Постанова

від 21.08.2019 по справі 922/464/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 року м.Дніпро Справа № 922/464/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2019р. (суддя Зінченко Н.Г., повне рішення складено 05.06.2019 року) у справі № 922/464/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТЕЛА" , м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя

про стягнення 449859,08 грн. основного боргу за Договором поставки б/н від 24.09.2007, 7354,43 грн. три відсотки річних, 27339,18 грн. інфляційних втрат

про стягнення 360 194,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАТЕЛА" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 449859,08 грн. за договором поставки б/н від 24.09.2007р., три відсотки річних в сумі 7354,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 27339,18 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2019р. позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Український Рітейл" на користь ТОВ "НАТЕЛА" 449859 грн. 08 коп. основного боргу, 7354 грн. 43 коп. 3 % річних та 6 858грн. 20 коп. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та трьох процентів річних суд, посилаючись на норми діючого законодавства України та умови договору, укладеного між сторонами, прийшов до висновку, що в порушення умов договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Факт порушення відповідачем термінів виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати товари є доведеним. Відмовляючи частково в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, господарський суд зауважив про невизначення позивачем сукупного індексу інфляції та періоди прострочення, що унеможливлює здійснити перерахунок.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Український Рітейл", посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційних вимог скаржник зазначив наступні обставини:

- позивачем не надано належних доказів поставки товару, а документи, що надані до суду не є належними, оскільки з видаткових накладних неможливо встановити осіб, які їх підписувала з боку відповідача та їхні повноваження, оскільки вони містять лише печатку товариства, прізвище та підпис особи, яка отримала товар, без зазначення посади останньої, що суперечить ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні;

- товарно-транспортні накладні за своєю формою не відповідають спільному наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 № 488/346, містять лише прізвище та підпис представника відповідача, без зазначення посадової особи.

ТОВ "НАТЕЛА" у відзиві на апеляційну скаргу просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 922/464/19, розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, заслухавши представників сторін, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 24.09.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "НАТЕЛА" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупцем) укладено договір поставки, на підставі п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору товар, зазначений у специфікаціях, постачається окремими партіями у відповідності до замовлень. Закази передаються покупцем особисто, засобом факсимільного або електронного зв`язку, а у випадку відсутності таких - телефонограмою.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та товаросупроводжувальних документів покупцю (п.1.5 договору).

Пунктом 5.5 договору ( в редакції додаткової угоди б/н від 01.03.2016р.) встановлено, що сплата за товар згідно з умовами договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1 договору покупець зобов`язаний сплачувати товари, які постачаються постачальником в строки, встановлені даним договором.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2433093,81 грн., що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних та копіями видаткових накладних за період з 01.01.2018 по 10.09.2018, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1983234,73 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 449859,08 грн.

Вказані обставини слугували визначальними для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 449859,08 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 7354,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 27339,18 грн.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи відповідачем не надано доказів остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар, тому висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 449859,08 грн. є законним та обгрунтованим.

Позивачем було надано розрахунок трьох процентів річних за кожною окремою видатковою накладною за загальний період з 18.02.2018 по 31.01.2019 в сумі 7354,43 грн.

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано арифметично вірним, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з рішенням господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 7354,43 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 27339,18 грн., суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині за недоведенністю тому, що позивачем не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, не визначено чітко періоди прострочення (періоди нарахування), у зв`язку з чим відсутня можливість здійснення перерахунку.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ТОВ "Український Рітейл" задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у видаткових накладних не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис та про неможливість, у зв`язку з цим, встановити повноваження цієї особи, що суперечить що суперечить ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визнані колегією суддів безпідставними, враховуючи наступне

Ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа аналогічний п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому абзацом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які містять назву підприємств постачальника і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, номер договору, на виконання якого здійснена поставка, адресу доставки, прізвище особи, яка приймала товар, підпис уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств.

В судовому засідання представник відповідача підтвердив факт отримання товару за договором поставки 24.09.2007р..

У даному випадку, за спірними видатковими накладними скаржником прийнято товар без заперечень. Докази заволодіння печаткою відповідача третіми особами або в будь-який інший спосіб втрати печатки відповідачем також не представлені.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Докази відмови від прийняття товару скаржником не надані.

Крім того, факт заборгованності підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який складено саме відповідачем за період з 01.09.2018 по 30.09.2018.

Також не приймаються колегією суддів до уваги доводи скаржника про те, що у товарно-транспортних накладних в графі Прийняв/відповідальна особа вантажоодержувача міститься лише прізвище (нерозбірливо) та підпис, без зазначення посади, оскільки наведені недоліки не свідчать про недоведеність факту поставки з огляду на наявність підписаних покупцем відповідних видаткових накладних.

При цьому колегія суддів зазначає, що визначальним для стягнення заборгованості є факт поставки товару. А факт поставки на заявлену в позові суму не заперечується відповідачем.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки, які складені відповідачем з зазначенням в них номеру дати видаткової накладної у своїй сукупності є достатніми доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.05.2019р. у справі № 922/464/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27.08.2019р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін