Постанова

від 02.09.2019 по справі 915/860/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/860/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019

по справі №915/860/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР"

до Фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича

про стягнення 49029,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" (далі - ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР") звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Ошейко Віктора Вікторовича (далі - ФОП Ошейко В.В.) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 49029,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг в частині оплати за отримані послуги.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 позов задоволено частково, стягнуто ФОП Ошейко В .В. на користь ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" 48809,85 грн., у тому числі: заборгованість за договором охоронних послуг за грудень 2018 року і січень 2019 року у розмірі 25664,52 грн., штраф у розмірі 20400 грн., пеню у розмірі 2745,33 грн., а також судові витрати у загальному розмірі 10871,86 грн., у тому числі 1912,36 грн. судового збору, 8959,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем належним чином виконано умови укладено між сторонами про надання охоронних послуг, натомість відповідач неналежним чином виконує взяті на себе договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, що є підставою для стягнення з останнього заборгованості з орендної плати, а також штрафу та пені.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ФОП Ошейко В.В. з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 по справі №915/860/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта, позивачем не надано, а судом першої інстанції не досліджено доказів на підтвердження надання позивачем послуг у заявлений період, а тому суд першої інстанції мав визнати факт ненадання послуг протягом спірного періоду встановленим.

Також апелянт відзначає, що при стягненні плати за послуги охорони у січні 2019 р. суд виходив з вартості послуг охорони за 8 днів січня, але відповідно до наявного в матеріалах справи акту про зняття охорони від 08.01.2019 р. в цей день послуги вже не надавались, оскільки Додаток 1 до договору передбачав саме цілодобовий режим охорони. Таким чином, навіть у випадку припущення належного надання послуг у січні 2019 р., вартість цих послуг у січні не може перевищувати 4606,45 грн. Зменшення вартості послуг призводить до відповідного зменшення пені у вказаному періоді.

Скаржник вважає, що задовольняючи вимоги, про стягнення на користь позивача штрафу у розмірі 20400,00 грн. згідно з п. 5.2.2. договору, суд взагалі не надав оцінки доводам відповідача з приводу безпідставності цієї вимоги, зокрема, щодо того, що відповідач діяв не на підставі ст. 651 ЦК України та в порядку, передбаченому п. 4.2.2. Договору, а повідомив позивача про настання наслідків, передбачених ст. ст. 611, 615 ЦК України, які були спричинені неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором. Ця обставина, як вважає апелянт, виключає можливість стверджувати про порушення відповідачем вимог п. 4.2.2. Договору та вимагати сплати ним штрафі відповідно до п. 5.2.2. договору.

До того ж апелянт відзначає, що у пункті 5.2.2 договору йдеться про штраф у розмірі середньомісячного нарахування , без конкретного визначення яка саме величина обчислюється, а тому зміст п. 5.2.2 Договору не відповідає вимогам ст. 231 ГК України, отже його положення взагалі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу скаржник зазначає, що позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу було надано до говір, опис робіт виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера. Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а лише зазначається, що гонорар, розмір та порядок його виплати погоджується сторонами під час укладення до говору.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з відсутністю об`єктивної можливості пересвідчитись щодо дійсної домовленості між адвокатом Барановим В. Л. та позивачем щодо розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, на думку апелянта, суд повинен був відмовити позивачеві у задоволенні вимог про компенсацію витрат на правову допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №915/860/19 за апеляційною скаргою ФОП Ошейко В.В. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на обставини надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги ФОП Ошейко В.В. без матеріалів справи, cуд апеляційної інстанції витребував з Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/860/19 для забезпечення повноти та своєчасності розгляду апеляційної скарги.

10.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано матеріали справи №915/860/19.

12.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач зазначає про безпідставність доводів за апеляційною скаргою з огляду на наступне.

За твердженням відповідач, ним належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання, натомість відповідач не навів аргументованих доводів, підтверджених належними, допустимими і достатніми доказами щодо наявності фактів неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Щодо стягнення з відповідача штрафу позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач без належних правових підстав, врозріз із положеннями укладеного сторонами договору, порушив встановлений договором порядок його розірвання. Стягнувши з відповідача заборгованість та підтвердивши правомірність застосування господарських санкцій, що передбачено положеннями ст. 193 ГК України, суд першої інстанції застосував правові наслідки порушення зобов`язань, передбачені статтею 611 ЦК України.

Позивач відзначає, що відповідач письмово повідомив іншу сторону договору про одностороннє його розірвання з 01 січня 2019 року, надіславши лист лише 03.01.2019 р., отже, при явному порушенні з боку відповідача вимог пункту 4.2.2. договору охорони, яке було встановлено судом, цілком правомірно застосовано положення пункту 5.2.2. договору для застосування встановлених договором штрафних санкцій до порушника.

З приводу заперечень апелянта про стягнення судових витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та не довів неспівмірності витрат.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2018 між ТОВ Охоронна фірма Дозор (охорона) та ФОП Ошейко В.В. (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг у відповідності до п. 1.1. якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об`єкт, вказаний в дислокації - Додаток №1 до договору. Замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

Згідно з п. 2.1. договору вартість охоронних послуг щомісячно складає 20400 грн.

Сплата замовником вартості охоронних послуг здійснюється наступним чином: строк оплати - щомісячно; оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок охорони, оплата щомісячної суми договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору факт надання замовником охоронних послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається щомісячно та затверджується представником замовника та охорони, які підписали даний договір.

Замовник зобов`язаний приймати послуги охорони щодо охорони об`єкта у встановлений сторонами час дії договору та своєчасно вносити плату за послуги охорони у визначеному договором обсязі і строки. Підписувати один екземпляр Акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з дати його одержання. У разі незгоди із розрахунками, що зазначені в Акті виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту його одержання, надавати охоронні вмотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт та докази, що підтверджують мотиви відмови. Повідомляти охороні про всі недоліки та порушення служби особовим складом охорони для прийняття необхідних заходів (п.п.3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.11.).

До прав охорони Договором віднесено: у випадку ненадходження оплати за надані послуги направляти замовнику письмове повідомлення з вимогою оплати за надані послуги та попередження про розірвання в односторонньому порядку Договору у випадку нездійснення оплати замовником боргу зазначений в повідомленні строк (п. 4.1.2 Договору); розірвати в односторонньому порядку договір письмово повідомивши про це замовника у випадку не погашення заборгованості замовником в зазначений охороною у письмовому повідомленні строк (п. 4.1.4.2 Договору).

До прав замовника Договором віднесено: у випадку припинення необхідності в користуванні послугами охорони, достроково припинити дію Договору шляхом письмового повідомлення про це охорону не менше ніж за 10 днів (п. 4.2.2 Договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено відповідальність замовника та визначено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по даному Договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (5.2.1. Договору). У випадку порушення замовником умов п. 4.2.2 цього Договору, сплатити охороні штраф у розмірі середньомісячного нарахування (п. 5.2.2 Договору).

У відповідності до п. 6.1. Договору у разі невиконання замовником зобов`язань за цим договором, охорона має право зупинити надання охоронних послуг по цьому договору або відмовитися від його виконання в повному обсязі, з письмовим повідомленням про це замовника, у тому числі у випадку: якщо замовник не виконує умови даного Договору у частині своєчасної оплати за послуги охорони (п. 6.1.2 Договору).

У випадку відсутності своєчасних (протягом однієї доби) письмових повідомлень замовника до охорони щодо неякісного виконання працівниками останнього своїх обов`язків по цьому Договору, послуги по цьому Договору вважаються наданими охороною замовнику належним чином та у повному обсязі (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору він складається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01 вересня 2018 року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік (п. 7.1 Договору);

Послуги по цьому Договору надаються замовнику ТОВ "Охоронна фірма Дозор" (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору усі повідомлення, направлені сторонами одна одній у зв`язку з укладенням цього Договору повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін.

Додатком №1 до договору є Дислокація об`єктів, які передаються-охороняються ТОВ "Охоронна фірма Дозор" в якій визначено найменування об`єкта: ФОП Ошейко В .В . та адреса: м . Миколаїв, вул. Старофортечна, 1-з . Режим охорони - цілодобово.

Звертаючись із позовом ТОВ "Охоронна фірма Дозор" зазначило, що на виконання умов укладеного між сторонами договору надало відповідачеві у грудні 2018 та січні 2019 послуги з охорони об`єкту, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, які відповідачем не підписані та отримані послуги не сплачені.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання його сторонами.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем у грудні 2018 та січні 2019 було надано відповідачеві послуги з охорони, що підтверджується складеними та підписаними позивачем Актами здачі-приймання робіт №ОУ-0000028 (за грудень 2018) та №ОУ-0000001 (за січень 2019).

Вказані Акти було направлено відповідачеві 17.01.2019, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення та фіскальним чеком.

Разом з цим, означені Акти не були підписані відповідачем.

Натомість ФОП Ошейко В.В. у листі від 03.01.2019 за Вих. №2 повідомив позивача, що не згоден з розрахунками, зазначеним в Акті виконаних робіт за № ОУ-0000028 від 31.12.2018, відмовляється від підписання цього Акту з огляду на те, що протягом грудня неодноразово помічав відсутність охорони на посту, охорона неодноразово була помічена в стані алкогольного сп`яніння, вночі з 06 на 07 грудня 2018 охоронець позивача дав можливість виїхати орендарю відповідача, який не розрахувався, чим було нанесено значної фінансової та моральної шкоди, і від охорони не було жодних повідомлень про цей випадок. Також відповідачем в означеному листі вказано, що після повідомлення позивача про відмову сплати орендних платежів за грудень 2018, протягом однієї години охорона покинула пост, тим самим залишивши підприємство без захисту.

Також в означеному листі відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 01.01.2019 у зв`язку з неналежним виконання позивачем своїх обов`язків.

Листом від 22.01.2019 Вих. №3 ФОП Ошейко В.В. повідомив позивача, що не згоден з розрахунками, зазначеними в Актах виконаних робіт №ОУ-0000028 від 31.12.2018 та №ОУ-0000001 від 08.01.2019, відмовляється від підписання вказаних актів, оскільки протягом грудня неодноразово помічав відсутність охорони на посту, охорона неодноразово була помічена в стані алкогольного сп`яніння, вночі з 06 на 07 грудня 2018 охоронець позивача дав можливість виїхати орендарю відповідача, який не розрахувався, чим було нанесено значної фінансової та моральної шкоди, і від охорони не було жодних повідомлень про цей випадок.

Відповідач в даному листі також відзначив, що згідно п. 3.1.2. договору забезпечення встановленого порядку в грудні 2018-січні 2019 не здійснювалось в повному обсязі на об`єкті замовника, а також співробітники охорони не відреагували на факт правопорушення, а тому відповідач вважає, що послуги надані охороною виконанні неналежним чином.

Пунктом 3.2.3. договору сторони визначили, що замовник зобов`язаний у разі незгоди із розрахунками, що зазначені в Акті виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту його одержання, надавати охоронні вмотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт та докази, що підтверджують мотиви відмови.

Колегія суддів відзначає, що відповідачем до листів від 03.01.2019 за Вих. №2 та від 22.01.2019 Вих. №3 не додано жодних доказів на підтвердження викладених в означених листах обставин щодо неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Надані ФОП Ошейко В . В. під час розгляду справи у суді першої інстанції докладні не є належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про невиконання позивачем свої зобов`язань оскільки останні адресовані особі, яка не є стороною за договором про надання охоронних послуг, а саме ФОП Пшеничній О.І .

При цьому наданий відповідачем договір оренди №1 від 01.05.2016 укладений між Пшеничною О.І. та ФОП Ошейко В.В . колегією суддів не приймається до уваги, оскільки предметом означеного договору є передача орендодавцем та прийняття орендарем у строкове безоплатне користування окремого індивідуально визначеного майна, а саме офісного приміщення площею 102,7 кв.м. та складського приміщення площею 416 кв.м., розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 3-Б . В той час, як за договором про надання охоронних послуг дислокація об`єкта визначена за адресою м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1-з.

Не приймається колегією суддів до уваги й надана відповідачем фотофіксація, оскільки з останньої неможливо встановити ані об`єкт на якому вчинено таку фіксацію, ані приналежність зображеної особи до ТОВ Охоронна фірма Дозор .

З приводу викладених відповідачем у листах тверджень про те, що вночі з 06 на 07 грудня 2018 охоронець позивача дав можливість виїхати орендарю відповідача, який не розрахувався, колегія суддів відзначає, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг замовник передає, а охорона приймає під охорону об`єкт, вказаний в дислокації. Проте, на позивача не покладено жодного обов`язку щодо контролю за виконанням іншими особами своїх зобов`язань за договорами укладеними з ФОП Ошейко В.В.

Крім того судова колегія відзначає, що з наданих відповідачем листів, на підтвердження виїзду орендаря з території ФОП Ошейко В.В . взагалі не вбачається з якої саме території виїхав орендар, за якою адресою та чи входить даний об`єкт до предмету укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг.

Також у відповідності до 3.2.11. договору на замовника покладено обов`язок повідомляти охороні про всі недоліки та порушення служби особовим складом охорони для прийняття необхідних заходів.

Між тим наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з приводу неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Судовою колегією не приймаються до уваги надані позивачем, на підтвердження виконання зобов`язань за договором, журнал прийому (здачі) чергування та журнал в`їзду-виїзду автотранспорту, оскільки відповідно до п. 2.5. договору факт надання замовником охоронних послуг підтверджується Актом виконаних робіт, який складається щомісячно та затверджується представником замовника та охорони, які підписали даний договір. А тому, означені журнали не є належними доказами надання послуг за договором.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що безпідставне не підписання відповідачем складених та підписаних позивачем Актів виконаних робіт №ОУ-0000028 від 31.12.2018 та №ОУ-0000001 від 08.01.2019 не може свідчить про неналежне виконання ТОВ Охоронна фірма Дозор взятих на себе договірних зобов`язань та не надання послуг за договором.

Отже, позивачем у грудні 2018 та січні 2019 було надано відповідачеві послуги охорони за які ФОП Ошейко В.В . мав розрахуватися у повному обсязі та у строки визначені договором.

Проте наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Визначаючи розмір заборгованості колегія суддів відзначає, що у відповідності до Акту від 08.01.2019, пост охорони був знятий 08.01.2019 згідно договору про надання охоронних послуг від 01.09.2018. Також в означеному акті зазначено, що договір про надання охоронних послуг припиняє дію з 08.01.2019.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором за грудень 2018 року у розмірі 20400 грн. та за 8 днів січня 2019 року - 5264,52 грн. (з урахуванням зменшення вказаної суми на 175,45 грн. З урахуванням контррозрахунку відповідача, з яким погодився позивач).

Судова колегія не приймає до уваги заперечення апелянта з приводу не надання позивачем послуг 08.01.2019, з огляду на що вартість послуг у січні 2019 не може перевищувати 4606,45 грн., оскільки в акті про зняття охорони від 08.01.2019 не вказано час, коли саме позивачем було припинено надання послуг відповідачем та в означеному акті не вказано, а відповідачем не доведено, що 08.01.2019 позивачем не надавались послуги з охорони.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами у договорі передбачена відповідальність замовника, зокрема, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по даному Договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (п. 5.2.1 Договору).

Колегія суддів перевіривши здійснений судом першої інстанції (з урахуванням зменшення суми основного боргу) розрахунок пені дійшла висновку, що останній здійснений вірно та є арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2745,33 грн.

З приводу заявленого до стягнення штрафу колегія суддів зазначає наступне.

У випадку припинення необхідності в користуванні послугами охорони, замовник має право достроково припинити дію Договору шляхом письмового повідомлення про це охорону не менше ніж за 10 днів (п. 4.2.2 Договору).

Пунктом 5.2.2. договору встановлено відповідальність замовника та визначено, що у випадку порушення замовником умов п. 4.2.2 цього Договору, сплатити охороні штраф у розмірі середньомісячного нарахування.

Відповідач листом від 03.01.2019 за Вих. №2 повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 01.01.2019.

Відтак ФОП Ошейко В .В. не дотримано встановленого договором порядку щодо завчасного повідомлення ТОВ Охоронна фірма Дозор про припинення договору, що у відповідності до 5.2.2. договору є підставою для стягнення з відповідача штрафу.

Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення апелянта з приводу невірного застосування до спірних правовідносин положень ст. 651 ЦК України та не врахування ст.ст. 611, 615 ЦК України, з огляду на таке.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів відзначає, що у листі від 03.01.2019 за Вих. №2 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору з 01.01.2019 у зв`язку з неналежним виконання позивачем своїх обов`язків.

Проте, як було встановлено вище, твердження про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором не знайшли свого підтвердження. Отже, ФОП Ошейко В.В . скористався своїм правом на дострокове припинення дії Договору (п. 4.2.2 Договору) та повинен був письмово повідомити про таке рішення охорону не менше ніж за 10 днів, але вказаного порядку не дотримався, а тому має нести відповідальність встановлену п. 5.2.2. договору.

Не є обґрунтованими й твердження апелянта про невірне визначення розміру штрафу, оскільки п. 5.2.2 Договору чітко визначено, що штраф розраховується у розмірі середньомісячного нарахування. Згідно з п. 2.1. договору вартість охоронних послуг щомісячно складає 20400 грн.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак, сторонами у договорі чітко визначено розмір штрафу за несвоєчасне повідомлення замовника охорону про дострокове припинення договору, а тому у суду не виникає жодних сумнівів щодо визначення такого розміру.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 20400 грн.

Щодо заперечень апелянта про стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Так, за твердженням скаржника, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу було надано до говір, опис робіт виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера. Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а лише зазначається, що гонорар, розмір та порядок його виплати погоджується сторонами під час укладення до говору.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019 касаційний суд з системного аналізу наведених вище норм законодавства зробив наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Також у порядку ст. 86 ГПК України слід надавати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг із виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (аналогічна правова позиція наведена у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/860/19 позивачем подано до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 0204/19 від 02.04.2019, укладеного між ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" та адвокатом Барановим Володимиром Леонідовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 633 від 01.12.2010;

- опис робіт виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги товариству з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" у справі №915/860/19 за позовом до ФОП Ошейко Віктора Вікторовича ;

- оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 020419/1 від 06.05.2019 на суму 9000,00 грн. (підстава платежу - "договір про надання правничої допомоги № 0204/19").

У відповідності до п. 4.1. договору про надання правової допомоги адвокатом № 0204/19 від 02.04.2019 оговорена у договорі правова допомога здійснюється на платній основі у відповідності до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . Гонорар, розмір та порядок його виплати (одноразово, частинами або почасово) погоджується сторонами при укладенні договору. Виплата клієнтом та отримання адвокатом гонорару оформлюється прибутковим касовим ордером та підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру.

Приймаючи до уваги обсяг виконаної адвокатом роботи, який підтверджується наданим позивачем описом робіт виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги товариству з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" у справі №915/860/19 за позовом до ФОП Ошейко Віктора Вікторовича, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість розміру заявлених вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів також відзначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Відповідач не звертався до суду першої інстанції із клопотання про зменшення розміру витрат ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ДОЗОР" на професійну правничу допомогу.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

У зв`язку із перебуванням судді члена-колегії Полішук Л.В. у відпустці з 29.08.2019 по 30.08.2019 у відповідності до наказу в.о. Голови суду від 23.08.2019 №244-в, що припадає на останній день розгляду апеляційної скарги, датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 02.09.2019.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2019 р. у справі №915/860/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного тексту постанови є 02.09.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Поліщук Л.В.