Постанова

від 30.05.2019 по справі 914/2260/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. Справа № 914/2260/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - Гринчук А.М.

від відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика , б/н від 08 квітня 2019 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року (підписана 22.03.2019 року), суддя Бортник О.Ю.

про закриття провадження

у справі №914/2260/18

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика , м. Львів

до відповідача Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів

про зняття арешту з нерухомого майна

в с т а н о в и в:

28 листопада 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2, що належить ТзДВ Західенергоавтоматика , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 червня 2006 року державним виконавцем ДВС у Галицькому районі м. Львова Петрівим В.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року закрито провадження у справі №914/2260/18 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Зокрема, суд в ухвалі зазначає, що відповідач не заперечує, не оспорює, не ставить під сумнів право власності позивача на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та не претендує на це майно; між сторонами у справі відсутній спір про право власності на це майно; відповідач у своїх запереченнях від 11 березня 2019 р. та у листі від 25 вересня 2018 р. за № 32793 пояснює, що не може зняти арешт з майна позивача у зв`язку з відсутністю передбачених ст.59 ЗУ Про виконавче провадження підстав для зняття арешту; крім цього, відповідач вказує на ту обставину, що він не може встановити, на забезпечення примусового виконання якого саме виконавчого документу накладено арешт на майно позивача постановою б/н від 14.06.2006 р., та з яких саме підстав виконавче провадження завершене. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами у справі не існує спору про право цивільне, а спір у справі між сторонами виник та стосується того, чи існують, передбачені ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини та, чи правомірно відповідач відмовився зняти згаданий арешт, з огляду на відповідне звернення позивача від 16.07.2018 р. щодо зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження. Такий спір, на думку місцевого суду, в силу приписів ч.2 ст.74 ЗУ Про виконавче провадження , вирішується шляхом пред`явлення позову сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Одночасно суд в ухвалі зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, на підставі яких суд вправі дійти висновку про те, що постанова про арешт майна позивача прийнята ДВС у Галицькому районі м. Львова щодо виконання судового рішення Господарського суду Львівської області у справі №1/579-15/173.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року у справі №914/2260/18, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті. Зокрема, зазначає, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин ч.5 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , яка передбачає зняття арешту з майна за рішенням суду. Одночасно вважає неправильним висновок суду про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, оскільки в даному випадку спір стосується права власності позивача на належне йому майно в частині розпорядження таким майном, відтак, на думку скаржника такий спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року у справі №914/2260/18, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті.

Крім того, від скаржника до суду надійшли додаткові пояснення (б/н від 27 травня 2019 року), до яких долучив актуальну інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Автоматизованої системи виконавчого провадження та з Єдиного реєстру боржників.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року у справі №1/579-15/173 зокрема, порушено провадження у справі а також заборонено ВАТ Західенергоавтоматика (на даний час - ТзДВ Західенергоавтоматика ) здійснювати будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб в т.ч. продажу, обміну, дарування, заставлення, передачі в управління, передачі до статутних фондів юридичних осіб, здачі в оренду та безоплатне користування і т.п., належного йому на праві власності нерухомого майна, що зареєстроване в системі реєстру права власності на нерухоме майно за ВАТ Західенергоавтоматика , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року у справі №1/579-15/173 відмовлено у задоволенні позовних вимог, а заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року у справі №1/579-15/173 - скасовано.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006 року у справі №1/579-15/173 рішення Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року залишено без змін.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №121844032 від 24 квітня 2018 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 14 червня 2006 року державним виконавцем ДВС у Галицькому районі м. Львова Петрів В.Б. накладено арешт на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Професора Буйка, 2, що належить ВАТ Західенергоавтоматика ; заявник: ДВС у Галицькому районі м. Львова.

У травні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулось до Галицького відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою (б/н від 17 травня 2018 року) про зняття арешту з нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2.

У відповідь в.о. начальника Галицького ВДВС ГТУЮ у Львівській області повідомив заявника, що підставою для зняття арешту з майна у відповідності до вимог ст.59 ЗУ Про виконавче провадження , є отримання державним виконавцем рішення суду. Також додатково повідомив, що вул. Буйка, 2 належить до територіальної підвідомчості Сихівського ВДВС ГТУЮ у Львівській області (лист вих.№11016 від 25 травня 2018 року).

У липні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулось до Сихівського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою (б/н від 16 липня 2018 року) про зняття арешту з нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2.

З метою встановлення обставин щодо накладення арешту на підставі постанови державного виконавця б/н від 14 червня 2006 року, Сихівським ВДВС ГТУЮ у Львівській області вчинялись певні дії, однак, листом вих.№32793 від 25 вересня 2018 року вказаний відділ повідомив позивача, що у зв`язку з неможливістю встановити на підставі якого саме виконавчого документу накладено арешт на майно боржника та з яких підстав виконавче провадження було завершене, арешт з майна може бути знятий лише на підставі рішення суду.

Як вбачається з пояснень відповідача (Сихівського ВДВС ГТУЮ у Львівській області), що знаходяться у матеріалах справи, усі матеріали виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року у справі №1/579-15/173 знищено, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень згідно з п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 року, становить 3 роки.

Крім того, Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулося до Приватного акціонерного товариства Львіворгрес , яке було позивачем у справі №1/579-15/173, з метою отримання інформації щодо спірного арешту (адвокатський запит вих.№148/18 від 19 жовтня 2018 року).

У відповідь на вказаний запит ПрАТ Львіворгрес повідомило, що за його заявою ухвалою Господарського суду Львівської області забезпечено позов у справі №1/579-15/173 та на виконання заходів забезпечення позову винесено постанову ДВС у Галицькому районі міста Львова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, однак, копії документів із ДВС або ЄРЗВОНМ в товариства не збереглися (лист №200/874 від 13 листопада 2018 року).

У листопаді 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика звернулося до суду з цим позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2, що належить ТзДВ Західенергоавтоматика , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 червня 2006 року державним виконавцем ДВС у Галицькому районі м. Львова Петрівим В.Б.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року закрито провадження у справі №914/2260/18 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.2 ст.231 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Поряд з тим, відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою зняття арешту з нерухомого майна, позивач звертався до органів ДВС з рішенням Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року у справі №1/579-15/173, яким скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 05 червня 2006 року, однак, йому було відмовлено у знятті арешту з тих підстав, що у відділі ДВС не збереглися матеріали виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року, якою вжито заходи до забезпечення позову.

Відповідно до п.9.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25 грудня 2008 року, строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становлять 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

У частині 5 ст.59 ЗУ Про виконавче провадження встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зважаючи на наведені вище обставини, ТзДВ Західенергоавтоматика і звернулося до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що позивач звернувся з цим позовом про зняття арешту з майна, як власник спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Професора Буйка, 2, та як боржник у виконавчому провадженні з виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 05 червня 2006 року у справі №1/579-15/173, оскільки накладений арешт перешкоджає йому вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном. Тобто позивач звернувся до суду за захистом свого права власності на нерухоме майно.

У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна роз`яснено, що у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов`язаний з їх підприємницькою діяльністю.

В оскаржуваній ухвалі суд зазначає, що між сторонами у справі не існує спору про право цивільне, відтак, такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, в той же час, на думку місцевого суду, вказаний спір, в силу приписів ч.2 ст.74 ЗУ Про виконавче провадження , вирішується шляхом пред`явлення позову сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Однак, стаття 74 ЗУ Про виконавче провадження регулює питання щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд помилково посилається на вказану норму, оскільки ТзДВ Західенергоавтоматика , звертаючись до господарського суду з цим позовом, не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, а просить суд зняти арешт з належного йому на праві власності нерухомого майна , тобто такий спір є спором про право цивільне та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що вибір конкретного способу захисту порушеного права та інтересу є правом самого позивача, який у цьому випадку, звернувся саме до господарського суду з позовною вимогою про зняття арешту з нерухомого майна, не оскаржуючи, при цьому, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд повинен розглянути такий спір та за результатами розгляду останнього - прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог ст.236 ГПК України.

Крім того, як було зазначено вище, суд в оскаржуваній ухвалі також зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, на підставі яких суд вправі дійти висновку про те, що постанова про арешт майна позивача прийнята ДВС у Галицькому районі м. Львова щодо виконання судового рішення Господарського суду Львівської області у справі №1/579-15/173, тобто суд встановив обставини щодо наявності/відсутності підстав для зняття арешту з майна, при цьому, не вирішивши спір по суті, закрив провадження у справі, що суперечить нормам чинного ГПК України.

З огляду на все наведене вище, беручи до уваги, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі №914/2260/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика до відповідача Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна, на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про закриття провадження у справі (п.13).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст.280 ГПК України).

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика , скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року у справі №914/2260/18 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судового збору:

Згідно з п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111 13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз`яснення Пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до ст.255 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Керуючись ст.ст.270, 271, 275, 280, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Західенергоавтоматика задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18 березня 2019 року у справі №914/2260/18 скасувати.

Справу №914/2260/18 направити для розгляду до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 04 червня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.