Рішення

від 31.05.2019 по справі 920/1052/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.2019 Справа № 920/1052/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/1052/18

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, код 04057864)

до відповідача: Приватного підприємства Елекс (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23/А, код 31014170)

про зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га

за участю представників сторін:

від позивача: Бороденко В.М, довіреність №1462 від 06.06.2017 ;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Вортоломей М.Ф., службове посвідчення №035621 від 07.09.2015

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1052/18 позовну заяву було повернуто Заступнику керівника Сумської місцевої прокуратури без розгляду.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 ухвалу господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1052/18 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Сумської області.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 19.03.2019 провадження у справі №920/1052/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 18.04.2019 р. з повідомленням сторін.

В судовому засіданні 18.04.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 15.05.2019 р. з повідомленням сторін.

У зв`язку з відрядженням судді Коваленко О.В. судове засідання 15.05.2019 р. не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 17.05.2019 розгляд справі №920/1052/18 по суті було призначено на 30.05.2019 р.

В судовому засіданні 30.05.2019 р. суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 31.05.2019 р. до 11 год. 00 хв.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд зобов`язати Приватне підприємство Елекс повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору від 19.12.2007 р. та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь прокуратури Сумської області.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач в письмових поясненнях №1655 від 13.05.2019 р. зазначив, що земельна ділянка, передана в користування ПП Елекс на підставі договору оренди від 19.12.2007 р., не відноситься до об`єктів, перерахованих у ст. 122 ЗК України і станом на день розгляду справи у позивача відсутні повноваження щодо повернення даної земельної ділянки у власність держави.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, для участі в судовому засіданні представника не направив. Всі процесуальні документи у справі №920/1052/18 надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23/А, проте повернуті на адресу суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім як органом, який розпорядився спірною земельною ділянкою та орендодавцем (стороною договору оренди від 19.12.2007) заходів щодо повернення цієї ділянки у державну власність після закінчення строку дії договору 19.12.2017, внаслідок чого названа земельна ділянка не використовується за призначенням та не приносить її власнику, тобто державі, будь-якого доходу, зокрема у вигляді коштів за її використання іншими особами або використання для суспільних потреб, що не відповідає державним інтересам та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 11.12.2018 №112-72вих18, в якому повідомив позивача про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки 5924780900:03:002:0039 у державну власність.

Позивач в листі від 14.12.2018 №1820/06-4358, пославшись на ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації та ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, зазначив про те, що передана за договором від 19.12.2007 земельна ділянка не відноситься до земель, якими можуть розпоряджатися районні державні адміністрації, а тому на дату складання листа у позивача відсутні повноваження щодо повернення земельної ділянки у власність держави.

Прокурор в листі від 26.12.2018 №112-15900вих18 зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації до ПП Елекс про повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Зі змісту п.1 договору оренди від 19.12.2007 та доданого до нього плану земельної ділянки вбачається, що останні знаходиться на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області та надана у користування для комерційного використання (під будівництво автозаправного комплексу).

Згідно з ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

В ч.5 названої статті передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Пункт 3 Перехідних положень Земельного кодексу України визначає, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

З наведеного слідує, що зміни у розподілі повноважень, які відбулися внаслідок ухвалення Земельного кодексу України, ніяк не впливають на чинність договорів, проте продовження їх строку здійснюється вже на нових (загальних) засадах, передбачених чинним Земельним кодексом України.

Тобто вищевказані норми підлягали застосуванню у випадку пролонгації договору оренди.

Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що до договору оренди від 19.12.2007 вносилися зміни щодо строку його дії (продовження після 19.12.2017) або щодо особи орендодавця (позивача).

Фактично позивач, який на час укладення договору з відповідачем був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, надав в строкове користування відповідачу спірну земельну ділянку, а після внесення змін до його повноважень самоусунувся від виконання своїх договірних зобов`язань, хоча за умовами п.19 договору оренди від 19.12.2007 саме позивачу, як орендодавцю, підлягала поверненню відповідачем земельна ділянка після закінчення строку дії договору (19.12.2017). Подальшими діями відповідача щодо орендованої ним земельної ділянки, як об`єкту державної власності, позивач не цікавився.

Таким чином, попри інформування місцевою прокуратурою Сумської районної державної адміністрації (позивача) про виявлені порушення вимог законодавства України, в частині повернення земельної ділянки від орендаря до державної власності, жодних дій з цього приводу (ініціювання перевірок, подання позову, тощо) для усунення чи перевірки наявності порушень вчинено не було, що в свою чергу свідчить про нездійснення Сумською районною державною адміністрацією покладених на неї функцій з метою захисту інтересів держави, а тому відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову покладається на органи прокуратури.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи докази дотримання прокурором ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду шляхом надіслання Сумській районній державній адміністрації листа від 26.12.2018 №112-15900вих18, а відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокуратурою належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2007 р. між Сумською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством Елекс було укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3000 га для комерційного використання (під будівництво автозаправочного комплексу) на території Бездрицької сільської ради.

Договір зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2007 №040761305315.

Прокурор обгрунтовує свої вимоги тим, що після закінчення строку договору оренди - 19.12.2017 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до п. 18 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

На виконання зазначених пунктів Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, який є його невід`ємною частиною та згідно якого перший заступник голови Сумської РДА Грищенко М.А., у присутності начальника відділу земельних ресурсів у Сумському районі Сумської області Степка О.В., передав в натурі, а ПП Елекс в особі директора Сусиденка ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку загальною площею 0,3000 га під будівництво автозаправочного комплексу за встановленими на план-схемі межами.

Крім того, невід`ємними частинами договору є план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Так, згідно кадастрового плану земельна ділянка, яка надана в оренду ПП Елекс , має кадастровий номер 5924780900:03:002:0039.

Відповідно до п.7 Договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку його дії Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендаря про намір продовжити його дію.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про оренду землі факт поновлення договору оренди землі підтверджується додатковою угодою, укладеною між сторонами.

Судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди - 19.12.2017 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась.

Таким чином, з огляду на положення абз. 1 п. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі вказаний договір вважається припиненим.

Пунктом 19 Договору передбачено, що після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч.2 ст. 527).

Зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України вбачається, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зі змісту ст. 34 Закону України Про оренду землі вбачається, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на викладене, як вимогами чинного законодавства, так і умовами договору передбачено формалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення земельної ділянки із приведенням її у стан на момент її передачі в оренду. Зазначене повернення ділянки також має на меті досягнення правової визначення та підтвердження прав орендодавця на земельну ділянку у правовому статусі, який існував до передачі землі в оренду, відтак і можливості здійснювати подальше користування та розпорядження нею в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що в письмових матеріалах справи відсутні докази продовження дії спірного договору оренди, про що свідчить Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5924780900:03:002:0039 /а.с. 79/.

Таким чином, враховуючи те, що після 19.12.2017 (після закінчення строку дії Договору) відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору від 19.12.2007 р. та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь прокуратури Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Приватне підприємство Елекс (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23/А, код 31014170) повернути Сумській районній державній адміністрації (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, код 04057864) земельну ділянку з кадастровим номером 5924780900:03:002:0039 площею 0,3000 га, яку було надано в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 19.12.2007 р. та яка розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району.

3. Стягнути з Приватного підприємства Елекс (42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 23/А, код 31014170) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 07.06.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко