Постанова

від 30.05.2019 по справі 127/16127/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/16127/18

Провадження № 22-ц/801/874/2019

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 рокуСправа № 127/16127/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та відповідач за зустрічним позовом (особа яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю БМУ-2 ЛТД ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю БМУ - 2 ЛТД та ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2019 року, ухвалене в складі судді Короля О. П. у м. Вінниці, дата складення повного судового рішення 18 лютого 2019 року та за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю БМУ - 2 ЛТД на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2019 року, ухвалене в складі судді Короля О. П. у м. Вінниці, дата складення повного судового рішення 26 лютого 2019 року,-

в с т а н о в и в:

03.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивувала тим, що 17.05.2016 року між позивачем та ТОВ БМУ-2 ЛТД укладено договір купівлі - продажу квартири, відповідно до умов якого вона придбала належну продавцеві на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та сплатила її вартість. На момент продажу квартира під забороною відчуження (арештом), у податковій заставі чи іпотеці не перебувала. 17.05.2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_1 Восени 2017 року до позивача звернувся ОСОБА_2 , який стверджував, що саме він є власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки між ним та ТОВ БМУ-2 ЛТД 03.06.2014 року укладено договір майнових прав № 71, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купив майнові права на об`єкт нерухомості, що має певні характеристики, за будівельною адресою між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року, задоволено позов ОСОБА_2 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.05.2016 року, скасовано запис про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 , скасовано запис про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ БМУ-2 ЛТД . Рішення обґрунтоване тим, що ТОВ БМУ-2 ЛТД не мало права відчужувати спірну квартиру, однак ОСОБА_1 на момент укладання договору про такі обставини не було відомо. З посиланням на положення ст. 392 ЦК України позивач вважає про наявні підстави для визнання права власності за нею як добросовісним набувачем з посиланням на ст. 330 ЦК України , це майно не може бути витребуване у неї у зв`язку із відсутністю обставин, передбачених положеннями ст. 388 ЦК України (а. с. 2-6, т.1).

14.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ БМУ-2 ЛТД , ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. Свої вимоги мотивував тим, що 03.06.2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ БМУ-2 ЛТД укладено договір купівлі-продажу майнових прав №71 на об`єкт нерухомого майна, будівельна адреса між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Майнові права на об`єкт нерухомості передаються за актом приймання-передачі не пізніше 20 днів з дати настання останньої з подій: здійснення 100% оплати вартості майнових прав, введення об`єкта будівництва в експлуатацію, здійснення розрахунків. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05.11.2015 року № 2511 квартирі житловою площею 34,6 кв. м присвоєно номер АДРЕСА_1. До прийняття будинку в експлуатацію, ОСОБА_2 станом на 22.07.2015 року повністю сплатив вартість майнових прав за договором №71 від 03.06.2014 року, а тому у відповідача ТОВ БМУ-2 ЛТД виник обов`язок видати позивачеві акт прийому-передачі майнових прав на квартиру та здійснити остаточні розрахунки за різницею між проектною та фактичною площею спірної квартири. Відповідач, порушуючи договірні зобов`язання, намагався в односторонньому порядку розірвати договір купівлі-продажу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа №127/14409/15), залишеним в частині без змін рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року, в задоволенні зустрічного позову ТОВ БМУ-2 ЛТД до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право купівлі майнових прав на об`єкт нерухомості, розірвання договору - відмовлено. Позивач вважає, що виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав, а відповідач ТОВ БМУ-2 ЛТД навмисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа №127/9870/16) зобов`язано ТОВ БМУ-2 ЛТД виконати договір купівлі-продажу майнових прав №71, зокрема, шляхом підписання акту прийому-передачі. 11.08.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року, яке є досі не виконаним. Всупереч інтересам позивача за зустрічним позовом, 10.05.2016 року здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ БМУ-2 ЛТД , а 17.05.2017 року квартира за договором купівлі-продажу відчужена відповідачу ОСОБА_1 , за якою зареєстроване право власності в державному реєстрі. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року договір купівлі-продажу спірної квартири від 17.05.2016 року визнано недійсним, скасовано запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 від 17.05.2016 року та за ТОВ БМУ-2 ЛТД від 10.05.2016 року. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач у зв`язку із невиконанням відповідачем ТОВ БМУ-2 ЛТД умов договору та рішення суду, позбавлений можливості звернутись до державного реєстратора та зареєструвати право власності на спірну квартиру. За наведених обставин, з посиланням на положення ЦК України в частині виконання договірних зобов`язань просить визнати право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та стягнути судові витрати (а. с. 95-101, т.1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2018 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду з первісним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2019 року:

- відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-2 ЛТД , про визнання права власності на квартиру;

- задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-2 ЛТД , ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру: визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,7 кв.м, житловою площею 34,6 кв.м.;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-2 ЛТД на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат у виді сплаченого судового збору 5 941,16 грн.;

-призначено судове засідання для вирішення питання про витрати на правову допомогу у цій справі на 25.02.2019 року на 11 год. 30 хв. в залі судових засідань №18 Вінницького міського суду Вінницької області.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року (справа №127/15048/17), яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2016 року, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру, визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності за судовим рішенням. Відтак ОСОБА_1 втратила своє суб`єктивне право на спірну квартиру з підстав визнання правочину недійсним, а не в зв`язку з втратою правовстановлюючих документів, як вона про те зазначає у позові. Отже, ОСОБА_1 не власником майна в розумінні положень ст. 392 ЦК України та не може вимагати визнання права власності як добросовісний набувач за договором купівлі-продажу від 17.05.2016 року, визнаним недійсним, так як цей договір є недійсним з моменту його укладення, а спір про витребування майна від неї судами не розглядався.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 71 від 03 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ БМУ-2-ЛТД , сторони домовились, що майнові права на об`єкт нерухомого майна передаються шляхом підписання акту прийму-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Акт підписується не пізніше 20 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення об`єкту будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить до покупця після підписання акту прийму-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа №127/14409/13), яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 не порушив строки оплати вартості майнових прав за договором від 03.06.2014 року, а ТОВ БМУ-2-ЛТД безпідставно та неправомірно склало та направило ОСОБА_2 повідомлення про одностороннє розірвання договору купівлі-продажу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа №127/9870/16-ц) встановлено, що ОСОБА_2 в повному обсязі виконав умови договору купівлі-продажу майнових прав та зобов`язано ТОВ БМУ-2-ЛТД виконати договір купівлі - продажу майнових прав №71 від 03.06.2014 року та передати майнові права на об`єкт нерухомості ОСОБА_2 шляхом підписання акту прийому-передачі. ТОВ БМУ -2-ЛТД ухиляється від виконання цього рішення, з приводу чого внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування. Суд першої інстанції вказав, що спірна квартира є новоствореним нерухомим майном, будівництво якого завершене та прийнята в експлуатацію, ОСОБА_2 виконав всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року, а тому, зважаючи на уникнення відповідачем ТОВ БМУ-2-ЛТД виконання своїх зобов`язань за договором, а також ухилення його від виконання рішення суду про зобов`язання виконати умови договору купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року, суд дійшов висновку, що право ОСОБА_2 є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2019 року стягнуто з ТОВ БМУ-2-ЛТД на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 19 150 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правовому допомогу, які поніс ОСОБА_2 , в сумі 19 150 грн, підтверджені належними та допустимими доказами: розрахунком наданих послуг від 18.02.2019 року, квитанцією б/н від 05.09.2018 року про отримання гонорару, актами наданих послуг 14.08.2018 року, від 14.12.2018 року, від 15.02.2019 року, договором про надання правової допомоги від 17.01.2018 року, від 24.01.2019 року, додатками до цих договорів. Тому, враховуючи задоволення позову ОСОБА_2 до ТОВ БМУ-2-ЛТД , постановив стягнути ці витрати з відповідача за зустрічним позовом.

Не погодившись з рішенням Вінницького міського суду від 12 лютого 2019 року та з додатковим рішенням Вінницького міського суду від 25 лютого 2019 року, ТОВ БМУ-2 ЛТД подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, відмовляючи в позові ОСОБА_1 безпідставно не взяв до уваги той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.05. 2016 року, будь-яких заборон на відчуження квартири в товариства не було, а ОСОБА_1 внесла грошові кошти за договором, провела в квартирі ремонт, досі в ній проживає та оплачує комунальні послуги. Невірним є посилання суду на ту обставину, що оскільки відсутнє рішення про витребування майна від ОСОБА_1 як добросовісного набувача, то її позов про визнання за нею права власності на квартиру як за добросовісним набувачем не підлягає до задоволення. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції не звернув уваги, що надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу є неналежними, подані квитанції не відповідають вимогам, що ставляться до бухгалтерських документів.

Не погодилась з рішенням Вінницького міського суду від 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати постановлене у справі рішення та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 17 травня 2016 року, тобто на день укладення нею договору купівлі-продажу квартири цей об`єкт нерухомості під забороною не перебував, договір нотаріально посвідчений, а та обставина, що ТОВ БМУ-2-ЛТД не мало права відчужувати цю квартиру вона дізналася вже під час розгляду справи №127/15048/17 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Тому суд безпідставно відхилив її доводи, що вона добросовісно набула право власності на квартиру. Невірно суд послався і на ту обставину, що оскільки позов про витребування від неї майна не заявлявся, тому немає підстав для визнання за нею як за добросовісним набувачем права власності , адже пред`явлення такого позову не обов`язковим.

У встановлений судом строк надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 а. с. 166-170, т.2) та на апеляційну скаргу ТОВ БМУ-2-ЛТД (а.с.171-177, т.2), в яких за результатами апеляційного розгляду ОСОБА_2 просить відхилити подані апеляційні скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Доводи відзивів аналогічні доводам зустрічного позову. Також надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ТОВ БУ-2-ЛТД (а.с.179-181, т.2), в якому вона погоджується з доводами апеляційної скарги та просить її задовольнити. Надійшов відзив від ТОВ БМУ-2-ЛТД на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому товариство погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Марцинковський Л. В., представник БМУ -2-ЛТД не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 на а.с. 201, т.2 (заяв та клопотань не надходило); розписка адвоката Марцинковського Л. В. на а.с. 197, т.2, розписка представника ТОВ БМУ-2-ЛТД адвоката Семенчук О. А. на а.с. 197). Від адвокатів Марцинковського Л. В. та Семенчук О. А. надійшли заяви про відкладення розгляду справи, призначеного на 30 травня 2019 року (а.с.203, 204), які були відхилені в зв`язку з ненаданням доказів зайнятості адвокатів в інших містах України, про що вони зазначили як підставу неможливості з`явитися до Вінницького апеляційного суду та з урахуванням закінчення 60-денного строку апеляційного розгляду (провадження відкрито 01.04.2019 року: ухвала на а.с. 161, т.2) і відсутністю заяви на продовження такого строку.

Представник ОСОБА_2 адвокат Вавшко В.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП, власником транспортного засобу.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

03.06.2014 року між ТОВ БМУ-2 ЛТД та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 71. Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що об`єкт нерухомості, майнові права на який передаються за договором, є об`єкт будівництва розташований між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 з характеристиками: 3 поверх, 2 кімнати, загальна площа 74,97 кв. м та відображений у додатку №1 до договору. Загальна вартість майнових прав становить 562275,00 грн. При укладанні договору покупцем сплачується 120000,00 грн., решта 442275,00 грн. частками, щомісячно до 10 числа за графіком згідно з додатком №2 (а. с. 103-108, т.1).

Додатковою угодою №29 від 03.06.2014 року сторони погодили, що загальна вартість майнових прав становить 594116,00 грн., а також внесли зміни до графіку внесення авансових платежів, додаток №2 (а. с. 109, т. 1).

Рішенням Вінницької міської ради від 25.12.2014 року № 2962 будинку ТОВ БМУ-2 ЛТД присвоєно адресу : АДРЕСА_1 (а. с. 110-113, т. 1).

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, затвердженої 02.10. 2015 року, об`єкт розташований між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 закінчений будівництвом та готовий до експлуатації (а. с. 114-117, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.11.2015 року № 2511 квартирі в 2 під`їзді на 3 поверсі загальною площею 72,7 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 118, т. 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа 127/14409/13) визнано неправомірними дії ТОВ БМУ-2-ЛТД щодо неприйняття від ОСОБА_2 платежу в 350 000 грн. збільшення вартості майнових прав та наявності заборгованості за авансовими платежами по договору купівлі - продажу майнових прав №71 від 03 червня 2014 року.; визнано відсутність у ТОВ БМУ-2 ЛТД підстав для складання та направлення ОСОБА_2 письмового повідомлення № 54/01 від 22 травня 2015 року про розірвання договору купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03 червня 2014 року в зв`язку з порушенням його умов; зобов`язано ТОВ БМУ-2 ЛТД виконати свої зобов`язання за договором купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03 червня 2014 року в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ТОВ БМУ-2-ЛТД до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право купівлі майнових права на об`єкт нерухомості, розірвання договору, стягнення збитків - відмовлено (а. с. 119-123, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, в задоволені його позову - відмовлено. В решті рішення залишене без змін (а. с. 124-128, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року касаційна скарга ТОВ БМУ-2 ЛТД відхилена, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року в незмінній частині після апеляційного перегляду та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року залишені без змін (а. с. 291-132, т. 1).

10.05.2016 року ТОВ БМУ-2 ЛТД здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за собою.

17.05.2016 року квартира за договором купівлі-продажу відчужена ОСОБА_1 , за якою зареєстроване право власності в державному реєстрі (а.с.7-10,т.1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа 127/9870/16-ц) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , зобов`язано ТОВ БМУ-2-ЛТД виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року в частині здійснення перерахунку вартості об`єкта нерухомості за результатами обмірів БТІ та передачі майнових прав на об`єкт нерухомості ОСОБА_2 шляхом підписання акту прийому - передачі. (а. с. 133-137, т. 1). Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2016 року резолютивна частина рішення доповнена абзацом В іншій частині позову відмовити (а. с. 138, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.11.2016 року задоволена скарга ТОВ БМУ-2-ЛТД , рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 139-149, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10.11.2016 року скасоване, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року залишене в силі (а. с.150-153, т.1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року (справа № 127/15408/17), яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ БМУ-2-ЛТД , ОСОБА_1 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ БМУ-2-ЛТД та ОСОБА_1 від 17.05.2016 року; скасовано запис № 14599661 від 17.05.2016року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано запис № 14492754 від 10.05.2016 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ БМУ - 2-ЛТД на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 11-21, 193-202, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04. 2018 року, право власності, зареєстроване 17.05.2016 року за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , скасоване 26.04.2018 року на підставі рішення суду (а. с. 203, т. 1). 26.04.2018 року на підставі рішення суду скасоване також право власності, зареєстроване 10.05.2016 року за ТОВ БМУ-2-ЛТД на квартиру АДРЕСА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04. 2018 року, скасоване 26.04.2018 року, а. с. 203а, т.1). Тобто, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року(справа № 127/15408/17) є виконаним.

Ухвалою Верховного суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ БМУ-2-ЛТД на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року. Витребувано цивільну справі № 127/15408/17 та зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку (а. с. 20-23, т.2).

Оцінюючи правильність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2019 року та доводи апеляційних скарг і відзивів на них в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ БМУ-2-ЛТД , про визнання права власності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року (справа № 127/15408/17), яке набрало законної сили 16.04.2018 року після перегляду прави в апеляційному порядку, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17.05.2016 року між ТОВ БМУ-2-ЛТД та ОСОБА_1 ; скасовано запис № 14599661 від 17.05.2016року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано запис № 14492754 від 10.05.2016 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ БМУ - 2-ЛТД на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 11-21, 193-202, т. 1).

ОСОБА_1 , будучи стороною правочину, визнаного недійсним, , тобто будучи особою, незаконність набуття права власності якої встановлена судом, на підставі статей 388, 392 ЦК України просила визнати за нею право власності на набуте за недійсним правочином майно як за добросовісним набувачем.

У відповідності до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В проведеному Верховним судом України в 2013 році Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ зазначено, що п отрібно звернути увагу на те, що добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи при вирішенні питання про витребування майна, яка підлягає доказуванню. У зв`язку з цим не підлягають розгляду позовні вимоги про визнання набувача майна добросовісним, оскільки відповідно до ст.388 ЦК питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи і встановлюється судом відповідно до ст.214 ЦПК (про це зазначено в рішенні ВС від 19.01.2011 у справі №6-13839св10).

Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , не є належним способом судового захисту визнання добросовісним набувачем (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи під час розгляду позову про витребування майна та підлягає доказуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає до задоволення, так як позов до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння на пред`являвся, а обраний нею спосіб захисту на підставі статті 392 ЦК України, яка регулює питання захисту прав власника, не підлягає до застосування у даному випадку, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірного майна, а набула його на підставі визнаного судом недійсним правочину, - є вірним, а викладені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки доводи ОСОБА_1 про те, що на момент укладення визнаного на сьогодні недійсним договору купівлі-продажу квартири у ТОВ БМУ-2-ЛТД будь-яких заборон на відчуження не існувало і вона не знала та не могла знати про наявність спору відносно придбаного нею майна, тобто питання добросовісності набуття нею права власності повинні вирішуватися при розгляді спору про витребування майна від неї та не можуть бути самостійним предметом позову.

Оцінюючи правильність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2019 року та доводи апеляційних скарг і відзивів на них в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-2-ЛТД , ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Як уже зазначалося вище, згідно положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у порядку, встановленому законодавством (стаття 14 цього Закону).

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Як вбачається зі змісту пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553, для державної реєстрації права власності на новозбудованих об`єкт необхідним є наявність документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

Отже, державній реєстрації підлягає право власності новостворені об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.

Суд першої інстанції встановив наступне:

-ОСОБА_2 03.06.2014 року уклав з ТОВ БМУ-2-ЛТД договір купівлі - продажу майнових прав № 71, відповідно до умов якого сторони домовились, що об`єкт нерухомості, майнові права на який передаються за договором, є об`єкт будівництва розташований між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 з характеристиками: 3 поверх, 2 кімнати, загальна площа 74,97 кв. м та відображений у додатку №1 до договору. Загальна вартість майнових прав становить 562275,00 грн. При укладанні договору покупцем сплачується 120000,00 грн., решта 442275,00 грн. частками, щомісячно до 10 числа за графіком згідно з додатком №2 (а. с. 103-108, т.1);

-Рішенням Вінницької міської ради від 25.12.2014 року № 2962 будинку ТОВ БМУ-2 ЛТД присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 110-113, т. 1);

-Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, затвердженої 02.10. 2015 року, об`єкт розташований між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 закінчений будівництвом та готовий до експлуатації (а. с. 114-117, т. 1);

-Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.11.2015 року № 2511 квартирі в 2 під`їзді на 3 поверсі загальною площею 72,7 кв. м по АДРЕСА_1 ( а . с. 118, т. 1);

-ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року у повному обсязі, що встановлено Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа 127/9870/16-ц), яким зобов`язано ТОВ БМУ-2-ЛТД виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року в частині здійснення перерахунку вартості об`єкта нерухомості за результатами обмірів БТІ та передачі майнових прав на об`єкт нерухомості ОСОБА_2 шляхом підписання акту прийому - передачі. (а. с. 133-137, т. 1). Рішення набуло законної сили 29.03.2017 року після перегляду справи в касаційному порядку: копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 року на а.с. 150-153, т.1.

Все це у сукупності свідчить про те, що сторони вчинили дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права власності на об`єкт, - певну квартиру, визначену індивідуальними ознаками, яка є річчю в розумінні статті 179 ЦК України та щодо якої можуть виникати цивільні права й обов`язки.

Разом з тим документи, на підставі яких ОСОБА_2 міг би здійснити реєстрацію права власності на квартиру, відповідач ТОВ БМУ- 2-ЛТД йому не надав та ухиляється від цього обов`язку, що вже встановлено судовим рішенням.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу).

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира є новоствореним нерухомим майном, будівництво якого є завершеним та прийнята в експлуатацію, що підтверджено вищенаведеними письмовими доказами, ОСОБА_2 виконав всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав №71 від 03.06.2014 року, враховуючи ухилення ТОВ БМУ-2-ЛТД від виконання своїх зобов`язань за договором, а також ухилення його від виконання рішення суду про зобов`язання виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 позбавлений можливості в інший, ніж судовий, спосіб захистити своє право власності, а тому його позов підлягає до задоволення.

Доводи апеляційних скарг не спростовують вірність ухваленого у справі рішення, а твердження ОСОБА_1 та ТОВ БМУ-2-ЛТД про те, що вона внесла грошові кошти за договором купівлі-продажу, визнаним недійсним, провела ремонт, сплачує комунальні послуги, до цього часу проживає в зазначеній квартирі, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Відтак, ухвалене 12 лютого 2019 року рішення Вінницького міського суду є вірним, ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, з вірним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому воно підлягає залишенню без змін, а подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ БМУ-2-ЛТД , - залишенню без задоволення (стаття 375 ЦПК України).

Оцінюючи правильність Додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2019 року та доводи апеляційної скарги ТОВ БМУ-2-ЛТД і відзивів на неї, слід зазначити наступне.

Додаткове рішення стосується вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 .

За змістом пункту 1 частини 2 статті 127 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому частиною 4 статі 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надано розрахунок наданих адвокатом послуг від 18.02.2019 року з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо з зазначенням загальної суми 19 150 грн, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг (а.с. 105, т.2), квитанцію б/н від 05.09.2018 року про отримання адвокатом гонорару (а.с.106, т.2), акти наданих послуг 14.08.2018 року на суму 9 855 грн (а.с.107, т.2), від 14.12.2018 року на суму 6 513,50 грн (а.с.108, т.2), від 15.02.2019 року на суму 2 781, 50 грн (а.с.109, т.2), договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 року з Додатком № 1 (а.с.110 -114, т.2), Договір про надання правової допомоги від 24.01.2019 року з Додатком № 1 (а.с. 115 - 119, т.2).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на підтвердження витрат бухгалтерських документів відповідного зразка не заслуговують на увагу, так як в частині 2 статті 137 ЦПК України зазначено, що для цілей розподілу судових витрат у вартість витрат на правничу допомогу включаються не лише сплачені витрати, а й витрати, що підлягають сплаті.

Відтак, встановивши, що на підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 надано документи у відповідності до вимог частини 3 статті 137 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ БМУ-2-ЛТД (з урахуванням задоволення позову, пред`явленого до нього) на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 19 150 грн.

Тому ухвалене по справі Додаткове рішення від 25 лютого 2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ БМУ-2-ЛТД залишенню без задоволення.

Відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_2 адвокатом Вавшком В. С. було надано розрахунок наданих послуг (а.с.205, т.2) з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо з зазначенням загальної суми 5 000 грн, а також кількість годин, витрачених на кожну з цих послуг, а також меморіальний ордер на суму 5 000 грн. на підтвердження сплати ОСОБА_2 гонорару адвоката (а.с. 206, т.2). Враховуючи те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення вінницького міського суду від 12 лютого 2019 року та додаткового рішення Вінницького міського суду від 25 лютого 2019 року відсутні, зазначену суму витрат на правничу допомогу слід стягнути з ТОВ БМУ-2-ЛТД на користь ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БМУ-2-ЛТД залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2019 року, та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-2-ЛТД" (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська/проспект Коцюбинського, буд. 26/58, код ЄДРПОУ 23108941) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн понесених ним витрат на правничу допомогу

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді підпис О. С. Панасюк

підпис Т. Б. Сало

Згідно з оригіналом

головуюча суддя Т. М. Шемета

Повний текст постанови складено 04 червня 2019 року