Рішення

від 28.05.2019 по справі 684/36/19

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/36/19

Провадження № 2/684/81/2019

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2019 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.

за участю секретаря с/з Гонти Н.І.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Куцоконь В.В.,

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Стецькової-Бондар Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить право власності на земельну ділянку площею 3,14 га на території Ожарівської сільської ради Старосинявського району. Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Харковецької сільської ради 25.02.2011 року, мати заповіла йому вказану земельну ділянку. Однак, про останню волю матері він дізнався від нотаріуса в телефонній розмові уже після визначеного законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, а також через хворобу та віддаленість свого місця проживання від місця відкриття спадщини, запізно звернувся до нотаріуса, внаслідок чого його заява не була прийнята, а листом нотаріус роз`яснив про вирішення даного питання в судовому порядку. Після смерті матері спадкова справа відкрита за заявою відповідача ОСОБА_2 , однак позивач вважає, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважних причин, тому просить суд визначити йому додатковий трьохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Куцоконь В.В. позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві доводи про те, що позивач пропустив строк прийняття спадщини із поважних причин, а саме не знав про існування складеного матір`ю заповіту та дізнався про нього від нотаріуса після спливу строку для подачі заяви про прийняття спадщини, а також у цей період лікувався за місцем проживання, яке є віддаленим від місця відкриття спадщини, тому просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, згідно якого вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а викладені факти не відповідають дійсності, оскільки позивач оминає ту обставину, що після смерті матері спадщина уже прийнята ним (відповідачем) за законом, оскільки він своєчасно подав заяву до нотаріуса, а до того ж на спадщину можуть претендувати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не залучені позивачем як співвідповідачі. Відомості, що викладені позивачем у позові про те, що йому не було відомо про заповіт, складений покійною матір`ю ОСОБА_6 та посвідчений секретарем сільської ради 25.0.2011 року не відповідають дійсності, так як про заповіт знали усі рідні, що підтвердять свідки. ОСОБА_6 за життя мала намір змінити заповіт на його ім`я, оскільки знала, що лише він її доглядає та буде із нею до смерті, однак захворіла, тому документи не були переоформлені, він здійснив догляд матері, лікування та поховання, а позивач взагалі не приїжджав до матері протягом 15 років. Окрім того, поважність причин пропуску строку прийняття спадщини, яку позивач обґрунтовує перебуванням на лікуванні та надає виписку із медичної картки, яка не є офіційним документом, виданим для суду, тому йому необхідно було подати копію медичної картки стаціонарного хворого. Позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тому у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвоката Стецькова-Бондар Л.Ф. позовні вимоги заперечили, вказуючи на відсутність у позивача поважних причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини, просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників та розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Старосинявським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 14 лютого 2018 року.

За життя 25.02.2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Харковецької сільської ради Старосинявського району Хмельницької області 25 лютого 2011 року, зареєстрований у реєстрі за №3, яким на випадок своєї смерті державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , площею 3,14 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , заповіла ОСОБА_1 .

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17 вересня 1958 року, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,14 на території Ожарівської сільської ради Старосинявського району для товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається із наданої суду копії спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №86-2018, відповідач ОСОБА_2 - син померлої, 19 червня 2018 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 за законом.

Згідно довідки Старосинявської селищної ради №222 від 04.07.2018 року померла ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 , разом з нею проживав та був зареєстрований чоловік ОСОБА_5 , 1933 року народження.

Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до нотаріальної контори заяву від 26 липня 2018 року, яка зареєстрована у спадковій справі №86-2018 30 липня 2018 року, згідно якої він усвідомлюючи значення своїх дій, розуміючи обставини, без жодного тиску, за своєю справжньою волею відмовляється від обов`язкової частки і від частки у спільному майні подружжя, яке залишилось після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до нотаріуса з приводу прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 отримав роз`яснення про наявність спадкової справи за заявою брата ОСОБА_2 та пропуску ним шестимісячного строку для прийняття спадщини, за вирішенням питання визначення додаткового строку для прийняття спадщини запропоновано звернутись до суду, що підтверджується листом приватного нотаріуса Намистюк Л.І. від 20 грудня 2018 року №1143/02-14.

Разом із вказаним листом 20.12.2018 року позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Намистюк Л.І. надано засвідчені копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію заповіту ОСОБА_3 від 25.02.2011 року, копію державного акту на право власності ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 подав до нотаріуса заяву з проханням не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як він має намір звертатись до суду з заявою про продовження строку прийняття спадщини за заповітом, яка наявна в матеріалах спадкової справи.

Так, після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу вимог ст.ст. 1233, 1234, 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України , для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог та поважність причин пропуску строку прийняття спадщини посилається на те, що не знав про існування складеного матір`ю заповіту та дізнався про нього від нотаріуса після спливу строкудля подачі заяви про прийняття спадщини, а також у цей період лікувався за місцем проживання, яке є віддаленим від місця відкриття спадщини.

Згідно наданої суду виписки із медичної картки хворого від 08.01.2019 року ОСОБА_1 проходив лікування у амбулаторно -поліклінічному закладі з 15.05.2018 року по 13.08.2018 року.

Із наданої суду копії медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також витребуваної у Міському центрі первинної медико-санітарної допомоги №1 м.Біла Церква інформації вбачається, що в період з 15.05.2018 року по 13.08.2018 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 15.05.2018 року - лікар уролог, діагноз: пієлононіфріт загострення, та в подальшому з приводу даного діагнозу 04.06.2018 року, 25.06.2018 року, 13.08.2018 року, призначалось амбулаторне лікування, відомості про стаціонарне лікування у медичній картці хворого відсутні.

В ході судового розгляду допитаний за його згодою, як свідок, позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що не знав про існування складеного на його користь матір`ю ОСОБА_6 заповіту, оскільки він проживає у м.Біла Церква та до батьків у село приїжджав рідко, коли брат був у Росії, то він приїжджав частіше, а потім лише спілкувався по телефону та протягом 6 років до часу смерті матері не приїжджав. Коли у матері стався інсульт у 2018 році, то він приїхав та був на похороні. Про заповіт йому не було відомо, та якби не заповіт, то він на спадщину не претендував би, однак це була воля матері, про яку йому по телефону повідомила нотаріус та він зразу ж приїхав та звернувся до нотаріуса, однак на той час строк уже був пропущений, тому нотаріус надала йому відмову, та пояснювала, що їй не дали номера його телефону, тому раніше вона його і не повідомила про заповіт.

Також за клопотанням та згодою допитаний як свідок відповідач ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що коли він їхав на заробітки у Росію в 2003 році в родині це питання обговорювали та він сказав батькам скласти заповіти, так як він їде за кордон, а брати будуть проживати ближче, однак позивач зовсім не допомагав батькам. В подальшому так склалось, що він повернувся із заробітків та у всьому допомагав батькам, доглядав їх, а позивач навіть на ювілей не приїхав. Мати захворіла інсультом ще за п`ять років до смерті, потім повторно за три роки до смерті, однак позивач не допомагав, а приїхав коли вже стався третій інсульт та був біля матері менше однієї доби, а матір доглядала його дочка та брат ОСОБА_7 . Зі всіх дітей він допомагав батькам найбільше, доглядав купляв ліки та продовжує їздити постійно до батька, чого не робить старший брат - позивач по справі. Його адреси він не знав, номера телефону не мав, так як видалив, тому нотаріусу не надав, нотаріусом було отримано відомості про номер телефону позивачам у батька.

Окрім цього, за клопотанням сторони позивача були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зокрема свідок ОСОБА_8 під час допиту у судовому засіданні показав, що його батько ОСОБА_1 не був обізнаний про складений бабусею ОСОБА_3 заповіт, а про це йому повідомила нотаріус телефоном та вони з батьком, дізнавшись про дану обставину, зразу ж приїхали до нотаріуса ОСОБА_10 , яка надала письмову відмову, так як уже на той час був пропущений строк прийняття спадщини, при цьому на його запитання про те, чому швидше не повідомила про заповіт пояснила, що у неї не було адреси та номера телефону. З бабусею в них були нормальні відносини, вони були на її похороні, а після похорону батько лікувався, так як в нього загострились хронічні захворювання, та і він батьку радив не цікавитись спадщиною, так як є ще спадкоємець дідусь, який за законом успадкує, а потім все розділить.

Свідок ОСОБА_9 в ході допиту показала, що літом 2018 року вони повертались із відпочинку та заїжджали в гості до діда ОСОБА_5 та про заповіт бабусі ніхто не говорив, взагалі про заповіт вони не знали, також вказала, що батько хворіє хронічним захворюванням нирок, періодично лікується.

За клопотанням сторони відповідача в ході судового розгляду допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4

Так, ОСОБА_11 - дружина відповідача показала, що у 2018 році, коли мати чоловіка захворіла, то вона повідомила про це брата ОСОБА_12 , і на наступний день приїхали два брати, і ОСОБА_7 , і найстарший брат ОСОБА_13 , до якого мати сказала про те, чому він приїхав, так як стільки часу не приїжджав. Похоронами матері, поминальними обідами займалась вона із чоловіком, брат ОСОБА_7 надав кошти, а брат ОСОБА_13 лише 700 грн. Позивач ОСОБА_1 взагалі не допомагав батькам, а в грудні зателефонував та сварився нецензурними словами. Про заповіт їй відомо ще з 2003 року, а восени мати хотіла переписати заповіт на її чоловіка, також батько чоловіка казав їм, що ОСОБА_13 приїде оформляти землю, тому він знав про заповіт.

Свідок ОСОБА_5 - батько сторін у судовому засіданні показав, що син ОСОБА_14 його доглядає та у всьому допомагає, а син ОСОБА_13 дзвонив та нецензурно висловлювався, до похорону матері 14 років не приїжджав, підтвердив, що він у сільській раді писав заяву про відмову від спадщини, а також те, що незадовго до смерті дружина казала йому віддати спадщину сину ОСОБА_15 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 - рідний брат сторін по справі показав, що ще у 2003 році вони з батьками обговорювали питання спадщини на кого складати заповіт, так як брат ОСОБА_14 їхав на заробітки, а він та брат ОСОБА_13 проживали в Україні та повинні були допомагати, що він і робив, сидів біля матері у лікарні, придбавав ліки, а брат ОСОБА_13 не допомагав батькам, не приїжджав до них. З відповідачем він спілкувався до осені та він казав, що поїде в село, бо потрібно зайнятись землею, знав про заповіт, бо тоді ще в 2003 році це питання обговорювали.

В ході розгляду справи з`ясовано, що оригінал заповіту померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 25.02.2011 року знаходиться у матеріалах спадкової справи № 86-2018 у приватного нотаріуса ОСОБА_10 та був переданий нотаріусу відповідачем по справі ОСОБА_2 разом із іншими документами з приводу оформлення спадщини, що останній підтвердив у судовому засіданні.

Також, у матеріалах спадкової справи наявна інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №52330119, сформована приватним нотаріусам Намистюк Л. ОСОБА_16 . 19.06.2018 року у зв`язку із відкриттям спадкової справи, згідно якої заповіт від 25.02.2011 року, посвідчений Харковецькою сільською радою Старосинявського району Хмельницької області заповідачем ОСОБА_3 є чинним.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, нотаріус при заведенні спадкової справи повинен перевірити за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Анатолічної позиції при вирішенні цивільних справ у аналогічних спорах дотримується Верховний Суд, про що свідчать постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 694/1179/17, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 13 березня 2019 року у справі № 656/219/18.

Так, відповідно до ст. Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що при заведенні спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № 86-2018 нотаріус за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту, складеного ОСОБА_6 , більше того, оригінал заповіту був наданий нотаріусу іншим спадкоємцем та приєднаний до матеріалів спадкової справи, однак нотаріус не вчинила дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Матеріли спадкової справи не містять жодного повідомлення для спадкоємця за заповітом.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що позивачу було відомо про заповіт та про це знали всі родичі, в ході розгляду справи не було підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки під час допиту свідки зі сторони відповідача повідомили лише про розмову в родині ще у 2003 році з приводу складання батьками заповітів, однак жодним чином не підтвердили їх обізнаність чи обізнаність позивача про заповіт матері від 25.02.2011 року, а свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 не приїжджав тривалий час до батьків на не допомагав їм.

За вказаних обставин, оцінивши у сукупності надані сторонами та дослідженні докази, в тому числі матеріали спадкової справи, та показання допитаних свідків, враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права , суд приходить до висновку про доведеність поважних причини пропуску позивачем строку на прийняття спадщини за заповітом, про наявність якого йому не було відомо, із спадкодавцем він тривалий час не проживав та спілкувався лише по телефону, заповіт у нього був відсутній, а нотаріусом не було вчинено жодних дій для його повідомлення та виклику як спадкоємця за заповітом в межах строку прийняття спадщини, тому наявні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, судом враховується, що судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Таким чином, враховуючи також нетривалий час пропуску позивачем строку прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити та визначити йому додатковий строк трьохмісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. ст.12,13, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.3, 16, 1216, 1217, 1223, 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий трьохмісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Харківці Старосинявського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 26.10.199 року Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 13.06.2009 року Старосинявським РВ УМВСУ в Хмельницькій області.

Повне судове рішення складено 05.06.2019 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.