Постанова

від 05.06.2019 по справі 914/2278/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа №914/2278/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Укрриба'' , м.Львів, вх. №01-05/1242/19 від 02.04.19

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2019 (суддя Рим Т.Я. м.Львів, повний текст складено - 18.02.2019)

у справі № 914/2278/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства ,,Укрриба'' , м.Львів

про стягнення 37 665,27 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Приватного підприємства ,,Укрриба'' про стягнення 37 665,27 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.02.2019 (суддя Рим Т.Я., повний текст складено - 12.02.2019) у справі № 914/2278/18 - позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства ,,Укрриба'' на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» - 37 665,27 грн. заборгованості за перевищення договірної велечини споживання електричної енергії та 1762,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що відповідач, в порушення умов договору про постачання електричної енергії, в лютому 2018 року перевищив договірну величину споживання електроенергії, визначену додатком №1 до даного договору на 17709 кВт/год.. Відтак, на підставі п.п. 4.2.2 договору, у позивача виникло право на нарахування відповідачу двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії. Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд визнав обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача 37 665,27 грн. заборгованості за 17709 кВт/год.. понаддоговірного споживання електричної енергії.

В апеляційній скарзі позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 які на момент виникнення спірних правовідносин були чинними передбачено можливість нарахування підвищеної згідно із законом вартості різниці між фактично спожитим та договірним обсягом електричної енергії за середньозваженим тарифом у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, але не встановлено розміру відповідальності за перевищення договірних велечин споживання електричної енергії.

Пунктом 4.2.2 договору укладеного між сторонами передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності.

Апелянт наголошує на тому, що на момент виникнення спірних правовідносин положення договору не відповідали чинній тоді редакції Правил користування електричною енергією, оскільки положення договору передбачали сплату двократної вартості різниці, а положення чинних ПКЕЕ вказували на оплату підвищеної вартості різниці.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з тих мотивів, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини справи. Позивач також зазначає про те, що заперечення апелянта щодо визначеної позивачем двократної вартості різниці фактичної та договірної величини, та посилання на положення пункту 6.17 ПКЕЕ, є помилковими. Так, згідно з пунктом 6.17 ПКЕЕ у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за перодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартості різниці між фактично спожитим та договірним обсягом електричної енергії за середньозваженим тарифом. Дана норма, як зазначає позивач, стосується лише споживачів, які розраховуються за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф. Однак ПП ,,Укрриба'' належить до категорії споживачів, які розраховуються за регульованим тарифом, відповідно дана норма не може застосовуватись до останнього.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

13.09.2008 між ПАТ Львівобленерго (постачальником) та ПП ,,Укрриба'' (споживачем) укладено договір №60183/01 згідно п.п.1 та 2.1 якого постачальник (позивач по справі) продає електричну енергію споживачу (відповідач у справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною у додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, вони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією , затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (далі - ПКЕЕ ).

Додатком №1 до Договору встановлені обсяги споживання електричної енергії, зокрема у 2018 році граничним обсягом споживання електричної енергії для відповідача визначено 40'000 кВт/год. щомісяця.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.01.2018 відповідач подав позивачу заяву про збільшення договірної величини споживання електроенергії та коригування її в таких обсягах: у лютому 2018 року 60'000 кВт/год .

Листом №31-00132 від 06.02.2018 позивач повідомив відповідача, що за результатами розгляду заяви відповідачу відмовлено у збільшенні договірної величини споживання електричної енергії на лютий 2018 року у зв`язку з відсутністю оплати за додатково заявлені обсяги споживання електричної енергії.

Позивач виставив відповідачу рахунок за активну енергію №303502/1390758-1 за лютий 2018 року на суму 137' 290,22 грн.

Як вбачається з наведеного рахунку, сума до сплати була розрахована за спожиття 57'709 кВт/г електроенергії. Рахунок був отриманий відповідачем 27.02.2018 о 14:40 год., що підтверджується підписом представника відповідача у відповідній графі. Крім того, в рахунку міститься інформація про те, що такий слід сплатити до 07.03.2018.

Відповідач оплатив рахунок за активну енергію №303502/1390758-1 за лютий 2018 року у сумі 137' 290,22 грн. 22.03.2018, що підтверджується платіжним дорученням №3842.

Позивач 03.03.2018 виставив відповідачу рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №303502/1394394-5 за лютий 2018 року на суму 37' 665,27 грн.

Відповідач отримав зазначений рахунок 10.04.2018 та підтверджує цю обставину інформацією з веб-сайту публічного акціонерного товариства "Укрпошта" .

Позивач надіслав відповідачу лист №31-00208 від 05.03.2018, яким повідомив про перевищення граничної величини споживання електричної енергії за лютий 2018 року та запропонував оплатити рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії №303502/1394394-5 за лютий 2018 у п`ятиденний строк.

У звязку із перевищенням відповідачем договірної величини споживання електроенергії у лютому 2018 року на 17709 кВт/год та беручи до уваги несплату двократної різниці фактично спожитої та договірної величин стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення 37 665,27 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання з постачання електричної енергії на підставі укладеного Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України . Відносини між сторонами регулюються, серед іншого, Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України , Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (надалі - ПКЕЕ ).

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пунктами 1.3, 5.1 Правил встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором про постачання електричної енергії №60183/01 від 13 .09.2008 р.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

В п. 2.1 Договору встановлено, що під час виконання договору та вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов`язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ ).

Пунктом 4.1. Правил КЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до пункту 10.2. розділу 10 Правил КЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний: додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Згідно з п. 5.1 Правил КЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

В додатку № 1 до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" сторонами узгоджені обсяги споживання позивачем електричної енергії в обсязі 40 000 кВт/год на кожен місяць.

Матеріали справи підтверджується, що 29 січня 2018 року відповідач- Приватне підприємство ,,Укрриба'' звернулось із заявою про збільшення договірної величини споживання електроенергії та коригування її у лютому 2018 року. Зважаючи на пункт 2 Додатку №2 від 28.09.2016 до Договору, з 28.01.2018 розпочався розрахунковий період лютого 2018 року. Отже, як правильно встановив суд першої інстанції відповідач звернувся із заявою щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду - лютого 2018 року.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії розглядається постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме: при умові попередньої оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії, виконання споживачем своїх зобов`язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії та отримання постачальником заяви споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду. У разі коригування для споживача договірної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної (граничної) величини споживання електричної потужності.

За змістом п. 9 додатку № 2 Порядок розрахунків коригування договірних величин споживання електричної енергії у відповідності до п.5.5 Договору здійснюється при виконанні споживачем наступних умов:

1) попередня оплата додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії,

2) виконання споживачем своїх зобов`язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії,

3) отримання постачальником заяви споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Положення пункту 1.2 ПКЕЕ містять визначення попередньої оплати. Так, попередня оплата - це оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у найближчому наступному періоді.

Положеннями пункту 6.6. ПКЕЕ встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Згідно з пунктами 4, 5 та 7 Додатку №2 "Порядок розрахунків" від 28.09.2016 до Договору, споживач не пізніше останнього робочого дня, який передує початку наступного розрахункового періоду, здійснює попередню оплату повної вартості прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії у найближчому наступному розрахунковому періоді. Сума належного до сплати платежу визначається шляхом множення прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії розрахункового періоду (Додаток №1), наступного за періодом в якому видається рахунок, на середній тариф поточного розрахункового періоду, визначений для об`єктів, яким встановлюються договірні величини споживання електричної енергії. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ . Рахунки на оплату платежів, передбачених цим договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків, крім рахунків для проведення попередньої оплати, термін оплати яких передбачено у пункті 4 цього додатку.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що попередня оплата самостійно визначається споживачем та здійснюється без виставленого постачальником рахунка. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, аргументи відповідача стосовно строку виставлення позивачем рахунка за використану у лютому 2018 року електричну енергію є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був здійснити передоплату очікуваних обсягів споживання електричної енергії без виставленого позивачем рахунка.

Положеннями пункту 6.16 ПКЕЕ встановлено, що обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Так, відповідно до пункту 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Положеннями пункту 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з положеннями пункту 1.6 ПКЕЕ Договір на основі типового договору (додаток 3 до ПКЕЕ ) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об`єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже як зазначалось вище, положеннями пункту 5.1 ПКЕЕ визначено, що Договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Таким чином, права та обов`язки сторін визначені умовами Договору, що укладається на основі типового договору та вимог ПКЕЕ .

В поданій апеляційній скарзі апелянт в заперечення визначеної позивачем двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини послався на положення пункту 6.17 ПКЕЕ , які, на думку апелянта, по-іншому регулюють відносини між сторонами договору постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 6.17 ПКЕЕ у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що положення пункту 6.17 ПКЕЕ стосується лише споживачів, які розраховуються за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф. Відповідач у цій справі не належить до зазначеної категорії споживачів.

Зокрема, згідно з положеннями пункту 4.2 ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Положеннями пункту 5.1 Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У Додатку №1 до Договору "Обсяги споживання електричної енергії" сторони погодили розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом. Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що відповідач розраховується за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, відсутні в матеріалах справи.

Беручи до уваги вищенаведене, пункт 6.17 ПКЕЕ не може застосовуватись до відповідача - споживача, який розраховується за регульованим тарифом.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним використання позивачем передбачену Договором двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії за перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що пункту 4.2.2 Договору, який передбачає підвищену, але чітко визначену - у два рази, вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії, не суперечить пункту 6.17 ПКЕЕ положення яким встановлено підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2019 у справі №914/2278/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, в той час як у відзиві позивачем наведені обґрунтовані доводи стосовно відсутності порушень матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України ). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129 , 236 , 269 , 275 , 276 , 282 ГПК України , Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1 . Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Укрриба'' , м.Львів, вх. №01-05/1242/19 від 02.04.19 - залишити без задоволення.

2 .Рішення Господарського суду Львівської області від 12.02.2019 у справі №914/2278/18 - залишити без змін.

3 .Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4 .Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст.286-289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець