Постанова

від 29.05.2019 по справі 908/2483/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2483/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного сільськогосподарського підприємства

"Агрофірма "Росія" - не з`явився,

Головного управління

Держгеокадастру у Запорізькій області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2019 (у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.)

у справі № 908/2483/17

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання договору оренди землі поновленим,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Росія" (далі - ПСП "Агрофірма "Росія") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання поновленим на 5 років договору оренди земельної ділянки від 13.11.2009 № 041028100027, зареєстрованого 24.03.2010 Токмацьким міськрайонним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", на тих самих умовах, які було передбачено договором оренди.

Позовні вимоги із посиланням на положення статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано дотриманням позивачем як орендарем порядку повідомленням орендодавця про необхідність поновлення договору, користуванням орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору за відсутності заперечень орендодавця щодо продовження договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2018 позов задоволено. Визнано поновленим на 5 років договір оренди земельної ділянки від 13.11.2009 № 041028100027 на тих самих умовах, які було передбачено договором оренди земельної ділянки від 13.11.2009.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", установивши факт своєчасного повідомлення позивачем орендодавця про поновлення договору, користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору за відсутності заперечень орендодавця протягом установленого законом строку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що сторонами не було дотримано визначеної статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури поновлення договору оренди землі, а також недоведеністю позивачем порушення його прав відповідачем і неправильним обранням способу захисту, оскільки належним способом захисту є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2019 року ПСП "Агрофірма "Росія" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2019, а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02.2018 залишити в силі.

Касаційну скаргу ПСП "Агрофірма "Росія" обґрунтовує, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність обраного позивачем способу захисту, оскільки необхідності укладення додаткової угоди до договору оренди землі як підстави для його поновлення немає з огляду на те, що державній реєстрації підлягають не правочини, а речові права на відповідні об`єкти; апеляційний суд акцентував, що саме орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, проте статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не встановлено, хто саме (орендодавець чи орендар) ініціює укладення додаткової угоди та вчиняє для цього відповідні дії.

ПСП "Агрофірма "Росія" і ГУ Держгеокадастру в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 13.11.2009 між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) і ПСП "Агрофірма "Росія" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 041028100027, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 63.8740 га, надану на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації від 10.11.2009 № 429, розташовану на території Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель державної власності в контурі № 698 (ділянка Р1) (пункти 1, 2).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Цей договір підлягає перегляду кожні три роки у зв`язку зі зміною законодавства. Пропозиції сторін затверджуються додатковими угодами. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 36).

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37).

Відповідно до пункту 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цей договір зареєстровано Токмацьким міськрайонним відділом Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 24.03.2010, про що у Державному реєстрі земель зроблено відповідний запис № 041028100027.

Отже, строк дії договору встановлено до 24.03.2015.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Оскільки земельна ділянка, яка є предметом зазначеного договору оренди, розташована на території Запорізької області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, повноваження з розпорядження такою земельною ділянкою віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПСП "Агрофірма "Росія" до ГУ Держгеокадастру про визнання поновленим на 5 років договору оренди земельної ділянки від 13.11.2009 № 041028100027 на тих самих умовах, які було передбачено договором оренди, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 цього Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ПСП "Агрофірма "Росія" простою кореспонденцією, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на реєстрі кореспонденції, 09.10.2014 направило на адресу ГУ Держгеокадастру лист-повідомлення № 135 із доданими до нього трьома примірниками проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди строком на 5 років на тих самих умовах, яке зареєстровано у журналі реєстрації вихідної кореспонденції ПСП "Агрофірма "Росія" за 2014 рік.

Водночас судом установлено, що зазначений лист-повідомлення від 09.10.2014 № 135 про поновлення договору оренди землі на новий строк виготовлено позивачем до закінчення дії договору оренди, тобто у порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі частини 6 статті 33 цього Закону. Зазначених обставин сторони не спростували.

Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, а також убачається з матеріалів справи, ПСП "Агрофірма "Росія" після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а ГУ Держгеокадастру протягом одного місяця після закінчення дії договору не надіслало позивачеві лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і ГУ Держгеокадастру не надало заперечень проти такого користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, ПСП "Агрофірма "Росія" мало право звернутися до ГУ Держгеокадастру із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Однак, як зазначалося вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частин 6-11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків (фактичний склад), при цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов`язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що у такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди (із викладенням її змісту) в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справах № 908/1805/17 і № 908/2484/17.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням правових підстав позовних вимог і установлених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки встановлених судом обставин і доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Росія" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 908/2483/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий