Постанова

від 14.07.2021 по справі 684/36/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 684/36/19

провадження № 61-20600св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року у складі судді Галиш І. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. До складу спадщини входить право власності на земельну ділянку, площею 3,14 га, на території Ожарівської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Харковецької сільської ради Старосинявського району Хмельницької області 25 лютого 2011 року, мати заповіла йому зазначену земельну ділянку, однак про наявність заповіту та останню волю матері він дізнався від нотаріуса в телефонній розмові уже після спливу визначеного законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами неприйняття спадщини в шестимісячний строк зазначав - хворобу та віддаленість свого місця проживання від місця відкриття спадщини.

На підставі викладеного, просив суд визначити йому додатковий тримісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Харківці Старосинявського району Хмельницької області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не знав про наявність заповіту, зі спадкодавцем не проживав, а нотаріусом не було вчинено дій щодо своєчасного повідомлення та виклику спадкоємця за заповітом в межах строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз 'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно встановили фактичні обставини справи у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позову; вважає, що позивачу було достовірно відомо про складення його матір`ю ОСОБА_3 на його ім`я заповіту, а доказів, які підтверджують не знання про заповіт він не надав; до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не залучено ОСОБА_4 (чоловіка спадкодавця).

У грудні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому адвокат Куцоконь В. В. в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що відповідно до свідоцтва про народження від 17 вересня 1958 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 08 вересня 2006 року серії ХМ № 07718, власником земельної ділянки площею 3,14 на території Ожарівської сільської ради Старосинявського району, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_3 (а. с. 7, 184 ).

ОСОБА_3 , мати позивача, 25 лютого 2011 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Харковецької сільської ради Старосинявського району Хмельницької області 25 лютого 2011 року, зареєстрований у реєстрі за № 3, яким на випадок своєї смерті державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ № 07718, площею 3,14 га, кадастровий номер земельної ділянки 6824484500:03:020:0002, заповіла ОСОБА_1 (а. с. 179).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

ОСОБА_2 (також син ОСОБА_3 ) 19 червня 2018 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а. с. 178).

Згідно з довідкою Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області від 04 липня 2018 року № 222 померла ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована та проживала на АДРЕСА_1 , разом з нею проживав та був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_4 , 1933 року народження (а. с. 180).

ОСОБА_4 26 липня 2018 року подав до нотаріальної контори заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині та від частки у спільному майні подружжя, яке залишилось після смерті його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 182).

ОСОБА_1 при зверненні до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 отримав роз`яснення про наявність спадкової справи за заявою його брата ОСОБА_2 та про пропуск ним шестимісячного строку для прийняття спадщини (а. с. 10).

Згідно з випискою із медичної картки хворого від 08 січня 2019 року ОСОБА_1 проходив лікування у амбулаторно -поліклінічному закладі з 15 травня до 13 серпня 2018 року.

Із копії медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також витребуваної у Міському центрі первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Біла Церква інформації вбачається, що з 15 травня до 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 15 травня 2018 року - лікар уролог, діагноз: пієлонефрит загострення, та в подальшому з приводу даного діагнозу 04 червня 2018 року, 25 червня 2018 року, 13 серпня 2018 року, призначалось амбулаторне лікування, відомості про стаціонарне лікування у медичній картці хворого відсутні.

Оригінал заповіту померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 25 лютого 2011 року знаходиться у матеріалах спадкової справи № 86-2018 у приватного нотаріуса Намистюк Л. І. та був переданий нотаріусу відповідачем у справі ОСОБА_2 разом із іншими документами з приводу оформлення спадщини, що останній підтвердив у судовому засіданні.

У матеріалах спадкової справи міститься інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 52330119, сформована приватним нотаріусам Намистюк Л. І. 19 червня 2018 року у зв`язку із відкриттям спадкової справи, згідно якої заповіт від 25 лютого 2011 року, посвідчений Харковецькою сільською радою Старосинявського району Хмельницької області заповідачем ОСОБА_3 є чинним.

Нотаріус не вчинила дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Матеріли спадкової справи № 86-2018 не містять жодного повідомлення для спадкоємця за заповітом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не знав про наявність заповіту, зі спадкодавцем не проживав, а нотаріусом не було вчинено дій щодо своєчасного повідомлення та виклику спадкоємця за заповітом в межах строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20), від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18 (провадження №61-195св21).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 15 квітня 2021 рокуу справі № 591/1271/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Суди установивши, що при заведенні спадкової справи № 86-2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 нотаріус за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту, проте, не виконала вимог статті 63 Закону України Про нотаріат , не вчинила дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не правильно встановили фактичні обставини справи у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки на думку відповідача, позивач був обізнаний про складений ОСОБА_3 на його ім`я заповіт та не надав суду доказів, які це спростовують є необґрунтованими, спростовуються висновками викладеними у цій постанові та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Із справи відомо, що ОСОБА_6 та інші учасники справи не звертались до суду із заявами чи клопотаннями про залучення до участі у справі ОСОБА_6 .

Сам ОСОБА_6 від спадщини відмовився, судових рішень у справі не оскаржив.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не залучено ОСОБА_4 (чоловіка спадкодавця) є неприйнятними.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська