Рішення

від 27.05.2019 по справі 922/464/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/39/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 Справа № 922/464/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕЛА» (61118, м.Харків, пр. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207)

про стягнення 449859,08 грн. основного боргу за Договором поставки б/н від 24.09.2007, 7354,43 грн. три відсотки річних, 27339,18 грн. інфляційних втрат

Суддя Зінченко Н.Г.

При секретарі судового засідання: Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача - Херхадзе Н.А., ордер на надання правової допомоги серія ХВ №5040000048 від 23.04.2019;

від відповідача - не з`явився.

15.03.2019 до господарського суду Запорізької області згідно ухвали господарського суду Харківської області від 20.02.2019 на підставі ст., ст. 29, 31 ГПК України за підсудністю надійшли позовні матеріали по справі №922/464/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про стягнення 449859,08 грн. основного боргу за Договором поставки б/н від 24.09.2007, 7354,43 грн. три відсотки річних, 27339,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п.7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 позовні матеріали по справі №922/464/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 15.05.2019.

В судовому засіданні 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 15.05.2019 о 12:13. В судовому засіданні 15.05.2019 оголошено перерву до 27.05.2019.

У судовому засіданні 27.05.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в судовому засіданні 27.05.2019 підтримав позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України та договорі поставки № б/н від 24.09.2007 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 449859,08 грн. основного боргу, 7354,43 грн. три відсотки річних, 27339,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання 27.05.2019 не з`явився, про причини неявки суд не попереджав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до приписів господарсько процесуального кодексу України. Проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме належно оформлених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Так, позивачем не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача. Зауважив, що поставка товару підтверджується наданими у справу видатковими та товарно-транспортними накладними, які засвідчені печаткою відповідача, а наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

24.09.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТЕЛА» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №б/н (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі - «Товар» , на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору товар, зазначений у Специфікаціях, постачається окремими партіями у відповідності до замовлень. Закази передаються покупцем особисто, засобом факсимільного або електронного зв`язку, а у випадку відсутності таких - телефонограмою.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та товаросупроводжуючих документів покупцю (п.1.5 Договору).

Пунктом 5.5 Договору ( в редакції Додаткової угоди б/н від 01.03.2016р.) сплата за товар згідно з умовами Договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору покупець зобов`язаний сплачувати товари, які постачаються постачальником в строки, встановлені даним договором.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору поставки б/н від 24.09.2007, позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2433093,81 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними за період з 01.01.2018 по 10.09.2018, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств.

Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 449859,08 грн. основного боргу за Договором поставки б/н від 24.09.2007, 7354,43 грн. три відсотки річних, 27339,18 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки б/н від 24.09.2007, відповідач здійснив частково в сумі 1983234,73 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 449859,08 грн.

Відповідачем в судових засіданнях розмір заборгованості за Договором поставки б/н від 24.09.2007 не оспорювався.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються підписами з боку відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, які засвідчені печаткою ТОВ "Український Рітейл".

При цьому, відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Цим же Положенням затверджено, що накладна - це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалася поставка товару в рамках Договору поставки б/н від 24.09.2007, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідач не оспорює належність зазначеної печатки відповідачу. В подальшому відповідач підписав акт звірки, в якому відображені спірні поставки, а також здійснив оплати на підставі договору поставки, тобто своїми діями визнав факт поставки товару.

Також, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, з якого встановлено, що відповідач визнав факт існування заборгованості перед позивачем.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у по справі №910/1389/18 від 05.03.2019.

За умовами договору зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та товаросупроводжуючих документів покупцю (п.1.5 Договору).

Передача товару відповідачу була здійснена за видатковими та товарно-транспортними накладними.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що прийом товару по кількості, ассортименту, товару, якій надійшов тарі - по кількості місць та якості (видимі недоліки, які можливо виявити без відкриття тари - далі видимі недоліки) здійснюються покупцем в момент отримання товару від постачальника. Товар вважається прийнятим покупцем по кількості, асортименту, товару, якій надійшов тарі - по кількості місць та якості (видимі недоліки) з моменту підписання уповноваженим представником покупця накладної.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Також, суд зазначає, що, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, то не зазначення в видаткових накладних посади особи та даних особи, якою вчинено підпис на цих накладних від імені ТОВ «Український Рітейл» не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати поставленого товару.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки б/н від 24.09.2007 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 449859,08 грн. основного боргу за Договором поставки б/н від 24.09.2007 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 7354,43 грн. три відсотки річних, які розраховані за кожною окремою видатковою накладною за загальний період з 18.02.2018 по 31.01.2019, 27339,18 грн. інфляційних втрат, які розраховані за кожною окремою видатковою накладною, за загальний період з квітня 2018 по січень 2019.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний правильно.

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 7354,43 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок інфляційного нарахування, судом встановлено, що розрахунок інфляційного нарахування позивачем здійснений помилково, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати товару є доведеним і вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлено обґрунтовано. Разом з тим, вивчивши розрахунок суми інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем ним не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, не визначено чітко періоди прострочення (періоди нарахування), у зв`язку з чим, суд не має можливості здійснити перерахунок, тому на підставах, зазначених вище, у позові в частині стягнення 27339,18 грн. інфляційних втрат відмовляється за недоведеністю.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТЕЛА» (61118, м.Харків, пр. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56, код ЄДРПОУ 31940151) 449859 (чотириста сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 08 коп. основного боргу, 7354 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 43 коп. 3 % річних та 6 858 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 05» червня 2019 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.