Справа № 757/31807/18-ц
Провадження № 22-ц/801/1132/2019
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Денишенко Т. О.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 рокуСправа № 757/31807/18-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:
судді-доповідача Денишенко Т.О.
суддів Рибчинського В.П., Голоти Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., розглянувши за прави-лами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засі-дань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю
Фінансова компанія Форінт про визнання недійсним договору іпотеки,
за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт ОСОБА_2 на ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2019 року про забезпечення позову, постановлену у приміщенні суду у м. Вінниці за голо-вування судді Вохмінової О.С., повний текст якої складений 15 березня 2019 року,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває ци-вільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальніс-тю Фінансова компанія Форінт ( далі - ТОВ ФК Форінт ), за участі тре-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачки ОСОБА_3 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства ( далі - ПАТ ) Райффайзен Банк Аваль про визнання недійсним договору іпотеки. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 27 травня 2008 року між нею та ПАТ Райффайзен Банк Аваль укладений кредитний до-говір № 010/03-11/180, за умовами якого вона отримала кредит у сумі 50 000,00 доларів США строком до 23 вересня 2017 року. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між цими ж сторонами 27 травня 2008 року укладений договір іпотеки № 010/03-11/335, предметом якого є неру-хоме майно у вигляді оздоровчо-розважального комплексу по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що належать позивачці на праві спіль-ної сумісної власності. ОСОБА_1 з 17 листопада 1995 року перебуває у зареєс-трованому шлюбі з ОСОБА_3 , вказане іпотечне майно придбане ними за час шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Дого-вір іпотеки від 27 травня 2008 року № 010/03-11/335 укладений з ПАТ Райф-файзен Банк Аваль без письмової нотаріально завіреної згоди чоловіка пози-вачки ОСОБА_3 , що суперечить вимогам цивільного законодавства. За таких обставин просила визнати недійсним договір іпотеки № 010/03-11/335 від 27 травня 2008 року ( а. с. 1-6 ).
14 березня 2019 року ОСОБА_1 , її представником ОСОБА_4 по-дана суду заява про забезпечення позову у даній цивільній справі, мотивована тим, що у Центральному відділі державної виконавчої служби м. Вінниця Го-ловного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 50965971 щодо стягнення з пози-вачки боргу на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль . В ході проведення ви-конавчих дій державним виконавцем накладений арешт на нерухоме майно: не-житлову будів-лю А , яка складається з І поверху приміщення № 1: № 1- № 14; приміщення № 2: № 1- площею 101,8 кв.м.; ІІ поверху приміщення № 2: № 2 - №9, площею 98,8 кв.м.,; ІІІ поверху приміщення № 2: № 10 - 11 , площею 114,3 кв.м., загальною площею 314,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,0388 га з цільовим призначенням для комерційного використання, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 В подальшому орган державної виконавчої служби звернувся до Вінницької філії ДП Сетам із за-явкою на реалізацію арештованого майна. У даний час ДП Сетам як органі-затор проведення торгів вчиняє дії щодо реалізації нерухомого майна, однак та-кі дії не відповідають Порядку реалізації арештованого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, заре-єстрованому у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, та Закону України Про іпотеку . Враховуючи те, що на належне позивачці нерухоме майно накладений арешт, саме майно передане на реаліза-цію з електронних торгів та призначена дата торгів, а також те, що на час ухва-лення рішення у цій справі таке майно вже може бути реалізоване на електрон-них торгах, ОСОБА_1 буде позбавлена можливості реального захисту своїх прав. Через це вона просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зу-пинення продажу ДП Сетам арештованого майна, а саме нежитлової будівлі А , яка складається з І поверху приміщення № 1: № 1- № 14; приміщення № 2: № 1-101,8 кв.м.,; ІІ поверху приміщення № 2: № 2-9, площею 98,8 кв.м.,; ІІІ поверху приміщення № 2 : № 10-11, площею 114,3 кв.м., загальною площею 314,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 ; зупинення продажу ДП Сетам арештованого майна у вигляді земельної ділянки НОМЕР_4 ВКЕ 257102, ВКЕ 257103, площею 0,0388 га з цільовим призначенням для ко-мерційного використання, кадастровий номер НОМЕР_1 , що роз-ташована у АДРЕСА_1; заборони ДП Сетам ( код ЄДРПОУ 39958500 ) та Вінницькій філії ДП Сетам ( код ЄДРПОУ ВП 40064080 ) вчиняти дії щодо реалізації вищезазначеного нерухомого майна; на-кладення заборони державним реєстраторам реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, державним реєстраторам інших органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також будь-яким особам, на яких відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на неру-хоме майно та їх обтяжень покладено обов`язки державного реєстратора, вчи-няти будь-які дії щодо державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких прав та їх обтяжень на зазначене нерухоме майно ( а. с. 28-36).
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2019 року з метою забезпечення позову у даній цивільній справі накладений арешт на майно ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 ): оздоровчо-розважальний комп-лекс, як предмет іпотеки, нежитлову будівлю А , яка складається з І повер-ху приміщення № 1: № 1- 14; приміщення № 2: № 1- площею 101,8 кв.м.; ІІ по-верху приміщення № 2: № 2 - 9 площею 98,8 кв.м., ; ІІІ поверху приміщення № 2: № 10 - 11 , площею 114,3 кв.м., загальною площею 314,9 кв.м., що знаходить-ся у АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0388 га, з цільовим призначенням для комерційного використання, кадастро-вий номер НОМЕР_1 , яка розташована за тією ж адресою ( а. с. 47-48 ).
Не погоджуючись з постановленою суддею суду першої інстанції ухвалою, директор ТОВ ФК Форінт ОСОБА_2 оскаржує її в апеляційному по-рядку, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали суду, да-ну ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволен-ні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року това-риство залучене до участі у справі як правонаступник відповідача ПАТ Райф-файзен Банк Аваль , оскаржувану ухвалу постановлено судом за невідповід-ності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм ма-теріального та процесуального права. Судом грубо порушені норми процесу-ального права щодо забезпечення позову, оскільки ним самостійно обраний вид забезпечення позову, про який позивачка у своїй заяві не просила. Суд, таким чином, вийшов за межі заявленого клопотання. Окрім того, посилаючись на роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесу-ального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , скаржник вважає неприпустимим забезпечувати позов шляхом зупинення виконання су-дового рішення, яке набрало законної сили. Накладення арешту на описане та арештоване в межах виконавчого провадження іпотечне майно позбавляє стягу-вача можливості виконати судове рішення у примусовому порядку та фактично призводить до зупинення виконання рішень судів у виконавчих провадженнях ( а. с. 50-56 ).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року скаржнику поновлений строк на апеляційне оскарження ухвали судді суду першої інстан-ції.
17 травня 2019 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 Вона вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржу-вану ухвалу судді суду першої інстанції постановленою без порушень норм ма-теріального та процесуального права, повторно акцентуючи увагу не необхід-ності забезпечення позову у даній справі з огляду на фактичні обставини спра-ви, викладені нею у позовній заяві та заяві про забезпечення позову ( а. с. 92-105 ).
Представник відповідача, директор ТОВ ФК Форінт ОСОБА_2 подав апеляційному суду клопотання, де просить справу розглянути без участі представника товариства на підставі наявних матеріалів у справі. Апеляційну скаргу скаржник підтримує, просить суд її задоволити. Позивачка, заявниця ОСОБА_1 , інші учасники справи в судове засідання не з`явилися з невідомих су-ду причин. Відповідно з нормами статті 372 ЦПК України колегія суддів ухва-лила розглянути дану справу за апеляційною скаргою у відсутності її учасників, оскільки підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Усі вони належним чином, завчасно повідомлені про день, час та місце судового засідання, про що свідчать додані до справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ( а. с. 120-123 ).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтова-ність оскаржуваної судової ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скар-ги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає безумовному задоволенню.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накла-даючи арешт на іпотечне майно ( оздоровчо-розважальний комплекс та земель-ну ділянку по АДРЕСА_1 ), суд першої інстанції вихо-див з того, що невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 може істотно ускладнити виконання рішення суду у випадку визнання договору іпотеки не-дійсним, нівелювати ефективний захист прав позивачки, та дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення ареш-ту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим судом зазначено про недове-дення підстав для вжиття вказаних позивачкою заходів забезпечення позову, їх співмірності у вигляді зупинення продажу арештованого майна, заборони ДП Сетам вчиняти дії щодо реалізації нерухомого майна, заборони вчиняти дії щодо реєстрації будь -яких прав на дане майно із позовними вимогами. ОСОБА_1 , вказуючи у заяві про забезпечення позову на накладення арешту на майно у зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем і вчинення захо-дів щодо реалізації нерухомого майна ДП Сетам з порушенням вимог Закону України Про іпотеку , Порядку реалізації арештованого майна, не зазначила, не надала доказів, в якому виконавчому провадженні проводяться такі дії, чи вчиняються вони щодо продажу даного майна станом на день розгляду даної справи тощо.
Між тим з висновками суду першої інстанції цілком погодитися неможливо, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 149 чинного ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забез-печення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може іс-тотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пункті четвертому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесу-ального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд ( суддя ) з урахуванням до-казів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задово-лення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а та-кож відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим закон не надає право суду самостійно обирати вид забезпечення позову. Імперативне начало діяльності суду презумує, що недопустимо здійс-нювати ті процесуальні дії, про які учасники процесу не просили, якщо законом прямо не встановлено інше. Тому при застосуванні заходів забезпечення позову у суду немає повноваження самостійно вибирати або змінювати вид таких захо-дів, він повинен або задовольнити заявлене клопотання або відмовити у його задоволенні.
Вирішуючи питання про забезпечення позову за заявою позивачки, суд пер-шої інстанції не врахував вищенаведені вимоги процесуального законодавства помилково самостійно визначив спосіб забезпечення позову, про який ОСОБА_1 не клопотала, вбачаючи таким чином ефективний захист її прав, що є недо-пустимим, свідчить про порушення норм процесуального права та є підставою для скасування помилкової судової ухвали.
Крім того судом також не враховано, що забезпечення позову у вигляді на-кладення арешту на майно згідно з пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України застосовується щодо відповідача у справі. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача ( заявника ).
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконан-ня можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, забезпечен-ня позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання май-бутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні га-рантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні то-ді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єк-том прав, що став предметом спору.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіян-ня шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподі-яння шкоди заінтересованим особам.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого зна-ходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позива-ча від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо по-дальшого виконання такого рішення.
Проте заява ОСОБА_1 про забезпечення позову містить лише посилання на норми статей 149, 150 ЦПК України та викладення обставин про проведення виконавчих дій з реалізації арештованого майна у межах зведеного виконавчого провадження про стягнення з неї боргу та порушення, на її думку, відповідного порядку проведення реалізації арештованого майна, без будь-якого доведення обставин у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, а також доведення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруд-нити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задово-лення позову. Додатково варто зазначити, що основу обґрунтувань заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову становлять обставини, які можуть бути самостій-ним предметом оскарження у судовому порядку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції не врахувала вищенаведені обставини справи та вимоги закону, не пересвідчи-лася в тому, чи невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможли-вити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення поруше-них чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звер-нулася до суду, не врахувала відповідність виду забезпечення позову, який про-сила застосувати позивачка, позовним вимогам, та помилково дійшла висновку про наявність підстав для забезпечення позову.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за резуль-татами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення пов-ністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або непра-вильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала судді Вінницького міського суду Він-ницької області від 15 березня 2019 року про забезпечення позову - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про за-безпечення позову з вищенаведених підстав.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384. 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт ОСОБА_2 задоволь-нити.
Ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2019 року про забезпечення позову скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінан-сова компанія Форінт про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Т.О. Денишенко
Судді В.П. Рибчинський
Л.О. Голота
Суд | Вінницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2019 |
Оприлюднено | 07.06.2019 |
Номер документу | 82240958 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вінницький апеляційний суд
Денишенко Т. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні