Постанова

від 29.05.2019 по справі 520/11926/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 р. Справа № 520/11926/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Чалого І.С. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.02.19 року по справі № 520/11926/18

за позовом Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки в особі в.о. директора Харківського Палацу спорту "ГАРТ" (філії)

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання акту індивідуальної дії податкового органу протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року адміністративний позов Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки в особі в.о. директора Харківського Палацу спорту "ГАРТ" (філії) (61099, м. Харків, вул. Рибалка, 50/4) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання акту індивідуальної дії податкового органу протиправним - задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0015781309 від 04.07.2018 року про застосування штрафних санкцій про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за підписом заступника начальника Головного управління ДФС у Харківської області Праскуріна А.В., а саме - застосування штрафу у розмірі 37392 грн. 40 коп. (20%) за період з 21.02.2018 року до 29.05.2018 року та пені у розмірі 3244 грн. 54 коп. (0,1 % від суми недоїмки).

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки в особі в.о. директора Харківського Палацу спорту "ГАРТ" (філії) (61099, м. Харків, вул. Рибалка, 50/4) сплачений судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що строком оплати слід вважати дату зарахування коштів на правильний рахунок. Як вбачається з платіжного доручення, позивач здійснив сплату на рахунок № 37190201022037, який відкрито у казначейському органі для зарахування коштів для Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. До 04.02.2018 рок, позивач перебував на обліку у Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Таким чином, на думку відповідача позивач здійснив сплату самостійно задекларованих сум на неправильний рахунок. Оскільки чинним законодавством України не передбачено звільнення від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у разі невірного визначення платником номеру розрахункового рахунку, куди перераховує кошти, то застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені є правомірним.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

20.12.2017 року позивач - Харківський палац спорту Гарт (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України зареєстрований та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України у відділі державної реєстрації Шевченківської адміністрації міста Києва під кодом ЄДРПОУ 41820515, з реєстрацією у Київській ОДПІ м. Харкова.

На момент реєстрації позивача процес трансформації адміністративного підпорядкування районів міста Харкова органів ДФС по Харківській області відповідно до Наказу ДФС України від 12.07.2018 р. № 445 був незавершений і в автоматизованій системі держреєстратор відділу державної реєстрації Шевченківської адміністрації міста Києва, який проводив реєстрацію філії і серед діючих по місту Харків органів ДФС не взмозі був визначити Немишлянський район і у подальшій реєстрації платника податків ще не існувало Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, як органу, де мав стати на облік новостворений суб`єкт господарської діяльності, з огляду на що реєстрація позивача тимчасово була визначена у іншому - Київському районі м. Харкова - з відповідною реєстрацією як платника податків у Київській ОДПІ м. Харкова.

27.12.2017 року позивача було поставлено на облік як платника податків і ЄСВ до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, однак фактично до 04.02.2018 року позивач перебував на обліку Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

26.01.2018 року позивачем відкрито рахунки в УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова, згідно реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів.

Позивачем 29.01.2018 року до УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова було подано пакет документів на реєстрацію виплати заробітної плати. Касове обслуговування філії бюджетної установи здійснюється шляхом видачі готівкових коштів за грошовими чеками та виплати заробітної плати через відділення ПАТ Державний ощадний банк України , який співпрацює з УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова відповідно умов договору банківського рахунку № 1524343-180117-122101 від 17.01.2018. 31.01.18 ХПС Гарт (філія) КФВС МОН для отримання готівкових коштів у ПАТ Державний ощадний банк України оплатив та отримав чекову книжку і в цей же день пройшла виплата заробітної плати для працівників та відповідна сплата податків. Серед них сплачений ЄСВ нарахований на дохід працівників за січень 2018 року. Відповідна сплата у сумі 63972,19 грн. оформлена платіжним дорученням № 6 від 31.01.2018р., яке надійшло у Східну ОДПІ м.Харкова р/р 37190201022037, МФО 851011, код 39858581. Граничний термін слати - 20.02.2018 року.

03.08.2018 року позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0015781309 від 04.07.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за підписом заступника начальника Головного управління ДФС у Харківської області Праскуріна А.В., а саме - застосування штрафу у розмірі 37392 грн. 40 коп. (20%) за період з 21.02.2018 року до 29.05.2018 року та пені у розмірі 3244 грн. 54 коп. (0,1 % від суми недоїмки).

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до платіжного доручення №6 від 31.01.2018 року позивачем було сплачено суму єдиного внеску у розмірі 63972,19 грн. на рахунок №37190201022037, який відкрито у казначейському органі для зарахування коштів до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, що під час розгляду справи не заперечувалось відповідачем, однак фактично позивач ще перебував на обліку Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного рішення, слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасну оплату платником самостійно задекларованих сум внесків.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки зобов`язання були виконані платником вчасно, а помилка при визначені рахунку не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ. Грошові кошти, які вибули з власності платника з підстав оплати єдиного внеску, не були повернуті йому як надмірно чи помилково сплачені суми, а залишились у власності відповідних фондів державного соціального страхування, а тому мають враховуватись саме як оплата єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону №2464-VI).

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Частиною 10 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів..

Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку сплати суми єдиного внеску на невідповідний рахунок.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.02.2018 року по справі №816/1254/17 та від 02.10.2018 року по справі №826/13383/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, позивачем суми єдиного внеску сплачено на рахунок №37190201022037, який відкрито у казначейському органі для зарахування коштів до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що грошові кошти, які вибули з власності платника з підстав оплати єдиного внеску, не були повернуті йому як надмірно чи помилково сплачені суми, а залишились у власності відповідних фондів державного соціального страхування, а тому мають враховуватись саме як оплата єдиного внеску.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок ГУ ДКСУ 3719 не може бути підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення № 0015781309 від 04.07.2018 року про застосування штрафних санкцій про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за підписом заступника начальника Головного управління ДФС у Харківської області Праскуріна А.В., а саме - застосування штрафу у розмірі 37392 грн. 40 коп. (20%) за період з 21.02.2018 року до 29.05.2018 року та пені у розмірі 3244 грн. 54 коп. (0,1 % від суми недоїмки) скасуванню, оскільки зарахування коштів зі сплати єдиного соціального внеску позивачем на інший розрахунковий рахунок не спричинило настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року по справі № 520/11926/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий О.В. Присяжнюк

Постанова складена в повному обсязі 06.06.19р.