Рішення

від 27.05.2019 по справі 1340/5728/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5728/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

з участю:

представника позивача Луньо Б.М.

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 .

представника відповідача ОСОБА_3

представники третіх осіб не прибули

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Національної поліції України виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації, за участю третіх осіб на стороні відповідача Управління МВС України на Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії УМВС на Львівській залізниці, Державна казначейська служба України.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 з вимогами:

- стягнути із Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні із органів внутрішніх справ за період із 02 вересня 2016 року по 20 листопада 2018 року в загальній сумі 125913,12 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до законодавства України;

- стягнути із Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з попущенням строків її виплати за період із 16 вересня 2015 року по 20 листопада 2018 року в загальній сумі 7448,12 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент першого звільнення зі служби (із 15 вересня 2015 року), позивач набула право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повні 14 календарних років відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , що встановлено рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2017 року в справі №460/229/16-а. Однак, зазначений вид допомоги в повному обсязі ОСОБА_4 фактично отримала лише 20 листопада 2018 року на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі 813/4426/16. Відтак вважає, що відповідачем порушено вимоги статей 116 та 117 КЗпП України і фактично повний розрахунок із ОСОБА_4 пройшов не в день звільнення 15 вересня 2015 року, а лише 20 листопада 2018 року, тобто мається факт затримки розрахунку при звільненні позивача із органів внутрішніх справ, за що наступає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Разом з тим, вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період із 16 вересня 2015 року по 19 листопада 2018 року, що складає 7448,12 гривень.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується (виплачувалось) за місцем проходження служби. ОСОБА_4 проходила службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, перебувала на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління. Вказує, що при звільненні з органів внутрішніх справ позивачу одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена УМВС України на Львівській залізниці (платіжне доручення від 02.09.2016 № 46). Зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, як юридична особа по теперішній час не ліквідоване, а МВС України не є правонаступником органів внутрішніх справ та не може відповідати за дії сторонніх осіб. Зазначає, що ст.ст. 116, 117 КЗпП України визначений соціальний захист працівника, який перебуває з роботодавцем у трудових відносинах. Натомість, ОСОБА_4 будучи особою начальницького складу органів внутрішніх справ і маючи спеціальне звання «майор міліції» проходила службу, а не працювала. Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Саме тому норми матеріального права, закріплені КЗпП України, на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких відноситься і позивач, не поширюються. Також зазначає, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, до яких відноситься і позивач, отримували грошове забезпечення за кожен календарний день, а не за робочі дні, тому наведені позивачем у позовній заяві від 28.11.2018 обрахунки середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ, є помилковими.

Відповідач, Головне управління Національної поліції у Львівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що позивач не заявляє до ГУНП у Львівській області жодних позовних вимог. Зазначає, що порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена Наказом Міністрерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499. Вказує, що положення Кодексу законів про працю України застосуванню спірних правовідносин не підлягають, а спеціальним законодавством, яке регулює дані правовідносини, не передбачено стягнення відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, тому наведені в позовній заяві вимоги є безпідставними. Відповідач, Національна поліція України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зазначає, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.05.2003 по 15.09.2015, поновлювався на посаді та звільнявся наказами Управління МВС України на Львівській залізниці, грошове забезпечення отримував у цьому ж Управлінні, а з Національною поліцією України жодних відносин у позивача не виникало та службу в поліції останній не проходив на час скорочення його посади. Вважає, що позовні вимоги, не підлягають задоволенню, оскільки поліцією, як окремою юридичною особою, права позивача не порушувалися, а у правовідносинах, в яких позивач набув цих прав, Національна поліція України не перебувала. Також вказує, що у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення зі служби фінансовий підрозділ зобов`язаний виплатити працівнику міліції належні йому види грошового забезпечення. Зазначає, що згідно Інструкції, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 позивачу при звільненні слід виплатити лише грошове забезпечення. Вказує, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (згідно якого виплачується одноразова грошова допомога, на що посилається позивач) не передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується в момент звільнення зі служби в поліції. З урахуванням викладеного, позивачу при звільненні належало виплатити лише суму грошового забезпечення.

В додаткових поясненнях відповідач, МВС України, зокрема зазначив, що вже до 26.03.2019р. УМВС України на Львівській залізниці вчинені всі передбачені законодавством дії щодо поновлення позивача, в тому числі внесений запис до трудової книжки останньої, як того вимагає Закон України «Про виконавче провадження» . Тому, твердження представника позивача, що на даний час рішення суду про поновлення позивача УМВС України на Львівській залізниці не виконане є таким, що не відповідає дійсності. Отже, ліквідаційною комісією УМВС України на Львівській залізниці, наказом даного територіального органу внутрішніх справ від 31.05.2018 № 2 о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 у справі № 813/2949/16 скасовано наказ УМВС України на Львівській залізниці від 01.08.2016 № 11 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» майора міліції ОСОБА_4 , старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці, з 06.11.2015, залишивши її в раніше займаній посаді. Отже, позивач вважається таким, що безперервно проходив службу на посаді в органах внутрішніх справ починаючи з 06.11.2015 по 26.03.2019.

Ухвалою суду від 30 листопада 2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року призначено справу в судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 06 лютого 2019 року позивача звільнено від сплати судового збору та залучено до участі у справі як третю особу управління МВС України на Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії УМВС на Львівській Залізниці.

В підготовчому судовому засіданні 14.03.2019 року, суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

В підготовчому судовому засіданні 29.03.2019 року, суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача - Національну поліцію України.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечують просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці № 65 о/с від 03 вересня 2015 року, ОСОБА_4 звільнено із органів внутрішніх справ, за ст. 64 п. «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з посади старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків. (т.1,а.с.55)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі № 813/6450/15, залишеною без змін Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року та Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 року і від 15.03.2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці від 03 вересня 2015 року за № 65 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ та поновлено її на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року. (т.1, а.с.13-21)

Наказом Ліквідаційної комісії УМВС України на Львівській залізниці № 10 о/с від 01.08.2016 року скасовано наказ №65 о/с від 03.09.2015 року та поновлено ОСОБА_4 в посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року. (т.1,а.с.56)

Наказом № 11 о/с від 01.08.2016 року повторно звільнено позивача із органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з поставкою на військовий облік. Дата звільнення - із 06 листопада 2016 року, вислуга років на день звільнення становила 14 років 11 місяців 18 днів в календарному обчисленні. (т. 1, а.с.32)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та зобов`язання до вчинення дій, зокрема, визнано протиправним та скасовано Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 11 о/с від 01 серпня 2016 року «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ» в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2016 року та поновлено майора міліції ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Постанова суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_4 допущена до негайного виконання. В цій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року. (т.1, а.с. 22-29)

На підставі виконавчого листа № 813/2949/16, виданого 16.12.2016 року Львівським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Р.І. 23 грудня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. (т.1, а.с. 33)

Згідно платіжного доручення № 46 від 02.09.2016 року перераховано на розрахункову картку ОСОБА_4 13484,07 грн одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ.(т.1, а.с.58)

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 року у справі № 813/4426/16 стягнуто з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.09.2015 року по 01.09.2016 року включно в розмірі 55001,76 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. (т.1, а.с.35-37)

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі № 813/4426/16 частково задоволено апеляційну скаргу Управління МВС України на Львівській області і стягнуто з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.09.2015 року по 01.09.2016 року включно в розмірі 41364,96 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. (т.1, а.с. 38-39)

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2017 року у справі № 460/229/16-а, яка залишена без змін Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року та Ухвалою Верховного Суду України від 18.07.2018 року, визнано протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_4 із органів внутрішніх справ та стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_4 15948 гривень 13 копійок недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільнені із органів внутрішніх справ. (т.1, а.с.40-45)

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14.09.2018 року, яка набрала законної сили 02.10.2018 року, заява МВС України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишена без розгляду, і Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20.09.2018 року, яка набрала законної сили 06.10.2018 року, у задоволенні заяви МВС України про роз`яснення судового рішення у справі № 460/229/16-а відмовлено. (т.1, а.с.46-48)

Судом встановлено із змісту листа Державної казначейської служби України від 05.12.2018 №5-13/20243, що 21.11.2018 року Казначейством здійснено перерахування коштів на розрахункову картку ОСОБА_4 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, на виконання виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області по справі № 460/229/16-а. (т.1, а.с.69)

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо оплати суми одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, звернувся з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 із органів внутрішніх справ за період із 02 вересня 2016 року по 20 листопада 2018 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Судом з Витягу із ЄДРПОУ встановлено, що 24 квітня 2019 року за номером запису 14151110013013856 внесені відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (т.1 а.с.78).

Частинами другою та третьою статті 81 ЦК України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права; цим Кодексом встановлюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права; порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації або ліквідації юридичних осіб публічного права врегульовано спеціальним законодавством, а саме: Законом України Про центральні органи виконавчої влади та Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади від 20.10.201 1 року за № 1074 (надалі - Порядок № 1074).

Частиною першою статті 1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права (ч. 1 ст. 4 Закону України Про центральні органи виконавчої влади ); міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за погодженням із Прем`єр-Міністром України (ч. 1 ст. 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади ).

Згідно пункту першого частини першої статті 13 Закону України Про центральні органи виконавчої влади територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 1 Порядку № 1074 цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Пунктом 6 Порядку № 1074 визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади -до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань і функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Отже, законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства - юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 28.10.2015 року за № 878, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг.

Оскільки Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці припинено, то права та обов`язки Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці покладаються на Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Судом встановлено, що ліквідаційною комісією УМВС України на Львівській залізниці наказом від 31.05.2018 № 2 о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 у справі № 813/2949/16 скасовано наказ УМВС України на Львівській залізниці від 01.08.2016 № 11 о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» майора міліції ОСОБА_4 , старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці, з 06.11.2015, залишивши її в раніше займаній посаді. (т.1, а.с. 87)

Судом встановлено із записів трудової книги позивача (т.2 а.с.49-51), що згідно запису 3 запис 2 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України - вважається недійсним. Згідно запису 5 запис 4 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України - вважається недійсним.

Згідно запису від 31.05.2018 р. 6 у трудовій книжці, скасовано наказ УМВСУ на Львівській залізниці від 01.08.2016 №11 о/с Про звільнення зі служби в ОВС залишивши її в раніше займаній посаді.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що позивач на час звернення до суду у листопаді 2018 року з даним позовом не був особою звільненою зі служби в органах внутрішніх справ, оскільки наказ про звільнення скасований у травні 2018 року.

З урахуванням того, що наказ про звільнення позивача скасовано, відносини з позивачем по проходженню служби продовжено, отже відпали підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги здійснюється при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Судом встановлено, що звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ відбулося лише 26.03.2019 року згідно наказу №5 о/с на підставі рапорту позивача від 26.03.2019 року.

Саме з 26.03.2019 року ОСОБА_4 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). (т.2, а.с.47)

Попередні накази про звільнення позивача зі служби позивачем оспорювалися, такі скасовані і позивача поновлено на роботі.

Суд зазначає, що обов`язковими умовами застосування санкцій, які визначені ст.ст. 116, 117 КЗпП України, є наявність (поєднання) двох складових: 1. остаточне припинення з працівником трудових (службових) відносин; 2. невиплата працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення.

Недоотримана одноразова грошова допомога в розмірі 15948 гривень 13 копійок виплачена ОСОБА_4 до дати звільнення останньої з органів внутрішніх справ, тобто до 26.03.2019.

До цієї дати позивач, у зв`язку із скасуванням попередніх наказів про звільнення, вважається таким, що безперервно перебував на службі в органах внутрішніх справ, а отже відсутні підстави для твердження про несвоєчасний розрахунок при звільненні

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статей 116,117 КЗпП України, оскільки відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язана із остаточним припинення з працівником трудових (службових) відносин, що відбулося лише 26.03.2019 року, а недоотримана одноразова грошова допомога виплачена позивачеві у листопаді 2018 року, тобто до дати звільнення.

Кожна сторона відповідно до положень ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідачів чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачами дотримані, відтак суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, КАС України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Національної поліції України виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації, за участю третіх осіб на стороні відповідача Управління МВС України на Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії УМВС на Львівській залізниці, Державна казначейська служба України - відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.06.2019 р.

Суддя Коморний О.І.