Постанова

від 29.05.2019 по справі 910/20286/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа№ 910/20286/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ізвєков К. В.;

від відповідача: Кандиба М. В.; Коваленко О. М.;

від третьої особи 1: не з`явились;

від третьої особи 2: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2019

у справі № 910/20286/16 (головуючий суддя Балац С. В.; судді: Грєхова О. А., Котков О. В.)

за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на

стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОЛДІНГСКЛО"

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як органом управління спірним державним майном - цілісним майновим комплексом "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", порушено вимоги ч. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 11 Порядку повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847 (далі - Порядок), що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про зобов`язання відповідача:

- визначити державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", що повертається з оренди;

- видати наказ, яким позивач передає, а відповідач приймає до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", відповідно до вимог п. 11 Порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017, провадження у справі № 910/20286/16 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 ухвалу господарського суду від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 скасовано, справу № 910/20286/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду від 09.10.2017 провадження у справі № 910/20286/16 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 ухвалу Господарського суду від 09.10.2017 скасовано, справу № 910/20286/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 у справі №910/20286/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не виконано прямого обов`язку з проведення інвентаризації державного майна після розірвання укладеного між сторонами спору Договору та фактично зводяться до вимоги прийняти відповідачем у сферу управління невизначене та не ідентифіковане майно, що не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 та прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права, які обов`язково мали бути застосовані до спірних правовідносин, а також не було надано належної правової оцінки доводам скаржника. Зокрема апелянт зазначив, що відсутність необхідної інформації, документів та кандидатур від ТОВ ТК Кристал і Міністерства унеможливило створення відповідних комісій, проведення інвентаризації та оцінки орендованого ЦМК Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників . На думку позивача, оскільки ТОВ ТК Кристал було визнано банкрутом, а тому з метою захисту майнових прав держави позивачем на підставі п. 11 Порядку було прийнято рішення про згоду на передачу орендованого майна уповноваженому органу управління - відповідачу. В той же час, виникнення у відповідача обов`язку прийняти майно в управління не ставиться в залежність від можливості ідентифікації такого майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/20286/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20286/16 та призначено до розгляду на 29.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року було оголошено перерву до 29.05.2019.

Позиції представників сторін

11.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказав, що судом першої інстанції було належним чином проаналізовано норми матеріального права та надано законну оцінку передумов їх застосування, а саме те, що відсутність доказів інвентаризації державного майна з моменту передачі його в оренду позивачем не проводилось, що свідчить про порушення апелянтом пункту 5 Методики в частині проведення як планової так і позапланової інвентаризації державного майна.

14.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Явка представників сторін

Представники третіх осіб у судове засідання 29.05.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 29.05.2019 за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 29.05.2019 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні 29.05.2019 представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ", як орендарем, укладено договір оренди від 10.10.2000 № 665 (далі - Договір), відповідно до предмету якого з метою підвищення ефективності використання держмайна, а також досягнення найкращих результатів господарчої діяльності позивач передає а орендар приймає в строкове платне володіння і використання держане майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3, який входить до балансу ОП "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ", склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним за станом на 01.09.2000, і вартість якого складає 254.804,17-53 грн. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що вартість майна, повернутого орендарем позивачу, визначається на підставі передатного балансу і акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на час припинення дійсного договору, звіреного з актом прийому-передачі державного майна в оренду.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір діє з 10.10.2000 р. до 10.10.2005 р. строком на пять років. В подальшому строк дії договору збільшувався.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі № 905/1430/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року, розірвано договір оренди від 10.10.2000 року № 665 нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов`язано ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал" повернути державне майно цілісний майновий комплекс "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", розташований за адресою: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, до державної власності у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою господарського суду Донецької області від 02.02.2016 у справі № 905/2409/14 ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Позивач вказує, що з метою належного забезпечення процедури повернення орендованого цілісного майнового комплексу, листами від 17.12.2015 № 07-04-07127 та від 08.02.2016 № 07-04-00701 РВ ФДМ України по Донецькій області звернувся до відповідача з проханням визначити підприємство, на баланс якого буде повернуто із оренди державне майно за Договором та надати кандидатури для включення до складу комісії по розмежуванню та оцінці. Проте, вказані листи залишені без відповіді та виконання.

Наказом від 06.04.2016 № 000274 відповідно до п. 11 Порядку РВ ФДМ України по Донецькій області прийнято рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників" уповноваженому органу управління - Міністерству економічного і торгівлі України, копію якого направлено відповідачу листом від 07.04.2016 № 07-04-01956, а також звернулося з проханням визначити підприємство, у повне господарське відання якого буде передано вказаний цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди.

Оскільки відповідь від Міністерства не надходила, позивач повторно звернувся з листом від 24.05.2016 № 07-04-02792 із вказаним проханням до відповідача.

Позивач стверджує, що така бездіяльність відповідача є незаконною, суперечить нормам закону, як наслідок, існують всі належні правові передумови для визначення відповідачем державного підприємства, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс за Договором, що повертається з оренди, та для подальшого видання відповідного наказу.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця державного майна до уповноваженого органу управління об`єктом державної власності про спонукання виконати визначені законом управлінські функції у зв`язку з ухиленням від їх здійснення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Приписами пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що Фонд державного майна України здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди; проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна).

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, врегульовані нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Положеннями ч. 3 ст. 27 Закону унормовано, що у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов`язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об`єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов`язаний протягом тридцяти днів прийняти об`єкт оренди в своє управління.

Частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду державного та комунального майна контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Пунктом 5 Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 30.11.2005 № 1121, передбачено, що інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік (станом на 31 грудня) або позапланово у процесі: приватизації (корпоратизації) державних підприємств; передачі майна державних підприємств та організацій в оренду, повернення такого майна після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання; передачі державного майна у концесію; повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу; передачі державного майна до сфери управління іншого органу державної влади.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів того, що інвентаризація державного майна з моменту передачі його в оренду проводилась позивачем щорічно або позапланово останнім до матеріалів справи не подано, що свідчить про порушення позивачем вимог п. 5 Методики в частині проведення як планової так і позапланової інвентаризації державного майна у зв`язку із розірванням Договору.

Відповідно до п. 8 Методики, інвентаризація державного майна проводиться з урахуванням особливостей, визначених Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993 № 158.

Умовами пункту 5-1 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993 № 158, зокрема, визначено, що інвентаризація майна, що підлягає поверненню з оренди, проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, до складу якої входить представник орендодавця, а також керівник і головний бухгалтер орендаря.

Абзацами 5-7 пункту 5-1 Положення встановлено, що Голову інвентаризаційної комісії призначає орендодавець. Членам інвентаризаційної комісії до початку інвентаризації надається наказ керівника державного підприємства, організації або орендодавця про проведення інвентаризації, а голові інвентаризаційної комісії - також контрольний пломбір. У разі проведення інвентаризації під час передачі майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів в оренду та у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди або його розірванням їх керівники та головні бухгалтери несуть відповідальність за надання інвентаризаційній комісії достовірної і в повному обсязі інформації.

Пунктом 5-2 Положення визначено, що інвентаризація проводиться на останнє число місяця, на яке здійснюється оцінка майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання, якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого державного майна, в тому числі поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду врегульовано Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 №847 (надалі - Порядок).

Зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу. (п. 4 Порядку).

Отже, послідовність процедур розірвання договору оренди за рішенням суду, крім актів Кабінету Міністрів, Порядку № 847 та договору оренди також визначається угодою між орендодавцем та орендарем яка має бути укладена протягом 5 днів після того, як відповідне рішення набрало законну силу.

В той же час, доказів укладання такої угоди або домовленості між ТОВ ТК Кристал та РВ ФДМУ по Донецькій області щодо узгодження повернення майна з оренди, що прямо передбачено Порядком № 847 і передує поверненню майна з оренди, позивачем надано не було.

Згідно п. 6 Порядку, повна інвентаризація майна орендованого підприємства проводиться інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем, станом на останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати. Дата інвентаризації збігається з датою оцінки.

В той же час, матеріали не містять доказів утворення позивачем, як орендодавцем, інвентаризаційної комісії.

Пунктом 7 Порядку унормовано, що при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93 N 158. Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.

Проте, ні Порядком, ні Методикою, ні Положенням N 158 не передбачено обов`язку, що саме відповідач повинен входити до складу комісії та проводити інвентаризацію/оцінку майна, оскільки вказаній дії передують дії позивача.

Відповідно до п. 10 Порядку за даними інвентаризації складаються зведений акт інвентаризації та протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які Комісія подає на погодження орендарю і затвердження орендодавцю. На основі протоколу про результати інвентаризації складаються передавальний і розподільчий баланси з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря.

Крім інвентаризації, Порядок передбачає проведення оцінки цілісного майнового комплексу, яка, відповідно до пункту 12 Порядку здійснюється на дату повної інвентаризації за даними інвентаризації і передавального балансу в 15-денний строк після їх отримання і оформлюється актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства у разі припинення або розірвання договору оренди.

Після закінчення свої роботи Комісія подає орендодавцеві і орандареві, зокрема, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства, з зазначенням у ньому державної і орендарської часток у майні; акт приймання-передавання від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендованого підприємства (п.п. в, г, п. 20 Порядку).

Згідно з п. 22 Порядку після затвердження акта оцінки визначена за ним державна частка у цілісному майновому комплексі орендованого підприємства повертається орендодавцю згідно з актом приймання-передавання майна., а п. 24 встановлено, що до моменту підписання акта приймання-передавання майна, що було в оренді, його балансоутримувач відповідає за належне утримання і збереження майна.

Пунктом 11 унормовано, що у разі надіслання орендарю письмового повідомлення про непродовження або розірвання договору оренди та неможливості проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв`язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повернення (передача) майна здійснюється в такому порядку: орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління; уповноважений орган управління, у тому числі визначений Кабінетом Міністрів України, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди; орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України; уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс; на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо: приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання; прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна; здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

Таким чином, наведений Порядок передбачає певну етапність повернення орендодавцю цілісного майнового комплексу у разі припинення строку дії договору. При цьому, проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна станом на момент припинення договору є обов`язковим, оскільки має на меті визначення вартості та обсягу майна, що належить орендодавцю (тобто вартість майна, що передавалося в оренду) та орендарю (тобто вартість майна, належного орендарю відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

В той же час, позивачем не виконано прямого обов`язку з проведення інвентаризації державного майна після розірвання укладеного між сторонами Договору, хоча Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) передбачено, що інвентаризація та оцінка у зв`язку з поверненням майна з оренди проводиться в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати та має тривати не більше 15 календарних днів.

Колегією суддів враховано, що рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі № 905/1430/15 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал", залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року, розірвано договір оренди від 10.10.2000 року № 665 нерухомого майна, що належить до державної власності, зобов`язано ТОВ "Торгівельна компанія "Кристал" повернути державне майно цілісний майновий комплекс "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", розташований за адресою: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, до державної власності у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Нормами ст. 129-1 Конституції України встановлено обов`язковість виконання судового рішення, що також відображено в ст. 18 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, як було встановлено вище, матеріали не містять доказів утворення позивачем, як орендодавцем, інвентаризаційної комісії відповідно до п. 6 Положення, не проведено інвентаризацію у відповідності до умов Положення, акт приймання - передачі від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендного підприємства, наявність якого передбачено п.п. г п. 20 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, в матеріалах справи відсутній.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем не було вчинено всіх передбачених Положенням дій щодо інвентаризації майна після розірвання договору оренди № 665 від 10.10.2000.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17 та у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 914/3095/16.

В даному випадку, звертаючись з позовом, позивач не зазначає, за захистом яких своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів він звертається, оскільки матеріалами справи підтверджується, що він, як орендодавець, реалізував своє волевиявлення щодо повернення майна, переданого в оренду, про що вказано в рішенні, яке є чинним і підлягає обов`язковому виконанню.

Неможливість виконання рішення не може бути підставою для звернення до суду з позовом до відповідача про зобов`язання вчинити дії щодо майна, яке за рішенням суду має бути передано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, за відсутності факту вчинення дій щодо передачі цього майна.

Водночас, виходячи з логічної конструкції ч. 3 ст. 27 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна", передумовою повернення майна з оренди після припинення договору оренди є волевиявлення орендаря, а вже потім згода орендодавця на передачу об`єкту оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном, а в розрізі ч. 1 названої статті встановлено обов`язок орендаря повернути орендодавцеві (позивачеві) об`єкт оренди на умовах, визначених в договорі.

Договір оренди (п.5.6), в свою чергу, визначає обов`язок орендаря у разі припинення чинного договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Стосовно посилання апелянта на п. 11 Порядку, то колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ТОВ ТК Кристал відмовився надати своїх представників до складу інвентаризаційної комісії, утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію.

Також, як вже було зазначено вище, процедура повернення майна з оренди, яка закріплена Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди позивачем здійснена та завершена не була.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2014 у справі № 905/6237/13, за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КРИСТАЛ", яке набрало законної сили, зокрема, встановлено, що акт приймання-передачі майна за Договором та акт приймання-передачі ЦМК від 26.06.2001 містять лише перелік майна за групами (основні засоби, нематеріальні активи, обладнання та незавершене будівництво) і не містить загального переліку майна, що входило до складу ЦМК станом на час його передавання в оренду, що унеможливлює ідентифікувати майно як таке, що було передано в оренду.

У зв`язку з відсутністю опису, складу та технічних характеристик втраченого майна станом на момент його передання в оренду, суд не зміг оцінити правомірність здійсненого розрахунку стягуваної суми збитків, та вказав на недоведеність фактів того, що перелічене в розрахунку збитків майно, є майном, щодо якого у ТОВ ТК Кристал відповідно до вимог статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та статті 285 Господарського кодексу України виник обов`язок з утримання та запобігання псуванню та рішенням Господарського суду Донецької області від 18.03.2014 у справі № 905/6237/13 Костянтинівському міжрайонному прокурору в особі РВ ФДМ України по Донецькій області відмовлено у задоволені позову.

Відтак, вказаним рішенням встановлено факт невжиття позивачем заходів з проведення інвентаризації майна належного державі, відсутності переліку, опису, складу та технічних характеристик такого майна, та, як наслідок, неможливості його ідентифікувати.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає про відсутність у даному випадку порушення саме відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.02.2018 у справі № 910/260/17.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає про відсутність у даному випадку порушення саме відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а тому судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/20286/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/20286/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року у справі № 910/20286/16 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/20286/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.06.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко