ч.1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про задоволення подання про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , адже протягом значного періоду часу боржник не виконав свої зобов`язання за рішеннями судів та за постанови інспекторів.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Семенівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2019 року.

Головуючий: Судді: