Постанова

від 05.06.2019 по справі 713/1568/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року м. Чернівці

справа № 713/1568/17

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисак І. Н.

суддів: Височанської Н.К., Владичана А.І.,

секретар: Ковальчук Н.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя до ОСОБА_2

Предметом спору був поділ спільного майна подружжя, серед яких була також вимога щодо визнання права за ОСОБА_2 особистої власності на автомобіль марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 357 870 грн в рахунок компенсації поряд з іншим майном за визнання права особистої власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна (а.с.2-6,т.1)

В листопаді 2017 року, уточнивши позовні вимоги серед іншого ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 компенсацію половини від вартості проданого предмета спору, а саме автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 (а.с.81-82,т.1).

В черговий раз уточнивши у березні 2019 року позовні вимоги просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; вантажний автомобіль марки Мерседес Бенц 409, 1987 р.в., червоного кольору, кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 126 840 грн; трактор колісний Беларусь-82.1, 2013 р.в., свідоцтво НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 481 086 грн; трактор колісний Т-40АМ, 1992 р.в., свідоцтво НОМЕР_11, д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 130 464 грн; причіп 2 ПТС-4, 1993 р.в., д.н.з. НОМЕР_8 , дата реєстрації 22.03.1993 року, вартістю 57 078 грн; будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва самочинного сараю літ. Ж , що розташований по АДРЕСА_1 вартістю 93 662,92 грн.

Крім вимог щодо варіантів поділу нерухомого майна та покладення обов`язку щодо вчинення дій, пов`язаних з цим, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості спільного майна подружжя, зокрема, серед інших транспортних засобів, також автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , вартістю 357 870 грн, припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спільне майно згідно переліку.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя в частині позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації Ѕ вартості спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , закрито на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що 12.09.2017 року позивачкою ОСОБА_1 було подано позовну заяву про розподіл майна подружжя, відповідно до якого вона просила поділити спільно нажите майно, в тому числі і автомобіль марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_9 , залишивши його у власності відповідача ОСОБА_2 разом з іншим рухомим майном, а їй виділити житловий будинок.

В подальшому, після з`ясування нових обставин та бажання відповідача розділити житловий будинок та факту продажу відповідачем спірного автомобіля без згоди ОСОБА_1 остання уточнила свої позовні вимоги в частині автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 та просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь Ѕ частку коштів від продажу даного автомобіля.

В ході розгляду справи було витребувано договір купівлі продажу автомобіль марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 та було встановлено, що він був проданий племіннику відповідача - ОСОБА_4 за 150 000 грн.

26 січня 2018 року позивач відмовилася від вказаної позовної вимоги та просила провадження в цій частині закрити.

30 січня 2018 року ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області було прийнято відмову представника позивача ОСОБА_5 в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частки коштів від продажу автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 та провадження в цій частинні було закрито.

08 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з додатковим позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу спірного автомобіля та визнанням права власності на Ѕ частку цього ТЗ.

15 березня 2018 року ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області було об`єднано в одне провадження цивільні справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 та розподіл іншого майна подружжя.

04 березня 2019 року було уточнено позовні вимоги, зокрема представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ ринкової вартості спірного автомобіля Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 , вартістю 357 870 грн.

За наведеного вважає, що висновок суду про закриття провадження не відповідає обставинам справи та просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ ринкової вартості спільного майна подружжя, а саме автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 оскаржувану ухвалу суду просить залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Вказує, що доводи апелянта щодо відмінності позовних вимог про стягнення ринкової та продажної вартості частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 не заслуговують на увагу, оскільки говорячи про ринкову чи продажну вартість майна, не змінює предмет позову чи його підстави, а лише оспорює вартість майна. Предметом спору у даному випадку є транспортний засіб, який позивач за первісним і зміненими позовними вимогами просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності та компенсувати вартість частки в такому майні за рахунок поділу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участи у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Підстава позову - це фактичні обставини (юридичні факти), на яких ґрунтується вимога позивача, та з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

В силу п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (п.3 ч.2 ст.197 ЦПК України).

Згідно п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження окрім іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , одночасно припинивши за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на дане майно.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності крім іншого, на автомобіль марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 (а.с.2-6 т.1).

У листопаді 2017 року представником позивача ОСОБА_5 подано заяву про уточнення позовних вимог, де вона просила крім іншого, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ коштів від продажу автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 (а.с.81 т.1).

В січні 2018 року ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 скориставшись нормами ст.ст.43, 49 ЦПК України подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, де крім іншого, просила закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частки коштів від продажу автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 , у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог (а.с.122-124, т.1).

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30.01.2018 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_5 , крім іншого, від вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частки коштів від продажу автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 та закрито провадження у вказаній частині з підстав відмови позивача від позову (а.с.131-133, т.1).

В подальшому, подаючи в березні 2019 року заяву про уточнення позовних вимог позивач фактично збільшила їх, включивши до них спірний автомобіль, та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію Ѕ ринкової вартості спільного майна подружжя, крім іншого, автомобіля марки Renault Trafic, 2009 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_10 (а.с.37-42 т.3).

Однак, ні ст.49, ні ст.197 ЦПК України не передбачає відкриття провадження в частині збільшення позовних вимог, а також не регулює дії судді на стадії проведення підготовчого засідання та призначення справи до розгляду за умови наявності ухвали суду про закриття провадження у справі, ухваленої з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а передбачає лише на підставі п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Про те, аналіз цієї норми поряд із п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України приводить до висновку, що провадження у справі на цій стадії може бути закрито без його відкриття щодо збільшених вимог за наявності визначених в сукупності обставин спору між тими самими сторонами про той самий предмет й з тих самих підстав.

Таким чином, при відсутності процесуального врегулювання вирішення питання про відкриття провадження щодо збільшених позовних вимог до стадії завершення підготовчого засідання та призначення справи до розгляду, за якими набрала законної сили ухвала про закриття провадження між тими самими сторонами та про той самий предмет, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, повинен виходити з аналогії закону (ч.9 ст.10 ЦПК України), де аналогічним за змістом є п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, яка зобов`язує суд закрити провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Тому, подаючи 26.01.2018 заяву про закриття провадження у справі щодо стягнення компенсації половини вартості проданого спірного автомобіля ОСОБА_1 рівнозначно як і не оскаржуючи ухвалу про її задоволення та закриття провадження у цій справі несе ризики по виключенню цього майна з предмету спору між подружжям.

Тому, оцінюючи включення повторно цього об`єкту до предмету спору шляхом збільшення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про тотожність спору як щодо об`єкта, пов`язаних із шлюбом підстав, так й щодо сторін.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, а зводяться до інтерпретації термінів із тлумаченням змісту вимог та власного аналізу їх змістовного сприйняття. Відмінність у вартості об`єкту спору входить у предмет доказування та обов`язково встановлюється судом при вирішенні спору по суті, а не змінює предмет або підстави спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону.

За змістом ст.375 ЦПК України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.158, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді Н.К. Височанська

А.І. Владичан