Постанова

від 22.07.2019 по справі 1340/5728/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6522/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Макарика В.Я.,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Коморний О.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 10 год 34 хв 27 травня 2019 року, повне судове рішення складено 05 червня 2019 року, у справі №1340/5728/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, Національної поліції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління МВС України на Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії УМВС на Львівській залізниці, Державна казначейська служба України про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації,

В С Т А Н О В И В:

28.11.2018 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ, просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні із органів внутрішніх справ за період з 02.09.2016 по 20.11.2018 в загальній сумі 125 913,12 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до законодавства України, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків виплати такої за період з 16 вересня 2015 року по 20 листопада 2018 року в загальній сумі 7448,12 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до законодавства.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року залучено до участі у справі як третю особу управління МВС України на Львівській залізниці в особі ліквідаційної комісії УМВС на Львівській Залізниці.

В підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області, Національну поліцію України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час звернення до суду у листопаді 2018 року з даним позовом не була особою звільненою зі служби в органах внутрішніх справ, оскільки наказ про звільнення скасований у травні 2018 року. Суд першої інстанції вказав, що оскільки наказ про звільнення позивача скасовано, відносини з позивачем по проходженню служби продовжено, отже відпали підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до частини 4 статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги здійснюється при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Суд першої інстанції зазначив, що обов`язковими умовами застосування санкцій, які визначені статтями 116, 117 КЗпП України, є наявність (поєднання) двох складових: остаточне припинення з працівником трудових (службових) відносин; невиплата працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення, проте за зазначених обставин відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо суб`єкта владних повноважень не наступила, тому що остаточне припинення з позивачем трудових (службових) відносин відбулося лише 26.03.2019, а недоотримана одноразова грошова допомога виплачена позивачеві у листопаді 2018 року, тобто до дати звільнення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що факт звільнення з органів внутрішніх справ мав місце 15.09.2015, на день звільнення позивач набув права на отримання одноразової грошової допомоги і така повинна була бути виплачена в день звільнення - 15.09.2015, тоді як фактично розрахунок проведений 21.11.2018, тобто існують всі правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Скаржник вказує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже позивач міг зазначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Скаржник вказує, що на день подання позову рішення суду про поновлення позивача на службі фактично виконано не було, а фактичне виконання рішення, пов`язане з датою закінчення виконавчого провадження 16.04.2019, тобто після дати подання позову у цій справі. Також вказує, що право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ у зв`язку з скороченням штатів саме 15.09.2015 підтверджується судовими рішеннями. Скаржник звертає увагу, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не залежать від факту поновлення особи на службі, від цього залежить лише тривалість періоду, за який здійснюється така виплата, а також розмір такої виплати у разі повторного звільнення особи із служби.

Національна поліція України подала відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що спірні правовідносини у позивача виникли з Управлінням МВС України у Львівській залізниці, жодних відносин з Національною поліцією України не виникало, окрім того вказує, що позивачу при звільненні належало виплатити лише суму грошового забезпечення.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 03.05.2003 ОСОБА_1 прийнята на службу в ОВС, яку з 2003 проходила в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 № 65 о/с відповідно до пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України на Львівській залізниці, звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 15 вересня 2015 року.

Вислуга років на день звільнення з врахуванням Наказу УМВС України на Львівській залізниці №9 від 01.08.2016 становила 14 років 09 місяців 15 днів в календарному обчисленні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі №813/6450/15, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 та Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Львівській залізниці від 03 вересня 2015 року за № 65 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року.

Наказом Ліквідаційної комісії УМВС України на Львівській залізниці № 10 о/с від 01.08.2016 скасовано Наказ №65 о/с від 03.09.2015 та поновлено ОСОБА_1 в посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 16 вересня 2015 року.

Наказом № 11 о/с від 01.08.2016 повторно звільнено ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з поставкою на військовий облік. Дата звільнення - із 06 листопада 2015 року, вислуга років на день звільнення становила 14 років 11 місяців 18 днів в календарному обчисленні.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі № 813/2949/16 визнано протиправним та скасовано Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 11 о/с від 01 серпня 2016 року Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року. Стягнено з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 20 233 (двадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 67 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі № 813/2949/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 20 233 (двадцять тисяч двісті тридцять три) гривень 67 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В цій частині прийнято нову постанову про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 21 137,04 (двадцять одну тисячу сто тридцять сім) гривень 04 копійки грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року по справі № 813/2949/16 - залишено без змін.

На підставі виконавчого листа № 813/2949/16, виданого 16.12.2016 Львівським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Р.І. 23 грудня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки при звільненні з органів внутрішніх справ не виплачена одноразова грошова допомога, ОСОБА_1 звернулась у Яворівський районний суд Львівської області із позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення одноразової грошової допомоги (справа № 460/229/16-а).

Відповідно до платіжного доручення №46 від 02.09.2016 перераховано на розрахункову картку ОСОБА_1 13 484,07 грн одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, що стало підставою для зменшення позовних вимог у справі №460/229/16-а.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №460/229/16-а, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, стягнено з Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 15 948 гривень 13 копійок недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Згідно з листом Державної казначейської служби України від 05.12.2018 №5-13/20243 21.11.2018 Казначейством здійснено перерахування коштів на розрахункову картку ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, на виконання виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області по справі № 460/229/16-а.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі № 813/4426/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнуто з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.09.2015 по 01.09.2016 включно в розмірі 55 001,76 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 813/4426/16 частково задоволено апеляційну скаргу Управління МВС України на Львівській області і стягнуто з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.09.2015 по 01.09.2016 включно в розмірі 41 364,96 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Вважаючи, що має місце затримка розрахунку при звільненні за період з 02.09.2016 по 20.11.2018 ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2262-XII) встановлено, що у разі звільнення зі служби у зв`язку із скороченням штатів одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Таким чином, Закон № 2262-XII визначає, що одноразова грошова допомога виплачується особам, які звільняються зі служби.

Як вбачається з матеріалів справи 02 вересня 2016 року позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 13 484 гривень 07 копійок.

Судовим рішенням у справі №460/229/16-а стягнено з Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 15 948 гривень 13 копійок недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

В свою чергу, перерахування на розрахункову картку ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, на виконання виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області у справі № 460/229/16-а, здійснено 21.11.2018.

Так, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, зокрема, Кодексу законів про працю України, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статтей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цього визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно з витягу із ЄДРПОУ судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2019 року за номером запису 14151110013013856 внесені відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, враховуючи правонаступництво територіальних органів міністерства - юридичних осіб публічного права, права та обов`язки Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці покладаються на Міністерство внутрішніх справ України.

З матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що ліквідаційною комісією УМВС України на Львівській залізниці наказом від 31.05.2018 № 2 о/с, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 у справі № 813/2949/16, скасовано Наказ УМВС України на Львівській залізниці від 01.08.2016 №11 о/с Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці, з 06.11.2015, залишивши її в раніше займаній посаді.

Згідно з записом трудової книги позивача 3 запис 2 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України - вважається недійсним. Згідно з записом 5 запис 4 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ України - вважається недійсним. Згідно з записом від 31.05.2018 6 у трудовій книжці скасовано наказ УМВСУ на Львівській залізниці від 01.08.2016 №11 о/с Про звільнення зі служби в ОВС залишивши в раніше займаній посаді.

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі №813/4426/16 суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок з ОСОБА_1 , звільненою зі служби з 15.09.2015, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці провело 02.09.2016, перерахувавши кошти на розрахункову банківську картку позивача платіжним дорученням №46 від 02.09.2016.

Вказаним судовим рішенням стягнено з Управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 16.09.2015 по 01.09.2016 включно в розмірі 41 364,96 гривень з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Окрім того, постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2017 у справі №460/229/16-а, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, стягнено з Міністерства внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 15 948 гривень 13 копійок недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Згідно з листом Державної казначейської служби України від 05.12.2018 №5-13/20243 21.11.2018 Казначейством здійснено перерахування коштів на розрахункову картку ОСОБА_1 недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, на виконання виконавчого листа Яворівського районного суду Львівської області по справі № 460/229/16-а.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду у листопаді 2018 із даним позовом наказ про звільнення позивача був скасований, а тому позивач не перебувала в статусі звільненої зі служби в органах внутрішніх справ.

Звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ відбулося лише 26.03.2019 відповідно до наказу №5 о/с на підставі рапорта позивача від 26.03.2019.

В свою чергу, як це вірно зазначено судом першої інстанції, недоотримана одноразова грошова допомога в розмірі 15 948 гривень 13 копійок виплачена позивачу до дати звільнення останньої з органів внутрішніх справ, тобто до 26.03.2019.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України, оскільки відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язана із остаточним припиненням з працівником трудових (службових) відносин, що відбулося лише 26.03.2019, а недоотримана одноразова грошова допомога, на яку покликається позивач як на підставу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із органів внутрішніх справ, виплачена позивачеві у листопаді 2018 року, тобто до дати звільнення за рапортом позивача.

Також слід зазначити, що у спірний період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із органів внутрішніх справ, остання оскаржувала накази про її протиправне звільнення, а отже, не визнавала статусу звільненої особи, до якої застосовуються приписи статей 116, 117 КЗпП України.

Оскільки вимоги про стягнення із Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з попущенням строків виплати такої за період із 16 вересня 2015 року по 20 листопада 2018 року є похідними від позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, такі теж задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України та прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви безпідставності позовних вимог та на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №1340/5728/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 30.07.2019