Рішення

від 29.05.2019 по справі 904/1329/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

29.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1329/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Скиби Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ", м. Дніпро

до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат в загальній сумі 91 401,79 грн

Представники:

від позивача: Зінченко Г.В., адвокат, свідоцтво серія ДН№5272 від 28.11.2018

від відповідача: Бичков В.В., довіреність №01 від 14.05.2019

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів" (далі - відповідач) про стягнення 21 089,92 грн основного боргу, 8184,60 грн пені, 59 992,42 штрафу, 692,98 грн трьох відсотків річних за користування чужими коштами та 1 441,87 грн інфляційного збільшення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу №126 від 14.02.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019 відкладено розгляд справи на 16.05.2019.

14.05.2019 відповідачем подано клопотання, в якому останній заперечив проти стягнення штрафних санкцій і повідомив про неможливість представника з`явитись до судового засідання 16.05.2019, у зв`язку з чим просив відкласти судове засідання.

15.05.2019 позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі та клопотання про закриття провадження у справі № 904/1329/19 в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу 21 089,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2019 відкладено розгляд справи на 22.05.2019.

17.05.2019 відповідач подав через канцелярію суду клопотання, в якому зазначив, що подача відзиву 17.05.2019 не уявляється можливим, в зв`язку з чим просив продовжити строк подання відзиву на позов до 20.05.2019.

21.05.2019 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому просить відмовити у стягнення основної суми боргу, відмовити у стягненні суми штрафу, або зменшити його з 59 992,42 до 3 000,00 грн; зменшити розмір пені з 8184,60 грн до 4 000,00 грн, зменшити розмір витрат на послуги адвоката до 1 500,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на виконання свого основного зобов`язання в повному обсязі, розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій перевищує розмір сплаченого боргу більш, ніж в 3 рази, переважна кількість днів прострочення не перевищує 3-20 календарних днів, до періоду розрахунку не можна брати день відвантаження товару та день оплати товару, не враховано, що 9 травня 2018 року та 24 серпня 2018 року є неробочими (святковими) днями, неможливість стягнення одночасно штрафу і пені за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом с трок без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду від 04.04.2019 про відкриття провадження у справі №904/1329/19 09.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930007962675 (а.с.199). Зазначеною ухвалою відповідачу був встановлений 15-денний строк (з дня вручення ухвали відкриття провадження у справі) для надання відзиву на позов. Отже, відповідач мав подати відзив на позов в строк до 24 квітня 2019 року включно. В той же час, в клопотанні відповідача (вх. №21746/19 від 17.05.2019) зазначено про неможливість подання відзив в строк до 17.05.2019, тобто вже на 23 днів пізніше, ніж встановлено ухвалою суду від 04.04.2019. При цьому клопотання відповідача не містить жодного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, що є підставою, відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, що відбулось 22.05.2019 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що на думку відповідача позовна заява підписана не уповноваженою особою.

В судовому засіданні 22.05.2019 оголошувалась перерва до 29.05.2019.

В судове засідання, яке відбулось 29.05.2019, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 29.05.2019 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (Продавець, позивач) та товариство з додатковою відповідальністю "КАМ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (Покупець, відповідач) уклали договір купівлі-продажу №126 від 14.02.2017 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю товар партіями відповідно до замовлень останнього, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору. Загальна вартість Товару, що передається з цим Договором, складається із сум вартостей Товару, зазначених у видаткових накладних за весь період дії даного Договору (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, ціна, кількість переданого товару на кожну окрему відвантажену партію додатково узгоджуються сторонами в усній або письмовій формі в ході виконання Договору, що відображається в рахунках-фактурах на оплату товару та/або видаткових накладних на переданий товару, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.4.2. Договору, оплата за товар проводиться в національній грошовій одиниці України, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, протягом 7 календарних днів, з моменту поставки товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів Покупця та розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року включно, або по грошових зобов`язаннях - до їх повного виконання.

На виконання умов укладеного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 317 962,08 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №312 від 03.04.2018;

- №332 від 10.04.2018;

- №354 від 18.04.2018;

- №385 від 27.04.2018;

- №397 від 02.05.2018;

- №408 від 03.05.2018;

- №421 від 10.05.2018;

- №441 від 15.05.2018;

- №448 від 16.05.2018;

- №474 від 23.05.2018;

- №486 від 25.02.2018;

- №498 від 31.05.2018;

- №б/н від 05.06.2018;

- №553 від 18.06.2018;

- №579 від 25.06.2018;

- №585 від 26.06.2018;

- №606 від 03.07.2018;

- №631 від 10.07.2018;

- №649 від 17.07.2018;

- №662 від 20.07.2018;

- №678 від 25.07.2018;

- №706 від 02.08.2018;

- №724 від 06.08.2018;

- №736 від 09.08.2018;

- №761 від 17.08.2018;

- №861 від 11.09.2018;

- №874 від 13.09.2018;

- №896 від 20.09.2018;

- №940 від 02.10.2018;

- №955 від 04.10.2018.

Виходячи з п.4.2. Договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару в такі строки: за товар, поставлений за видатковою накладною:

- №312 від 03.04.2018 - в строк до 10.04.2018;

- №332 від 10.04.2018 - в строк до 17.04.2018;

- №354 від 18.04.2018 - в строк до 25.04.2018;

- №385 від 27.04.2018 - в строк до 04.05.2018;

- №397 від 02.05.2018 - в строк до 10.05.2018;

- №408 від 03.05.2018 - в строк до 10.05.2018;

- №421 від 10.05.2018 - в строк до 17.05.2018;

- №441 від 15.05.2018 - в строк до 22.05.2018;

- №448 від 16.05.2018 - в строк до 23.05.2018;

- №474 від 23.05.2018 - в строк до 30.05.2018;

- №486 від 25.02.2018 - в строк до 01.06.2018;

- №498 від 31.05.2018 - в строк до 07.06.2018;

- №б/н від 05.06.2018 - в строк до 12.06.2018;

- №553 від 18.06.2018 - в строк до 25.06.2018;

- №579 від 25.06.2018 - в строк до 02.07.2018;

- №585 від 26.06.2018 - в строк до 03.07.2018;

- №606 від 03.07.2018 - в строк до 10.07.2018;

- №631 від 10.07.2018 - в строк до 17.07.2018;

- №649 від 17.07.2018 - в строк до 24.07.2018;

- №662 від 20.07.2018 - в строк до 27.07.2018;

- №678 від 25.07.2018 - в строк до 01.08.2018;

- №706 від 02.08.2018 - в строк до 09.08.2018;

- №724 від 06.08.2018 - в строк до 13.08.2018;

- №736 від 09.08.2018 - в строк до 16.08.2018;

- №761 від 17.08.2018 - в строк до 27.08.2018;

- №861 від 11.09.2018 - в строк до 18.09.2018:

- №874 від 13.09.2018 - в строк до 20.09.2018;

- №896 від 20.09.2018 - в строк до 27.09.2018;

- №940 від 02.10.2018 - в строк до 01.10.2018;

- №955 від 04.10.2018 - в строк до 11.10.2018.

Проте станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив оплату поставленого товару частково - в сумі 296 872,92 грн, та з порушенням строку, встановленого п. 4.2. Договору, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 10.04.2018 по 26.10.2018 (а.с.153-176).

Отже заборгованість відповідача складала 21 089,16 грн (317 962,08 грн - 296 872,92 грн = 21 089,16 грн).

Проте позивач зазначив, що станом на 18.03.2019 сума основної заборгованості відповідача становила 21 089,92 грн.

В силу статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

У відповідності до вимог статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Після відкриття провадження у даній справі відповідачем 13.05.2019 була сплачена сума основної заборгованості в повному обсязі, а саме відповідно до платіжного доручення №378 від 13.05.2019 (а.с.218) відповідач перерахував на користь позивача 21 089,16 грн.

Пунктом 2 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21 089,16 грн основного боргу підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 0,76 грн основного боргу суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено наявності боргу в зазначеній сумі.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 441,87 грн за загальний період прострочення з серпня 2018 року по лютий 2019 року, 3% річних в сумі 692,98 грн за загальний період прострочення з 10.04.2018 по18.03.2019.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення, а саме не враховано приписи частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, та не враховано, що день оплати не враховується при нарахуванні 3% річних.

За перерахунком суду, з урахуванням вищевикладеного, загальний розмір 3% річних складає 664,63 грн, розмір інфляційних втрат складає 1 379,92 грн.

Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню 664,63 грн - 3% річних, 1 379,92 грн - інфляційних втрат.

Згідно з п.7.3. Договору, у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов`язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов`язань, від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.4. Договору у разі порушення термінів оплати за товар, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.

За розрахунком позивача розмір пені за порушення строків оплати товару за загальний період прострочення з 10.04.2018 по 18.03.2019, становить 8 184,60 грн, розмір штрафу становить 59 992,42 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом встановлено, що зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем, виконано відповідачем з порушенням умов п.4.2. Договору.

За перерахунком суду, враховуючи вищезазначені висновки суду щодо початку періодів прострочення виконання зобов`язання і положення ч. 6 ст. 232 ГПК України, загальний розмір пені становить 7 827,56 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 7 827,56 грн.

Розмір штрафу в сумі 59 992,42 грн обрахований позивачем вірно. В той же час, суд розглядаючи позовні вимоги про стягнення штрафу, виходить з такого.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

При вирішенні клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.12.2018 у справі №916/65/18.

З огляду на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) , яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

З огляду на той факт, що хоча відповідачем і порушено умову пункту 4.2. Договору в частині строку оплати поставленого Товару, оплата товару здійснена в повному обсязі та здебільшого термін прострочення оплати Товару є незначним. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення - 59 992,42 грн - на 50%, що становить 29 996,21 грн.

Додатково суд звертає увагу на обґрунтованість вимог позивача про одночасне стягнення пені та штрафу за порушення строку виконання грошового зобов`язання, виходячи з такого.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 300,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2019 між адвокатом Костенко Іриною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого адвокат прийняв на себе обов`язки представляти та захищати законні інтереси Клієнта, які включають в себе повний комплекс адвокатських послуг, зокрема подавати документи, у тому числі, проте не виключно, позовні заяви та додатки до них, пояснення, клопотання, апеляційні скарги тощо, за своїм підписом від імені Товариства, отримувати документи та розписуватись про їх отримання.

Додатком №1 до Договору сторони погодили, що Адвокат надає, а Клієнт приймає адвокатські послуги щодо підготовлення та подання адвокатом від імені Клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення на користь Клієнта дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" за договором купівлі-продажу №126 від 14.02.2017.

При цьому відповідно до п.2 Додатку №1, гонорар (вартість надання послуг) - 6 300,00 грн.

Додатком № 2 до договору підтверджується розрахунок витрат на послуги адвоката, а саме:

- попередня консультація щодо спірних питань - 2 години - 1 540 грн;

- вивчення та правовий аналіз документації - 2 години - 1 540 грн;

- підготовка та збирання доказів - 2 години - 1 540 грн;

- підготовка розрахунків суми позовної заяви - 2 години - 1 540 грн;

- подання пакету документів до суду, поштові послуги - 0,15 години - 140 грн.

Факт оплати наданих адвокатом послуг в загальній сумі 6 300,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 3175 від 07.03.2019 на суму 6 300,00 грн.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 6 269,11 грн.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що на думку відповідача позовна заява підписана не уповноваженою особою, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини 2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява від імені ТОВ "ЮРАН ТОРГ" підписана представником на підставі договору (ордеру) адвокатом Костенко І.А.

Відповідно до ст. 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до приписів статті 131-2 Конституції України та пункту 20 частини 1 розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким положення цього кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділ ХV "Перехідні положення" Конституції України, за змістом яких, зокрема, з 01.01.2019 представництво в судах першої інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

За приписами ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Зі змісту ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі договору адвокатом (адвокатським об`єднанням) видається ордер, правила оформлення якого визначені в Положенні про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012.

Як було встановлено судом вище, відповідно до договору, укладеного 01.03.2019 між адвокатом Костенко Іриною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ", про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого адвокат прийняв на себе обов`язки, зокрема, подавати документи, у тому числі, проте не виключно, позовні заяви та додатки до них, пояснення, клопотання, апеляційні скарги тощо, за своїм підписом від імені Товариства, отримувати документи та розписуватись про їх отримання.

Більш того, повноваження адвоката Костенка І.А. на підписання позовної заяви були підтвердженні директором ТОВ "ЮРАН ТОРГ" Мухамедзяновим Андрієм Олександровичем в судовому засіданні, що відбулось 29.05.2019.

Отже, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ "ЮРАН ТОРГ" підписана уповноваженою особою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 231 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" без розгляду.

Закрити провадження у справі №904/1329/19 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів основного боргу в сумі 21 089,16 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів (51914, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00377532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (49057, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, будинок 156К, код ЄДРПОУ 39554487) 7 827,56 грн - пені, 29 996,21 грн - штрафу, 664,63 грн - 3% річних, 1 379,92 грн - інфляційних втрат, 1 911,58 грн судового збору, 6 269,11 грн - витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.06.2019.

Суддя А.Є.Соловйова