Постанова

від 21.12.2020 по справі 235/3853/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 235/3853/18

провадження № 61-13014св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: відділ освіти Покровської міської ради Донецької області, Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15 Покровської міської ради Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2019 року у складі судді Назаренко Г. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів:

Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу освіти Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу № 51К-21

від 31 серпня 2017 року її з 01 вересня 2017 року прийнято на роботу вчителем англійської мови в загальноосвітню школу I-II ступенів

№ 15 відділу освіти Покровської міської ради Донецької області.

Зазначала, що з березня 2018 року директор школи примушував її написати заяву про звільнення, посилаючись на закінчення строку дії трудового договору, що вона і зробила 18 травня 2019 року, зазначивши, що заява про звільнення була написана нею під тиском та датована іншим числом.

19 травня 2018 року вона звернулася із заявою про відкликання заяви про звільнення у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Вважала, що підстав укладати з нею строковий договір не було.

При звільненні 01 червня 2018 року у зв`язку із закінченням строкової угоди, відповідач не провів з нею повного розрахунку та не повідомив письмово про нараховані при звільненні суми.

Під час роботи вчителем англійської мови вона додатково виконувала обов`язки вчителя зарубіжної літератури, української мови та літератури, однак заробітну плату отримувала за одну ставку. Відділ освіти їй не здійснював доплату за перевірку зошитів за предметами: англійська мова, українська мова, українська література, всесвітня література

у встановленому розмірі з урахуванням її педагогічного навантаження.

Зазначала, що за період з 01 серпня 2017 року по 31 травня 2018 року вона недоотримала заробітну плату за перевірку зошитів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 2 558,99 грн. Крім того, у порушення Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення оплати праці педагогічних працівників від 11 січня 2018 року № 22 вона недоотримала суми заробітної плати за період з 01 січня 2018 року по 31 травня 2018 року

у зв`язку з підвищенням на 10 відсотків посадового окладу з 01 січня

2018 року, а також відповідачем не була проведена доплата за її роботу

в інклюзивних класах.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ЗОШ № 15

від 01 червня 2018 року № 18-к ОСОБА_1 про припинення з нею трудового договору;

- поновити її на посаді вчителя англійської мови ЗОШ № 15;

- стягнути з відділу освіти на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65 554,04 грн та недоотриману заробітну плату

в сумі 4 801,39 грн (2 558,99 грн - доплата за перевірку зошитів

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період 01 вересня 2017 року - 31 травня 2018 року, 381,80 грн - недоплачена заробітна плата за підвищення посадових окладів педагогічних працівників за січень

2018 року, 1 820,60 грн - доплата за роботу в інклюзивних класах по дисциплінах українська мова та література учнів ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 за період 01 вересня 2017 року - 31 травня 2018 року).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 13 вересня 2018 року до участі в справі залучено в якості співвідповідача Загальноосвітню школу І-ІІ ступенів № 15 Покровської міської ради Донецької області (далі - ЗОШ № 15).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 25 березня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який міг бути продовжений лише якщо трудові відносини тривали й жодна із сторін не вимагала їх припинення. Однак переукладати трудовий договір

з ОСОБА_1 відповідач не бажав, тому трудові відносини між сторонами

з 01 червня 2018 року не продовжувались, відповідач у встановлені законом строки ознайомив позивача з відповідним наказом, видав позивачу трудову книжку, тому підстави для визнання наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі відсутні.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підвищення посадових окладів відбулося з 01 січня 2018 року і позивачу виплачувався підвищений посадовий оклад, тому суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати з урахуванням підвищеного окладу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 25 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивач уклала строковий трудовий договір, після закінчення строку якого відповідач звільнив її з роботи, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підвищення посадових окладів відбулося з 01 січня 2018 року і позивачу виплачувався підвищений посадовий оклад, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням підвищеного окладу.

Оскільки строковий трудовий договір укладено з ОСОБА_1 за її бажанням та з урахуванням її інтересів і на вказаний нею в заяві строк, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, тому підстав для поновлення на роботі ОСОБА_1 не має.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що жодних підстав укладати строковий саме строковий трудовий договір у неї не було. Проте відділом освіти її було введено в оману, що із нею може бути укладений тільки строковий трудовий договір, про що вона і написала заяву. В подальшому вона дізналася, що жодних підстав укладати із нею строковий трудовий договір із нею не було, проте її змусили написати заяву на звільнення через закінчення строку дії трудового договору.

Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували того, що вона неодноразово писала скарги про відкликання її згоди на звільнення через закінчення строку дії трудового договору, однак відповідач вказані звернення проігнорував.

Також суди не врахували того, що підвищення посадового окладу відбулось

в лютому 2018 року, а в січні 2018 року всі нарахування на заробітну плату було проведено за старим посадовим окладом. Перерахунок, зроблений

в лютому 2018 року за січень 2018 року, враховує лише різницю між посадовими окладами.

Вважає, що вона недоотримала заробітну плату через непроведення підвищення посадового окладу в січні 2018 року в розмірі нарахувань до заробітної плати (престижність, перевірка зошитів та інше).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ЗОШ № 15 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Також у серпні 2019 року відділ освіти Покровської міської ради Донецької області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в якому зазначає, що аргументи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій, тому вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (частина перша).

Відповідно до статті 5 1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу

і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись

у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором

є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що контракт

є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України трудовий договір припиняється за закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Крім того, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Укладаючи трудовий договір, ОСОБА_1 погодилась з його умовами, в тому числі зі строком його дії.

Судом встановлено, що на підставі наказу директора ЗОШ № 15

від 31 серпня 2017 року № 41-к на період з 01 вересня 2017 року

по 01 червня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчителя англійської мови ЗОШ № 15.

Наказом директора ЗОШ № 15 від 01 червня 2018 року № 18-к ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкової угоди з виплатою компенсації за період з 01 вересня 2017 року до 01 червня 2018 року

за 38 днів невикористаної відпустки.

Наявність підстав для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору доведено відповідачами під час розгляду справи, не спростовано позивачем та підтверджується зібраними доказами.

Згідно з статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

Оскільки, ОСОБА_1 звільнено з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення її на роботі немає, тому суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно відмовив

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , щодо поновлення її на роботі, тому правильно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу Відділу освіти Покровської міської ради Донецької області від 02 лютого 2018 року № 88 Про підвищення посадових окладів педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів , на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 22 визначені у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери підвищені посадові оклади (ставки заробітної плати) педагогічних працівників, оплата праці яких здійснюється за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 10 відсотків з 01 січня 2018 року, зокрема,

11 тарифного розряду встановлено - 3 818,10 грн. замість 3 152 грн, які діяли з 01 січня 2017 року (а.с. 157, т. 1).

Підвищення посадового окладу ОСОБА_1 на 10 відсотків з 01 січня

2018 року підтверджується копіями розрахункових листів за період січень - червень 2018 року, довідкою-розрахунком по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 по ЗОШ № 15 за період з 01 вересня 2017 року - 01 червня

2018 року (а.с. 221-224, т. 1; 51-53, т. 2).

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що підвищення посадових окладів з 01 січня 2018 року відбулося і ОСОБА_1 виплачувався підвищений посадовий оклад, у зв`язку із чим обґрунтовано відмовив

у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі заробітної плати з урахуванням підвищеного окладу.

Згідно із статтею 20 Закону України Про освіту заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб

з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється

в обов`язковому порядку.

Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

Судом встановлено, що в ЗОШ № 15 організовано лише індивідуальна форма навчання учнів за висновками медичних закладів та протоколів психолого-медико-педагогічної консультації. Інклюзивні класи в закладі не організовувалися, що підтверджено інформацією директора ЗОШ № 15

(а.с. 241, т. 1).

Наказами ЗОШ № 15 від 01 вересня 2017 року № 133-а та № 137-а затверджено персональний склад та розподілено навчальне навантаження педагогічних працівників, які здійснювали навчання учнів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за індивідуальною формою з 01 вересня 2017 року, куди входить також й вчитель української мови та літератури ОСОБА_1

(всього 8 годин).

Також наказом директора ЗОШ № 15 від 01 вересня 2017 року розподілене навчальне навантаження на 1 семестр 2017-2018 навчального року. Під номером 21 зазначена ОСОБА_1 за предметами англійська мова, зарубіжна література, індивідуальне навчання.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що при навчанні дітей

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 використовувалась індивідуальна форма навчання, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачу доплати за інклюзивне навчання, оскільки доказів того, що в ЗОШ № 15 організоване інклюзивне навчання, позивачем суду надано не було.

Також судами попередніх інстанцій правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення доплат за перевірку зошитів, оскільки така доплата проводилася відповідачем, що підтверджується наказом директора ЗОШ № 15 від 01 грудня 2017 року № 22б про перерахунок доплати за перевірку зошитів з 01 вересня 2017 року, в межах фонду оплати праці за 2017 рік, в тому числі й ОСОБА_1 за предметами англійська мова та зарубіжна література (5-9 ступінь) 18 годин - 10-100 %, 8-50 %; довідкою-розрахунком по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 по ЗОШ № 15 за період з 01 вересня 2017 року - 01 червня 2018 року, копіями розрахункових листів на ім`я ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по червень 2018 року, а також копіями карток-довідок за 2017, 2018 роки (а.с. 155, т. 1)

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264,

382 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів іне дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 25 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк