Рішення

від 24.05.2019 по справі 371/270/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.05.2019 Єдиний унікальний № 371/270/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Миронівка

ЄУН 371/270/18

Провадження № 2/371/10/19

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі :

секретаря судових засідань Овчаренко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ОСОБА_5 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, орган опіки та піклування Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 24 травня 2017 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі у сторін народився син, ОСОБА_6 . Сторони проживали в селі Карапиші АДРЕСА_1 району Київської області в будинку батьків відповідача. З грудня 2017 року між нею та відповідачем припинилися сімейні стосунки, вона була вимушена переїхати проживати по місцю реєстрації в місто Миронівка Київської області, мешкає по АДРЕСА_2 Син ОСОБА_6 залишився проживати з відповідачем. Відповідач чинив перешкоди у спілкуванні з сином, тому вона була позбавлена можливості брати участь у вихованні та утриманні дитини, не могла спілкуватися з сином. Вказала, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, забезпечена житлом, проживає у будинку своїх батьків, де наявні умови для проживання дитини. Між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо місця проживання малолітнього сина. Посилаючись правила статті 161 Сімейного кодексу України та Декларацію прав дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, просила в судовому порядку визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року відкрито провадження у справі.

Заперечуючи проти позову та посилаючись на безпідставність вимог позивача, відповідач пред`явив зустрічні вимоги. Просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком. Позовні вимоги обґрунтував тими обставинами, що перебував у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 з 24 травня 2017 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 . Позивач не приділяла достатньо уваги новонародженому сину, не бажала проводити час з дитиною. Розмістила неправдиві дані про хворобу дитини в соціальній інтернет-мережі Фейсбук з метою власного збагачення. В січні 2018 року позивач без попередження залишила сім`ю та малолітнього сина. З того часу позивач проживає окремо за місцем своєї реєстрації в місті Миронівка Київської області разом зі своїми батьками. Малолітній син проживає з ним. Саме він здійснює догляд за дитиною, займається вихованням сина, піклується про стан його здоров`я. Для дитини створено всі умови для проживання, виховання та утримання. У нього із сином існує тісний батьківський зв`язок, дитина зростає в атмосфері любові та щастя, їй забезпечено стабільне та безпечне середовище для проживання. Зазначив, що має виключно позитивні характеристики з місця проживання та навчання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має всі умови для проживання та виховання малолітнього сина.

За його зверненням виконавчим комітетом Карапишівської сільської ради 21 лютого 2018 року було прийнято рішення № 10, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане питання 03 квітня 2018 року також розглядалося комісією з питань захисту дітей Миронівської РДА, якою надано висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Вважає, що позивач не зможе забезпечити дитині захищене, безпечне та стабільне середовище для проживання, зміна місця проживання може негативно вплинути на дитину. Звернувся до суду з позовом в зв`язку з наявністю спору щодо місця проживання дитини.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, в поясненнях послалася на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві. Вимоги відповідача, викладені в зустрічній позовній заяві не визнала повністю. Також зазначила, що причиною, по якій вона залишила сім`ю стало те, що відповідач не забезпечував її матеріально, гуляв, вживав алкогольні напої, в сім`ї відповідача до неї було погане ставлення, у неї виникали сварки з батьками відповідача. Дитину не забрала з собою, бо відповідач її не віддав. Коли вона приїздила, її до дитини не пускали. Не заперечила, що розмістила оголошення про вигадану хворобу свого сина, оскільки таким чином хотіла покращити свій матеріальний стан. Вважає, що дитина повинна проживати з матір`ю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечив, зазначив, що малолітня дитина повинна проживати з матір`ю.

Відповідач позов не визнав, вимоги зустрічного позову підтримав повністю. Заперечуючи проти вимог позивача, зазначив, що наведені позивачем обставини щодо відсутності матеріального забезпечення позивача та поганого ставлення до неї в сім`ї не відповідають дійсності. Позивач поїхала з дому без попередження, він навіть звернувся в поліцію, щоб її розшукати. Протягом січня - лютого 2018 року вона кілька разів приїздила до дитини, проте замість того, щоб провести час з дитиною, влаштовувала сварки, провокувала його та його батьків. До липня 2018 року позивач до сина не приїздила. З липня по вересень 2018 року відвідувала сина згідно з графіком, встановленим судом в ухвалі від 18 липня 2018 року та в присутності працівників органу опіки та піклування. З вересня 2018 року жодного разу сина не відвідувала, участі у його вихованні не брала, матеріальної допомоги на утримання сина не надавала. Вказав на відсутність емоційного зв`язку матері і дитини.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, зустрічний позов підтримала. Суду пояснила, що відповідачем створено всі належні умови для проживання, виховання, утримання сина. Дитина перебуває у стабільному безпечному середовищі, зростає в атмосфері благополуччя, щастя та любові. Позивачем не доведено, що визначення місця проживання дитини з нею буде відповідати інтересам дитини, адже вона не потурбувалася про налагодження з сином емоційного зв`язку, не створила належних умов для проживання, виховання, розвитку, утримання сина. Деякі з встановлених обставин (зокрема спроби заробити на неправдивій інформації про хворобу дитини) ставлять під сумнів безпечність перебування дитини з позивачем. Натомість тривалість часу, проведеного з батьком, безпечне, спокійне, стійке благонадійне середовище, яке забезпечив батько дитині, є одним із найважливіших чинників при визначенні інтересів дитини в цій справі.

Представник органу опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Фесенко О.М. вказала, що питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини. Вивчивши всі обставини, комісією було беззаперечно вирішено визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_3 Вважає, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком буде якнайкраще відповідати інтересам дитини. Підтримала висновок, наданий органом опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком.

Представник органу опіки та піклування Карапишівської сільської ради Миронівського району в судове засідання не з`явився, про розгляд справи сільська рада повідомлена належно.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника органу опіки та піклування Миронівської РДА, свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення, зустрічний позов належить задовольнити.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі з 25 травня 2017 року, є батьками малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області 24 січня 2018 року, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Київської області 24 січня 2018 року.

Сторони проживали в будинку батьків відповідача по АДРЕСА_1 . З січня 2018 року сторони припинили шлюбні відносини, позивач залишила сім`ю та переїхала проживати за місцем своєї реєстрації в батьківський будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Вказані обставини підтверджені сторонами в судовому засіданні.

Малолітній ОСОБА_6 залишився проживати з батьком, відповідачем по справі, ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджується даними довідки № 02-31-203 від 28.03.2018, виданої Карапишівською сільською радою Миронівського району Київської області, не заперечуються сторонами.

Позивач проживає в будинку, що належить її матері за адресою: АДРЕСА_2 . При обстеженні житлово - побутових умов встановлено, що у вказаному будинку наявні всі умови для проживання та розвитку дитини. Позивач має позитивну характеристику з місця проживання, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Вказане підтверджується актом обстеження житлово - побутових умов від 25 січня 2018 року, характеристикою, виданою Миронівською міською радою Київської області від 24 січня 2018 року, довідками Миронівської ЦРЛ від 25 січня 2018 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що малолітній син ОСОБА_6 позбавлений на даний час материнської уваги та догляду.

З актів обстеження житлово-побутових умов за місцем фактичного проживання відповідача від 24 січня 2018 року та 30 березня 2018 року, з даних довідок КЗ Миронівський районний центр первинної медико - соціальної допомоги від 25 січня 2018 року, 31 січня 2018 року, 27 лютого 2018 року, 09 березня 2018 року, 02 квітня 2018 року, 19 квітня 2018 року, 04 травня 2018 року, 29 травня 2018 року, 08 червня 2018 року, 25 червня 2018 року, фіскальних чеків, про придбання дитячого харчування та предметів гігієни для дитини вбачається, що відповідач відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, здійснює догляд за сином, турбується про його здоров`я та виховання, ним створено належні умови для проживання, виховання та утримання малолітньої дитини.

Відповідач позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, займається підприємницькою діяльністю, має у власності 1/4 частини квартири під номером АДРЕСА_3 . На обліку у лікарів нарколога та психіатра відповідач не перебуває. Відомості, які б свідчили про зловживання відповідачем спритних напоїв, наркотичних засобів, вчинення ним аморальних проступків, притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, відсутні.

Вказані обставини підтверджуються даними характеристики, виданої 01 лютого 2018 року ПрАТ ВНЗ Міжрегіональна академія управління персоналом , довідки - характеристики № 02-31-86 від 02 квітня 2018 року, виданої виконавчим комітетом Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, довідок Миронівської ЦРЛ від 01 лютого 2018 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ., договору дарування 1/4 частки квартири від 02 лютого 2018 року та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

При розгляді спору про визначення місця проживання дитини сторін суд керується положеннями Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Закону України Про охорону дитинства , Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, що набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

Статтею 51 Конституції України кожному із подружжя гарантовано рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 11 Закону України Про охорону дитинства встановлює, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

На підставі частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних правовідносинах, шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною 1статті 141 Сімейного кодексу України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 статті 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства . Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Питання визначення місця проживання дитини врегульовано статтями 160-161 Сімейного кодексу України.

Згідно положень статті 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Наразі між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітнього сина.

Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позивач, яка звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітнього сина з нею, не надала доказів, що визначення місця проживання дитини з нею буде якнайкраще відповідати інтересам дитини. Зокрема, позивачем не доведено, що нею створено всі умови для духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку та виховання малолітнього ОСОБА_6 , не спростовано того факту, що вона залишила малолітню дитину та змінила місце проживання з власних міркувань, розмістила оголошення про вигадану хворобу свого сина, оскільки таким чином хотіла покращити свій матеріальний стан.

Твердження позивача про те, що відповідач зловживав спиртними напоями, вона потерпала від образ з боку батьків відповідача, спілкування з дитиною відсутнє через те, відповідач чинить перешкоди, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, спростовуються показами свідків.

В судовому засіданні обставин, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини з батьком може зашкодити інтересам дитини не встановлено. Відповідачем в судовому засіданні було доведено, що ним забезпечено спокійне, благонадійне, безпечне середовище для проживання та виховання малолітнього сина. Батько виховує дитину тривалий час, з дитиною у нього є тісний емоційний зв`язок, що є важливим чинником при визначенні інтересів дитини в цій справі. Вказані обставини підтверджені письмовими матеріалами справи, показаннями свідків.

Зокрема, допитана, як свідок, ОСОБА_11 показала, що проживає по сусідству з сім`єю ОСОБА_12 в селі Карапиші. Знає цю сім`ю як добропорядну. Зазначила, що позивач проживала в селі Карапиші до зими 2018 року. До неї в сім`ї було гарне ставлення, вона та дитина були забезпечені всім необхідним. Вихованням дитини займається відповідач, ним створено всі умови для проживання та виховання дитини. Відповідач не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, мати не відвідує дитину з власної волі. Батько оточив дитину любов`ю та турботою, дитина зростає в щасливій атмосфері.

Свідок ОСОБА_13 надала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 Також зазначила, що відповідач добре ставився до позивача, спиртними напоями не зловживає.

Допитана, як свідок, ОСОБА_14 зазначила, що була присутня під час відвідування ОСОБА_1 свого сина за місцем проживання батька. Відповідач не чинив їй перешкод у спілкуванні з сином. Позивач, приїхавши до дитини, не привезла йому ніякого гостинця, не захотіла змінити білизну дитині. У відповідача для дитини створено всі умови для проживання та виховання.

Свідок ОСОБА_15 , яка була допитана в судовому засіданні, показала, що являється практичним психологом Карапишівської ЗОШ, була присутня під час відвідування позивачем сина. Позивачу було надано вільну можливість спілкуватися з сином, перешкод зі сторони відповідача не було. При зміні погоди, саме відповідач потурбувався про те, щоб змінити одяг дитині відповідно до погодних умов. В ході спілкування у неї склалося враження, що позивач приїхала як на роботу . Відповідачем створено належні умови для проживання та виховання дитини.

Аналогічні показання щодо належних умов проживання дитини та відсутності перешкод з боку відповідача у спілкуванні з дитиною в судовому засідання надали свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Допитані в якості свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 повідомили про те, що саме вони забрали свою доньку ОСОБА_1 з сім`ї відповідача в січні 2018 року через погане ставлення до неї з боку відповідача, дитину їм не віддавали. З боку відповідача чинилися перешкоди для спілкування позивача з сином.

Покази даних свідків суд оцінює критично. Їх показання є суперечливими та не узгоджуються з поясненнями самої позивача, яка зазначила, що будинок вона залишила сама.

В матеріалах справи наявні пояснення позивача, надані працівникам поліції 24 січня 2017 року, в яких вона зазначала, що ніяких протиправних дій щодо неї з боку відповідача не вчинялося, в місту Миронівку вона поїхала сама з метою відвідати лікаря, на телефонні дзвінки не відповідала, бо був розряджений телефон, дитину сама залишила на відповідача.

Допитана, як свідок, ОСОБА_20 показала, що проживає по сусідству з батьками позивача по АДРЕСА_1 . Знає позивача як хорошу людину. Їй відомо, що відповідач перешкоджає у спілкуванні з дитиною зі слів позивача та її матері ОСОБА_19

Як вбачається з повідомлення Карапишівської сільської ради № 02931-119 від 04 березня 2019 року, ОСОБА_1 в період з вересня 2018 року не зверталася до органу опіки та піклування з питань вчинення ОСОБА_3 перешкод в спілкуванні з сином чи порушення її материнських прав на участь у вихованні дитини.

Відповідно до положень статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Органом опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації 06 квітня 2018 року за № 5906/27-1021 було надано висновок, згідно з яким визнано доцільним залишити проживати малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3 , враховуючи інтереси дитини, створення умов для повноцінного життя та розвитку дитини, її безпеки, благополуччя, зростання в сімейному оточенні.

Суд не бере до уваги посилання позивача на норми Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, оскільки вказана Декларація не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Декларація прав дитини не ратифікована Україною, не має офіційного перекладу українською мовою.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі М.С. проти України в контексті якого вбачається, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги. Рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Такі ж правові позиції закріплені у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 754/5128/16-ц, від 02 серпня 2018 року у справі 459/1640/17, від 18 березня 2019 року у справі 215/4452/16-ц.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги позивача, не є доведеними.

Головним критерієм при визначенні місця проживання дітей, є інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків.

При вирішенні питання про місце проживання дитини, суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, надає оцінку насамперед об`єктивним обставинам життя, які свідчать про те, що хто саме із батьків може створити кращі умови життя дитини.

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, суд дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з його батьком ОСОБА_3

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, що мають істотне значення, зокрема щодо ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, висновок органу опіки і піклування, яким рекомендовано проживання малолітнього сина з батьком, суд дійшов висновку, що батько в змозі створити кращі умови для повноцінного життя та розвитку дитини, її безпеки, благополуччя, зростання в сімейному оточенні.

Визначення місця проживання дитини за місцем проживання батька буде відповідати інтересам дитини, дозволить їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності.

Відповідно до правил статті 11 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 15 вказаного Закону, дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Згідно з правилами статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі зустрічного позову відповідачем було сплачено 704 гривні 80 копійок судового збору.

Вказані витрати підтверджені документально та, згідно з правилами статті 141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , положень Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, орган опіки та піклування Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 704 гривні 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом 3237 31 серпня 2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 28 травня 2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Орган опіки та піклування Миронівської районної державної адміністрації Київської області, код ЄДРПОУ 33461481, місцезнаходження: Київська область, місто Миронівка, вулиця Соборності, 58.

Орган опіки та піклування Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04362556, місцезнаходження: Київська область, Миронівський район, село Карапиші, вулиця Незалежності, 23.

Дата складання повного тексту судового рішення 03 червня 2019 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук