Ухвала

від 20.05.2019 по справі 179/1601/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/1601/17

провадження № 2-з/179/13/19

У Х В А Л А

20 травня 2019 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства ЯНА-П , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства ЯНА-П , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

27 травня 2019 року надійшла заява позивача про забезпечення позову по вказані справі в якій він прохає до ухвалення рішення по справі заборонити будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, в тому числі: виконувати будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 5,230 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою забезпечення позову - є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Мотиви поданої заяви зводяться до того, оскільки спірний договір оренди укладений між відповідачем та третьою особою, однак позивач є власником земельної ділянки переданої в оренду та йому не виплачується орендна плата, у зв`язку із чим існує можливість виконання на земельній ділянці сільськогосподарських робіт, що потягне за собою відшкодування витрат за її користування.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд акцентує увагу на тому, що питання про порушення прав позивача, як власника, внаслідок дій відповідача та третьої особи є предметом судового розгляду, тому висновок про протиправність таких дій є передчасним.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем та третьою особою будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, вказані побоювання позивача мають форму припущень та не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не надано жодних доказів про існування обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149- 150 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства ЯНА-П , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.А.Ковальчук