Рішення

від 23.05.2019 по справі 915/178/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Справа № 915/178/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 029100148)

в інтересах держави

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 )

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від позивача Бескровна І.І., посвідчення прокурора № 035058 від 13.08.2015 року;

від відповідача Бондарєв Р.С., довіреність № 30/02.02.01-22/02.06/14/19 від 04.01.2019 року;

від відповідача Забранський Р.М . , паспорт серія НОМЕР_4 від 20.06.1997 року;

від відповідача Нікітіна Ю.В., ордер серія МК №95976 від 27.03.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 з позовною заявою в інтересах держави до Миколаївської міської ради та Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року про продовження Фізичній особі-підприємцю Забранському Руслану Михайловичу на 3 роки з дати прийняття рішення строку оренди земельної ділянки площею 462 кв. м з кадастровим номером 4810136300: 06 : 003:0007 , що надана рішенням міської ради № 37/42 від 18.11.2005 року, для подальшого обслуговування літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК "Ліски" без права оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнати недійсним укладений 05.10.2017 року між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Забранським Русланом Михайловичем договір оренди землі № 11449, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2018 року за № 28828557;

- Фізичній особі-підприємцю Забранському Руслану Михайловичу повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 462 кв. м з кадастровим номером 4810136300:06:003:0007, вартістю 541 306, 92 грн., розташовану по вул. Лазурній, поблизу АГК "Ліски" у м. Миколаєві, у придатному для використанні стані шляхом демонтажу споруд та літнього майданчика.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 05.03.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Миколаївської міської ради в частині встановлення додаткового терміну для подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2019 року відкладено підготовче засідання на 28.03.2019 року.

В судовому засіданні 28.03.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 23.05.2019 року.

В судовому засіданні 23.05.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Миколаївською місцевою прокуратурою № 1 виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Миколаївською міською радою рішення із земельних питань.

Встановлено, що пунктом 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року Фізичній особі-підприємцю Забранському Р.М. продовжено на 3 роки з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300 :06 : 003 :0007 площею 462 кв. м, яка була надана рішенням міської ради № 37/42 від 18.11.2005 року, із залишенням у землях комерційного використання, для подальшого обслуговування літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски без права оформлення права власності на нерухоме майно.

На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою та ФОП Забранським Р.М. укладено договір оренди землі № 11449 від 05.10.2017 року.

Прокуратура стверджує, що пункт 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки вказане рішення прийнято з порушенням встановленого законодавством конкурентного порядку надання земельних ділянок та правового режиму земель прибережних захисних смуг.

Посилаючись на ст. 124, 134 ЗК України, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка передана в оренду ФОП Забранському Р.М. без проведення земельних торгів. Надання земельної ділянки без проведення земельних торгів можливе у випадку, якщо на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна або в порядку поновлення договору оренди землі. В спірному випадку на земельній ділянці відсутні належні відповідачу ФОП Забранському Р. М. об`єкти нерухомого майна.

На час прийняття оскаржуваного рішення ради земельна ділянка не перебувала в оренді ФОП Забранського Р . М., отже, у органу місцевого самоврядування були відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі.

Земельна ділянка надана в оренду з порушенням приписів Водного кодексу України, оскільки знаходиться в межах прибережної захисної смуги. Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка, яка входить в нормативно визначені межі прибережної захисної смуги, використовується всупереч її цільовому призначенню для здійснення торгівлі, тобто у комерційних цілях, що суперечить ч. 4 ст. 59 ЗК України.

Враховуючи те, що на підставі незаконного пункту рішення між Миколаївською міською радою та ФОП Забранським Р.В. 05.10.2017 року укладено договір оренди землі № 11449, то відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, прокурор зазначає, що оскільки оскаржуваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, правові підстави використання ФОП Забранським Р.В. спірної земельної ділянки відсутні, отже, остання підлягає поверненню територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд та літнього майданчику з дерев`яними альтанками.

Прокурор просив суд позов задовольнити.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача Миколаївської міської ради.

Відповідач Миколаївська міська рада проти позову заперечив, просив суд в позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив наступне.

Згідно листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.12.2018 року № 16255/02.02.01-06/14/18 прокуратуру повідомлено, що ФОП Забранський Р. М . звертався листом від 20.04.2011 року № 02-19/1190 та від 05.10.2012 року № 02-19/2557 з приводу передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування павільйону з літніми майданчиками. На той час питання передачі в оренду не було вирішено.

08.09.2015 року ФОП Забранський Р. М. звернувся за поновленням договору оренди земельної ділянки.

Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради погоджено поновлення договору оренди землі (висновок від 14.09.2015 року).

Оскаржуваним рішенням міської ради відповідачу ФОП Забранському Р. М. продовжено строк оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі.

Оспорюваним договором оренди земельної ділянки відповідач Миколаївська міська рада продовжила відповідачу ФОП Забранському Р. М. оренду земельної ділянки. Отже, в спірному випадку, на думку відповідача, надання земельної ділянки в порядку продовження терміну дії оренди землі не потребувало проведення земельних торгів.

Відповідач зазначає, що діяв у межах наданих повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного договору оренди землі.

Відповідач просив суд в позові відмовити.

3. Правова позиція (заперечення) відповідача ФОП Забранського Р. М.

Представник відповідача зазначив, що на виконання п. 9.4 договору оренди землі № 3870 від 01.02.2006 року відповідач ФОП Забранський Р. М. звернувся до Миколаївської міської ради в листопаді 2010 року з заявою про розгляд питання стосовно можливості продовження терміну оренди земельних ділянок. Тобто, цим фактом спростовується позиція позивача стосовно необхідності відповідачами додержання правил проведення земельних торгів та визнання незаконним, скасування рішення ради.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

В силу ст. 88 ВК України в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережна захисна смуга є природохооронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Тобто, законом не забороняється здійснення господарської діяльності. Подані прокуратурою відомості Національної кадастрової карти не є точними.

Земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні активного відпочинку, що підтверджується оновленим Генпланом міста, на яких дозволяється розміщувати споруди для активного відпочинку.

В силу ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати порушення своїх прав, натомість прокуратура не є власником.

Представник відповідача зазначив, що прокуратурою неправильно обрано спосіб захисту та застосовано приписи ст. 1212 ЦК України.

В спірному випадку відсутні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави.

Відповідач ФОП Забранський Р. М. усно в судовому засіданні зазначив, що: по-перше, не знав про рішення ради, яким розірвано договір оренди землі; по-друге, контролюючими органами постійно проводились перевірки. Земельна ділянка була не облаштована, відповідач підвів комунікації, провів озеленення. Земельна ділянка не поверталась по акту прийому-передачі, що свідчить про те, що відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою.

Відповідач просив суд в позові відмовити.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1, 22 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- поновлення договорів оренди землі.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 9, 9.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 37/42 від 18.11.2005 року:

п. 9 Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 924 кв.м за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель комерційного використання, для улаштування двох літніх майданчиків по вул. Лазурній, у районі АТК Ліски .

п. 9.1 Передано приватним підприємцям Забранському Р.М. та Садикову В.В. в оренду строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 924 кв. м для улаштування та подальшого обслуговування двох літніх майданчиків по вул. Лазурній, у районі АГК Ліски у м. Миколаєві (арк. 35).

10.01.2006 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та приватними підприємцями Забранським Р.М. та Садиковим В.В. (орендарі) було укладено договір оренди землі № 3870, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.11.2005 за № 37/42 передала, а ПП Забранський Р.М. та ПП Садиков В.В. прийняли в оренду земельну ділянку для улаштування та подальшого обслуговування двох літніх майданчиків по вул. Лазурній, поблизу АГП Ліски /Заводський район/ (арк. 36-37).

Договір підписано та скріплено печаткою орендодавця.

Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що в реєстрі земель вчинено запис від 01.02.2006 року за № 040600100068.

На виконання умов договору від 10.01.2006 орендодавець передав, а орендарі прийняли в оренду земельну ділянку по вул. Лазурній, у районі АГП Ліски для улаштування та подальшого обслуговування двох літніх майданчиків, загальною площею 924 к.м., про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 01.02.2006 року (арк. 38).

Земельна ділянка площею 924 кв. м., яка надана за договором оренди двом орендарям, включала в себе:

- земельну ділянку кадастровий номер 4810136300:06:003:0006 площею 0, 0462 кв. м.

- земельну ділянку кадастровий номер 4810136300:06:003:0007 площею 0, 0462 кв. м., що підтверджується кадастровим планом, який є невід`ємною частиною договору оренди (арк. 40 на звороті).

09.01.2009 року між сторонами було складено та підписано договір про зміни до договору оренди землі від 09.01.2009 року, яким було внесено зміни до п. 4.2 договору щодо розміру орендної плати (арк. 41).

Умовами Договору оренди землі сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 924 /дев`ятсот двадцять чотири/ кв.м. без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.2 Договору земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для улаштування та подальшого обслуговування двох літніх майданчиків.

Відповідно до п. 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.

Відповідно до п. 3.1 Договору договір діє протягом 5/п`яти/ років з дати його державної реєстрації . Після закінчення строку договору орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендарі повинні не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 14.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору до 01.02.2011 року.

В свою чергу орендарі в силу умов п. 3.1 договору повинні були не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше 01.11.2010 року , повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.п. и п. 9.4 Договору орендарі зобов`язані, зокрема не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди або з повідомленням про намір подальшого її використання, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі.

Відповідно до п. 12.6 Договору поновлення договору: після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендарі, за умови належного виконання своїх обов`язків , мають за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендарі повинні не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В матеріалах даної господарської справи наявний лист виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.12.2018 року № 16255/02.02.01-06/14/18, наданий на запит прокуратури, відповідно до якого повідомлено, що ФОП Забранський Р. М. після закінчення строку оренди звертався листом від 20.04.2011 року № 02-19/1190 та від 05.10.2012 року № 02-19/2557 з приводу передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування павільйону з літніми майданчиками. На той час питання передачі в оренду не було вирішено (арк. 43).

Крім того, в матеріалах справи наявний також лист Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 09.11.2010 року № 17-3194, направлений на ім`я ФОП Забранського Р. М. (на № 001583/А-10 від 27.10.2010 року ), відповідно до якого останньому на його звернення повідомлено, що для розгляду питання щодо можливості продовження терміну оренди земельних ділянок необхідно подати графічні матеріали по об`єкту (арк. 88).

Звернення (листи), датовані 2010-2012 років, суду не подано.

Судом також встановлено наступне.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 12.3 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 12.5 Договору розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення , якщо інше не встановлено рішенням.

09.06.2011 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 6/23 (арк. 42), яким вирішено:

- п. 1.1 Припинити ПП Забранському Р.М. та Садиковому В.В. право користування земельною ділянкою площею 924 кв.м. по вул. Лазурній, поблизу АГП Ліски .

- п. 1.2 Пункт 9.1 розділу ІІ рішення міської ради від 18.11.2005 № 37/42:

9.1 Передати приватним підприємцям Забранському Р.М. та Садикову В.В. в оренду строком на 5 років земельні ділянки загальною площею 924 кв. м для улаштування та подальшого обслуговування двох літніх майданчиків по вул. Лазурній, у районі АГК Ліски визнати таким, що втратив чинність.

- п. 1.3 Договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди від 01.02.2006 № 3870, розірвати .

- п. 1.4 Передати фізичній особі-підприємцю Садикову Володимиру Валерійовичу в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 462 кв.м. для обслуговування торговельного павільйону з літнім майданчиком у районі берегової зони по вул. Лазурній, поблизу АГП Ліски .

Отже, станом на 09.06.2011 року договір оренди землі є розірваним, тобто правовідносини між сторонами припинено.

25.06.2014 року ТзОВ "Армадаземпроект-Юг виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (земельної ділянки кадастровий номер 4810136300:06:003:007 площею 0, 0462 кв. м.). Земельна ділянка зареєстрована в Управлінні Держземагентства Миколаївського району у Миколаївській області, що підтверджується витягом з ДЗК (арк. 29-31).

08.09.2015 року відповідач ФОП Забранський Р .М. звернувся до центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски . До заяви додано опис дозвільної справи. Подані документи зареєстровано державним адміністратором за № 007821 (арк. 26).

Документи одержано державним адміністратором 09.09.2015 року вх. № 17-5451.

14.09.2015 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради погодило відповідачу ФОП Забранському Р. М. поновлення терміну дії договору оренди землі (арк. 28).

09.10.2015 року Миколаївська міська рада повідомила, що питання про поновлення договору оренди землі може бути вирішено після оплати заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2011 року по 14.10.2015 року в сумі 50 482, 48 грн. (арк. 28 на звороті).

15.10.2015 року відповідач ФОП Забранський Р. М . листом від 16.10.2015 року надав відповідь щодо згоди з наявною заборгованістю та просив раду включити суму заборгованості до нового договору оренди (арк. 27).

Пунктом 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року продовжено фізичній особі-підприємцю Забранському Руслану Михайловичу на 3 роки з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:06:003:0007) площею 462 кв. м, яка була надана рішенням міської ради від 18.11.2005 року № 37/42, залишивши її в землях комерційного використання, для подальшого обслуговування літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски без права оформлення права власності на нерухоме майно (арк.25).

05.10.2017 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП Забранським Р.М. (орендар) було укладено договір оренди землі № 11449, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 31.10.2016 за № 9/45 продовжила ФОП Забранському Р . М . оренду земельної ділянки, право на яку було посвідчено договором оренди землі від 01.02.2006 № 3870, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски без права оформлення права власності на нерухоме майно (арк. 32-34).

В оренду передано земельну ділянку площею 462 кв. м. без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136300:06:003:0007). На земельній ділянці знаходиться літній майданчик (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Договір діє до 31.10.2019 року (п. 3.1 договору).

Договір підписано та скріплено печаткою орендодавця.

Договір зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.10.2017 року за № 11449.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2018 (арк. 48-50).

На земельній ділянці, наданій в оренду відповідачу ФОП Забранському Р. М. відсутні об`єкти нерухомого майна, що не заперечується учасниками справи та не спростовано матеріалами справи.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування пункту рішення ради, яким відповідачу продовжено строк оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку територіальній громаді органу місцевого самоврядування.

Відповідачі Миколаївська міська рада та ФОП Забранський Р. М. посилаються на те, що земельна ділянка надана останньому в порядку продовження (поновлення) договору оренди землі, а, відтак, в спірному випадку надання земельної ділянки, на думку відповідачів, правомірно відбулось без проведення земельних торгів. Прокуратура в свою чергу посилається на недотримання при прийнятті оскаржуваного рішення ради вимог законодавства щодо надання земельної ділянки на конкурентних засадах підприємцю, оскільки договір оренди був розірваний, а поновлення договору після припинення його дії не передбачено законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час закінчення строку дії договору оренди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти наступного висновку. Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного цією нормою, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає у випадку продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Судом встановлено, що протягом дії договору оренди сторони орендодавець Миколаївська міська рада та орендарі (ПП Забранський Р. М . та ПП Садиков В. В. ) не дійшли згоди щодо продовження строку дії договору, додаткову угоду про поновлення договору оренди не уклали.

Суть поновлення договору оренди у випадку продовження користування земельною ділянкою після закінчення його строку полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Проте, як встановлено судом вище, 09.06.2011 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 6/23 (арк. 42), яким вирішено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди від 01.02.2006 № 3870, розірвати, що також передбачено п. 12.5 самого договору. Доказів визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення ради суду не подано. Отже, договір оренди припинив свою дію у зв`язку з його розірванням. Внаслідок припинення (розірвання) договору оренди землі припинились орендні правовідносини між сторонами договору.

Натомість, після розірвання договору оренди землі та спливу 5 років орган місцевого самоврядування приймає рішення про продовження строку оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимог про визнання незаконним та скасування пункту 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року про продовження ФОП Забранському Р. М. строку оренди земельної ділянки, оскільки:

- під час дії договору оренди земельної ділянки сторонами не було погоджено продовження строку користування земельною ділянкою та, як наслідок, не укладено додаткової угоди;

- якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Проте, в даному випадку після спливу чотирьох місяців з дня закінчення строку дії договору оренди останній був розірваний, тобто припинились орендні правовідносини сторін за договором - орендодавця Миколаївської міської ради та орендарів (ПП Забранський Р. М. та ПП Садиков В. В.);

- продовження (поновлення) договору оренди землі після його припинення (розірвання) суперечить приписам ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та вимогам ЗК України;

- за приписами ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної або комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем Миколаївською міською радою вимог земельного законодавства, зокрема ст. 124, 134 ЗК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного пункту рішення. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо посилань прокуратури на порушення правового режиму прибережних захисних смуг, а також порушення державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів щодо заборони розміщення споруд на землях водоохоронних зон, то слід зазначити, що вказане питання повинно досліджуватись при наданні земельної ділянки в оренду (шляхом дослідження плану меж земельної ділянки, проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріалів контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води тощо), а не при продовженні договору оренди землі. Натомість, рішення ради від 18.11.2005 року № 37/42 та укладений на його підставі договір оренди землі № 3870 від 10.01.2006 року не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи, що договір оренди землі від 05.10.2017 року укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Забранським Р. М. на виконання незаконного пункту рішення органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та обґрунтованість вимог прокуратури про визнання недійсним договору оренди землі № 11449, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2018 року за № 28828557. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Норма ст. 1212 ЦК України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено відповідно до закону чи договору належить до таких підстав.

Судом також враховано, що для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судовий захист прав має бути спрямований на реальне відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи визнання судом незаконним оскаржуваного пункту рішення ради, на підставі якого між відповідачами укладено договір оренди землі, останній, як вказано вище, підлягає визнанню недійсним.

Договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Враховуючи, що судом встановлено недійсність договору оренди землі, правові підстави використання відповідачем ФОП Забранським Р. М. спірної земельної ділянки відсутні, а відтак земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді м. Миколаєва, від імені якої права здійснює орган місцевого самоврядування. Оскільки прокуратура не є власником земельної ділянки, суд дійшов висновку, що прокурором правомірно визначено підставою позову приписи ст. 1212 ЦК України та заявлено вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради (органу, який здійснює повноваження власника земель комунальної власності).

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.09.2018 року, складеним Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, обстеженням виявлено, що на земельних ділянках по вул. Лазурній, поблизу АКГ Ліски є споруди та літній майданчик, на яких розташовані дерев`яні альтанки (арк. 51-53).

Відповідно до п. 7.1 договору оренди землі від 10.01.2006 року у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендарі зобов`язані повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. В силу п. 2.2., п. 2.3 вказаного договору земельна ділянка в 2006 році передавалась вільною від забудови, без будівель споруд та інших об`єктів.

За таких обставин, за умовами договору 2006 року в оренду передавалась виключно земельна ділянка. Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка підлягає поверненню у придатному для використання стані шляхом демонтажу споруд та літнього майданчику з дерев`яними альтанками. В цій частині позовна вимога підлягає задоволенню.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право володіння (користування) ФОП Забранського Р. М. критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення ст. 83, 84, 122 ЗК України, ст. 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача ФОП Забранського Р. М. повернути територіальній громаді земельну ділянку у стані, придатному для її використання, відповідає критерію законності, здійснюється на підставі ст. 1212 ЦК України в зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог норм земельного законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

В спірному випадку відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про встановлений законодавством порядок оформлення прав на земельну ділянку. Порушення відповідачами вимог земельного законодавства при оформленні права оренди на земельну ділянку ставить під обгрунтований сумнів добросовісність відповідачів.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва тим, що надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевого бюджету, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави. Враховуючи, що порушення інтересів територіальної громади міста відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, прокурор звернувся із даним позовом як самостійний позивач в інтересах держави - членів територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

При зверненні до суду із даним позовом Прокуратурою Миколаївської області було сплачено судовий збір в розмірі 11 961, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 11.01.2019 року (арк. 24).

В зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідачів, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідачів відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір в розмірі 5 980, 80 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача Миколаївської міської ради.

Судовий збір в розмірі 5 980, 80 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача ФОП Забранського Р . М.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).

За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Таким чином, стягнення з відповідача Миколаївської міської ради за наказом повинно здійснюватись з відповідного виконавчого органу - в спірному випадку виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 5 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради № 9/45 від 31.10.2016 року про продовження Фізичній особі-підприємцю Забранському Руслану Михайловичу на 3 роки з дати прийняття рішення строку оренди земельної ділянки площею 462 кв. м з кадастровим номером 4810136300: 06:003:0007 , що надана рішенням міської ради № 37/42 від 18.11.2005 року, для подальшого обслуговування літнього майданчика по вул. Лазурній, поблизу АГК "Ліски" без права оформлення права власності на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним укладений 05.10.2017 року між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Забранським Русланом Михайловичем договір оренди землі № 11449, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2018 року за № 28828557.

4. Фізичній особі-підприємцю Забранському Руслану Михайловичу повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 462 кв. м з кадастровим номером 4810136300:06:003:0007, вартістю 541 306, 92 грн., розташовану по вул. Лазурній, поблизу АГК "Ліски" у м. Миколаєві, у придатному для використанні стані шляхом демонтажу споруд та літнього майданчика

5. Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 04056612) на користь Прокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):

- 5 980, 80 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн. 80 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):

- 5 980, 80 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят грн. 80 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

7. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш