Ухвала

від 17.05.2019 по справі 761/2148/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2148/19

Провадження № 2-з/761/299/2019

У Х В А Л А

17 травня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/2148/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), про стягнення боргу за договором позики.

Позивач в особі свого представника звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-грошові кошти, що є на банківських рахунках ОСОБА_2 в розмірі, що відповідає сумі позики;

-все майно ОСОБА_2 ;

-частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Обухів-Екоресурс , код ЄДРПОУ - 38274533 у розмірі 75 000 грн., ТОВ Комерційна енергозберігаюча сервісна компанія , код ЄДРПОУ - 32493837 у розмірі 8 510 грн., ТОВ СВ-ФРУКТ ЕКО код ЄДРПОУ - 38901190 у розмірі 500 грн.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 8 027 291, 20 грн. Проте відповідач 1 кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Вказує, що відповідач 1 має намір реалізувати належне йому майно та розпорядитись коштами на власний розсуд. Вжиття відповідних заходів забезпечення позову здатне запобігти в подальшому можливим недобросовісним діям відповідача, в той час коли їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року N 9).

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором позики.

Разом з тим, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне відповідачу майно, з огляду на те, позовні вимоги жодним чином не стосуються права власності позивача на вказане майно.

Крім того, вид забезпечення позову, який просить вжити позивач, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки матеріали справи не містять відомостей стосовно ринкової вартості вказаного всього рухомого чи нерухомого майна, що належить відповідачу 1, не містять переліку такого майна, відомостей про належні відповідачу номери рахунків, назви банківських установ, де вони відкриті.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. При цьому, вказані в заяві заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами.

Відтак, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/2148/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Суддя: