Ухвала

від 04.06.2019 по справі 808/899/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2019 року

Київ

справа №808/899/18

адміністративне провадження №К/9901/14979/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №808/899/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкові накладні,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкові накладні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 Державній фіскальній службі України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №808/899/18 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна фіскальна служба України 02.04.2019 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Водночас відповідачем у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з`ясовані такі обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкові накладні задоволено.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу у справі №808/899/18.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України (несплата судового збору).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.218 за клопотанням податкового органу, Державній фіскальній службі України продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимоги ухвали від 29.08.2018, заявником повторно надіслано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування заявленого клопотання Державна фіскальна служба України зазначала, що у зв`язку з неналежним фінансуванням позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 Державній фіскальній службі України відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України згідно якої, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк - повернуто заявнику.

Державна фіскальна служба України в 22.01.2019 повторно звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у справі №808/899/18 з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження та клопотанням про його поновлення. Обґрунтовуючи пропуск строку на апеляційне оскарження, заявник зазначає, що оскаржуване рішення було отримано податковим органом 03.07.2018, одразу після отримання якого було подано апеляційну скаргу, яку ухвалою від 24.09.2018 було повернуто заявнику. Одразу після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, Державною фіскальною службою України апеляційну скаргу було подано повторно.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 апеляційну скаргу податкового органу було залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 КАС України та запропоновано заявнику надати суду докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, податковий орган надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з аналогічним обґрунтуванням пропуску такого строку, що і при повторному звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 Державній фіскальній службі України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №808/899/18 відмовлено.

В зазначеній ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд вказав, що заявник апеляційної скарги не вказує та не надає доказів, які саме обставини заважали йому звернутись повторно з апеляційною скаргою до суду раніше, оскільки ухвалу про повернення апеляційної скарги отримано відповідачем 09.10.2018. Судовий збір у даній справі, заявником було сплачено 25.10.2018, однак повторно Державна фіскальна служба України звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою 22.01.2019 після того, як позивач отримав виконавчий лист по справі.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьою статті 298 КАС України.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 12.02.2019 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням причин поважності пропуску такого строку.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Однак, належних доказів вчинення регулярних та послідовних дій для отримання фінансування щодо сплати судового збору з моменту виникнення права на оскарження судового рішення податковим органом суду апеляційної інстанції надано не було.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 24.09.2018 Третім апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги) до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки.

Таким чином неналежне фінансування Державної фіскальної служби України не може бути поважною підставою пропуску строку апеляційного скарження, адже податковий орган є суб`єктом владних повноважень, що діє на професійній основі та відповідно до покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, яке не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити Державній фіскальній службі України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №808/899/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерліттех-99 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати у реєстрі податкові накладні.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду