Рішення

від 20.12.2019 по справі 179/1601/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1601/17

2/179/34/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Бондар О.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства ЯНА-П , треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділ державної реєстрації прав Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2017 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства ЯНА-П про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Ухвалою суду від 17 березня 2018 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 02 липня 2019 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третіх осіб - Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області та відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Магдалинівської районної державної адміністрації.

Позивач в позові від 27 вересня 2017 року посилається на те, що 07 вересня 2017 року набув права власності на земельну ділянку загальною площею 5,23 га, кадастровий номер 1222385000:02:001:0793, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року.

25 травня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 19 травня 2015 року на 49 років між селянським (фермерським) господарством ЯНА-П та ОСОБА_4 , який на момент укладення договору був власником земельної ділянки на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року скасоване.

Оскільки на даний момент позивач є власником земельної ділянки загальною площею 5,23 га, кадастровий номер 1222385000:02:001:0793, та ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки, у зв`язку із чим прохає визнати договір оренди земельної ділянки від 19 травня 2015 укладений між селянським (фермерським) господарством ЯНА-П та ОСОБА_4 недійсним.

17 травня 2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява, де позивач збільшив позовні вимоги, прохав скасувати рішення державного реєстратора на підставі якого зареєстровано право оренди земельної ділянки за селянським (фермерським) господарством ЯНА-П .

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог до суду не надано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Оскільки позивачем не подано такі докази, суд не приймає уточнену позовну заяву від 16 травня 2019 року до розгляду та повертає її позивачеві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_4 заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що відповідач у відповідності до вимог законодавства набув право оренди земельної ділянки, оскільки на момент укладення спірного договору, орендодавець ОСОБА_4 був власником земельної ділянки та передав в користування земельну ділянку відповідачеві. Представник відповідача вважає, що відповідач правомірно набув право оренди земельної ділянки.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судовому засіданні прохала ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи - відділу державної реєстрації прав Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій прохала розглянути справу без їхньої участі.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, встановив наступне.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту серії ІV-ДП № 111265 від 01 червня 2001 року. Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року (а. с. 12-16).

25 листопада 2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2014 року та державного акту серії ІV-ДП № 111265 від 01 червня 2001 року (а. с. 8-9).

25 травня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 5,23 га, кадастровий номер 1222385000:02:001:0793 за селянським (фермерським) господарством ЯНА-П на підставі договору оренди від 19 травня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та СФГ ЯНА-П (а. с. 8-9).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року за позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку площею 5,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ІV-ДП № 111265 від 01 червня 2001 року (а. с. 10-11).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки та СФГ ЯНА-П дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши договір своїми підписами.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ст. 203 цього ж кодексу визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , до яких відповідно до ч. 1-6 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 прохає визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, у зв`язку із тим, що він як власник цієї земельної ділянки вказаного правочину не вчиняв, а договір укладено особою, яка набула право власності на земельну ділянку на підставі скасованого судового рішення.

Разом з тим позивач не обрав належного способу захисту порушеного права, оскільки відповідач вважає себе добросовісним набувачем права володіння та користування земельною ділянкою.

Так, визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільного права (ст. 215 ЦК) застосовується лише в разі недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Норма ст. 215 ЦК не може застосовуватися як підстава позову, у зв`язку із переданням в користування третій особі майна, яке належить позивачеві. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною договору оренди, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених у ст. ст. 388, 400 ЦК.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства ЯНА-П , треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відділ державної реєстрації прав Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 грудня 2019 року.

Суддя Т.А.Ковальчук