Постанова

від 28.10.2019 по справі 260/153/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7445/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - представник

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 260/153/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій неправомірними, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення - 14 год. 03 хв.,

місце ухвалення рішення - м.Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 05.06.2019,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у якому, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить: 1) визнати дії Міжгірського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними та скасувати Протокол № 312 від 12 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27 липня 2018 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 років 8 місяців 24 дні працював водієм автомобіля по вивезенню лісу в ПАТ Воловецький лісокомбінат та має право отримувати з 27 липня 2018 року пенсію за вислугу років згідно постанови КМУ від 12.10.1992 року № 583. Вказує на те, що до досягнення пенсійного віку позивач три рази звертався офіційно до відповідачів із письмовими заявами про призначення пільгової пенсії, а саме: 20 квітня 2018 року, 10 липня 2018 року та 31 липня 2018 року. Однак, відповідачі позитивно не вирішили жодну із заяв і не призначили позивачу пенсію. 31 жовтня 2018 року Міжгірському об`єднаному управлінню пенсійного фонду України Закарпатської області було подано довідку вих. № 42 від 31.10.2018 року з ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено пільговий стаж позивача. Зазначені довідки видані на підставі свідоцтва № 0548620 про присвоєння водійської категорії Д та свідоцтва № НОМЕР_1 категорії Е - позивачеві. Однак, після отримання вищезазначених документів від Міжгірського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області за № 3158/03 від 01.11.2018 р. надійшла відмова у призначенні пенсії, відповідно до протоколу від 01.11.2018 року № 35 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії припинення виплати пенсії (утримання з пенсії). Звертає увагу на те, що Міжгірське об`єднане управління пенсійного фонду України Закарпатської області листом від 19.03.2019 року № 754/03 повідомило позивача, що винесено протокольне рішення № 59 від 11 березня 2019 року, яким скасовано протокол № 35 від 01.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з допущеними описками та неточностями (помилково зазначені заявник ОСОБА_1 , який не був присутній на засіданні комісії, значиться член комісії ОСОБА_4 , яка також була відсутня на комісії, не зазначено у протоколі присутніх та відсутніх членів комісії, місце проведення засідання ). Також повідомило, що Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області прийняло рішення (протокол) № 312 від 12.03.2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Окрім цього, зазначає, що доказами як безпосередньо підтверджують трудовий стаж позивача, на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу є письмові заяви двох свідків. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Міжгірського об`єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області неправомірними, скасовано Протокол № 312 від 12 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років із посади водія автомобіля по вивезенню лісу із 27 липня 2018 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є безпідставним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у зарахуванні періоду роботи з 1986 по 2006 роки на посаді водія автомобіля по вивезенню лісу в ПАТ Воловецький лісокомбінат у зв`язку з тим, що згідно акта Про результати перевірки ПАТ Воловецький лісокомбінат щодо достовірності пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років від 08.06.2018 р. № 44, ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автомобіля ІІІ класу згідно наказу по особовому складу № 68-к від 28.07.1981. В трудовій книжці позивача зазначено, що 14.05.1999 його переведено водієм лісовозного автомобіля згідно наказу від 21.05.1999 № 2. Але за результатом акта перевірки не виявлено наказу такого змісту щодо переведення ОСОБА_1 на іншу посаду. Натомість, зміст наказу від 21.05.1999 № 2 наступний - Про відкликання з відпустки: з метою підготовки виробництва до реорганізації та перепрофілювання, наведення належного порядку - 1. по лісозаготівельному комплексу для ремонту автотранспорту, лісозаготівельного обладнання, очистці лісосік, інших робіт, відкликати з відпусток з 14.05.1999 р. працівників . Вказує на те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 03.08.1981 прийнятий в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля ІІІ класу де другим почерком і відтінком чорнила дописано слово лісовоза . Звертає увагу, що довідка № 42 від 31.10.20018 видана ОСОБА_1 ПАТ Воловецьким лісокомбінатом , яка має підтверджувати пільговий характер роботи, видана безпідставно, що підтверджується актом перевірки Про результати перевірки ПАТ Воловецький лісокомбіна щодо достовірності пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років від 08.06.2018 р. № 44. Отже, вважає, що оскільки посада водій автомобілів по вивезенню лісу , яка передбачена постановою КМУ від 12.10.1992 р. № 583 в документах про трудовий стаж ОСОБА_1 не значиться, то права на призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач не має.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази дійшов законного та обґрунтованого висновку, що Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років та приймаючи протокол №312 від 12.03.2019 року, діяло протиправно. Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, загальний стаж роботи позивача становить 34 роки 1 місяць 9 днів.

До досягнення пенсійного віку позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів із письмовими заявами про призначення пільгової пенсії, а саме 20 квітня 2018 року, 10 липня 2018 року та 31 липня 2018 року. До заяви від 31 липня 2018 року про призначення пенсії за вислугу років крім інших документів, позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_2 заповнену 20.07.1981р. та довідку про стаж роботи № 14 від 08.07.2018 року.

Однак, при прийнятті заяви посадовою особою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Сивній М.Ю. надано розписку-повідомлення про недостатність поданих документів для призначення пенсії та проінформовано, що заявнику необхідно подати до 31 жовтня 2018 року документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року № 0740/873/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії - відмовлено, у зв`язку з тим, що у випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_1 від 31.07.2018 р., суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Так, позивач, 25 жовтня 2018 року рекомендованим листом надіслав у визначений відповідачем строк (до 31 жовтня 2018 року) заяву та документи до Міжгірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, які підтверджують безперервний стаж роботи ОСОБА_1 водієм автомобіля по вивезенню лісу з 1986 по 2006 роки, а саме: 1) свідоцтво № 0548620 від 11.05.1986 року про отримання водійської категорії ОСОБА_5 та отримання посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; 2) свідоцтво № 0548708 від 15.12.1986 року про отримання водійської категорії Е та отримання посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; 3) офіційне повідомлення із районної газети, фотографії водія лісовоза ОСОБА_1 на автомобілі ЗІЛ 131-ЛТ-25 в 1986-1994 роках, а також із 1994 - по 2006 рік на втомобілі МАЗ - якими підтверджується 20 річний стаж роботи водієм автомобіля по вивезенню лісу ОСОБА_1 ; 4) заява від 02.07.2018 року ОСОБА_6 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що в 1987 році він передав лісовоз ЗІЛ 131-ЛТ-25 ОСОБА_1 , який в подальшому і працював на цьому автомобілі по вивезенню лісу; 5) заява від 02.07.2018 року ОСОБА_7 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що із 1986 по 2006 роки ОСОБА_1 працював в ПАТ Воловецький лісокомбінат водієм автомобіля по вивезенню лісу.

Окрім цього, 31 жовтня 2018 року позивач подав довідку Міжгірському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Закарпатської області вих. № 42 від 31.10.2018 року виданою ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено, що з 10.05.1986 року по 06.02.2006 року ОСОБА_1 працював водієм автомобіля по вивезенню лісу на лісовозах ЗІЛ 131-ЛТ-25 та МАЗ-509, підстава: наказ № 68-К від 28.07.1981 р., наказ № 2 від 06.02.2006 р., свідоцтво № 0548620 та свідоцтво № 0548708.

Після отримання вищезазначених документів, відповідач Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області листом за № 3158/03 від 01.11.2018 року повідомило позивача, що відповідно до протоколу від 01.11.2018 року № 35 комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

В подальшому, Міжгірське об`єднане управління пенсійного фонду України Закарпатської області листом від 19.03.2019 року № 754/03 повідомило позивача, що винесено протокольне рішення № 59 від 11 березня 2019 року, яким скасовано протокол № 35 від 01.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з допущеними описками та неточностями (помилково зазначені заявник ОСОБА_1 , який не був присутній на засіданні комісії, значиться член комісії ОСОБА_4 , яка також бцла відсутня на комісії, не зазначено у протоколі присутніх та відсутніх членів комісії, місце проведення засідання ). Також повідомило, що Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області прийняло рішення (протокол) № 312 від 12.03.2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції обґрунтував, що відмовляючи позивачу в зарахуванні стажу за період з 03.08.1986 року по 06.02.2006 рік, відповідач діяв необґрунтовано, оскільки саме такий період роботи позивача водієм автомобіля по вивезенню лісу підтверджений належними та допустимими доказами, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. в ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим-двадцять третім пункту б частини першої статті 13 цього Закону.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року, якою визначено, що у відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.

Як встановлено судом першої інстанції, основним документом, який було подано позивачем, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Позивач надав відповідачу трудову книжку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно затвердженого Списку на пенсію за вислугу років мають право, зокрема: здимщики-збирачі; звальщики лісу; водії автомобілів по вивезенню лісу; лебідчики на трелюванні лісу; лісоруби; машиністи-кранівники, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; машиністи з`єднувальних (сортувальних) машин; машиністи трелювальних машин; навальники-звальщики лісоматеріалів, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; обрубувачі сучків; розкряжувальники; слюсарі по ремонту лісозаготівельного обладнання, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; сортувальники деревини на воді; з`єднувачі плотів; трактористи на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу; трелювальники; формувальники плотів; чокувальники; штабелювальники деревини, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах. Спеціалісти: майстри, старші майстри, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.

Тобто, вказана Постанова від 12 жовтня 1992 року № 583 Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення є спеціальною та застосовується до конкретних трудових відносин (посад) та конкретного характеру, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (п. в ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення ).

Як видно із записів трудової книжки позивача, встановлено, що у ній є записи під номерами 2, 3, 4 про те, що з 03.08.1981 року позивач прийнятий в транспортно-ремонтний цех водієм автомобіля ІІІ класу лісовоза, 14.05.1999 року переведений водієм лісовозного автомобіля цього ж цеху, 06.02.2006 року звільнено з роботи по ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях встановлений Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях , затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974р. № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З аналізу вказаних норм випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому неналежне ведення вказаними суб`єктами не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд звертає увагу на те, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року (справа №687/975/17).

Крім цього, позивачем вживались усі можливі заходи для підтвердження спірного періоду роботи, зокрема надавались: довідка вих. № 42 від 31.10.2018 року видана ПАТ Воловецький лісокомбінат , в якій зазначено, що з 10.05.1986 року по 06.02.2006 року ОСОБА_1 працював водієм автомобіля по вивезенню лісу на лісовозах ЗІЛ 131-ЛТ-25 та МАЗ-509, підстава: наказ № 68-К від 28.07.1981 р., наказ № 2 від 06.02.2006 р., свідоцтво № 0548620 та свідоцтво № 0548708; свідоцтво № 0548620 від 11.05.1986 року про отримання водійської категорії Д та отримання посвідчення водія серії № НОМЕР_3 ; свідоцтво № 0548708 від 15.12.1986 року про отримання водійської категорії Е та отримання посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; офіційне повідомлення із районної газети, фотографії водія лісовоза ОСОБА_1 на автомобілі ЗІЛ 131-ЛТ-25 в 1986-1994 роках, а також із 1994 - по 2006 рік на втомобілі МАЗ - якими підтверджується 20 річний стаж роботи водієм автомобіля по вивезенню лісу ОСОБА_1 ; заява від 02.07.2018 року ОСОБА_6 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що в 1987 році він передав лісовоз ЗІЛ 131-ЛТ-25 ОСОБА_1 , який в подальшому і працював на цьому автомобілі по вивезенню лісу; заява від 02.07.2018 року ОСОБА_7 , його ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду із підтвердженням того, що із 1986 по 2006 роки ОСОБА_1 працював в ПАТ Воловецький лісокомбінат водієм автомобіля по вивезенню лісу.

Крім цього, суд зазначає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Так, судом першої інстанції допитувались свідки, які підтвердили факт роботи позивача водієм автомобіля по вивезенню лісу у Воловецькому лісокомбінаті з 03.08.1986 року по 06.02.2006 рік, а саме: ОСОБА_8 , яка згідно даних її трудової книжки працювала на різних посадах у Воловецькому лісокомбінаті у період з 16.04.1981 року по 20.10.2008 рік; ОСОБА_7 , який згідно даних його трудової книжки серії НОМЕР_5 працював на різних посадах у Воловцецькому лісокомбінаті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, та дійшов вірного висновку, що відповідач Міжгірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, відмовляючи позивачу в зарахуванні наведеного стажу за період з 03.08.1986 року по 06.02.2006 рік, діяв необґрунтовано, оскільки саме такий період роботи позивача водієм автомобіля по вивезенню лісу підтверджений належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 260/153/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш В. В. Святецький Повний текст постанови виготовлено 05.11.2019 року