Рішення

від 05.06.2019 по справі 260/153/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/153/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідачів - Жупан А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Шевченка, 56, смт. Міжгір`я, Закарпатська область, 90000, ЄДРПОУ 20449676), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 КАС України 05 червня 2019 року в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 05 червня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника ОСОБА_2 (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2) та враховуючи заяву про зміну позовних вимог просить: 1) визнати дії Міжгірського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними та скасувати "Протокол № 312" від 12 березня 2019 року "про відмову в призначенні пенсії" та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27 липня 2018 року. 2) судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 7 500,00 гривень стягнути із відповідача-1.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

04 березня 2019 року винесена ухвала про перехід до загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, викликано в судове засідання в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витребувано від Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області всі документи які були взяті до уваги під час винесення оскаржуваного протоколу № 35 від 01 листопада 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 19 років 8 місяців 24 дні працював водієм автомобіля по вивезенню лісу в ПАТ Воловецький лісокомбінат та має право отримувати з 27 липня 2018 року пенсію за вилугу років згудно постанови КМУ від 12.10.1992 року № 583. До досягнення пенсійного віку позивач три рази із письмовими заявами про призначення пільгової пенсії звертався офіційно до відповідачів, а саме: 20 квітня 2018 року, 10 липня 2018 року та 31 липня 2018 року. Однак, відповідачі позитивно не вирішили жодну із заяв і не призначили позивачу пенсію. 31 жовтня 2018 року відповідачу 1 було подано довідку вих. № 42 від 31.10.2018 року з ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено пільговий стаж позивача. Зазначені довідки видані на підставі свідоцтва № 0548620 про присвоєння водійської категорії Д та свідоцтва № НОМЕР_2 категорії Е - позивачеві. Однак, після отримання вищезазначених документів від відповідача 1 за № 3158/03 від 01.11.2018 р. надійшла відмова у призначенні пенсії, відповідно до протоколу від 01.11.2018 року № 35 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії припинення виплати пенсії (утримання з пенсії). Окрім цього, зазначає, що доказами як безпосередньо підтверджують трудовий стаж позивача, на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу є письмові заяви двох свідків. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, відповіді на відзив та просили суд позов задовольнити.

Відповідач 1 надіслав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним. ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років 31.07.2018 року. До заяви про призначення пенсії за вислугу років крім інших документів позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_3 заповнену 20.07.1981р. та довідку про стаж роботи № 14 від 08.07.2018р, однак було виявлено деякі неточності. Згідно записів трудової книжки, гр. ОСОБА_1 03.08.1981 року прийнятий в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля III класу. Другим почерком і відтінком чорнила дописано слово лесовоза . 14.05.1999 року переведений водієм лісовозного автомобіля, а 06.02.2006 року - звільнений. Довідка № 14 від 08.07.2018р. про стаж роботи видана ПАТ Воловецький лісокомбінат підтверджує стаж роботи водієм з 03.08.1981р. по 06.02.2006р. без конкретизації автомобіля, виконуваних робіт, тощо. Згідно поданої позивачем трудової книжки, спеціалістами управління розраховано загальний стаж роботи - 34 роки 1 місяць 9 днів. На підставі поданих документів, відповідач 1 зазначає, що визначити стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років можливості немає, оскільки у трудовій книжці позивача посада водій автомобіля по вивезенню лісу не зазначена. Не значиться така посада і в довідці про стаж роботи виданої лісокомбінатом. В ході перевірки наказів по особовому складу за 1981 р., 1999 р., 2004-2008 р.р., заяви і картки форми Т-2, наказів звільнених за 2006 р., книги обліку звільнених за 1995-2008 р., особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за 1981-1999 р.р. встановлено, що згідно наказу по особовому складу № 68-к від 28.07.1981 року позивача прийнято в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля 3 класу з 03.08.1981 року, що зафіксовано в записі № 2 трудової книжки позивача. В наказі не значиться, що позивач прийнятий на роботу водієм саме лісовоза. Однак в трудовій книжці запис № 2 дописано слово: лісовоза , хоча в тексті наказу № 68-к від 28.07.1981 року такого уточнення немає. Виходячи з вищевикладеного, відповідач 1 вважає, що періоди роботи з 03.08.1981 року по 06.02.2006 року неможливо зарахувати до спеціального стажу, оскільки записи у трудовій книжці суперечать записами первинних документів позивача та не містять необхідної інформації для підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідач 2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що згідно акту "Про результати перевірки ПАТ "Воловецький лісокомбінат" щодо достовірності пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років" від 08.06.2018 р. № 44 ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автомобіля ІІІ класу згідно наказу по особовому складу № 68-к від 28.07.1981 р. В трудовій книжці позивача зазначено, що 14.05.1999 р. його переведено водієм лісовозного автомобіля згідно наказу від 21.05.1999 р. № 2. Але за результатом акту перевірки не виявлено наказу такого змісту щодо переведення ОСОБА_1 на іншу посаду. Натомість зміст наказу від 21.05.1999 р. № 2 наступний - Про відкликання з відпустки ": з метою підготовки виробництва до реорганізації та перепрофілювання, наведення належного порядку - 1. по лісозаготівельному комплексу для ремонту автотранспорту, лісозаготівельного обладнання, очистці лісосік, інших робіт, відкликати з відпусток з 14.05.1999 р. працівників . Звертає увагу, що довідка № 42 від 31.10.20018 року видана ОСОБА_1 ПАТ Воловецьким лісокомбінатом , яка нібито має підтверджувати пільговий характер роботи, видана безпідставно, що підтверджується актом перевірки "Про результати перевірки ПАТ "Воловецький лісокомбінат" щодо достовірності пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років" від 08.06.2018 р. № 44. Отже, вважає, що оскільки посада водій автомобілів по вивезенню лісу , яка передбачена постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583 в документах про трудовий стаж ОСОБА_1 не значиться, то права на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач не має.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні такого.

Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить 34 роки 1 місяць 9 днів.

У зв`язку із неврахуванням при призначення позивачу пенсії наявного стажу роботи на посаді водія лісовозу у Воловецькому лісокомбінаті з 27 липня 2018 року, останній неодноразово звертався до відповідачів із письмовими заявами про призначення пільгової пенсії, а саме 20 квітня 2018 року, 10 липня 2018 року та 31 липня 2018 року. До заяви від 31 липня 2018 року про призначення пенсії за вислугу років крім інших документів, позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_3 заповнену 20.07.1981р. та довідку про стаж роботи № 14 від 08.07.2018 року.

Однак при прийнятті заяви посадовою особою відповідача 2 ОСОБА_1 надано розписку-повідомлення про недостатність поданих документів для призначення пенсії та проінформовано, що заявнику необхідно подати до 31 жовтня 2018 року документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Як встановлено судом, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року № 0740/873/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії - відмовлено, у зв`язку з тим, що у випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1 від 31.07.2018 р., суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Так, позивач, 25 жовтня 2018 року рекомендованим листом надіслав у визначений відповідачем строк (до 31 жовтня 2018 року) заяву та документи до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, які підтверджують безперервний стаж роботи ОСОБА_1 водієм автомобіля по вивезенню лісу з 1986 по 2006 роки, а саме: 1) свідоцтво № НОМЕР_4 від 11.05.1986 року про отримання водійської категорії Д та отримання посвідчення водія серії № НОМЕР_5 ; 2) свідоцтво № НОМЕР_2 від 15.12.1986 року про отримання водійської категорії Е та отримання посвідчення водія серії НОМЕР_6 ; 3) офіційне повідомлення із районної газети, фотографії водія лісовоза ОСОБА_1 на автомобілі ЗІЛ 131-ЛТ-25 в 1986-1994 роках, а також із 1994 - по 2006 рік на втомобілі МАЗ - якими підтверджується 20 річний стаж роботи водієм автомобіля по вивезенню лісу ОСОБА_1 ; 4) заява від 02.07.2018 року ОСОБА_5 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що в 1987 році він передав лісовоз ЗІЛ 131-ЛТ-25 ОСОБА_1 , який в подальшому і працював на цьому автомобілі по вивезенню лісу; 5) заява від 02.07.2018 року ОСОБА_4 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що із 1986 по 2006 роки ОСОБА_1 працював в ПАТ Воловецький лісокомбінат водієм автомобіля по вивезенню лісу.

Окрім цього, 31 жовтня 2018 року позивач подав довідку Міжгірському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області вих. № 42 від 31.10.2018 року виданою ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено, що з 10.05.1986 року по 06.02.2006 року ОСОБА_1 працював водієм автомобіля по вивезенню лісу на лісовозах ЗІЛ 131-ЛТ-25 та МАЗ-509, підстава: наказ № 68-К від 28.07.1981 р., наказ № 2 від 06.02.2006 р., свідоцтво № 0548620 та свідоцтво № 0548708.

Після отримання вищезазначених документів, відповідач 1 листом за № 3158/03 від 01.11.2018 р. повідомив позивача, що відповідно до протоколу від 01.11.2018 року № 35 комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

В ході дослідження зазначеного протоколу № 35 судом встановлено, що на ньому відсутній підпис однієї з членів комісії ОСОБА_6 Н.С. Також, у даному протоколі зазначено що на комісії був присутній позивач - ОСОБА_1 , однак, як встановлено судом, останній не був присутній на засіданні комісії, оскільки відповідачем про розгляд комісією заяви про призначення пенсії повідомлений не був, підпис позивача на зазначеному протоколі відсутній.

В ході розгляду даної адміністративної справи, Міжгірське об`єднане управління пенсійного фонду України Закарпатської області листом від 19.03.2019 року № 754/03 повідомило позивача, що винесено протокольне рішення № 59 від 11 березня 2019 року, яким скасовано протокол № 35 від 01.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з допущеними описками та неточностями (помилково зазначені заявник ОСОБА_1 , який не був присутній на засіданні комісії, значиться член комісії ОСОБА_7 , яка також бцла відсутня на комісії, не зазначено у протоколі присутніх та відсутніх членів комісії, місце проведення засідання ). Також повідомило, що Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області прийняло рішення (протокол) № 312 від 12.03.2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону,Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно п. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 52 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання.

Статтею 55 цього Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо, зайняті на лісозаготівлях, і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Пунктом а Розділу XXII Списку № 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах - передбачено посаду шеферы лесовозных автомобилей .

Списком професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочні лісу та, лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583 Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення , передбачено посаду

водії автомобілів по вивезенню лісу .

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

Отже, суд звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 ЗУ "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок ).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як уже зазначалося, відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 1986 по 2006 роки на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу в ПАТ Воловецький лісокомбінат у зв`язку з тим, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 03.08.1981 року прийнятий в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля ІІІ класу де другим почерком і відтінком чорнила дописано слово лісовоза . Довідка № 14 від 08.07.2018 року про стаж роботи видана ПАТ Воловецький лісокомбінат підтверджує стаж роботи водієм з 03.08.1981 р. по 06.02.2006 р. без конкретизації автомобіля, виконуваних робіт, тощо. Також відповідач вказує, що зазначені періоди роботи позивача неможливо зарахувати до спеціального стажу, оскільки записи у трудовій книжці суперечать записам первинних документів позивача та не містять необхідної інформації для підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Оскільки посада водій автомобілів по вивезенню лісу , яка передбачена постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583 в документах позивача не зазначена, то право на призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач на даний час немає.

Відповідно до трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що у ній є записи під номерами 2, 3, 4 про те, що з 03.08.1981 року позивач прийнятий в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля ІІІ класу лісовоза, 14.05.1999 року переведений водієм лісовозного автомобіля цього ж цеху, 06.02.2006 року звільнено з роботи по ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності.

На момент внесення у трудову книжку позивача зазначених записів, була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974р. № 162 (Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1.Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з п. п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції 162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів, позивачем вживались усі можливі заходи щодо підтвердження спірного періоду роботи, зокрема: довідка яка була надана Міжгірському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області вих. № 42 від 31.10.2018 року виданою ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено, що з 10.05.1986 року по 06.02.2006 року ОСОБА_1 працював водієм автомобіля по вивезенню лісу на лісовозах ЗІЛ 131-ЛТ-25 та МАЗ-509, підстава: наказ № 68-К від 28.07.1981 р., наказ № 2 від 06.02.2006 р., свідоцтво № 0548620 та свідоцтво № 0548708; свідоцтво № НОМЕР_4 від 11.05.1986 року про отримання водійської категорії Д та отримання посвідчення водія серії № НОМЕР_5 ; свідоцтво № НОМЕР_2 від 15.12.1986 року про отримання водійської категорії Е та отримання посвідчення водія серії НОМЕР_6 ; офіційне повідомлення із районної газети, фотографії водія лісовоза ОСОБА_1 на автомобілі ЗІЛ 131-ЛТ-25 в 1986-1994 роках, а також із 1994 - по 2006 рік на втомобілі МАЗ - якими підтверджується 20 річний стаж роботи водієм автомобіля по вивезенню лісу ОСОБА_1 ; заява від 02.07.2018 року ОСОБА_5 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що в 1987 році він передав лісовоз ЗІЛ 131-ЛТ-25 ОСОБА_1 , який в подальшому і працював на цьому автомобілі по вивезенню лісу; заява від 02.07.2018 року ОСОБА_4 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що із 1986 по 2006 роки ОСОБА_1 працював в ПАТ Воловецький лісокомбінат водієм автомобіля по вивезенню лісу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, факт роботи позивача водієм автомобіля по вивезенню лісу у Воловецькому лісокомбінаті з 03.08.1986 року по 06.02.2006 рік в судовому засіданні було підтверджено поясненнями двох свідків, які також в даний період працювали разом з позивачем та підтвердили, що останній працював водієм лісовозу у Воловецькому лісокомбінаті, а саме: ОСОБА_3 , яка згідно даних її трудової книжки працювала на різних посадах у Воловецькому лісокомбінаті у період з 16.04.1981 року по 20.10.2008 рік; ОСОБА_4 , який згідно даних його трудової книжки серії НОМЕР_7 працював на різних посадах у Воловцецькому лісокомбінаті.

Також, згідно рахунків про нарахування заробітної плати (форма № Т-54) водіїв та водіїв по вивезенню лісу Воловецького лісокомбінату, зокрема ОСОБА_1 , судом було встановлено значну різницю у нарахуванні заробітної плати, що в свою чергу також підтверджує факт роботи позивача саме водієм по вивезенню лісу.

Суд звертає увагу, що відмовляючи позивачу в зарахуванні наведеного стажу за період з 03.08.1986 року по 06.02.2006 рік, відповідач діяв необґрунтовано, оскільки саме такий період роботи позивача водієм автомобіля по вивезенню лісу підтверджений належними та допустимими доказами, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Що стосується відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ч.1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, відшкодування вказаних витрат здійснюється адміністративним судом за наявності документального підтвердження витрат, зокрема: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Однак, позивачем та його представником, не було надано письмових додатків до Договору, щодо оплати витрат на професійну правову допомогу або платіжного доручення, іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, попередній розрахунок суми судових витрат, тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача у частині стягнення витрат на правову допомогу, як таких що не доведені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Шевченка, 56, смт. Міжгір`я, Закарпатська область, 90000, ЄДРПОУ 20449676), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати дії Міжгірського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними, скасувати "Протокол № 312" від 12 березня 2019 року "про відмову в призначенні пенсії" та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27 липня 2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Шевченка, 56, смт. Міжгір`я, Закарпатська область, 90000, ЄДРПОУ 20449676) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.), сплачений згідно з квитанцією № 0.0.1270250226.1 від 19.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяД.В. Іванчулинець