Рішення

від 06.06.2019 по справі 340/890/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/890/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

позивач-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство "ОСОБА_8" (27000, Кіровоградська область, смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 108, офіс, 1, код ЄДРПОУ 38680586)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що позивачі є членами фермерського господарства "ОСОБА_8" та мають право на земельну частку (пай) із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні цього фермерському господарству на підставі договору оренди землі від 16.12.2013 року на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 16,7110 га ріллі, розташовану на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2036/18-17-СГ від 20.04.2018 року ОСОБА_2 та наказом №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель фермерського господарства " ОСОБА_8 ". На цій підставі позивачі замовили, а уповноважений суб`єкт виготовив відповідний проект землеустрою, який був погоджений у встановленому порядку. Згодом здійснено державну реєстрацію сформованих на підставі цього проекту земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . У лютому 2019 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаних земельних ділянок. Однак, листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області формально відмовило позивачам у затвердженні цього проекту землеустрою, посилаючись на його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Представник позивачів стверджує, що відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідач, отримавши погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою, був зобов`язаний його затвердити, оскільки питання щодо невідповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів вирішується уповноваженими органами на стадії його погодження. Наполягаючи на тому, що відповідач не вправі безпідставно обмежувати позивачів у можливості реалізувати їх гарантоване конституційне право на землю у порядку, встановленому законом, представник позивачів просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді фермерського господарства " ОСОБА_8 ", загальною площею 16,7110 га, що розташовані на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області та надання їх у власність;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження вказаного проекту землеустрою та надати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 7,9478 га (кадастровий номер НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,7632 га (кадастровий номер НОМЕР_5 ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою судді від 08.04.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено фермерське господарство "ОСОБА_8", учасникам справи встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких фермерське господарство підтримало позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, розглядаючи поданий на затвердження позивачами проект землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді ФГ " ОСОБА_8", діяло не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначений законом.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За договором оренди землі, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_6 , останньому надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 16,7110 га за кадастровим номером НОМЕР_3 , яка знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Право оренди за ОСОБА_6 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №3869891 від 16.12.2013 року. (а.с. 69 - 77, 110 - 113)

Згодом ОСОБА_6 створено фермерське господарство "ОСОБА_8", яке зареєстроване як юридична особа 17.12.2013 року. Головою цього фермерського господарства став ОСОБА_8 (а.с. 114 - 119)

Позивачі відповідно до Статуту фермерського господарства "ОСОБА_8" є членами цього господарства. Зокрема ОСОБА_1 є онуком засновника, а ОСОБА_2 є дружиною сина засновника фермерського господарства. (а.с. 89 - 104)

У березні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявами, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Куделі М.М." у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. (а.с. 17 - 18)

За вказаними заявами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видало накази №11-2036/14-18-СГ від 20.04.2018 року, №11-2297/14-18-СГ від 11.05.2018 року, якими кожному з позивачів надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) у власність із земель сільськогосподарського призначення ФГ " ОСОБА_8" (а.с. 20 - 21)

На підставі цих наказів, за замовленням позивачів, інженер - землевпорядник ФОП ОСОБА_9 виготовила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ " ОСОБА_8", у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 16,7110 га на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. (а.с. 10 - 80)

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про що складено висновок №18210/82-18 від 14.12.2018 року. (а.с. 78 - 79)

Сформовані на підставі цього проекту землеустрою земельні ділянки 10.01.2019 року зареєстровані відділом у Добровеличківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами НОМЕР_4 (загальною площею 7,9478 га), НОМЕР_5 (загальною площею 8,7632 га), а земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_3 перенесена в архів. (а.с. 81 - 86)

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок разом із заявою позивачів від 21.02.2019 року був поданий ними на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. (а.с. 87)

Відповідач листом №КО-1185/0-859/0/17-19 від 27.02.2019 року повідомив позивачів про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, вказавши на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: цільове призначення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 1 статті 121 Земельного кодексу України; матеріали проекту землеустрою доповнити інформацією про створення фермерського господарства та членів господарства (Закон України "Про фермерське господарство"). (а.с. 88)

Не погоджуючись з такою відповіддю, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 8, 9 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як установлено судом, позивачі звернулися до відповідача, будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_6 , площею 16,7110 га, що розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка раніше передана громадянину ОСОБА_6 в оренду для ведення фермерського господарства. Позивачі вважають, що відповідно до статті 32 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" вони мають право на отримання частин цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як члени фермерського господарства " ОСОБА_8 ", в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачений порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статтях 31 ("Землі фермерського господарства") та 32 ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_6 , площею 16,7110 га, що розташована на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, у 2013 році надана у користування (оренду) громадянину ОСОБА_6 , а не фермерському господарству "ОСОБА_8 ".

Таким чином, використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_6 може громадянин ОСОБА_6 , який користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Натомість позивачі мають право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства або ведення товарного сільськогосподарського виробництва у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Судом установлено, що позивачі як члени фермерського господарства " ОСОБА_8 " не мають права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_6

Будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у приватну власність за рішенням відповідача саме цієї земельної ділянки, позивачі можуть звернутися до відповідача у порядку, установленому статтею 118 ЗК України, із заявами про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Крім того, позивачі можуть придбати цю земельну ділянку у власність на конкурентних засадах з аукціону (глава 21 Земельного кодексу України).

Суд зауважує, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_6 про його згоду на передачу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_6 , наданої йому в оренду для ведення фермерського господарства, у власність членам фермерського господарства (а.с. 19), не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки не доводить припинення договору оренди землі, яке має відбуватися за правилами статті 31 Закону України "Про оренду землі".

ОСОБА_6 не вправі розпоряджатися цією земельною ділянкою, зокрема, погоджувати її передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо неї здійснює ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

ОСОБА_6 , маючи намір відмовитися від цієї земельної ділянки, повинен звернутися до ГУ Держеокадастру в Кіровоградській області з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди землі від 16.12.2013 року. Умовами цього договору не передбачена можливість одностороннього його розірвання орендарем.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка є державною власністю та продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_6 (а.с. 110- 113)

У зв`язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення спірної земельної ділянки іншим фізичним особам можливе лише після припинення договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_6

Судом установлено, що позивачі не мають права на отримання в межах норм безоплатної приватизації у приватну власність земельної ділянки державної власності, що перебуває в оренді ОСОБА_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому у задоволенні їхнього позову за первісною вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незатвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки та за похідною вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити.

Оскільки позивачам відмовлено у задоволенні їхнього позову, підстави для присудження їм понесених судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш