ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/1329/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Чус О.В., Вечірка І.О.
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 (повне рішення складено 03.06.2019, суддя Соловйова А.Є.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ", м. Дніпро
до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів", м. Кам`янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат в загальній сумі 91401,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів" про стягнення 21 089,92 грн основного боргу, 8184,60 грн пені, 59 992,42 штрафу, 692,98 грн трьох відсотків річних за користування чужими коштами та 1 441,87 грн інфляційного збільшення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу №126 від 14.02.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у даній справі відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" без розгляду. Закрито провадження у справі №904/1329/19 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів основного боргу в сумі 21 089,16 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" 7 827,56 грн - пені, 29 996,21 грн - штрафу, 664,63 грн - 3% річних, 1 379,92 грн - інфляційних втрат, 1 911,58 грн судового збору, 6 269,11 грн - витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Зазначене рішення мотивовано посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №126 від 14.02.2017 в частині здійснення оплати за поставлений товар, що є підставою для стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
З огляду на той факт, що хоча відповідачем і порушено умову пункту 4.2 договору в частині строку оплати поставленого товару, оплата товару здійснена в повному обсязі та здебільшого термін прострочення оплати товару є незначним. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення - 59 992,42 грн - на 50%, що становить 29 996,21 грн.
Після відкриття провадження у даній справі відповідачем була сплачена сума основної заборгованості у повному обсязі, що відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.
Позовна заява підписана уповноваженою особою, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Не погодившись із згаданим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження в частині стягнення дебіторської заборгованості в розмірі 21 089,92 грн, відмовити у стягнення пені - 357,04 грн. та витрат щодо надання правничої допомоги на загальну суму 4 760,00 грн., зменшити судові витрати з надання правничої допомоги до 1 500,00 грн., пеню до 4 000,00 грн. та штраф до 3 000,00 грн., а в іншій частині у задоволенні позову відмовити, здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути на користь відповідача витрати понесені за подачу апеляційної скарги.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву підписано адвокатом Костенко І.А., за відсутністю у останнього зобов`язань з представництва інтересів позивача в суді.
Так, поданий у справу адвокатом Костенко І.А. договір про надання правової допомоги від 04.03.2019 не визначає конкретного доручення клієнта адвокату, не містить посилань в якій судовій справі та з якого питання сторони досягли згоди про надання правової допомоги, в сфері юрисдикції якого суду клієнт бажає отримати правову допомогу в суді.
На думку апелянта, суд першої інстанції протиправно закрив провадження в частині позовних вимог без постановлення ухвали в нарадчій кімнаті та проголосив це в резолютивній частині рішення, що є порушенням ст.ст.231,233 ГПК України.
Також скаржник зазначає, що господарським судом неправомірно стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу, оскільки суд прийняв до розгляду позовну заяву підписану неуповноваженою належним чином особою (адвокатом), стягнув борг поза межами дебіторської заборгованості.
Крім того, суд незаконно стягнув з відповідача вартість послуг із збору доказів в розмірі 1 540,00 грн., за відсутністю доказів надання цих послуг.
Відповідач вважає, що подання документів до відділення зв`язку не є адвокатською послугою, а тому сума з оплати цієї послуги не повинна включатися до суми гонорару адвоката.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення адвокатом саме витрат на суму 140,00 грн.
Стягнення судом 1 540,00 грн. у складі судових витрат послуг з вивчення та правового аналізу документації за 2 години без детального опису змісту цих послуг та найменування такої документації, без подання у справу документа про результат цього правового аналізу для з`ясування причинного зв`язку з цією справою є неправомірним та в цій частині суд повинен був відмовити в їх стягненні.
Вартість послуг адвоката з попередньої консультації у розмірі 1 540,00 грн. не має конкретизації та свого об`єктивного підтвердження.
Оскільки відповідач не оспорював основну суму боргу, повністю погасив її, а у позові заявлено клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні як малозначну справу, розрахунок штрафних санкцій є помилковим, вартість адвокатських послуг без участі адвоката у малозначній справі є завищеною, а тому відповідач просить зменшити розмір судових витрат щодо гонорару адвоката до 1 500,00 грн.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції після закриття провадження у справі в частині стягнення дебіторської заборгованості безпідставно ухвалив спір про стягнення іншої заборгованості поза межами змісту доручення позивача за договором з адвокатом, з посиланням на ст.ст.231,232 ГК України, ст.ст.549,625 ЦК України та інші норми права, пов`язані зі стягненням сум, які не утворюють дебіторську заборгованість.
Щодо одночасного стягнення пені та штрафу, апелянт вважає, що подвійна відповідальність за одне й те саме правопорушення має пряму конституційну заборону (ст.61 Конституції України).
На думку відповідача навіть після зменшення судом штрафу штрафні санкції є надмірно високими.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач вважає, що позиція відповідача щодо відсутності повноважень у адвоката Костенко І.А. є необґрунтованими, оскільки повноваження адвоката Костенка І.А. на підписання позовної заяви були підтверджені директором ТОВ "ЮРАН Торг" Мухамедзяновим А.О. в судовому засіданні, що відбулося 29.05.2019. Крім того, позовна заява підписана адвокатом Костенко І.А. відповідно до ордеру на надання правової допомоги, в якому зазначено, що адвокат не має обмежень щодо повноважень.
Позивач зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, у даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форму її сплати.
Суд першої інстанції суттєво зменшив суму штрафу на 50% , тобто суд врахував позицію відповідача щодо сплати суми основного боргу.
У свою чергу, позивач звертає увагу, що відповідач систематично порушує умови договору щодо оплати товару.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що ним надані належні докази в підтвердження понесених судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 15.08.2019.
15.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2019.
27.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2019.
02.09.2019 позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника.
Колегія суддів звертає увагу на сталу практику Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення сторін при вирішенні спору щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2018 року у справі Созонов та інші проти України , зазначено, що на національні суди покладається обов`язок чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (параграф 8).
Матеріали справи свідчать про те, що позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
02.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
14.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (продавець, позивач) та товариство з додатковою відповідальністю "КАМ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" (покупець, відповідач) уклали договір купівлі-продажу №126 від 14.02.2017 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю товар партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Загальна вартість товару, що передається з цим договором, складається із сум вартостей товару, зазначених у видаткових накладних за весь період дії даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, ціна, кількість переданого товару на кожну окрему відвантажену партію додатково узгоджуються сторонами в усній або письмовій формі в ході виконання договору, що відображається в рахунках-фактурах на оплату товару та/або видаткових накладних на переданий товару, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з п.4.2 договору, оплата за товар проводиться в національній грошовій одиниці України, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, протягом 7 календарних днів, з моменту поставки товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів покупця та розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року включно, або по грошових зобов`язаннях - до їх повного виконання.
На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 317 962,08 грн, що підтверджується видатковими накладними: №312 від 03.04.2018; №332 від 10.04.2018; №354 від 18.04.2018; №385 від 27.04.2018; №397 від 02.05.2018; №408 від 03.05.2018; №421 від 10.05.2018; №441 від 15.05.2018; №448 від 16.05.2018; №474 від 23.05.2018; №486 від 25.02.2018; №498 від 31.05.2018; №б/н від 05.06.2018; №553 від 18.06.2018; №579 від 25.06.2018; №585 від 26.06.2018; №606 від 03.07.2018; №631 від 10.07.2018; №649 від 17.07.2018; №662 від 20.07.2018; №678 від 25.07.2018; №706 від 02.08.2018; №724 від 06.08.2018; №736 від 09.08.2018; №761 від 17.08.2018; №861 від 11.09.2018; №874 від 13.09.2018; №896 від 20.09.2018; №940 від 02.10.2018; №955 від 04.10.2018.
Виходячи з п.4.2 договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару в такі строки: за товар, поставлений за видатковою накладною: №312 від 03.04.2018 - в строк до 10.04.2018; №332 від 10.04.2018 - в строк до 17.04.2018; №354 від 18.04.2018 - в строк до 25.04.2018; №385 від 27.04.2018 - в строк до 04.05.2018; №397 від 02.05.2018 - в строк до 10.05.2018; №408 від 03.05.2018 - в строк до 10.05.2018; №421 від 10.05.2018 - в строк до 17.05.2018; №441 від 15.05.2018 - в строк до 22.05.2018; №448 від 16.05.2018 - в строк до 23.05.2018; №474 від 23.05.2018 - в строк до 30.05.2018; №486 від 25.02.2018 - в строк до 01.06.2018; №498 від 31.05.2018 - в строк до 07.06.2018; №б/н від 05.06.2018 - в строк до 12.06.2018; №553 від 18.06.2018 - в строк до 25.06.2018; №579 від 25.06.2018 - в строк до 02.07.2018; №585 від 26.06.2018 - в строк до 03.07.2018; №606 від 03.07.2018 - в строк до 10.07.2018; №631 від 10.07.2018 - в строк до 17.07.2018; №649 від 17.07.2018 - в строк до 24.07.2018; №662 від 20.07.2018 - в строк до 27.07.2018; №678 від 25.07.2018 - в строк до 01.08.2018; №706 від 02.08.2018 - в строк до 09.08.2018; №724 від 06.08.2018 - в строк до 13.08.2018; №736 від 09.08.2018 - в строк до 16.08.2018; №761 від 17.08.2018 - в строк до 27.08.2018; №861 від 11.09.2018 - в строк до 18.09.2018; №874 від 13.09.2018 - в строк до 20.09.2018; №896 від 20.09.2018 - в строк до 27.09.2018; №940 від 02.10.2018 - в строк до 01.10.2018; №955 від 04.10.2018 - в строк до 11.10.2018.
Проте станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив оплату поставленого товару частково - в сумі 296 872,92 грн, та з порушенням строку, встановленого п. 4.2 договору, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 10.04.2018 по 26.10.2018 (а.с.153-176).
Позивач зазначив, що заборгованість за спірним договором становить 21 089,92 грн., що і стало причиною звернення до суду з цим позовом.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Положенням статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої - третьої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею до ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 ЦК України).
За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 ГК України статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем 13.05.2019 була сплачена сума основної заборгованості в повному обсязі, а саме відповідно до платіжного доручення №378 від 13.05.2019 відповідач перерахував на користь позивача 21 089,16 грн.
Встановивши, що сума заборгованості за спірним договором становила 21 089,16 грн. (317 962,08 грн.- 296 872,92 грн.), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 21 089,16 грн., відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 0,76 грн. основного боргу судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки позивачем не доведено наявності боргу у зазначені сумі.
Позивач вважає, що відповідач не виконав покладений на договором обов`язок сплатити поставлений йому товар і тому вважається боржником, що прострочив у розумінні ст.612 ЦК України.
У пункті 7.3 договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов`язань, крім зазначених у п.7.4 договору, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов`язань, від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання за кожен день прострочення.
Пунктом 7.4 договору визначено, що у разі порушення термінів оплати за товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов`язання.
Встановлена пунктами 7.3, 7.4 договору відповідальність не оспорюється сторонами, а тому в силу ст.204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за товар проводиться в національній грошовій одиниці України, в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 7 календарних днів, з моменту поставки товару. Моментом оплати вважається дата зарахування коштів покупця та розрахунковий рахунок продавця.
В силу пункту 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 ГК України.
У спірному договорі сторони погодили відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення господарського зобов`язання, що не оспорюється сторонами.
Суд апеляційної інстанції враховує, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
У даній справі виникає спір щодо тотожності таких порушень зобов`язань.
Зміст п.4.2 договору свідчить про те, що сторонами правочину зафіксовано спосіб проведення оплати та строк оплати за поставлений товар.
Пунктом 7.3 договору встановлена цивільно-правова відповідальність у виді стягнення пені у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов`язань, крім зазначених у п.7.4 договору. При цьому конкретний вид порушення не встановлено.
У пункті 7.4 договору передбачена виплата штрафу у разі порушення термінів оплати за товар.
Виходячи з фактичних обставин у справі, здійснивши порівняльний аналіз змісту умов договору, викладених в пунктах 7.3, 7.4 та 4.2, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Товариством з додатковою відповідальністю Кам`янський завод продтоварів допущене порушення виконання договірного зобов`язання у виді прострочення (порушення строку) оплати товару. Штрафні санкції у виді пені та штрафу, на думку суду, стягнуті за порушення, які є тотожними.
Наведені обставини свідчать про безпідставне намагання кредитора (позивача) застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне і теж порушення грошового зобов`язання, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України. Договірні зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу відповідно до п.7.4 договору.
Перевіривши арифметичний розрахунок нарахованої позивачем суми штрафу у розмірі 59 992,42 грн., колегія суддів вважає його вірним.
Приймаючи до уваги, що у п.7.3 договору сторонами встановлена цивільно-правова відповідальність у виді стягнення пені у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами будь-яких грошових зобов`язань, крім зазначених у п.7.4 договору, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені відповідно до п.7.3 договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу з 59 992,42 грн. до 3 000,00 грн., суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів не вважає за необхідне відступати при розгляді даної справи.
Частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що хоча відповідачем і порушено умови п.4.2 договору в частині строку оплати поставленого товару, проте оплата здійснена у повному обсязі, термін прострочення оплати товару є незначним.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що з врахуванням обставин справи, місцевим господарським судом обґрунтовано зменшено розмір належної до сплати суми штрафу на 50%.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на його важкий фінансовий стан, оскільки місцевим господарським судом враховувався не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за договором (зокрема, його повне виконання) та незначний термін прострочення оплати товару.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Здійснивши арифметичний розрахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення 3% річних у розмірі 664,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 379,92 грн.
Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 300,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
01.03.2019 між адвокатом Костенко Іриною Анатоліївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого адвокат прийняв на себе обов`язки представляти та захищати законні інтереси Клієнта, які включають в себе повний комплекс адвокатських послуг, зокрема подавати документи, у тому числі, проте не виключно, позовні заяви та додатки до них, пояснення, клопотання, апеляційні скарги тощо, за своїм підписом від імені товариства, отримувати документи та розписуватись про їх отримання.
Додатком №1 до договору сторони погодили, що адвокат надає, а клієнт приймає адвокатські послуги щодо підготовлення та подання адвокатом від імені клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення на користь Клієнта дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" за договором купівлі-продажу №126 від 14.02.2017.
При цьому відповідно до п.2 додатку №1, гонорар (вартість надання послуг) - 6 300,00 грн.
У додатку № 2 до договору сторони погодили розрахунок витрат на послуги адвоката, а саме: попередня консультація щодо спірних питань - 2 години - 1 540 грн; вивчення та правовий аналіз документації - 2 години - 1 540 грн; підготовка та збирання доказів - 2 години - 1 540 грн; підготовка розрахунків суми позовної заяви - 2 години - 1 540 грн; подання пакету документів до суду, поштові послуги - 0,15 години - 140 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 3175 від 07.03.2019 позивач сплатив адвокату за надані послуги 6 300,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд іще раз зауважує, що в даних умовах він не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі №922/928/18).
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Також у порядку статті 86 ГПК України слід надавати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг із виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Колегія суддів вважає, що у даному випадку є необґрунтованою вимога позивача про стягнення 1 540 грн. за здійснення адвокатом дій з підготовки та збирання доказів, оскільки матеріали справи не містять доказів які саме дії були вчинені адвокатом з метою підготовки та збирання доказів.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що подання документів до відділення зв`язку не є адвокатською послугою, а тому сума з оплати цієї послуги не повинна включатися до суми гонорару адвоката.
Відповідно ч. 9 ст. 80 ГПК України прямо передбачає обов`язок учасника справи надіслати копії доказів, які подаються іншим учасникам. У ч. 7 ст. 116 ГПК України зазначено, що належним способом надання документів суду є їх надсилання засобами поштового зв`язку.
За таких умов час адвоката, витрачений з метою реалізації процесуального права на подання документів, є невіддільною частиною представництва інтересів клієнта в суді, пов`язаний зі справою (навіть попри те, що така дія за своєю суттю не є кваліфікованою юридичною роботою).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України законодавець надав суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК України.
Разом із тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, як це визначено частиною шостою статті 126 ГПК України.
Отже, керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Крім того, як убачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18), якщо суд при вирішенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неспівмірності витрат, сплачених позивачем на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4329,22 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді справи не прийняв до уваги факт перевищення адвокатом своїх повноважень при поданні позовної заяви.
Так, у додатку № 1 до договору про надання правової допомоги сторони погодили, що адвокат надає, а клієнт приймає адвокатські послуги щодо підготовлення та подання адвокатом від імені клієнта до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення на користь клієнта дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" за договором купівлі-продажу №126 від 14.02.2017.
Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Відповідно до норм законодавства стягнення основної заборгованості за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання за договором безпосередньо пов`язується з питанням цивільно-правової відповідальності боржника у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України), а також виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема неустойкою (546 ЦК України).
Отже, до складу дебіторської заборгованості входить як основна заборгованість за договором так і відсотки, пеня, яка підлягає стягненню у відповідності до умов договору, 3% річних та інфляційні витрати.
За приписами частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина четверта статті 26 цього Закону).
Частиною другою статті 61 ГПК України унормовано, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).
Відповідно до п.4,5,14,15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.
В ордері серія КС №525505 від 18.03.2019 зазначено, що обмеження повноважень відсутні.
Зважаючи на викладені обставини та наведені положення законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про належне підтвердження повноважень адвоката Костенко І. ОСОБА_1 щодо його права звернення з позовними вимогами про стягнення з боржника пені та штрафу в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд першої інстанції протиправно закрив провадження в частині позовних вимог без постановлення ухвали в нарадчій кімнаті та проголосив це в резолютивній частині рішення, що є порушенням ст.ст.231,233 ГПК України.
Так, згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Встановивши факт погашення суми основної заборгованості у розмірі 21 089,16 грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в цій частині.
При цьому, зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 21 089,16 грн., не є порушенням вимог ст.ст.231,233 ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміні в частині розміру стягуваної суми. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
3.5. Розподіл судових витрат.
За змістом частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення господарського суду підлягає зміні, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України.
Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2019 у справі № 904/1329/19 змінити, виклавши в наступній редакції: У задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів» про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" без розгляду відмовити. Закрити провадження у справі №904/1329/19 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів» основного боргу в сумі 21 089,16 грн. Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів» (51914, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00377532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (49057, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, будинок 156К, код ЄДРПОУ 39554487) 29 996,21 грн - штрафу, 664,63 грн - 3% річних, 1 379,92 грн - інфляційних втрат, 1747,15 грн судового збору, 4 329,22 грн - витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Видати наказ
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРАН ТОРГ" (49057, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, будинок 156К, код ЄДРПОУ 39554487) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янський завод продтоварів» (51914, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00377532) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 246,65 грн.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Постанова складена у повному обсязі 06.09.2019.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Суддя О.В. Чус
Суддя І.О.Вечірко
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2019 |
Оприлюднено | 06.09.2019 |
Номер документу | 84062689 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Соловйова Анастасія Євгенівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні