Постанова

від 22.05.2019 по справі 601/1513/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 601/1513/18

провадження № 61-2741 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Кременецька районна комунальна лікарня ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременецької районної комунальної лікарні на постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костіва О. З., Щавурської Н. Б., Хоми М. В. від 10 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременецької районної комунальної лікарні про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у 1987 році його було прийнято на роботу в Кременецьку районну лікарню на посаду лікаря ортопеда-травматолога, а у 2009 році переведено на посаду завідувача травматологічним відділенням з урологічними ліжками.

01 червня 2018 року його повідомили та ознайомили наказом від 01 червня 2018 року № 80-к про переведення з 01 червня 2018 року з посади завідувача травматологічного відділення з урологічними ліжками на посаду лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками.

Своєї згоди на таке переведення він не давав та вважав його незаконним, оскільки його не було про це завчасно повідомлено відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Під час ознайомлення з даним наказом він написав на ньому не згоден .

02 червня 2018 року його повідомили про те, що згідно з наказом від 01 червня 2018 року № 81-к його звільнено з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку зі змінами істотних умов праці та відмовою від продовження роботи.

Вважав своє звільнення незаконним, оскільки адміністрація належним чином не ознайомила його із наказом від 02 березня 2018 року № 59-од Про зміну структури та скорочення штату працівників Кременецької районної комунальної лікарні за два місяці, як це передбачено статтею 32 КЗпП України.

Зазначав, що акти, складені працівниками лікарні про його відмову від ознайомлення з істотними умовами праці та відмовою від отримання наказів та трудової книжки, не є належним повідомленням про такі зміни.

Також зазначав, що відповідач не мав права звільняти його на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, оскільки фактично у Кременецькій районній комунальній лікарні відбулися зміни у структурі та скорочення штату працівників, що є зміною в організації виробництва та праці, а отже, відповідач мав при звільненні керуватися нормами та гарантіями, що передбачені для цієї процедури розірвання трудового договору.

Також позивач вважав, що строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі він пропустив з поважних причин, оскільки ухвалою Кременецького районного суду від 25 червня 2018 року його позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Копію цієї ухвали він отримав у канцелярії Кременецького районного суду 16 липня 2018 року, після чого подав виправлену позовну заяву 24 липня 2018 року. Однак, суд визнав його позовну заяву неподаною та повернув її. Вказував, що помилково вважав, що десятиденний строк для усунення недоліків починається з дня, коли він особисто отримав у канцелярії суду ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі зазначеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив скасувати наказ головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 01 червня 2018 року № 81-к про його звільнення з посади лікаря ортопеда-травматолога у зв`язку із зміною істотних умов праці та відмовою від продовження роботи і поновити його на роботі на посаді лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн та середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 21 200, 68 грн за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач без поважних причин пропустив строк на звернення до суду з позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено строк для звернення до суду із позовною заявою.

Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 01 червня 2018 року № 81-к, яким ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку зі зміною істотних умов праці та відмовою від продовження роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36, статті 44 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками Кременецької районної комунальної лікарні з 01 червня 2018 року.

Стягнуто з Кременецької районної комунальної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2018 року по 10 січня 2019 року включно, в сумі 98 420 (дев`яносто вісім тисяч чотириста двадцять) грн 40 коп, за вирахуванням відповідних податків та зборів.

Стягнуто з Кременецької районної комунальної лікарні на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із тих підстав, що позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права з поважних причин, оскільки дізнавшись про своє звільнення з роботи, відразу почав вчиняти активні дії, спрямовані на захист своїх трудових прав, у тому числі і звернення до суду з аналогічним позовом у межах місячного строку з дня його звільнення.

Звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося без законних підстав, оскільки у Кременецькій районній комунальній лікарні відбулася не зміна істотних умов праці, а зміна організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.Відповідачем не дотримано процедури вивільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що привело до порушення прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кременецької районної комунальної лікарні, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку щодо звільнення позивача із займаної посади, оскільки розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за частиною першою статті 40 КЗпП України, суди повинні враховувати, що поняття ліквідація , реорганізація , перепрофілювання , банкрутство , скорочення штату або чисельності працівників відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , стосується саме підприємств, установ та організацій, як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. При цьому відповідач, як юридична особа, не був ліквідований чи реорганізований. Позивачем не сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги, не зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої відповідачем, не зазначено доказів, якими підтверджується факт заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням такої шкоди. Судом апеляційної інстанції не враховано, що поновлення позивача на рівнозначній посаді, а саме на посаді лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками Кременецької районної комунальної лікарні не допускається, оскільки згоди позивач на переведення на дану посаду не давав, офіційно переведений не був та жодного дня на цій посаді не працював, а до звільнення обіймав посаду завідувача травматологічного відділення з урологічними ліжками, яке було виведене із структури лікарні. Судом не враховано те, що позивачем пропущено строки звернення до суду без поважних причин. Крім того, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційним судом не було враховано, що позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірі 7 446, 10 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Кременецького районного суду Тернопільської області, зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судового збору до закінчення касаційного провадження, крім стягнення заробітної платиза один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, а доводи касаційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 28 травня 1987 року його було прийнято на роботу в Кременецьку центральну районну лікарню (на сьогодні - Кременецька районна комунальна лікарня) на посаду лікаря ортопеда-травматолога.

Згідно з наказом від 30 вересня 2009 року № 158 ОСОБА_1 було переведено на посаду завідуючого травматологічного відділення з урологічними ліжками.

Рішенням Кременецької районної ради від 01 березня 2018 року № 341 Про надання дозволу на проведення оптимізації ліжкового фонду відділень та створення відділення інтервенційної кардіології реперфузійної терапії та рентгеноендовазкулярної хірургії у Кременецькій районній комунальній лікарні надано такий дозвіл. Цим рішенням виведено зі структури лікарні травматологічне відділення з урологічними ліжками. Змінено назви відділень - хірургічне відділення з гінекологічними ліжками перейменовано у хірургічне відділення з травматологічними та урологічними ліжками . Цим рішенням перейменовано також ряд інших відділень. Скорочено штат відділень у травматологічному відділенні з урологічними ліжками, а саме: 4 штатні одиниці молодших медичних сестер, сестра господиня. Введено до структури Кременецької районної комунальної лікарні відділення інтервенційної кардіології реперфузійної терапії та рентгеноендовазкулярної хірургії на 5 ліжок.

Наказом головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 02 березня 2018 року № 59-од Про зміну в структурі та скорочення штату працівників Кременецької РКЛ з 01 червня 2018 року створено відділення інтервенційної кардіології реперфузійної терапії та рентгеноендовазкулярної хірургії на 5 ліжок, відділення інтенсивної терапії та ранньої реабілітації післяопераційних кардіологічних та хірургічних хворих за рахунок 5 кардіологічних ліжок. Виведено травматологічне відділення з урологічними ліжками зі структури Кременецької районної комунальної лікарні. Проведено зміни у назвах відділень, а саме: хірургічне відділення з гінекологічними ліжками перейменовано на хірургічне відділення з травматологічними та урологічними ліжками , та інші перейменування відділень. Проведено заміни у ліжковому фонді. Зазначено, що відповідно до статті 32 КЗпП України необхідно повідомити за 2 місяці працівників про зміни в істотних умовах праці у зв`язку з переведенням у новостворене та змінені відділення. Також вирішено провести скорочення штатів. Виведено зі штату травматологічного відділення з урологічними ліжками посади завідувача, лікаря ортопеда-травматолога - 1 ставку, лікаря ортопеда-травматолога - 0.5 ставки, лікаря ортопеда-травматолога ургентного - 1.25 ставки, лікаря-уролога - 0.5 ставки, та інших працівників. Введено у штат хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками наступні посади: лікаря ортопеда-травматолога - 1.25 ставки, лікаря ортопеда-травматолога ургентного - 1.25 ставки, лікаря уролога-консультанта - 0.5 ставки, лікаря-хірурга - 0.25 ставки та інших працівників.

Відповідно до протоколу від 16 березня 2018 року № 10 Журналу протоколів лікарських конференцій в Кременецькій РКЛ , у присутності завідуючих відділеннями Кременецької районної комунальної лікарні до відома працівників було доведено наказ від 02 березня 2018 року № 59-од Про зміни структури та скорочення штату працівників Кременецької РКЛ .

Згідно з актом від 20 березня 2018 року, час складання: 16:45 год., складеного працівниками Кременецької районної комунальної лікарні, позивач був запрошений для ознайомлення з наказом від 02 березня 2018 року № 59-од Про зміни структури та скорочення штату працівників Кременецької РКЛ для вручення повідомлення про переведення його на посаду лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками з 01 червня 2018 року у зв`язку зі змінами істотних умов праці, а саме зміни системи та розміру оплати праці, розряду та найменування посади, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України. ОСОБА_1 у грубій формі повідомив, що не бажає ознайомлюватися з наказом та повідомленням про його переведення.

У листку для ознайомлень з написом у верхній частині аркуша Травматологічне відділення з урологічними ліжками міститься підпис позивача про ознайомлення з відміткою не згоден 13.04.2018 року .

Заявою позивача від 13 квітня 2018 року, яка адресована головному лікарю Кременецької районної комунальної лікарні, повідомлено про надання згоди на переведення в хірургічний відділ.

Згідно з наказом головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 01 червня 2018 року № 80-к ОСОБА_1 , завідувача травматологічного відділення з урологічними ліжками переведено на посаду лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками. У даному наказі є його підпис з відміткою не згоден . У трудовій книжці позивача запис про таке переведення відсутній.

Згідно з актом від 01 червня 2018 року, складеного працівниками Кременецької районної комунальної лікарні, позивач ознайомився з наказом від 01 червня 2018 року № 80-к про переведення на посаду лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками та відмовився від такого переведення.

У наказі головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 01 червня 2018 року № 81-к зазначено: Звільнити ОСОБА_1 , лікаря ортопеда-травматолога, із займаної посади 01 червня 2018 року у зв`язку зі зміною істотних умов праці та відмовою від продовження роботи. Бухгалтерії провести повний розрахунок заробітної плати за невикористані дні відпусток та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Підстава: пункт 6 частини першої статті 36, статті 44 КЗпП України .

Згідно з актом від 04 червня 2018 року, час складання: 09:45 год., складеного працівниками Кременецької районної комунальної лікарні, позивач відмовився від отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.

Довідкою про доходи від 26 червня 2018 року № 32 підтверджено, що ОСОБА_1 з січня 2018 року по червень 2018 року отримав заробітну плату в розмірі 127 204, 05 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Кременецької районної комунальної лікарні підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й убачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (зі змінами і доповненнями) судам роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У тому ж разі, коли такі зміни в організації виробництва і праці супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями може мати місце звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас, зміна в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Судом установлено, що рішенням Кременецької районної ради від 01 березня 2018 року № 341 Про надання дозволу на проведення оптимізації ліжкового фонду відділень та створення відділення інтервенційної кардіології реперфузійної терапії та рентгеноендовазкулярної хірургії в Кременецькій районній комунальній лікарні та наказу головного лікаря Кременецької районної комунальної лікарні від 02 березня 2018 року № 59-од Про зміну в структурі та скорочення штату працівників Кременецької РКЛ змінюється структура Кременецької районної комунальної лікарні, виводиться зі штату відділення посади працівників: лікарів ортопедів-травматологів (3 посади), лікаря уролога, зокрема, посада позивача - завідуючого травматологічного відділення з урологічними ліжками. Також вводяться в штат інші посади лікарів ортопедів-травматологів з іншими ставками у кількості двох одиниць.

Таким чином судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що у Кременецькій районній комунальній лікарні стосовно посади позивача відбулась не зміна істотних умов праці, а зміна організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці не передбачає необхідність звільнення працівника та прийняття його на іншу вакантну посаду, а дії відповідача щодо переведення позивача на посаду лікаря ортопеда-травматолога хірургічного відділення з травматологічними та урологічними ліжками підтверджують, що відносно посади завідувача травматологічного відділення з урологічними ліжками мало місце не зміна істотних умов праці, а скорочення посади.

Доводи касаційної скарги про те, що позивача звільнено відповідно до чинного законодавства вказаних вище висновків не спростовують, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права пропущено з поважних причин.

У статті 233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов`язують оточуючих, органи державної влади та інших суб`єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, застосовується незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цього строку, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо цей строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 червня 2018 року позивач звертався до Кременецького районного суду з позовною заявою про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа № 601/1068/18). Ухвалою Кременецького районного суду від 25 червня 2018 року вказаний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Вказану ухвалу позивач отримав поштою 13 липня 2018 року та особисто в канцелярії Кременецького районного суду 16 лиипня 2018 року. Згодом, 24 липня 2018 року позивач подав до суду позовну заяву у новій редакції з виправленими недоліками, однак ухвалою Кременецького районного суду від 27 липня 2018 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу, оскільки останнім днем строку виконання ухвали суду було 23, а не 24 липня 2018 року (пропущено один день).

Таким чином, позивач, дізнавшись про своє звільнення з роботи, відразу почав вчиняти активні дії, спрямовані на захист своїх трудових прав, у тому числі і звернення до суду з аналогічним позовом у межах місячного строку з дня його звільнення.

Помилковими є твердження касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно нараховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2018 року по 10 січня 2019 року включно, у розмірі 98 420, 40 грн. Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції правильно визначивперіод вимушеного прогулу та розмір середнього заробітку, розрахувавши його відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними , не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо поновлення дії судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року зупинено дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судового збору до закінчення касаційного провадження, її необхідно поновити.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на висновок колегії суддів про залишення касаційної скарги Кременецької районної комунальної лікарні без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременецької районної комунальної лікарні залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судового збору .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк