Постанова

від 03.06.2019 по справі 635/4742/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2019 року

м. Київ

справа № 635/4742/16-ц

провадження № 61-45668св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Височанська селищна рада Харківського району Харківської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Колтунової А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є спадкоємцями ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 належала земельна ділянка площею 0,1312 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку.

На підставі заяв про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4 , які надійшли від його доньки ОСОБА_1 , яка на момент смерті батька була непрацездатною у зв`язку з досягненням пенсійного віку, а тому мала право на обов`язкову частину у спадщині, та онука ОСОБА_2 ., приватним нотаріусом Гаражою Н. П. відкрито спадкову справу та 04 червня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/40 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - свідоцтво на спадщину за заповітом на

9/40 частин зазначеного будинку.

Оформити спадщину на вищевказану земельну ділянку позивачам не вдалося. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв`язку з виправленням в державному акті площі земельної ділянки та рекомендовано звернутися до суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0,1312 кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1/4 частину за

ОСОБА_1 та 3/4 частин - за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня

2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1312 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини земельної ділянки площею 0,1312 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що померлий ОСОБА_4 правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку. Позивач ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця була непрацездатною, оскільки досягла пенсійного віку, а тому відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, яка складає 1/4 частину спадкового майна. ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, а тому із врахуванням обов`язкової частини у спадщині, на яку претендує

ОСОБА_1 , його частина у спадщині складає 3/4 частин спірної земельної ділянки.

Ухвалою Харківського районного суду харківської області від 31 січня

2018 року у задоволенні заяви Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Харківського районного суду Харківської області

від 18 жовтня 2016 року відмовлено.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня

2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції порушується права та інтереси ОСОБА_3 Апеляційний суд не має процесуальних повноважень залучати до участі у справі співвідповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Харківського районного суду Харківської області

від 18 жовтня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до спадкового майна, а тому рішення місцевого суду її права та інтереси не зачіпаються.

Апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження.

Доводи інших учасників справи:

07 грудня 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Харківського районного суду Харківської області .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції:

ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1312 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Височанської селищної ради народних депутатів № 599 від 10 грудня

1996 року.

27 січня 1997 року ОСОБА_4 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , згідно якого останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1318 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням IX сесії V скликання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 07 вересня 2007 року Про затвердження площі земельної ділянки в сел. Високий по вул . Українській по фактичному землекористуванню , затверджена площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 0,1311 га по фактичному землекористуванню та надано дозвіл на внесення даних цієї площі в державний акт на право власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

За життя спадкодавцем був складений заповіт від 09 лютого 2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н. П. за реєстровим № 304, відповідно до якого, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що за законом він має право і що буде належати йому на момент смерті онукові - ОСОБА_2 .

Згідно постанов приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражі Н. В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 травня 2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки у шестимісячний строк після смерті останнього подали до нотаріальної контори відповідні заяви. При цьому, позивачі частково оформили спадщину після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , маючи право на обов`язкову частину у спадщині у відповідності до вимог статті 1241 ЦК України, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/10 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 відповідно - свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 9/40 частин зазначеного будинку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1312 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у Державному акті на право приватної власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_4 є виправлення, що не відповідає вимогам законодавства.

ОСОБА_3 вказувала, що за життя ОСОБА_4 придбала у нього житловий будинок у АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці.

Рішенням Височанської селищної ради від 27 листопада 2007 року

ОСОБА_4 було надано дозвіл на виділ житлового будинку із домоволодіння АДРЕСА_1 в окреме володіння з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 1343 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 був придбаний

ОСОБА_3 у ОСОБА_4

Рішенням Височанської селищної ради від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1500 га в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Рішенням Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відповідних змін до Державного земельного кадастру через перетин ділянок з ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 , при цьому співпадіння становить 99,7538 %.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі співвідповідача.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про те, що рішенням місцевого суду ніяким чином не порушено права та інтереси ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються матеріалами цивільної справи. На частині спірної земельної ділянки знаходиться житловий АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , яка до участі у справі залучена не була.

Також є безпідставними доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд в своїй ухвалі надав оцінку доводам Ханіної Н. О. щодо пропуску цього строку, та дійшов висновку про поважність причин його пропуску.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Харківської області

від 05 вересня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко