Постанова

від 06.06.2019 по справі 235/3853/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 235/3853/18 Номер провадження 22-ц/804/1391/19

Номер провадження 22-ц/804/1391/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року

Донецький апеляційний суд в складі колегії:

судді- доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря: Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року,(ухваленого під головуванням судді Назаренко Г.В., повний текст виготовлено 04 квітня 2019 року) в цивільній справі № 235/3853/18 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області, Загальноосвітньої школи I-II ступенів №15 Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обгрунтування позову посилалася на те, що з 01.09.2017 року її було прийнято на роботу вчителем англійської мови в загальноосвітню школу I-II ступенів №15 відділу освіти Покровської міської ради Донецької області відповідно до наказу № 51К-21 від 31.08.2017 року.

Разом з тим, з березня 2018 року директор вищезазначеної школи примушував її написати заяву про звільнення, посилаючись на закінчення строку дії трудового договору, що вона і зробила 18 травня 2019 року, зазначивши, що заява про звільнення була написана нею під тиском та датована іншим числом. 19 травня 2018 року вона звернулася із заявою про відкликання заяви про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Вважала, що підстав укладати з нею строковий договір не було.

При звільненні 01.06.2018 року у зв`язку із закінченням строкової угоди, відповідач не провів з нею повного розрахунку та не повідомив письмово про нараховані при звільненні суми.

Під час роботи вчителем англійської мови вона додатково виконувала обов`язки вчителя зарубіжної літератури, української мови та літератури, однак заробітну плату отримувала за одну ставку. Відділом освіти їй не проводилась доплата за перевірку зошитів за предметами англійська мова, українська мова, українська література, всесвітня література у встановленому розмірі з урахуванням її педагогічного навантаження.

В подальшому, позивачка неодноразово подавала до суду уточнені позовні вимоги в яких зазначала, що за період з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року вона недоотримала заробітну плату за перевірку зошитів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 2558, 99 грн. Крім того, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення оплати праці педагогічних працівників від 11.01.2018 № 22 вона недоотримала суми заробітної плати за період з 01.01.2018 року по 31.05.2018 року у зв`язку з підвищенням на 10 відсотків посадового окладу з 01.01.2018 року, а також відповідачем не була проведена доплата за її роботу в інклюзивних класах.

Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про припинення з нею трудового договору, поновити її на посаді вчителя англійської мови ЗОШ № 15, стягнути з Відділу освіти на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65 554,04 грн. та недоотриману заробітну плату в сумі 4801,39 грн. (2558,99 грн. - доплата за перевірку зошитів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період 01.09.2017р. - 31.05.2018р., 381,80 грн. - недоплачена заробітна плата за підвищення посадових окладів педагогічних працівників за січень 2018 року, 1820,60 грн. - доплата за роботу в інклюзивних класах по дисциплінах українська мова та література учнів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період 01.09.2017р. - 31.05.2018р.).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилаючись на роз`яснення пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судоми трудових спорів вважає, що її звільнення у зв`язку із закінченням трудового договору є незаконним, оскільки згідно із ч.2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника.

У порушення вимог абз.3 п.37 Інструкції про обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, передбачено доплату вчителям, в тому числі які ведуть індивідуальні та групові заняття з учнями на дому, додаткову оплату за перевірку письмових робіт з мов та літератури в розмірі 20 відсотків, математики-15 відсотків, іноземної мови, стенографії, технічної механіки та креслення- 10 відсотків ставки заробітної плати, однак доплата за перевірку зошитів з врахуванням її педагогічного навантаження позивачці не проводилась.

В наданих розрахунках вказала, що виплаті підлягає середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 01.06.2018 року по 19.02.2019 року на загальну суму 65554, 04 грн., недоотримана заробітна плата за перевірку зошитів по дисциплінам українська мова та українська література учнів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.09.2017 року -31.05.2018 року складає 2558, 99 грн., сума недоотриманої заробітної плати за роботу в інклюзивних класах по дисциплінам українська мова та українська література учнів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.09.2017-31.05.2018 року в розмірі 1820, 60 грн., сума недоотриманої заробітної плати за підвищення посадових окладів педагогічних працівників за січень 2018 року в сумі 381, 80 грн..

В відзиві на апеляційну скаргу Відділ освіти Покровської міської ради Донецької області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначено, що наказом відділу освіти від 31.08.2017 року № 51 к-21 на підставі заяви ОСОБА_1 написаної власноручно, прийнято на посаду вчителя англійської мови ЗОШ № 15 з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року, тобто свою волю на укладення строкового трудового договору позивач вже виразила, коли писала заяву про прийняття на роботу за строковим договором. Одночасно вона виразила і волю і на припинення такого договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Відносно нарахування заробітної плати позивачці за період з 01.09.2017 р. по 01.06.2018 р. позивач зазначає, що доплата за перевірку зошитів здійснювалась регулярно в розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати: у вересні-листопаді 2017 року в розмірі 175, 11 грн., а в грудні-236,40 грн. та здійснено перерахунок за вересень-листопад 2017 року в сумі 420, 27 грн., в січні 2018 р.-269,97 грн., в лютому -квітні 2018 р.-296,96 грн., травні 2018 р.-254,54 грн., перерахунок а червні 2018 р.-14,85 грн. що підтверджується довідкою-розрахунком по нарахуванню заробітної плати.

Згідно копій розрахункових листів за період січень-червень 2018 року, картки-довідки та довідки-розрахунку по нарахуванню заробітної плати позивача ОСОБА_1 за період з 01.09.2017 р. по 01.06.2018 р. позивачу здійснено підвищення посадового окладу з 01 січня 2018 року на 10 відсотків (перерахунок за січень 2018 р. здійснено в лютому 2018 р.).

Що стосується доводів позивачки щодо несплати їй сум за проведення інклюзивного навчання, позивач зазначив, що вказана форма навчання відповідно до Наказу Відділу освіти від 31.08.2017 р. № 381 Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах Покровської міської ради Донецької області проводиться лише в Загальноосвітній школі I-III ступенів №9 Покровської міської ради Донецької області. В інших загальноосвітніх навчальних закладах підвідомчих відділу освіти інклюзивних класів немає.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 , представник Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області-Лебедєва Н.В., директор Загальноосвітньої школи I-II ступенів №15 Покровської міської ради -Мальцева І.Ю..

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір, по закінченню якого позивачку було правильно звільнено з роботи.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями ч.2 ст.23, ч.2 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя англійської мови ЗОШ № 15, куди була прийнята наказом директора ЗОШ № 15 від 31.08.2017 року № 41-К на період з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року згідно її заяви.

Отже, за закінченням строку, на який був укладений строковий трудовий договір між ЗОШ № 15 та ОСОБА_1 , остання підлягала звільненню у зв`язку із закінченням його строку.

Наказом директора ЗОШ № 15 від 01.06.2018 року № 18-К ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкової угоди з виплатою компенсації за період з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року за 38 днів невикористаної відпустки.

Таким чином судом установлено, що між сторонами було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який міг бути продовжений лише якщо трудові відносини тривали й жодна із сторін не вимагала їх припинення.

Доводи про те, що позивача вимусили написати заяву про звільнення, яку вона в послідуючому відкликала, в даному випадку не мають правового значення, оскільки припинення трудового договору після закінчення строку за положеннями ст. 23 КЗпП України не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору ОСОБА_1 уже виявила, коли писала заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час вона виразила і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивачка при укладанні трудового договору виявила свою волю на укладення трудового договору на строк з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року, що підтверджується власноручно написаною нею заявою про прийняття на роботу, у цей же час вона виразила і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений, а тому заяви про звільнення в даному випадку не вимагалося, а тому і відкликання заяви про звільнення не має правового значення. Відповідач не виявив бажання продовжувати строковий договір з позивачкою.

Будь-яких доказів того, що заява про прийняття на роботу була написана під примусом директора Загальноосвітньої школи I-II ступенів №15 позивачем надано не було, і протягом тривалого часу перебування на посаді за строковим трудовим договором не оспорювалась.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який міг бути продовжений лише якщо трудові відносини тривали й жодна із сторін не вимагала їх припинення. Однак переукладати трудовий договір з ОСОБА_1 відповідач не бажав, тому трудові відносини між сторонами з 1 червня 2018 року не продовжувались, відповідач у встановлені законом строки ознайомив позивачку з відповідним наказом, видав позивачці трудову книжку. Підстави для визнання наказу про звільнення та поновлення на роботі відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Посилання на те, що у відповідача не було підстав укладати з позивачем строковий трудовий договір є безпідставними.

Абзацом 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.92 N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 21.08.2017 року було подано власноручно написану заяву з проханням прийняти її на роботу на посаду вчителя англійської мови ЗОШ1-2 ступенів №15 на період з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року. Така заява ОСОБА_1 була задоволена відповідачем та видано наказ від 31.08.2017 року № 41-К про прийняття на роботу на посаду вчителя англійської мови ЗОШ1-2 ступенів №15 на період з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року.

01.06.2018 року відповідач видав наказ № 18-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Таким чином, як правильно установлено судом, з позивачкою було укладено строковий трудовий договір, після закінчення строку якого відповідач звільнив її з роботи.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що між сторонами існували безстрокові трудові відносини, чи що після закінчення строку дії трудового договору сторони досягнули домовленості про продовження трудових відносин.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Оскільки, як установлено судом, строковий трудовий договір укладено з ОСОБА_1 за її бажанням та з урахуванням її інтересів і на вказаний нею в заяві строк, то суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає , тому правильно відмовив у позові про поновлення на роботі.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так як суд першої інстанції дійшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 , то і правильно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Правильно суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоотриманої заробітної плати.

Висновок суду підтверджується наказом Відділу освіти Покровської міської ради від 02.02.2018 року № 88 Про підвищення посадових окладів педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів , на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 року № 22 визначені у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери підвищені посадові оклади (ставки заробітної плати) педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 10 відсотків з 1 січня 2018 року, зокрема, 11 тарифного розряду встановлено- 3 818,10 грн. замість 3152 грн., які діяли з 1 січня 2017 року (а.с.157 т.1).

Підвищення посадового окладу ОСОБА_4 І ОСОБА_5 на 10 відсотків з 1 січня 2018 року підтверджується копіями розрахункових листів за період січень - червень 2018 року, довідкою-розрахунком по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 по ЗОШ № 15 за період з 01.09.2017 року - 01.06.2018 року. (а.с.221-224 т.1, 51-53 т.2).

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення посадових окладів з 1 січня 2018 року відбулося і позивачці виплачувався підвищений посадовий оклад, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням підвищеного окладу.

ОСОБА_1 , крім своїх розрахунків, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в цій частині та не спростувала надані відповідачем докази підвищення посадових окладів педагогічним працівникам та виплату їй підвищеного посадового окладу.

Згідно статті 20 Закону України Про освіту заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов`язковому порядку.

Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

Судом встановлено, що відділом освіти Покровської міської ради було організовано класи з інклюзивною формою навчання в Загальноосвітній школі 1-111 ступенів № 9 Покровської міської ради Донецької області - 2Г, 3Г, 4А .

В ЗОШ № 15 було організовано лише індивідуальна форма навчання учнів за висновками медичних закладів та протоколів ПМПК. Інклюзивні класи в закладі не організовувалися, що підтверджено інформацією директора ЗОШ № 15.

Наказами ЗОШ № 15 від 01.09.2017р. № 133-а та від 01.09.2017р. № 137-а затверджено персональний склад та розподілено навчальне навантаження педпрацівників, які здійснювали навчання учнів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за індивідуальною формою з 01.09.2017р., куди входить також й вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 (всього 8 годин) .

Наказом директора ЗОШ № 15 від 01.09.2017 року розподілене навчальне навантаження на 1 семестр 2017-2018 навчального року. Під номером 21 зазначена ОСОБА_1 за предметами англійська мова, зарубіжна література, індивідуальне навчання.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачу доплати за інклюзивне навчання, оскільки доказів того, що в ЗОШ № 15 організоване інклюзивне навчання, позивачем суду не було надано.

Посилання позивачки на те, що при навчанні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було створено інклюзивні групи нічим не підтверджується. Надані відповідачем докази підтверджують, що при навчанні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_2 використовувалась індивідуальна форма навчання.

Також судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення доплат за перевірку зошитів, оскільки така доплата проводилася відповідачем, що підтверджується наказом директора ЗОШ № 15 від 01.12.2017 року № 22б про перерахунок доплати за перевірку зошитів з 01.09.2017 року в межах фонду оплати праці за 2017 рік, в тому числі й ОСОБА_1 за предметами англійська мова та зарубіжна література (5-9 ступінь) 18 годин - 10-100%, 8-50%, (а.с.155 т.1); довідкою-розрахунком по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 по ЗОШ № 15 за період з 01.09.2017 року - 01.06.2018 року, копіями розрахункових листів на ім`я ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по червень 2018року, а також копіями карток-довідок за 2017, 2018 роки.

Доводи про те, що позивачку не правильно звільнено з роботи директором школи, так як прийнято її на роботу було начальником відділу освіти, є безпідставними та спростовуються положеннями діючого законодавства.

Статтею 26 Закону України Про освіту передбачено, що керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти;

призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки;

забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу

освіти.

Судом встановлено, що наказом в.о. відділу освіти Покровської міської ради від 31.08.2017 року № 51 К-21 ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя англійської мови ЗОШ № 15 з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року на підставі заяви (а.с.7, 132, 181 т.1).

На виконання зазначеного наказу наказом директора ЗОШ № 15 від 31.08.2017 року № 41-К ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя англійської мови з 01.09.2017 року по 01.06.2018 року на підставі її заяви (а.с.133, 182 т.1).

Таким чином директор закладу освіти в межах наданих йому повноважень призначив ОСОБА_1 на посаду та звільнив її з посади. Видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади відділом освіти Покровської міської ради в даному випадку не вимагалося, оскільки не передбачено діючим законодавством.

Посилання на те, що позивач прийнята на роботу на посаду вчителя англійської мови, а звільнена з посади вчителя англійської мови та зарубіжної літератури не може бути прийнятим до уваги, так як не впливає на законність чи незаконність самого звільнення з посади, на яку було прийнято позивачку.

При розгляді справи в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, дав їм належну правову оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 червня 2019 року.

Судді: