Постанова

від 28.05.2019 по справі 908/2163/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2163/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю в режимі відеоконференції:

від відповідача: Ковальов Д.В., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 року (повний текст підписано 25.02.2019 року)

у справі № 908/2163/18 (суддя - Корсун В.Л., м. Запоріжжя)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до Фермерського господарства "Роса", смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області

про стягнення 101 507,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

22.10.2018 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Фермерського господарства "Роса" про стягнення заборгованості в сумі 1 507,15 грн.

13.11.2018 року до Господарського суду Запорізької області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 101 507,15 грн. заборгованості з урахуванням вимог статті 544 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є протиправним та необ`єктивним через невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам, матеріалам справи та чинному законодавству. Рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального законодавства. Всупереч статті 238 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване судове рішення складається лише з описової та резолютивної частин, а мотивувальна частина рішення фактично відсутня, оскільки суд вдався лише до описування поданих сторонами заяв, письмових пояснень та заперечень. Зміст та сутність описової частини прийнятого судом рішення повністю збігається з відзивом відповідача. При цьому, жоден доказ та обставини, які наведені та надані позивачем, судом не спростовані. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" в силу статті 544 Цивільного кодексу України набуло право зворотної вимоги до ФГ "Роса" через виконання солідарного із відповідачем обов`язку перед ТОВ "Корпорація Агросинтез" згідно договору поруки № 03-07-2017 від 03.07.2017року, який укладений із врахуванням та у відповідності до договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2 від 16.05.2006 року. Наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини 2 статті 556, пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов`язанні, що згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання (частина 6 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позивач в письмових обґрунтуваннях апеляційної скарги посилався на те, що місцевим господарським судом не враховано того факту, що зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2 від 16.05.2006 року в частині нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат були припинені 10.10.2017 року шляхом виконання зазначених сум нарахування у зв`язку із невиконанням умов договору, та із 10.10.2017 року почали існувати правовідносини, які базуються на договорі поруки та характеризуються ознаками регресу - регресних зобов`язань. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов`язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не може бути задоволена апеляційним господарським судом. Відповідач повністю визнає наявність між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та відповідачем договірних відносин у 2006 році. У зв`язку з неналежним виконанням умов договорів відповідачем, ТОВ "Корпорація Агросинтез" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою судом було стягнуто суми заборгованості. Всього судом було видано 4 накази про примусове виконання судових рішень. Вся не включена до позовних вимог заборгованість за договорами, якщо така існувала, не може бути стягнута, оскільки право на звернення до суду первісний кредитор мав у 2007 році, і ним скористався. Якщо до частини боргу таке право ТОВ "Корпорація Агросинтез" не було реалізовано, то станом на 2010 рік і пізніше така заборгованість стягнута бути не могла внаслідок спливу позовної давності відповідно до вимог статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України. Не могли бути задоволені і додаткові вимоги щодо такої суми боргу відповідно до вимог статті 266 Цивільного кодексу України. Відповідно до чинного законодавства України заміна кредитора у зобов`язанні не може свідчити про поновлення чи переривання строку позовної давності, оскільки згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Таким чином, станом на день заміни кредитора у зобов`язанні позовна давність щодо вимог, які були предметом угоди про заміну кредитора у зобов`язанні № 15-11/12-111 від 15.11.2012 року, спливла.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 16.05.2019 року в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

16.05.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2019 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року призначено судове засідання на 28.05.2019 року в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом та Приазовським районним судом Запорізької області.

27.05.2019 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за наявними в справі документами за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

16.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (постачальник) та Фермерським господарством "Роса" (покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2, згідно умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, відомості про який вказано в пункті 1.2. Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість та проценти за користування товарним кредитом в розмірі та на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, відомості про товар:

- вулкан плюс в.р. в кількості 1 680,000 за ціною 30,70 грн. на суму 51 576,00 грн., ПДВ - 10 315,20 грн., всього 61 891,20 грн., дата передачі товару 19.05.2006 року;

- ультра 720 в.р. в кількості 1 950,000 за ціною 18,10 грн. на суму 35 295,00 грн., ПДВ - 7 059,00 грн., всього 42 354,00 грн., дата передачі товару 19.05.2006 року.

Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник надає покупцю товарний кредит в розмірі ціни отриманого та неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем (але не раніше 22.05.2006 року) до 16.10.2006 року.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує постачальнику проценти в розмірі 16 % річних від вартості отриманого та не оплаченого товару за кожен день користування товарним кредитом.

Сума процентів по договору за користування товарним кредитом за період (згідно пункту 2.1. Договору) вказана в додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що вартість договору складає ціну товару (пункт 1.2. Договору) та суму процентів за користування товарним кредитом (додаток № 1).

Відповідно до пункту 2.5. Договору оплата за товар здійснюється в українській гривні в безготівковій формі шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на його поточний рахунок в строки згідно із додатком № 1.

В разі збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу на дату укладання договору покупець зобов`язується сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу за договором (пункт 2.6. Договору).

За порушення строку оплати по Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а також додатково штраф в розмірі 30 % вартості Договору за кожен факт порушення строку платежу (пункт 5.3.1. Договору).

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України не застосовується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочку виконання зобов`язань за даним Договором (пункт 5.4. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 3 років з моменту його укладення, а в частині невиконаного зобов`язання - до повного його виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які залишились невиконані (пункт 6.1. Договору).

До всіх вимог, які виникають із даного Договору, строк позовної давності становить 3 роки (пункт 6.2. Договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2007 у справі № 22/68/07 стягнуто з ФГ "Роса" на користь ТОВ "Корпорація Агросинтез" 110 958,59 грн. основного боргу, 4 651,14 грн. пені, 33 287,57 грн. штрафу, 820,79 грн. 3 % річних, 3 006,97 грн. інфляційних витрат, 1 527,25 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Запорізької області було видано наказ від 03.05.2007 року.

Постановою від 11.06.2007 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Приазовського районного управління юстиції Запорізької області відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 22/68/07 від 03.05.2007 року.

У зв`язку із прийняттям рішення про ліквідацію Фермерського господарства "Роса" та внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про внесення запису від 05.07.2007 року № 10931100013000125 про прийняття рішення про припинення юридичної особи 23.07.2007 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 1293/99.

15.11.2012 року між ТОВ "Корпорація Агросинтез" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угоду № 15-11/12-113 про заміну кредитора у зобов`язанні, згідно якої новий кредитор отримав право вимагати від боржника фермерського господарства Роса виконання зобов`язань із сплати пені (119 356,56 грн.), 3 % річних (19 373,90 грн.), які нараховані на суму основного боргу 110 958,59 грн. за період з 18.01.2007 року по 15.11.2012 року включно, та інфляційних втрат (73 010,75 грн.), нарахованих за період з січня 2007 по вересень 2012 року включно.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп" та ФГ "Роса" про стягнення 1 053,74 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2016 року у справі № 911/4219/15 в задоволенні позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відмовлено повністю у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

03.07.2017 року між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (поручитель) та ТОВ "Корпорація Агросинтез" (кредитор) укладено Договір поруки № 03-07-2017 (надалі - Договір поруки), згідно пункту 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ФГ "Роса" (боржник) щодо виконання грошового зобов`язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов`язання згідно Договору поставки, передбаченого статтею 2 цього Договору (основний Договір).

Згідно із п. 2.1. Договору поруки під основним Договором розуміють Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 160506/2 від 16.05.2006 року.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 100 000,00 грн. (пункт 3.1. Договору поруки).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1. Договору поруки).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (пункт 6.1. Договору поруки).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 6.2. Договору поруки).

ТОВ "Корпорація Агросинтез" виставило вимогу від 17.07.2017 року № 17-1/07, якою повідомило ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", що зобов`язання ФГ "Роса" згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту від 16.05.2006 року № ТК160506/2 не виконані та просило ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" невідкладно виконати взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору поруки від 03.07.2017 року № 03-07-2017. Вказану вимогу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" отримано 20.08.2017 року, про що свідчить відповідна відмітка на вимозі.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" листом від 24.07.2017 року № 748 надало відповідь на вимогу ТОВ "Корпорація Агросинтез", в якій зазначило про те, що зобов`язання взяті на себе згідно Договору поруки від 03.07.2017 року № 03-07-2017 виконати не в змозі у зв`язку із скрутним фінансовим становищем. Також ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" гарантувало, що зобов`язання взяті на себе згідно Договору поруки від 03.07.2017 року № 03-07-2017 будуть виконані до 31.12.2017 року.

04.10.2017 року ТОВ "Корпорація Агросинтез" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (відповідач-1) та ФГ "Роса" (відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 99 907,15 грн., з яких 683,99 грн. - пеня, 14 450,80 грн. - 3 % річних та 84 772,36 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17246/17 за позовом ТОВ "Корпорація Агросинтез" до ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та до ФГ "Роса" про стягнення заборгованості в сумі 99 907,15 грн.

10.10.2017 року між ТОВ "Корпорація Агросинтез" (сторона-1) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (сторона-2) укладено угоду про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог № 10-10-2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2017 року у справі № 910/17246/17 провадження у справі припинено на підставі підпункту 1-1 пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року).

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до Господарського суду Запорізької області із даним позовом про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пені в розмірі 683,99 грн. за період з 16.11.2012 року по 30.11.2012 року, 3 % річних в розмірі 14 450,80 грн. за період з 16.11.2012 року по 22.03.2017 року, інфляційних втрат в розмірі 84 772,36 грн. за період з січня 2013 року по березень 2017 року.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву від 18.01.2019 року.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись із даним позовом позивач посилався на те, що в силу вимог статті 544 Цивільного Кодексу України він набув право зворотної вимоги до ФГ "Роса" через невиконання солідарного з ФГ "Роса" обов`язку перед ТОВ "Корпорація Агросинтез" згідно Договору поруки № 03-07-2017 від 03.07.2017 року, який укладений з врахуванням та у відповідності до Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2 від 16.05.2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. При цьому, норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення з боржника пені, 3 % річних та інфляційних у зв`язку з простроченням виконання основного грошового зобов`язання окремо від вимоги про стягнення основної суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 4.1. Договору поруки ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та ТОВ "Корпорація Агросинтез" погодили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Як вбачається із пункту 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 100 000,00 грн.

Разом з тим, в Договорі поруки не визначено періоду, за який нараховано відповідачу вказану суму із зазначенням її структури.

10.10.2017 року між ТОВ "Корпорація Агросинтез" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" укладено угоду про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог № 10-10-2017, згідно з пунктом 1.2. якої ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є боржником, а ТОВ "Корпорація Агросинтез" кредитором при виконанні грошового зобов`язання у загальному розмірі 101 507,15 грн. згідно Договору поруки № 03-07-2017 від 03.07.2017 року, який укладений із врахуванням та у відповідності до Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2 від 16.05.2006 року.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 21, статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 20.02.2007 року), виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред`явлені до виконання протягом 3 років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Слід звернути увагу на те, що на час укладення Договору поруки сплинув строк пред`явлення до виконання наказу у справі № 22/68/07 та ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року, у справі № 22/68/07 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Корпорація Агросинтез" про відновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу та про видачу дубліката наказу.

Крім цього, рішенням від 15.01.2016 року Господарський суд Київської області розглянувши позовну заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп" та ФГ "Роса" у справі № 911/4219/15 про стягнення 1 053,74 грн. заборгованості, що виникла за Договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК160506/2 від 16.05.2006 року, в її задоволенні відмовив у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, укладаючи Договір поруки від 03.07.2017 року сторони мали враховувати зазначені обставини, які істотно впливають на правовідносини, пов`язані із стягненням з боржника сум заборгованості.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є матеріально-правовим строком, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки до всіх вимог, які виникають із даного Договору, строк позовної давності становить 3 роки.

За приписами частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач письмово заявив про застосування у справі строку позовної давності у відзиві від 18.01.2019 року, поданому суду 22.01.2019 року у відповідності до вимог статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За наведених обставин, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо вимог, які виникли на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту від 16.05.2006 року № ТК160506/2 почав перебіг 17.10.2006 року (день, наступний за останнім днем, коли мала бути здійснена оплата за товар (відповідно до п. 2.1. Договору).

Станом на дату укладення Договору поруки від 03.07.2017 року, а тим більше на дату звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з позовними вимогами до Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі строк позовної давності щодо стягнення пені, інфляційних втрат та річних сплив, про що в письмовій формі заявив відповідач і що є підставою для відмови в позові до боржника.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на виникнення нових правовідносин сторін відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.10.2017 року та Договору поруки від 03.07.2017 року не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки Договір поруки був укладений для забезпечення виконання основного зобов`язання, а саме Договору поставки на умовах товарного кредиту від 16.05.2006 року № ТК160506/2.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2019 року у справі № 908/2163/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.06.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.О. Кузнецов

Суддя

---

О.В. Чус