Рішення

від 05.06.2019 по справі 905/473/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2019 Справа № 905/473/19

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства Краснодонвугілля (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 54, код ЄДРПОУ - 32363486)

до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Реммаш (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок №12, офіс 216; код ЄДРПОУ - 35841616)

про визнання недійсним третейського застереження в договорі

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явились

від відповідача : не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство Краснодонвугілля звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Реммаш про визнання недійсним третейського застереження в договорі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недійсність третейського застереження, викладеного в п. 12.2 договору №421/467-У/10-16КУО від 10.10.2016, з огляду на положення чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.02.2019 відкрито провадження у справі №905/473/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.04.2019.

10.04.2019 на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

22.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву , в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що у тексті позовної заяви не міститься жодної підстави, яка б підтверджувала недійсність третейського застереження, та жодної норми права, якій би оскаржуване третейське застереження не відповідає. Також у відзиві відповідач звертає увагу, що він звертався до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором №421/467-У/10-16КУО від 10.10.2016. Проте, ухвалою господарського суду Луганської області від 15.11.2018 за клопотанням ПрАТ Краснодонвугілля позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Наразі у провадженні Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група знаходиться третейська справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Реммаш до приватного акціонерного товариства Краснодонвугілля про стягнення заборгованості за порушення умов договору №421/467-У/10-16КУО від 10.10.2016, однак провадження у цій справі зупинено через відкриття провадження у справі №905/473/19. Посилаючись на вказані обставини, відповідач стверджує, що подання приватним акціонерним товариством Краснодонвугілля даної позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, у зв`язку чим подано клопотання про притягнення позивача до відповідальності за зловживання процесуальними правами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 23.06.2019, відкладено підготовче судове засідання на 21.05.2019, залишено відкритим клопотання відповідача про притягнення позивача до відповідальності за зловживання процесуальними правами.

11.05.2019 на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні 21.05.2019 судом розглянуто клопотання відповідача про притягнення позивача до відповідальності за зловживання процесуальними правами та відмовлено в його задоволенні про що постановлено відповідну ухвалу.

У зв`язку з вирішенням всіх питань під час підготовчого судового засідання, зазначених у ч.2 ст.182 ГПК України, ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.06.2019.

У судове засідання 05.06.2019 представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

10.10.2016 між публічним акціонерним товариством Краснодонвугілля (правонаступником якого з 2016 року є приватне акціонерне товариство Краснодонвугілля ) (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю завод Реммаш (далі відповідач) було укладено Договір №421/467-У/10-16КУО на виконання робіт по сервісному обслуговуванню піддираченавантажувальних та грунтопіддірочних машин.

Згідно п.12.1. договору спори та розбіжності, що виникають на підставі даного договору або його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності будуть, за можливості, вирішуватись шляхом переговорів.

Пунктом 12.2 договору передбачено, якщо спори та розбіжності вказані в п.12.1 договору не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюватиметься у відповідності до матеріального права України в Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова группа (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов`язковим для Сторін і підлягає виконанню Сторонами у строки, зазначені в рішенні суду.

Так, договір № 421/467-У/10-16КУЮ від 10.10.2016 містить угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного пункту договору зазначив про те, що третейське застереження, викладене в пункті 12.2. договору підлягає визнанню недійсним, оскільки спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов`язковість передачі спору на розгляд Третейського суду у випадку наявності третейської угоди. Пункт 12.2. договору, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційного права позивача.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначено положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України Про третейські суди передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України Про третейські суди .

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, підписавши договір №421/467-У/10-16КУО на виконання робіт по сервісному обслуговуванню піддираченавантажувальних та грунтопіддірочних машин від 10.10.2016, в якому міститься третейське застереження, позивач погодився з передбаченим у ньому порядку вирішення спорів, що виникають за таким договором.

Таким чином, викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

Разом з тим, перелік підстав недійсності правочину, визначений статтями 215 та 203 ЦК України.

Зокрема, відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання правочину недійним, повинен вказати яких саме вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, не було додержано в момент вчинення такого оспорюваного правочину, тобто чітко визначити підставу недійсності правочину.

В заявленій позовній заяві позивач посилається на положення частин 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, однак не зазначає, вимог якої з них не було дотримано у момент вчинення правочину.

Позивачем не доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами, невідповідності пункту 12.2 договору №421/467-У/10-16КУО від 10.10.2016 в момент його вчинення вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача щодо недійсності третейського застереження на підставі положень законодавства про систему судів в Україні, порушень публічного порядку та здійснення правосуддя виключно судами, до системи яких не входять третейські суди є необґрунтовані, оскільки, за змістом Закону України Про третейські суди укладення третейської угоди, в тому числі у вигляді третейського застереження, є правом юридичної та/або фізичної особи визначити форму врегулювання спору, у разі виникнення такого, а не формою здійснення судочинства та забезпечення реалізації правосуддя, а тому не може розцінюватись судом як обмеження права особи на звернення за захистом порушених прав до суду.

У спірному пункті 12.2. Договору додержані всі істотні умови третейського застереження (третейської угоди), у тому числі приєднання до Регламенту третейського суду.

За своєю правовою природою третейське застереження (третейська угода) є договором приєднання до Регламенту третейського суду.

Регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов`язані з вирішенням спорів третейським судом (абз. 6 ст. 2 Закону України Про третейські суди ).

Відповідно до ч. 5 10 Закону України Про третейські суди , регламент третейського суду визначає порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом. інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.

Частиною 6 ст. 12 Закону України Про третейські суди , передбачено, що посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Позивач не навів не тільки доказів, а навіть ознак недодержання у п. 12.2. Договору істотних умов третейського застереження, передбачених ст. 12 Закону України Про третейські суди , з якими цей Закон пов`язує його недійсність.

Відтак, розгляд спору між сторонами у третейському суді саме за Регламентом третейського суду прямо визначений Законом України Про третейські суди й сторони досягли згоди щодо процедури розгляду відповідно до Регламенту третейського суду.

Зміст третейської угоди відповідає вимогам ст. ст. 5, 12 Закону України Про третейські суди .

За положеннями ст. 5 Закону Про третейські суди юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, що виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

За змістом ст. 2 вказаного Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Тобто передумовою укладання третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Всі ці умови, наявні у третейському застереженні у п. 12.2 Договору, тому посилання позивача є недоведеними.

Окрім цього, суд враховує, що ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, викладене в договорі третейське застереження зобов`язує внаслідок добровільного погодження сторонами договору такої умови, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

В свою чергу, ухилення позивача від виконання положень п.12.2 договору, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України Про третейські суди , яка полягає у гарантуванні, у даному випадку, учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 по справі №910/6558/17, від 14.02.2018 по справі №910/8862/17, від 27.02.2018 у справі №910/13667/17, від 12.06.2018 по справі №908/2058/17, від 26.06.2018 у справі №905/2510/17.

За таких обставин, встановивши, що третейське застереження, яке викладене в п.12.2. Договору, не порушує та не обмежує права позивача на судовий захист його порушених прав, зміст угоди відповідає приписам ст.ст.2, 5, 12 Закону України Про третейські суди , не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним третейського застереження викладеного у п.12.2. договору №421/467-У/10-16КУО від 10.10.2016.

При цьому суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про відмову у позові.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства Краснодонвугілля до товариства з обмеженою відповідальністю Завод Реммаш про визнання недійсним третейського застереження в договорі - відмовити.

Рішення складено та підписано 05.06.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: приватне акціонерне товариство Краснодонвугілля (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 54, код ЄДРПОУ - 32363486)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Завод Реммаш (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок №12, офіс 216; код ЄДРПОУ - 35841616)

Суддя С.М. Фурсова