Рішення

від 31.05.2019 по справі 915/860/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Справа № 915/860/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, 25 А, офіс 309; ідентифікаційний код39369924)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: стягнення 49029,52 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Комар М.С., за довіреністю,

від відповідача: Заливчий Я.В., за довіреністю,

Суть спору:

05.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та б/д (вх. № 5511/19) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ошейка Віктора Вікторовича 49029,52 грн, з яких: 25840,00 грн - заборгованість за договором охоронних послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року; 20400,00 грн - штраф; 2789,52 грн - пеня.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про надання охоронних послуг від 01.09.2018; листа відповідача № 2 від 03.01.2019; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000028 від 31.12.2018 за грудень 2018 року та рахунку-фактури №СФ-0000028 від 31.12.2018; витягів із Журналу прийому (здачі) чергування на об`єкті та Журналу в`їзду-виїзду автотранспорту; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 08.01.2019 за січень 2019 року та рахунку-фактури № СФ-0000001 від 08.01.2019; акту про зняття поста від 08.01.2019; листа відповідача № 3 від 22.01.2019; застосування норм статей 193, 216 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що безпроблемне виконання сторонами умов договору було протягом вересня - листопада 2018 року. У грудні 2018 року сторона замовника припинила належним чином виконувати свої зобов`язання за договором, відмовившись від підписання акту виконаних робіт № ОУ-0000028 і від оплати рахунку-фактури №СФ-0000028 від 31.12.2018. Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Дозор 08.01.2019 зняла свій особовий склад охорони з чергування на об`єкті підприємця Ошейко В.В. На цей час відповідач відмовляється від виконання господарських зобов`язань, які виникли в нього за договором охоронних послуг від 01.09.2018. Станом на час звернення до суду із заявою заборгованість фізичної особи-підприємця Ошейко В.В. за надані охоронні послуги складає 20400,00 грн за грудень 2018 року і 5440,00 грн за січень 2019 року. Разом 25840,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/860/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 07.05.2019 о 15 год. 30 хв.; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.05.2019 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 02.05.2019, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, по-перше, посилаючись на те, що витяги з Журналу в`їзду-виїзду автотранспорту та Журналу прийому (здачі) чергування не є належними доказами в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на здійснення охоронної діяльності на підставі ліцензії, яка вказана ним у договорі. Окрім того, відповідач має намір, шляхом витребування у даній справі відповідних документів, підтвердити те, що у позивача відсутній необхідний штат працівників, які могли бути залучені до охоронної діяльності та в порушення вимог закону, до виконання охоронних функцій ним залучалися особи, які не відповідають вимогам встановленим ч.ч. 1, 4 Закону України Про охоронну діяльність і які працювали понад встановлені чинним законодавством норми.

Також у відзиві відповідач, посилаючись на ст.ст. 907, 611 Цивільного кодексу України та пункти 1.1, 4.1.2 Договору, стверджує, що позивач не забезпечив належне виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку з чим відповідач повідомив позивача про свою незгоду із розрахунком вартості наданих послуг у грудні 2018 року та змушений був відмовитись від неякісних послуг охорони, про що направив позивачеві лист від 03.01.2019 з відмовою у підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2018 року. В свою чергу позивач, без дотримання вищевказаних умов Договору 08.01.2019 припинив надання відповідачеві послуг з охорони, залишивши охоронюваний об`єкт без охорони, про недотримання ним умов договору та його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи позивача.

Крім того відмова відповідача від договору була викликана виробничою необхідністю, що пов`язана з попередженням негативних наслідків, які могли настати внаслідок неналежного виконання умов договору з боку позивача, а не у зв`язку з припиненням необхідності в отриманні послуг з охорони майна. З урахуванням цього, підстави вважати порушення відповідачем вимог п. 4.2.2 договору відсутні.

За текстом відзиву фізична особа-підприємець Ошейко Віктор Вікторовича надає контррозрахунок розміру вартості послуг охорони за січень 2019 року.

Також, відповідач вважає, що розмір пені, так само як і розмір основного зобов`язання позивач визначив неправильно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас у відзиві відповідач із запереченням відреагував і на посилання позивача в позовній заяві на гонорар адвоката у розмірі 9000,00 грн.

За результатами судового засідання, проведеного 07.05.2019 судом поставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30 травня 2019 року о 12:00.

27.05.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н та без дати (вх. № 8626/19), за текстом якої заявник викладає заперечення проти аргументів відповідача, викладених у відзиві. Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР зазначає про те, що погоджується із запереченнями відповідача щодо неточності розміру вартості послуг охорони за 8 днів січня 2019 року.

30.05.2019 до суду від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 30.05.2019 (вх. № 8955/19) про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2019.

30.05.2019 в судовому засіданні:

- представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Крім того, зазначив про вирішення судом питання судових витрат, зокрема адвокатських витрат в розмірі 9000,00 грн;

- представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, вказавши на актуальність заявленого у відзиві клопотання про витребування у позивача таких документів: оригінал ліцензії АЕ №526662, виданої МВС України 20.10.2014 та його пояснення з приводу надання інших відомостей щодо юридичної адреси та особи керівника під час видачі ліцензії з наданням відповідних доказів; оригінал журналу прийому (здачі) чергування та журналу в`їзду-виїзду автотранспорту; табель обліку робочого часу працівників позивача, які надавали послуги з охорони відповідачеві за період з 01.09.2018 по 08.01.2019 включно; графік змінності працівників позивача у період з 01.09.2018 по 008.01.2019; документи, які підтверджують право на залучення працівників позивача до охоронної діяльності, згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", що надавали послуги з охорони майна відповідача у період з 01.09.2018 по 08.01.2019 включно; копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4) щодо працівників позивача за період з 01.09.2018 по 08.01.2019.

Суд, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, беручи до уваги зміст статті 81 Господарського процесуального кодексу України та мотивацію викладену у клопотанні дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

У судовому засіданні 30.05.2019 судом оголошено перерву до 31.05.2019 до 11:00.

В судове засідання 31.05.2019 з`явилися повноважні представники обох сторін та підтвердили актуальність правових позицій викладених ними в заявах по суті справи.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 31.05.2019 за результатами розгляду даної справи оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР та фізичною особою-підприємцем Ошейко Віктором Вікторовичем був укладений договір б/н про надання охоронних послуг (далі - Договір), згідно із предметом якого відповідач, як замовник, передає, а позивач, як охорона, приймає під охорону об`єкт, вказаний в дислокації (надалі - Об`єкт) - Додаток № 1 до Договору. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони. Замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

За умовами наведеного договору:

- охорона Об`єкта здійснюється 1 Постом, режим роботи якого визначається у Дислокації, що наведена у Додатку № 1 до даного Договору та є невід`ємною частиною (п. 1.4 Договору);

- вартість охоронних послуг щомісячно складає: 20400,00 щомісячно, без ПДВ (п. 2.1 Договору);

- сплата замовником вартості охоронних послуг здійснюється наступним чином: строк оплати - щомісячно; оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок охорони; оплата щомісячної суми Договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним (п. 2.4 Договору);

- факт надання замовнику охоронних послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається щомісячно та затверджується представником замовника і охорони, які підписали даний Договір (п. 2.5 Договору);

До обов`язків замовника Договором віднесено:

- приймати послуги охорони щодо охорони Об`єкта у встановлений сторонами час дії Договору та своєчасно вносити плату за послуги охорони у визначеному Договором обсязі і строки (п. 3.2.1 Договору);

- підписувати один екземпляр Акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дати його одержання (п. 3.2.2 Договору);

- у разі незгоди із розрахунками, що зазначені в Акті виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту його одержання, надавати охороні вмотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт та докази, що підтверджують мотиви відмови (п. 3.2.3 Договору).

До прав охорони Договором віднесено:

- у випадку ненадходження оплати за надані послуги направляти замовнику письмове повідомлення з вимогою оплати за надані послуги та попередження про розірвання в односторонньому порядку Договору у випадку нездійснення оплати замовником боргу зазначений в повідомленні строк (п. 4.1.2 Договору);

- розірвати в односторонньому порядку договір письмово повідомивши про це замовника у випадку не погашення заборгованості замовником в зазначений охороною у письмовому повідомленні строк (п. 4.1.4.2 Договору).

До прав замовника Договором віднесено:

- у випадку припинення необхідності в користуванні послугами охорони, достроково припинити дію Договору шляхом письмового повідомлення про це охорону не менше ніж за 10 днів (п. 4.2.2 Договору).

Крім того, умовами договору визначено таке:

- у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по даному Договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (п. 5.2.1 Договору);

- у випадку порушення замовником умов п. 4.2.2 цього Договору, сплатити охороні штраф у розмірі середньомісячного нарахування (п. 5.2.2 Договору);

- у разі невиконання замовником зобов`язань за цим Договором, охорона має право зупинити надання охоронних послуг по цьому Договору або відмовитися від його виконання в повному обсязі, з письмовим повідомленням про це замовника, у тому числі у випадку: якщо замовник не виконує умови даного Договору у частині своєчасної оплати за послуги охорони (п. 6.1.2 Договору);

- у випадку відсутності своєчасних (протягом однієї доби) письмових повідомлень замовника до охорони щодо неякісного виконання працівниками останнього своїх обов`язків по цьому Договору, послуги по цьому Договору вважаються наданими охороною замовнику належним чином та у повному обсязі (п. 6.2 Договору);

- цей Договір складається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01 вересня 2018 року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік (п. 7.1 Договору);

- послуги по цьому Договору надаються замовнику Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Дозор (п. 7.2 Договору);

- усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у зв`язку з укладенням цього Договору повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін (п. 7.3 Договору).

Даний договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступила майнова вимога позивача, як виконавця послуг, до відповідача, як замовника, про стягнення заборгованості як основного боргу за надані послуги в грудні 2018 року та за 8 днів січня 2019 року, так і неустойки за неналежне виконання умов договору.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, згідно з приписами статей 901, 902 та 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як стверджує позивач, що не заперечено представником відповідача в судовому засіданні, безпроблемне виконання сторонами умов договору було протягом вересня - листопада 2018 року. У грудні 2018 року сторона замовника припинила належним чином виконувати свої зобов`язання за договором, відмовившись від підписання акту виконаних робіт № ОУ-0000028.

Матеріали справи свідчать про таке:

1. Позивач 31.12.2018 оформив акт № ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем були проведені роботи по договору № б/н від 01.09.2019 по охороні за грудень 2018 року на 20400,00 грн.

Підписаний зі свого боку акт позивач направив відповідачу на підписання. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів такого направлення.

Водночас матеріали справи містять оформлений позивачем рахунок-фактуру №СФ-0000028 від 31.12.2018, наявність якого умовами договору не передбачено.

Відповідач листом № 2 від 03.01.2019 повідомив позивача про те, що не згоден з розрахунками, зазначеними в акті № ОУ-0000028 від 31.12.2018, вказавши згідно з п. 3.2.3 Договору мотиви відмови щодо підписання цього акту.

В листі № 2 від 03.01.2019 замовник також зазначив, що за неналежне виконання охороною своїх службових обов`язків не бачить необхідності в користуванні послугами позивача і повідомив про дострокове розірвання Договору з 01.01.2019 . Суд зауважує про відсутність офіційних доказів направлення цього листа позивачу.

2. Позивач 08.01.2019 (як стверджує представник позивача - після одержання листа № 2 від 03.01.2019 від відповідача) оформив акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем були проведені роботи по договору № б/н від 01.09.2019 по охороні за січень 2019 року на 5440,00 грн.

Підписаний зі свого боку акт позивач направив відповідачу на підписання. Суд зауважує, що матеріали справи містять докази такого направлення тільки 17.01.2019.

Також матеріали справи містять оформлений позивачем рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 08.01.2019, наявність якого умовами договору не передбачено.

Відповідач, зі свого боку, листом № 3 від 22.01.2019 повідомив позивача про те, що не згоден з розрахунками, зазначеними в акті № ОУ-0000001 від 08.01.2019, та згідно з п. 3.2.3 Договору зазначив мотиви відмови щодо підписання цього акту.

В листі № 3 від 22.01.2019 замовник також вказав, що оскільки позивач покинув пост 08.01.2019, то вважає, що підприємство без попередження розірвало договір.

3. Позивач 08.01.2019 оформив та підписав акт про зняття поста , в якому зафіксував, що договір про надання охоронних послуг припиняє дію з 08.01.2019.

Всі три вищенаведені акти підписані лише позивачем (одноособово).

Оригінали опису від 17.01.2019 та фіскального чеку № 215600426655 від 17.01.2019 свідчать про направлення позивачем відповідачу 17 січня 2019 року вищенаведених актів та рахунків-фактур. За твердженням відповідача ця кореспонденція була ним отримана 18.01.2019.

Наразі, відповідач у відзиві вважає, що позивач без дотримання умов п. 4.1.2 Договору припинив надання відповідачу послуг з охорони.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з умовами розділу 2 Договору від 01.09.2018 вартість послуг сторонами чітко встановлена в розмірі 20400,00 грн щомісячно з оплатою до 5 числа місяця, що слідує за звітним, отже фактично оплата послуг не ставиться в залежність від підписання акту виконаних робіт.

Матеріали ж справи не містять доказів того, що замовник направляв виконавцю послуг письмові повідомлення (протягом однієї доби) щодо неякісного виконання працівниками своїх обов`язків по договору (як це визначено умовами п. 6.2 Договору).

Таким чином, відповідно до наданих суду доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, відповідач свого обов`язку по оплаті послуг з охорони за договором б/н про надання охоронних послуг не виконав, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за надані послуги закон покладає на замовника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за надані охоронні послуги за грудень 2018 року та за 8 днів січня 2019 року не представив, доводи позивача не спростував.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Докази позивача : журнал прийому (здачі) чергування та журнал в`їзду-виїзду автотранспорту (а.с. 25-37); та докази відповідача : докладні, листування відповідача зі сторонніми особами, договір оренди з додатками, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, фотознімок (а.с. 60-82) не досліджувались судом, оскільки вони не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені факти та обставини в сукупності з умовами договору та нормами матеріального права, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що відповідач без правових підстав порушив договірні зобов`язання в частині як попередження виконавця про дострокове розірвання договору, так і в частині проведення щомісячної фіксованої оплати за грудень 2018 року та за 8 днів січня 2019 року.

Суд погоджується із сумою основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача в такому розмірі:

- заборгованість за договором охоронних послуг за грудень 2018 року - 20400,00 грн;

- заборгованість за договором охоронних послуг за 8 днів січня 2019 року - 5264,52 грн;

Судом, крім того, при визначенні суми основного боргу, належної до стягнення з відповідача, враховано контррозрахунок, наведений у відзиві та згоду позивача з означеним контррозрахунком, викладену у відповіді на відзив.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача основного боргу в розмірі 175,45 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 2789,52 грн та штрафу в розмірі 20400,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частин 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність замовника передбачена умовами п. 5.2 Договору. Так, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по даному Договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (п. 5.2.1 Договору); у випадку порушення замовником умов п. 4.2.2 цього Договору, сплатити охороні штраф у розмірі середньомісячного нарахування (п. 5.2.2 Договору).

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 4.2.2 Договору, в частині завчасного, не менше ніж за 10 днів повідомлення про припинення необхідності в користуванні послугами охорони, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф.

Судом перевірено розрахунок суми штрафу в розмірі 20400,00 грн та встановлено, що позивачем суму заборгованості зазначено вірно.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що таке нарахування було здійснено з допущенням помилок, зокрема, в частині визначення суми заборгованості за 8 днів січня 2019 року, щодо якої проведено таке нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за сукупний період з 05.01.2019 до 01.05.2019 є 2745,33 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 44,19 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд зазначає таке.

При поданні позовної заяви позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат, які поніс позивач на час подання позову, який складається зі сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн і авансової виплати гонорару адвоката у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1912,36 грн ((48809,85 / 49029,52) * 100 %= 99,55 %; 99,55 % * 1921,00 = 1912,36) судового збору.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає таке.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/860/19 позивачем подано до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 0204/19 від 02.04.2019, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР та адвокатом Барановим Володимиром Леонідовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 633 від 01.12.2010;

- опис робіт виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги товариству з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР у справі № 915/860/19 за позовом до фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича ;

- оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 020419/1 від 06.05.2019 на суму 9000,00 грн (підстава платежу - договір про надання правничої допомоги № 0204/19 ).

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат товариства з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР на професійну правничу допомогу фізичною особою-підприємцем Ошейко Віктором Вікторовичем до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову суд відмічає таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 8959,50 грн ((48809,85 / 49029,52) * 100 %= 99,55 %; 99,55 % * 9000,00 = 8959,50) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, 25 А, офіс 309; ідентифікаційний код39369924) 48809,85 грн , у тому числі: заборгованість за договором охоронних послуг за грудень 2018 року і січень 2019 року у розмірі 25664,52 грн, штраф у розмірі 20400 грн, пеню у розмірі 2745,33 грн; а також судові витрати у загальному розмірі 10871,86 грн , у тому числі 1912,36 грн судового збору, 8959,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 175,45 грн та пені в сумі 44,19 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, 25 А, офіс 309; ідентифікаційний код39369924);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Ошейко Віктор Вікторович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складене та підписане судом 05.06.2019.

Суддя О.Г. Смородінова