Постанова

від 04.06.2019 по справі 320/6841/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.06.2019 Справа № 320/6841/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№ 320/6841/18 Головуючий у1інстанції:

№ провадження22-ц/807/2089/19 Горбачова Ю.В.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Кухаря С.В.

Онищенка Е.А.

За участю секретаря: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2015 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 вересня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 від зазначеного шлюбу народилась дитина ОСОБА_2 .

Зазначає, що з 1993 року її чоловік, ОСОБА_3 , гвардії підполковник, командир екіпажу військово-транспортного літаку Збройних сил України Іл-76 перебував на військовій службі у складі військової частини НОМЕР_1 (25-та транспортна авіаційна бригада Збройних сил України).

На початку 2014 року російські війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів і з цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Про військову агресію Російської Федерації проти України свідчать постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, Закон України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ, постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ, якою затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, ОСОБА_4 , національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Вказує, що військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій, а саме Резолюцією ПАРЄ від 09 квітня 2014 року, Резолюцією Європарламенту (2014/2965 (RSP) від 15 січня 2015 року, Резолюцією ПАРЄ від 25 червня 2015 року.

Вважає, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Зазначає, що ОСОБА_3 в період з 03 травня 2014 року по 14 червня 2014 року брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області, у складі військової частини НОМЕР_1 (25-та транспортна авіаційна бригада Збройних сил України).

Відповідно до витягу з акту проведення службового розслідування, за результатами досудового розслідування Головною військовою прокуратору Генеральної прокуратури України, 14 червня 2014 року з 00 год. 01 хв. до 00 год. 22 хв., з 10-хвилинним інтервалом три літаки Іл-76МД Повітряних Сил ЗСУ з екіпажами, особовим складом зведеної парашутно-десантної роти 25 окремої повітрянодесантної бригади, озброєнням технікою та іншим військовим майном на борту, вилетіли з аеродрому міста Дніпропетровськ на аеродром міста Луганськ. На борту одного з літаків, зокрема в Іл-76МД, бортовий номер НОМЕР_2 , перебувало 40 військовослужбовців зведеної парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу 25-ї бригади транспортної авіації (в/ч НОМЕР_1 ), до складу якої входив підполковник ОСОБА_3 , а також 3 бойові машини десанту (БМД-2), озброєння та інше військове майно. Цього ж дня в 00 год. 50 хв. вищевказаний літак при заході на посадку на аеродром міста Луганськ був уражений проросійськими найманцями, які перебували поблизу аеродрому, шляхом пострілу керованою ракетою 9м39 переносно зенітно-ракетного комплексу 9К38, що призвело до пошкодження літака, втрати ним керованості та зіткнення з землею. В результаті цієї авіаційної катастрофи загинув весь екіпаж літака та особовий склад, який знаходився на борту.

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 встановлено, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2082 від 29 липня 2014 року встановлено, що травма (авіатравма) підполковника ОСОБА_3 , яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 14 червня 2014 року в місті Луганськ, Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зазначала, що встановлення зазначеного факту необхідно для визначення статусу ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що була ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 03 липня 1954 року, що дасть їй змогу як вдові загиблого отримати допомогу від міжнародних організацій. Також зазначала, що оскільки встановлення факту загибелі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, в іншому порядку, окрім як у спосіб звернення до суду не передбачено, просила задовольнити її заяву.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року відмовлено у задоволені заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд належним чином не з`ясував зміст вимог заявниці, не врахував, що юридичний факт, який вона просить встановити має індивідуальний характер, стосується виключно загиблого та членів його сім`ї, від встановлення вказаного факту залежить виникнення, зміна та припинення права заявниці. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення і ухвалити нове.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове рішення у випадку неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2015 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 15 вересня 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 від зазначеного шлюбу народилась дитина ОСОБА_2 .

З 1993 року ОСОБА_3 , гвардії підполковник, командир екіпажу військово-транспортного літаку Збройних сил України Іл-76 перебував на військовій службі у складі військової частини НОМЕР_1 (25-та транспортна авіаційна бригада Збройних сил України).

На початку 2014 року російські війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів і з цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України.

Про військову агресію Російської Федерації проти України свідчать постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VІІ, Закон України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ, постанова Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ, якою затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, ОСОБА_4 , національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

ОСОБА_3 в період з 03 травня 2014 року по 14 червня 2014 року брав участь в боях за захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області, у складі військової частини НОМЕР_1 (25-та транспортна авіаційна бригада Збройних сил України).

Відповідно до витягу з акту проведення службового розслідування, за результатами досудового розслідування Головною військовою прокуратору Генеральної прокуратури України, 14 червня 2014 року з 00 год. 01 хв. до 00 год. 22 хв., з 10-хвилинним інтервалом три літаки Іл-76МД Повітряних Сил ЗСУ з екіпажами, особовим складом зведеної парашутно-десантної роти 25 окремої повітрянодесантної бригади, озброєнням технікою та іншим військовим майном на борту, вилетіли з аеродрому міста Дніпропетровськ на аеродром міста Луганськ. На борту одного з літаків, зокрема в Іл-76МД, бортовий номер НОМЕР_2 , перебувало 40 військовослужбовців зведеної парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу 25-ї бригади транспортної авіації (в/ч НОМЕР_1 ), до складу якої входив підполковник ОСОБА_3 , а також 3 бойові машини десанту (БМД-2), озброєння та інше військове майно. Цього ж дня в 00 год. 50 хв. вищевказаний літак при заході на посадку на аеродром міста Луганськ був уражений проросійськими найманцями, які перебували поблизу аеродрому, шляхом пострілу керованою ракетою 9м39 переносно зенітно-ракетного комплексу 9К38, що призвело до пошкодження літака, втрати ним керованості та зіткнення з землею. В результаті цієї авіаційної катастрофи загинув весь екіпаж літака та особовий склад, який знаходився на борту.

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 встановлено, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2082 від 29 липня 2014 року встановлено, що травма (авіатравма) підполковника ОСОБА_3 , яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що факт, який має юридичне значення і який просила встановити заявник в порядку окремого провадження, відноситься до сфери публічного права, закріплений державними органами на законодавчому рівні, внаслідок чого є загальновідомим; суд вважав, що заявником не зазначено, які юридичні наслідки, що від них залежатиме виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав, настануть внаслідок такого факту, а тому не вбачав підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

-згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

-чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

-заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

-встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З аналізу зазначених норм вбачається, що в судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

ОСОБА_1 звернулась до суду у порядку окремого провадження задля встановлення факту, що має юридичне значення. Метою встановлення такого факту є визначення статусу загиблого ОСОБА_3 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (далі Конвенція), яка набрала чинності 21 жовтня 1950 року, ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР від 03 липня 1954 року, тобто надати ОСОБА_3 статус жертви міжнародного збройного конфлікту та, в подальшому, як вдова жертви, отримати допомогу від гуманітарних організацій.

Згідно зі ст. 2 Конвенції передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.

Відповідно до ст. 13 Конвенції передбачено, що вона застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії та особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що мета, для досягнення якої заявнику необхідно встановити юридичний факт, є належним чином обґрунтованою, а ОСОБА_1 має законні сподівання на її досягнення, а отже у суду першої інстанції відсутні підстави для відмови в задоволенні вимог заявника.

Окрім того, відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, зазначав, що обставини, які свідчать про факт збройної агресії Російської Федерації проти України, відносяться до сфери публічного права, закріплені державними органами на законодавчому рівні, внаслідок чого він є загальновідомим, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Проте колегія суддів погоджується із доводом апеляційної скарги, що ОСОБА_1 просила встановити саме факт загибелі її чоловіка внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, а не безпосередньо факт такої агресії.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим, проте факт загибелі ОСОБА_3 є індивідуальним, стосується лише особи загиблого та членів його родини.

Також колегія суддів погоджується із посиланням скаржника, що встановлення даного факту в судовому порядку є одним із способів захисту її прав та інтересів, а тому колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про передчасність звернення ОСОБА_1 до суду для встановлення юридичного факту є необґрунтованим.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Дані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного суду у справі № 285/3000/17-ц від 18 липня 2018 року.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено вимоги заявника, обставини справи та підстави на які, як на мету своєї заяви, вона посилалася. А тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає скасуванню, із задоволенням заявлених вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року по цій справі про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 14 червня 2014 року в місті Луганськ, Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Дата складанняповної постанови06червня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: В.Ю. Бєлка

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко