Постанова

від 06.06.2019 по справі 810/4257/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4257/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроконсалт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Ойл Газ" про визнання незаконним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області про визнання незаконним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № С-0908/3 від 09.08.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 09.08.2018 № С-0908/3, прийнятий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не врахував, що вказана земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача була передана в оренду та суборенду третім особам на підставі договорів, які не пройшли державну реєстрацію, а отже замовником будівництва є саме позивач, як власник земельної ділянки, що свідчить про правомірність дій контролюючого органу при складенні оскаржуваного припису.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником земельної ділянки, площею 0,1278 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством "Облгаз" (Орендар), позивач передав у строкове платне користування, а орендар прийняв у строкове платне користування частину земельної ділянки площею 0,07 га, розташовану у АДРЕСА_1 .

14.09.2017 ПП "Облгаз" на підставі договорів суборенди № 01-09/17 та № 02/09/17 передано у суборенду частину орендованої земельної ділянки ТОВ УКР ОКТАН-ГРУП та ТОВ Макроконсалт .

29.09.2017 ТОВ "УКР ОКТАН-ГРУП", у відповідності до договору суборенди передало частину суборендованої землі у суборенду ТОВ "Ф.К.ІМПЕКС".

29.09.2017 ТОВ "УКР ОКТАН-ГРУП" передало належне йому право власності на нерухоме майно (модуль з відпуску дизельного палива) в оренду ТОВ "Ф.К.ІМПЕКС", для розміщення останнім орендованого майна на суборендованій частині земельної ділянки, що встановлюється із договору оренди нерухомого майна від 29.09.2017.

Договором суборенди від 30.07.2018 ТОВ "МАКРОКОНСАЛТ" передало свою частину суборендованої земельної ділянки в суборенду ТОВ "ПОЛІССЯ ОЙЛ ГАЗ".

На підставі договору від 30.07.2018 ТОВ "МАКРОКОНСАЛТ" також передало в оренду ТОВ "ПОЛІССЯ ОЙЛ ГАЗ" майно (модуль з відпуску СВГ та операторську кабіну малої архітектурної форми переносного типу).

У період з 31.07.2018 по 07.08.2018 на підставі звернення Горенецької сільської ради від 11.07.2018 № 10/10-1107/48 та направлень від 24.07.2018 № 556.18/01 та від 08.08.2018 № 556.18/01П, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 а, результати якої оформлено актом № Т-0908/1, яким встановлено порушення позивачем ст. 24, ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 31, ч.1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 7, 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", п.27. Постанови КМУ від 13.04.2011 № 466.

В результаті виявлених порушень, відповідачем прийнято припис від 09.08.2018 № С-0908/3 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким до ОСОБА_1 висунуто вимогу усунути допущені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 09.10.2018.

Не погоджуючись із прийнятим приписом, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази, про які відповідачу було відомо на час прийняття оскаржуваного припису, цілком достатні для висновку, що позивач не розміщав об`єкт перевірки на своїй земельній ділянці, у зв`язку із чим до нього не може бути застосовано санкції, а доказів на підтвердження того факту, що саме позивач є замовником будівництва об`єкта, щодо якого проводилась перевірка, суду не надано.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України № 553 від 23.05.2011 року затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема, Держархбудінспекцією.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції (пункт 2 Порядку №553).

Підставами для проведення позапланової перевірки, у тому числі, є виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства тощо.

Так, підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 05.07.2018 №02-14/526, у якому останній просить провести перевірку об`єкту підвищеної небезпеки - автомобільного газового заправного пункту у АДРЕСА_1, у зв`язку із колективним зверненням жителів села.

Отже, позапланова перевірка об`єкта, розташованого на належній позивачу земельній ділянці, була проведена за наявності визначених законом підстав.

Згідно із пунктом 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункт 17 Порядку №553).

Пунктом 19 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим Постановою КМ України від 06.04.1995 № 244 встановлено, що доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб`єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 21 Порядку №244).

При проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного припису, Держархбудінспекція виходила з того, що саме ОСОБА_1 є замовником виконаних робіт по монтажу автомобільного газоправного пункту СВГ-10, блок-пункту автозаправного з відпуску дизельного палива та будівлі контейнерного типу, оскільки вказані об`єкти розміщені на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,1278 га), яка перебуває у її приватній власності, та з огляду на те, що при розміщенні вказаного автозаправного пункту було допущено порушення вимог законодавства (виконано роботи без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, без оформлення проектної документації, не забезпечено дотримання авторського та технічного нагляду, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням).

Як зазначено вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є замовником будівництва в контексті п. 5 ч. 2 ст. Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , а отже винесення спірного припису стосовно ОСОБА_1 є протиправним.

В той же час, колегія суддів вказує на необгрунтованість зазначених аргументів, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, якщо такий нагляд є обов`язковим згідно із законодавством, - у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Водночас, згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про архітектурну діяльність , передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації прав.

Приписами ст. 17 Закону України Про оренду землі , об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З огляду на вказане, суд першої інстанції не надав належної оцінки спірним правовідносинам в частині неналежного оформлення договору оренди та договорів суборенди, що свідчить про те, що замовником в контексті ч. 1 ст. 1 Закону України Про архітектурну діяльність є саме позивач.

Отже, з урахуванням того, що під час перевірки були виявлені порушення норм містобудівного законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил, які полягали у виконані роботи по монтажу автомобільного газозаправного пункту СВГ-10, блок-пункту автозаправного з відпуску дизельного палива, будівлі контейнерного типу - операторської та побутового приміщення без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, головним інспектором будівельного нагляду цілком законно та обґрунтовано винесено зазначений вище припис щодо ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, який вказав, що до компетенції Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області при проведенні перевірок належить фактичне встановлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності та з`ясування особи, яка є винною у вчиненні такого правопорушення, а не дослідження чинності та правової дії договорів, оскільки при винесені оскаржуваного припису Департамент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, під час належного встановлення особи замовника будівництва.

А тому, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають положенням чинного законодавства, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Макроконсалт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Ойл Газ" про визнання незаконним та скасування припису, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В.П. Мельничук