Рішення

від 03.06.2019 по справі 640/19953/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2019 року № 640/19953/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А,., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства АНІГЕР до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство АНІГЕР (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року №14412615141 та №14422615141.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що Позивачем фактично зроблено списання безнадійної кредиторської заборгованості з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню. Крім того, позивач вважає, що статтею 192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту, серед якого відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року відрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні року представник позивача підтримала позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти їх задоволення. Враховуючи, що сторони не заперечували проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні, судом ухвалено про розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 14.09.2018 року № 416/26-15-14-01-03 та направлень від 28.09.2018 року № 1573/26-15-14-01-03, №2430/26-15-14-06-03, №1720/26-15-42-08, №5395/26-15-14-09 проведено документальну планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства АНІГЕР податкового, валютного законодавств за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 рр. та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 рр.

За результатами перевірки 26.10.2018 р. було складено Акт № 659/26-15-14-01-03/30309961, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення:

1) п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 436' 375,00 грн.

2) п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 452' 465,00 грн..

На підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки Малого приватного підприємства АНІГЕР , Головне управління Державної Фіскальної Служби у місті Києві винесло податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року №14412615141 та №14422615141, якими підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 545 469,00 грн., з них за податковим зобов`язанням 436 375,00 грн., за штрафними санкціями - 109 094,00 грн.; з податку на додану вартість у сумі 565 581, 00 грн., з них за податковим зобов`язанням 452 465, 00 грн., за штрафними санкціями - 113 116,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового рішення, стало те, що позивач неправомірно зроблене списання безнадійної кредиторської заборгованості в грудня 2017 року перед ТОВ Квінта Плюс та ТОВ Прайм Комерс , а таке списання повинно було здійснитись в 2016 році. При цьому, на думку відповідача, позивач при списанні такої заборгованості мав би провести коригування податкового кредиту з ПДВ, сформованого при отриманні неоплачених товарів (послуг).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не дано визначення безнадійної або простроченої кредиторської заборгованості.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає зокрема одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Отже, в розумінні ПКУ безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (підпункт а), прострочена заборгованість (підпункт ґ), заборгованість, стягнення якої неможливо у зв`язку з дією форс-мажорних обставин (підпункт ж), або заборгованість банкрутів та СГ, припинених як юридичні особи (підпункт з).

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою ведення бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові та поточні.(п.6 П(С)БО №11).

Поточні зобов`язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці та інші (п.11 П(С)БО №11).

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - Цивільний кодекс).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу).

Зокрема, згідно статті 609 Цивільного кодексу зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Одночасно, відповідно до статті 10 Закону №996 для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, якщо внаслідок проведеної інвентаризації встановлено, що зазначена кредиторська заборгованість не підлягає погашенню (у разі, якщо це не суперечить нормам Цивільного кодексу), вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню.

Як вбачається з тексту позовної заяви та не заперечується відповідачем, позивачем в ході перевірки було надано пояснення що встановлення факту кредиторської заборгованості перед ТОВ Квінта Плюс та ТОВ Прайм Комерс відбулось в грудні 2017 році.

Так після проведення загальної інвентаризації керівником МПП АНІГЕР винесено накази від 29 листопада 2017 року № 128-І та 128-І2, якими зобов`язано головного бухгалтера провести інвентаризацію рахунку №685 в розрізі контрагентів та підсумки викласти в таблиці довільної форми з відображенням назви контрагента, коду ЄДРПОУ, кредиторської заборгованості станом на 30.11.2017 р. та кредиторської заборгованості станом на 30.11.2014 р.

На виконання зазначених наказів комісією складено акт інвентаризації зобов`язань перед постачальниками (рахунок 685) від 14 грудня 2017 року, яким виявлено наявність безнадійної кредиторської заборгованості станом на 30.11.2017 року перед ТОВ Квінта Плюс в розмірі 1' 338'372,12 гривень та перед ТОВ ПРАЙМ КОМЕРС в розмірі 1 085 933,42 гривень.

На підставі зазначеного акту та протоколом інвентаризаційної комісії від 15.12.2017 року, затвердженого директором МПП АНІГЕР , в бухгалтерському обліку здійснено списання безнадійної кредиторської заборгованості, а саме:

- кредиторська заборгованість перед підрядником ТОВ Квінта Плюс в сумі 1 338 372,12 грн. (субрахунок 685);

- кредиторська заборгованість перед підрядником ТОВ ПРАЙМ КОМЕРС в сумі 1 085 933,42 грн. (субрахунок 685).

Виходячи з вищезазначеного, через те, що Позивачем фактично зроблено списання безнадійної кредиторської заборгованості з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, суд вважає твердження Відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на загальну суму 436 735 грн. безпідставним.

Щодо коригування сум податку на додану вартість, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що до складу доходів включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Стаття 192 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Крім того, стаття 192 Податкового кодексу України "Особливості значення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту)" стосується випадків, коли сторони здійснюють будь-яку зміну суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

При цьому, Податковий кодекс України не містить норм, відповідно до яких платник податку на додану вартість повинен нараховувати податкові зобов`язання при визнанні у покупця кредиторської заборгованості за товари/послуги безнадійною.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в своїй ухвалі від 19 квітня 2016 року у справі № 802/3307/14-а та постанові від 20 вересня 2016 року у справі № 826/418/16.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Малого приватного підприємства АНІГЕР (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 2 код ЄДРПОУ 30309961) задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року №14412615141 та №14422615141.

3.Стягнути на користь Малого приватного підприємства АНІГЕР (03058, м. Київ, вул. Гарматна, 2 код ЄДРПОУ 30309961) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 665,75 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять тисяч 75 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04226, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур